osteologiya

У літньому віці кут між шийкою та тілом менше, завдяки чому нижня кін­цівка стає коротшою. Наклоніння шийки до тіла зменшується завдяки тиснен­ню сили ваги під час стояння та ходіння на змінені стегнові кістки. При цьому головки кісток стають плоскими. У нижньому епіфізі кістки з'являються тяжи компактної речовини серед губчастого, особливо у вертлюговій ямці.

Кістки гомілки

Великогомілкова кістка, як стегно, скручується біля осі до 67° у бічному напрямку по відношенні до фронтальної площини. Цей оберт супроводжується симетричним або асиметричним обертом ступні під час руху. У проксимально­му епіфізі у новонароджених у 67% є центр окостеніння, а у нижньому епіфізі з'являється у 3-4 роки, повне окостеніння у 18 років у нижньому та у 22 роки у верхніх кінцях. Кістки гомілки більш зігнути, ніж у дорослих, що можна пояс­нити зігнутим у колінах положенням тіла плода. У літніх людей компактна речовина витоньшується.

Кістки стопи

У кістках стопи центри окостеніння з'являються у кубоподібной кістці до 8 місяців ембріогенезу, у бічній клиноподібній - у 1 рік, у присередній клинопо­дібній у 3 роки, у середній клиноподібній та човноподібній - у 4-5 років, у 10 років на задній поверхні п'яткової кістки, а зростається уся кістка у 15-16 років. У кістках заплесна окостеніння розвивається пізніше, ніж у кістках плесна. У тілах кісток плесна на І році життя, у епіфізах - на III, IV році. Вони з'єдну­ються із діалізами у період статевого розвитку. У діафізах плесна з'являються у такому порядку: у II, III, IV, І та V кістках. У літньому періоді з'являється роз­рідженість губчастої речовини у основі кісток плесна та у перших фалангах пальців.

Аномалії кісток нижньої кінцівки

У тазовій кістці:

• один або декілька отворів у клубовій кістці;

• окостеніння окремих сухожилків, що прикріплюються до тазової кістки;

• нез'єднання лобкової та сідничної кісток;

• наявність окремої кістки у верхній частині клубової кістки (оз соїуіоі-сіешп - чашеподібна);

• відсутність передньої частини лобкової кістки;

• неповний розвиток вертлюгової западини, через що може бути уродже­ний вивих стегна.

На стегні іноді може розвинутись третій вертлюг. Наколінок може бути відсутній з одного боку або, дуже зрідка, з обох боків наколінок відсутній. Мо­жуть бути подвійні або потрійні наколінки. Великогомілкова кістка може дуже рідко бути відсутня з одного боку, це ж може бути й з малогомілковою кісткою.

Найбільша кількість варіантів на стопі. Це великий бічний відросток п'ят­кової кістки, додаткова тригранна кістка біля бічної поверхні надп'яткової кіст­ки. Часто, крім цієї кістки, бувають додаткові, і тоді на стопі, замість цієї кістки можуть бути додаткові пальці біля великого пальця, іноді збільшується кіль­кість фаланг. Зустрічаються й інші варіанти.

8. Російські вчені у вивченні скелета

Велика роль у вивченні кісток належить російським вченим В.О. Бецу (1834-1894) та П.Ф. Лесгафту (1837-1909). В.О. Бец, представник Київської школи анатомів, працював у трьох напрямках: онтогенез скелету, ендокринні залози та центральна нервова система. Та у всіх ділянках залишив слід. На ка­федрі нормальної анатомії КГМУ залишена зібрана їм колекція скелетів плодів людини різного віку. Результатом його досліджень була праця "Морфологія остеогенезу" (1887).

П.Ф. Лесгафт - великий російський анатом і педагог, засновник науки про фізичне виховання, прогресивний суспільний діяч. Вчився у медико-хірургічній академії, після її закінчення працював у професора Грубера асистентом, потім президентом. Написав 2 дисертації: на ступінь доктора медицини та хірургії. Був обраний професором фізіологічної анатомії у Казанський університет. Піс­ля участі у русі проти влади був звільнений. Повернувся до професора Грубера, організував курси для жінок-лікарів, яким 12 років читав лекції з анатомії лю­дини у Петербурзькому університеті. У 1893 р. організував петербурзьку біоло­гічну лабораторію і при ній вищі курси вихователів та керівників фізичного виховання. П.Ф. Лесгафта було вислано царським урядом з Петербурга за полі­тичними мотивами. Його перу належить 130 праць, серед них "Основи теоретической анатомии" та "Теория телесных движений". Його іменем було названо інститут фізичної культури у С-Петербурзі та ще 2 наукових та навчальних зак-лада.

9. Вплив фізичної роботи та тренувань на скелет

Фізична робота та тренування змінюють будову скелета: компактна речо­вина потовщується, самі кістки також, а кістковомозкова порожнина звужуєть­ся. Губчаста речовина має великі комірки, у молодому віці приростання епіфі­зів затримується, завдяки чому кістка зростає у довжину. Кістки тренованих людей тяжчі, ніж нетренованих. При відсутності м'язової роботи кістки стають атрофічними, тонкими.

У анатомії є особлива течія - вивчення опору кісток фізичним діям. Вста­новлено, що стегно людини у вертикальному положенні витримує 1,5 т, а вели­когомілкова кістка ще більше - 1,6-1,8 т, плечова кістка "усього" 850 кг. Щоб поламати ребро молодої людини необхідно 85-110 ^К7_СМ², а у літніх людей - всього 40 кг. Щоб здавити хребтовий стовп необхідно 700-2000кг.

Усі випинання кісток - місця прикріплення сухожилків, а поглиблення - місця прикріплення самої м'язової тканини. При розвитку м'язів змінюється й зовнішня будова кісток.

Трубчаста кістка має три типи будови: дрібно-, середньо- та великокоміркову. У людей, які не займаються спортом, губчаста речовина епіфіза має дрібні комірки на периферії, а у центрі - великі. При активних заняттях будова одна­кова у всій губчастій речовині, а кістково мозкова порожнина зменшується. Ди­намічне навантаження прискорює зростання кісток, а статичне затримує зрос­тання кісток у довжину (у молодих людей), прискорює їх окостеніння. Окістя потовщується, як і діафізи, та їх компактна речовина, потовщуються кісткові пластини. Збільшується кількість неорганічних речовин, щільність тканини.

Кістка у зв'язку із м'язовим навантаженням змінює механічні властивості відносно опору на злам, вигин, здавлення, розтягування та ін. Навіть заняття гі­гієнічною гімнастикою укріплює здоров'я та скелет. При регулярних заняттях спортом відбуваються більш значні зміни. Різні види спорту визивають різні зміни. У гімнастів, які працюють на кільцях та на турніку, навантаження на верхню кінцівку більше, ніж у бігунів та у стрибунів. При одних вправах (в опорі) відбувається здавлення кісток по усій їх довжині, а при інших (вис) кіст­ки розтягуються у тому ж напрямку. Кістки, таким чином, змінюються по-різ­ному.

Компактна речовина симетрично потовщується у кінцівках плавців, бігу­нів, штангістів, ковзанярів та футболістів. У плавців, у зв'язку з надзвичайним розвитком дельтоподібного м'яза, потовщується діафіз та мало виділяється шийка плечової кістки. У тенісистів потовщується компактна речовина кісток правої руки. У фехтувальників потовщується компактна речовина окремих кіс­ток (головки І, III, IV, V п'ясткових кісток). Потовщуються діафізи стегнової, великогомілкової та малогомілкової кісток у велосипедистів. У штангістів, бок­серів змінюється вигін променевої кістки. У боксерів хребці клиноподібної форми (клином назад). Потовщуються проксимальні кінці кісток гомілки у хо­кеїстів та хребці у них чотирьохгранної форми.

Резюме

Таким чином, наведені у лекції данні освітлюють будову кісток скелета, їх зміни під впливом різних умов, онто- та філогенез, а також освітлює роль віт­чизняних вчених В.О. Беца та П.Ф. Лесгафта у розвитку вчення про скелет, про вплив зовнішніх умов на його розвиток.

Усі наведені данні уведені у екзаменаційні питання та потребують кропіткого вивчення на практичних заняттях.

Підручники

1. Анатомия человека, под ред. М.Р. Сапина, т.1

2. Привес М.Г. и соавт., Анатомия человека, т.1

3. СЮ. Кравчук Анатомія людини, т. 1

4. Г.Ф. Иванов Основи нормальной анатомии человека, т.1

8. Литература, що була використана автором

1. Амосов Н. Наука и жизнь, 1972, №7

2. Анатомия человека (под редакцией В.И. Козлова), М, 1978

3. Воробьев А.Н., Сорокин Ю.К. Анатомия силы, М., 1967

4. Готовцев П.И. Долголетие и физическая культура, М., 1985

5. Иваницкий М. ЛесгафтП.Ф., БМ, 1960, т. 15, с. 967-968

6. 1ванов Г.М. Основы анатомии человека, 1947, т.1

7. Козлов В.И., Гладышева А.А. Основы спортивной морфологи, М., 1974

8. Лесгафт П.Ф. Основы теоретической анатомии, СПБ, 1905, ч.1; СПГ, 1922,4.1

9. Микулин А.А. Активное долголетие, М., 1977

10. Мотылевская Р.Е., Строгова Л.И., Иерданская Ф.А. Физическая культура и возраст. М., 1967

11. Недвяцкая Г.Л. Движения важный смыл, Минск, 1987

12. Позвоночные (3. Базилевская), БМЭ, т.25, 1962, с. 590-659

13. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.Н. Днатомия человека, 2000 14.Рахимов Я.А., Каримов М.К., Этинген Л.Е. Очерки по функциональной

анатомии, Из-во: Дониш, 1987, с. 19-28

15. Скелет, БМЭ, 1963, т.13, с. 473-507 (И Шмальгаузен, Б Усков, С Свиридов)

16. Строение тела и спорт (под ред. Н.М. Глазковой), Из-во Моск. ун-та, 1968

17. Студитский А.Н. Мышцы, движение и спорт, М., 1980 18.Торсуев Н., Бец В.А., БМЭ, 1957, т.2, с. 885-886