3. Культура дикунства та варварства на території

сучасної України.

Дикунство - перший ступінь тричленного поділу історії суспільства (Дикунство - варварство - цивілізація), обгрунтованого еволюціоністами XVIII-XIX ст. Стадія дикунства відповідає первісноообщинному ладові. В період дикунства відбулися процес формування людини і суспільства, а також перші етапи розвитку родового суспільства. Дикунству відповідають переважно привласнювальні форми господарювання та міфологічний світогляд. У процесі розвитку дикунства сформувалися умови для переходу до наступної стадії - варварства, що відповідає кризі первіснообщинного ладу та появі перших цивілізацій.

Варварство (від грец. Βάρβαρος - чужинець, варвар). Грецьке слово перейшло в ранню латинь (лат. barbaria), а з середньовічної латини - в європейські мови. Слово за своїм походженням є ономатопоетичних, тобто звуконаслідуванням незрозумілому мови іноземців. Є теорія за якою слово "варвар" має походження від слова Барбара-борода (бородань) й справді представники німецьких племен воювали з Римською імперією не голили борід.

Варварство - поняття, введене А. Фергюсоном (1723-1816), шотландським філософом і обгрунтоване Л. Морганом (1818-1881), американським етнографом і соціологом. Згідно з цим визначенням, варварство - період первісної історії, наступний за дикістю і попередній цивілізації. За Ф. Енгельса, це період розквіту і розкладання родового ладу і становлення класового суспільства. Початок періоду характеризується появою гончарного виробництва, кінець - винаходом писемності. Енгельс у своїй праці «Походження сім'ї, приватної власності та держави» відзначав умовність періодизації Моргана.

У сучасній антропології, археології та історії прийняті інші системи періодизації первісної історії.

Варварство - в переносному сенсі - грубе, дике, безкультурні, нецивілізоване поведінку.

Дикунство в стінах Ірпінської міськради

Інакше як дикунством, випадок, що трапився 14 лютого в приміщенні Ірпінської міської ради назвати неможливо.

Опозиційний депутат ради пан Богдан Мельничук зайшов до секретаря ради Білецького, щоб дізнатися про долю своїх депутатських запитів. Уточнимо – в розпал робочого дня до посадової особи ради зайшов законно обраний депутат, який діє від імені виборців. Але замість відповіді на свої запитання, депутат почув нецензурну лайку.

У присутності ще двох свідків, секретар ради “тикав” майже вдвічі старшому за себе депутату, обзивав принизливими словами, матюкав та “материв”.

Одне слово, застосував весь свій багатющий багаж, здобутий під час навчання в податковій академії та служби у податковій міліції.

Таку лексику чомусь часто називають “базарною”, хоча на Ірпіньському базарі, за багато років, мені нічого подібного почути не вдалося. Хіба що в російських серіалах на бандитську тематику, але й там, після першої букви, завжди звучить цнотливе пищання.

Жодного “пищика”, як ви розумієте, в секретарському кабінеті Ірпеня не передбачено, тому розлоге матюччя вільно котилося владними кабінетами та коридорами, як символ “високої” політичної культури та чуйного ставлення до потреб виборців партії Регіонів з лав якої і був делегований у високе секретарське крісло Білецький ( вибачте, але рука не піднімається постави ти перед цим прізвищем високоповажне “пан”).

Звичайно ж, звернувся зі скаргою до міського голови та комісії Ірпінської міської ради з питань регламенту, депутатської етики, дотримання законності та правопорядку. Але навряд чи це щось змінить. Хіба що, про людське око, покивають пальчиком знавцю ненормативної лексики, мовляв: ну-ну-ну, пустун, не роби більше так!

Його попередницю у цьому кріслі взагалі б мали віддати під слідство за всі “старання” на ниві розбазарювання громадського добра, але лише “понизили” до посади радника міського голови. А тут, всього лише, матюкнув якогось бандерівця ! Не один з ірпінських Регіонів мріє це зробити. Адже ж діяльність опозиційного депутата Богдана Мельничука давно вже стала “кісткою в горлі” злодійкуватим “регіоналам”. Завдяки його принциповій позиції зірвано не одну протизаконну “оборудку” з міським добром, а через пресу стали відомими громадськості плани про знищення лісу довкола міста, будівництву заводу по переробці мазуту, розкраданню квартир черговиків та багато іншого. Так що цей “дикий” випадок у стінах секретарського кабінету став свідченням того, що й один у полі воїн, якщо він віддано працює не на свою кишеню, а на благо громади, яка обрала його своїм депутатом.

Володимир Маяківський