3 Діяльність Рамсарської конвенції

3.1 Мета та завдання

Як уже було зазначено, метою Рамасарської конвенції є “збереження та раціональне використання водно-болотних угідь шляхом місцевих, регіональних і національних дій, та міжнароднї співпраці, які будуть складовою досягнення збалансованого розвитку світу“. Конкретні завдання діяльності визначаються країнами-учасниками Конвенції на певний період, після закінчення якого підводяться підсумки виконаної роботи. Перший стратегічний план дій охоплював 1997-2002 роки, другий – 2003-2008, третій –2009 -1015.

Останній Стратегічний план, прийнятий 9-ю конференцією сторін у 2008 році (Південна Корея, м.Чангвон), встановлює п’ять основних напрямків – збалансоване використання водно-болотних угідь, розширення списку Рамсарських угідь, розвиток міжнароднї співпраці, розбудова інституційних можливостей конвенції, залучення до конвенції нових країн. В межах цих напрямків визначено 28 завдань, які повинні бути виконані до 2015 р.

Враховуючи те, що країни-учасники Рамсарської конвенції розташовані в різних кліматичних умовах, знаходяться на різних рівнях економічного розвитку, мають різну щільність населення та фінансові можливості, кожна з них, в межах Стратегічного плану, має свої пріоритети щодо конкретних завдань.

Серед напрямків дій конвенції слід особливо зазначити розширення списку Рамсарських водно-болотних угідь або угідь міжнародного значення. На 2010 рік в світі визнано 1891 водно-болотне угіддя, загальною площею 185 млн. 464 тис. 092 га. Згідно з третім Стратегічним планом дій, передбачено довести їхню кількість до 2,500, а загальну площу – не менше ніж до 250 млн. га [1].

3.2 Керівні органи

Найвищим керівним органом Рамсарської конвенції є Конференція сторін-учасників. Що три роки, представники держав учасників конвенції проводять спільні конференції, на яких підводять підсумки зробленого за звітний період та приймають керівні рішення – резолюції, рекомендації, стратегічні плани дій тощо. Кожна держава представляє національний звіт у затвердженому Конвенцією форматі. Починаючи з 1980 року було проведено 10 конференцій Рамсарської конвенції. Кожного разу конференції проводяться в інших місцях світу, остання була проведена у 2008 році у Південній Кореї в місті Чангвон (Changwon). Наступну, 11 конференцію Рамсарської конвенції, заплановано провести у 2011 році в Румунії.

Виконавчими органами Конвенції між конференціями є Керівний комітет (The Standing Committee) та Секретаріат конвенції, яким допомагають експерти, об’єднані в Науково-технічну комісію (The Scientific and Technical Review Panel) та організації партнери Конвенції (The International Organization Partners, IOPs). Склад держав учасників Керівного комітету визначається на Конференції сторін. Зазвичай це 16 країн, які є представниками різних регіонів світу. Вони представляють інтереси цих регіонів у Керівному комітеті. Як правило, Комітет засідає раз на рік у офісі Секретаріату конвенції. Секретаріат Рамсарської конвенції розташовано в Швейцарії, у місті Гланд. Він відповідає за повсякденну роботу виконання рішень Конференції сторін та Керівного комітету. Науково-технічна комісія (The Scientific and Technical Review Panel) є допоміжним дорадчим науковим органом Рамсарської конвенції, який об’єднує експертів, номінованих державами-учасниками Конвенції та затверджених Керівним комітетом.

Рамсарська конвенція тісно співпрацює з декількома глобальними недержавними організаціями, які були асоційовані з Конвенцією з початку її існування, а пізніше отримали офіційний статус Партнерських міжнародних організацій (the International Organization Partners). До них належать:

– BirdLife International (formerly ICBP);

– IUCN – The World Conservation Union;

– IWMI – The International Water Management Institute;

– Wetlands International;

– WWF (World Wide Fund for Nature) International.

Партнерські організації допомагають роботі Конвенції на глобальному, регіональному, національному та локальному рівнях, на рівні технічної експертизи, реалізації різних проектів, фінансової підтримки [6].