3.4. Основні заходи та засоби захисту сировини, готової продукції, води від впливу вражаючих факторів

В умовах впливу сучасних вражаючих факторів під час ведення технологічних процесів та транспортуванні, продовольча сировина, напівфабрикати і готова продукція підприємств харчової промисловості можуть бути заражені радіоактивними, хімічними речовинами і біологічними засобами.

Ступінь зараження залежить від пори року, способів обробки і зберігання, інтенсивності випадіння радіоактивних, хімічних і біологічних речовин.

Радіаційне зараження є найнебезпечнішим за наслідками аварії на АЕС з викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

Найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища є аварія, яка сталася 1986р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди.

За оцінками спеціалістів сумарне радіоактивне забруднення еквівалентне випадінню радіоактивних речовин від вибуху декількох десятків таких атомних бомб, які були скинуті над Хіросімою.

Радіоактивне зараження на підприємстві – це безпосереднє влучення радіоактивних речовин у сировину, напівфабрикати, готову продукцію і воду. Воно є найбільш небезпечним видом зараження. На відміну від проникаючої радіації радіоактивне зараження може впливати довгий час (десятки років ), при цьому у випадку на АЕС утворюється досить значний район зараження.

Зараження здійснюється наступними шляхами

- аерозольним;

- контактним;

- біологічним.

Аерозольний шлях – це проникнення радіоактивного пилу у виробничі, складські приміщення і транспорт, який перевозить сировину і готову продукцію, через нещільності конструкції, щілини, тріщини, з наступним осіданням на ТО, сировині, напівфабрикатах і готовій продукції приводячи їх у непридатний стан (поверхневе забруднення).

Контактний шлях – при безпосередньому зіткненні із забрудненими поверхнями.

Біологічний шлях - у результаті випадіння радіоактивних речовин у повітря, ґрунт, рослинність, воду у відкритих водоймах, сільськогосподарські продукти (структурне забруднення).

Хімічне зараження - небезпечна хімічна обстановка може створитися в результаті аварій з викидом (розливом) сильнодіючих отруйних речовин.

Сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) називаються хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеня.

Сильнодіючі отруйні речовини можуть бути елементами технологічного процесу (аміак, хлор, сірчана й азотна кислоти, фтористий водень та інші) і можуть утворюватись при пожежах на об’єктах господарювання (чадний газ, оксиди азоту та сірки, хлористий водень)

Головною особливістю хімічних аварій (на відміну від інших промислових катастроф) є їх здатність розповсюджуватись на значній території, де можуть виникати великі зони небезпечного забруднення навколишнього середовища.

Безпосередніми причинами цих аварій є:

- порушення правил безпеки й транспортування;

• недотримання техніки безпеки;

• вихід з ладу агрегатів, механізмів;

• ушкодження трубопроводів, ємностей тощо.

Біологічне (бактеріологічне) зараження (БЗ) - мікроорганізми і бактеріальні отрути (токсини) , які викликають інфекційні захворювання. Воно може довгий час зберігатися на внутрішній поверхні приміщень, у продовольстві і воді, особливо спорові форми, а при сприятливих умовах і розмножуватися.

Захист продовольчої сировини, готової продукції і води. Генеральним напрямом у розвитку підприємств харчової промисловості є автоматизація усіх технологічних процесів починаючи з підготовки сировини і закінчуючи пакуванням готової продукції.

Захист сільськогосподарської сировини, води, напівфабрикатів і готової продукції на об’єктах господарювання відбувається за наступними напрямками:

- розподілення джерел отримання і наявних запасів сировини і готової продукції;

- повна ізоляція сировини, води, напівфабрикатів і готової продукції ПХП від оточуючого середовища;

- проведення комплексу санітарно-профілактичних заходів на ОГ.

Перший напрямок втілюється у життя проведенням наступних заходів:

- розміщення джерел отримання сировини і готової продукції по всій території країни з урахуванням використання сировинної бази у різних, в тому числі окремих районах.

- зберігання запасів сировини і готової продукції за межами зон можливих руйнувань (ЗМР).

Другий напрямок – повна ізоляція продукції від оточуючого середовища досягається:

- зберігання сировини і готової продукції у підземних складах, спеціально обладнаних кар’єрах, гірських виробітках, підземних печерах, в яких легко досягти ізоляції. Із всіх типів зерносховищ найбільш надійно захищають зерно елеватори.

- герметизацією виробничих приміщень, наземних сховищ і транспорту, які перевозять сировину і готову продукцію.

Під герметизацією виробничих, складських приміщень слід розуміти максимальне ущільнене огороджуючи конструкцій, які виключають проникнення через них РР, СДОР і БЗ. При цьому автоматично виключається можливість проникнення в них комах і гризунів, які можуть бути переносниками БЗ. Тому в процесі підготовки підприємств до роботи в умовах зараження, необхідно провести заходи по ізоляції технологічного процесу від зовнішнього середовища. Для цього необхідно:

- усунути негерметичності в технологічному процесі;

- встановлювати кришки з ущільненими прокладками на відкриті ємності, змішувачі, котли;

- укривати технологічне обладнання, яке має складну конфігурацію, спеціальними чохлами з полімерної плівки (сепаратори, фасувальні автомати та ін.).

Використання захисних властивостей тари і вкриваючих матеріалів при зберіганні сировини на відкритих майданчиках від РР, СДОР і БЗ не забезпечується (табл. 3.1). Тому для зниження ступеню зараження продуктів в буртах і насипах, штабелях їх захищають від зараження РР, СДОР і БЗ різного виду покриттям. Матеріалами можуть бути брезенти, гумова тканина. поліетиленова плівка, крафт-папір, поліамідна плівка, тощо.

Таблиця 3.1 Захисні властивості тари

Види тари	Ступінь захисту від
	Радіоактивні речовини	Біологічні засоби		СДОР
Мішки тканинні, коробки картонні , ящики фанерні	НЗ		НЗ		НЗ
Мішки паперові багатошарові Пляшки молочні, закриті фольгою Діжки дерев’яні	ЗЩ		ЗЩ		НЗ
Пляшки скляні із щільними пробками Банки жестяні, скляні закатані жест. кришками , Діжки, фляги металеві	ЗЩ		ЗЩ		ЗЩ

Примітка: ЗЩ – захищає; НЗ – не захищає.

Зберігання продуктів у закритих, добре загерметизованих складських приміщеннях забезпечує їх повний захист від усіх видів зараження.

Встановлено, що зараження продуктів завжди відбувається з поверхні. Тому захисні властивості тари і пакувальних матеріалів мають першочергове значення. Самий надійний .захист продуктів дотримується при зберіганні їх у металевих ємностях з герметично закритими кришками.

На ОГ, які мають велику кількість продовольчої сировини, для захисту використовують технологічне обладнання , наприклад, автоклави, холодильні камери і т.д. На ОГ, розміщених у містах, для технологічних процесів використовують воду із міської системи водопостачання, воду яка надійно захищена від усіх видів зараження.

У випадку порушення системи водопостачання під час стихійного лиха підприємства повинні забезпечуватися водою із автономних (відомчих) джерел водопостачання, які забезпечують водою тільки дане підприємство (водозабірні свердловини, шахтні колодязі і джерела, артезіанські свердловини).

Теми рефератів

1. Сучасні індивідуальні засоби захисту органів дихання.

2. Досягнення у виробництві незабруднених та якісних продуктів харчування та води в умовах зараження або забруднення, чи зараженої або забрудненої сировини.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть комплекс заходів щодо захисту населення в умовах НС.

2. Охарактеризуйте захисні споруди.

3. Які засоби медичного захисту використовують у випадку НС.

4. Яка тара захищає продукцію від усіх вражаючих факторів.

Література:

1. Кодекс цивільного захисту України .2.10.2012р.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про єдину державну систему попередження і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру».

3. Указ Президента України «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій» від 16 січня 2013 року № 20/2013

4. Русаловский А.В. Вендичанский В.Н Цивільний захист. Навчальний посібник . 2008.-250 с.

5. Стеблюк М.І. Цивільний оборона та цивільний захист: Підручник.- Київ. :Знання, 2010.-487 с.