|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ОДАБА Кафедра Українозвавства |
|
Реферат |
|
Полемічна література у релігійній боротьбі XVI-XVII ст. |
|
|
|
|
|
Вип.: Ст. гр. А-278 Ангелов Е.В. Перевірив: Доц. Соколова Л.С, |
|
|
Зміст
Вступ………………………………………………………………………...3
Розділ 1. Українська полемічна література початку XVII ст…………..4
Поняття полемічної літератури…………………………………….4
Розділ 2. Своєрідний стиль творів Мелетія Смотрицького……………..6
2.1. Граматика митця………………………………………………………..8
Список використаної літератури………………………………………….10
Вступ
Полемічна література відіграла значну роль в історії української філософської думки, активізувала творчі пошуки нових відповідей на поставлені питання у сфері духовності, що не могло не вплинути на філософську думку та національно-релігійне життя в Україні.
Пошуки аналогів до нинішньої суспільної ситуації звертають наш погляд на складний період XVI - початку XVII ст. – епоху історичної трагедії України, яка виявлялася в розшарпаності її земель, в національній роз’єднаності, коли український народ втрачав і державність, і мову, і національно-духовну культуру. Саме в цей важкий період, церковна унія 1596 року спонукала до появи полемічної літератури, що виникла не з вузько-релігійних інтересів, а з необхідності національного захисту українства.
Болючі питання за долю свого народу, які так хвилювали письменників-полемістів, актуальні і нині. Осмислюючи історичні факти і події того часу, вибудовується загальна картина інтелектуального і духовного розвитку українського народу як нації.
Розділ 1. Українська полемічна література початку XVII ст
Поняття полемічної літератури
Українська церковно-полемічна література XVI-XVII століть виникла й розвивалась як один із засобів захисту православ'я від католицизму, який прагнув підкорити українську церкву владі Папи Римського, від примусової полонізації українського народу.
Окремі полемічні виступи проти намагань папи римського і католицизму загалом підпорядковувати своїй владі не лише Захід, а й Схід, зокрема східне слов'янство, почалися вже в часи Київської Русі, незабаром після розколу 1054 р. єдиного доти християнства на два ворожі табори — римо-католицький і греко-візантійський.[2; 67]
На розвиток полемічної літератури вплинули такі події як реформа календаря з наказу папи Григорія у 1581 році та офіційне оповіщення унії на Берестейському Соборі 1596 року.
Серед українських політичних, церковних та літературних діячів не було єдиної позиції щодо подій, які відбувалися. Проте серед прихильників українського православ'я унія породила тривогу і спричинила цілу хвилю протестів у вигляді полемічних трактатів та памфлетів.
Зокрема, «Апокрисис» («Відповідь»), виданий в Острозі польською (1597 р.) і староукраїнською (1598 р.) мовами, написаний Христофором Філалетом у відповідь Петру Скарги, гнівно виступає проти підступної політики папства та зрадницьких дій верхівки українського духовенства, застерігає, що польсько-шляхетська політика соціального і національно-релігійного гноблення українців і білорусів може викликати народне повстання. «Апокрисис» мав велику популярність в Україні і Білорусі.
«Календар римский новый» Смотрицького «змагається» за незалежність «руської віри» з єзуїтом Б. Гербестом, критикує католицьке вчення про божественне походження папської влади і відкидає григоріанський календар. Твір Смотрицького не завжди дотримується теологічних аргументів, натомість використовує гумор з приповідками і прислів'ями, написаний мовою наближеною до народу, і тому стає доступним широким масам. [2; 115]
Однак полемісти не обмежувалися проблемою боротьби з наступом католицизму. У своїх творах вони порушували питання реформування самої православної церкви, колективного управління її справами, висміювали відсталість і консерватизм православних ієрархів. Крім того, піднімалися і соціально-політичні проблеми: нерівноправності людей, експлуатації людини людиною й одного народу іншим.
Під полемічною літературою розуміють сукупність художньо-публіцистичних творів, які були написані у формі церковно-історичних трактатів, відкритих листів, послань, промов. Така форма літератури закликала до дискусії, суперечки протилежних сторін, тобто до полеміки. Звідси виник термін "полемічна література".
Поштовхом до полеміки стала книга польського пропагандиста католицизму Петра Скарги "Про єдність церкви Божої" (1577), яка по суті була ідеологічною основою Брестської унії (1596). Ціла низка творів, наприклад полемічне "Посланіє до латин из их же кніг", з'явилося як відповідь на цю книгу П. Скарги. На захист православної віри піднялися православні священики, просвітителі XVI-XVII століть, перед якими стояло завдання - у словесному поєдинку викрити й засудити церковну унію, висміяти зрадників-уніатів.
Полемічні твори періоду 16-17 ст. нерідко виходять за межі церковних суперечок, богословських дискусій. У них виразно проступають риси викривальні, відчувається голос полеміста на захист пригноблених верств населення, бідного і нещасного селянина. [9; 301]