Регіональна економіка. книжка

734

Ед = V(С1 – С2),

де V – обсяг використовуваного ресурсу; С1 і С2 – собівартість очищення одиниці ресурсу до і після проведення природоохоронного заходу.

У галузях невиробничої сфери, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету методи оцінки природоохоронних ефектів ідентичні до попередніх і оцінюються величиною економії середньорічних затрат.

Попередження втрат чистої продукції за період хвороби працівників,

які зайняті у сфері матеріального виробництва (Ечп):

Ечп = П Ч (Р2 – Р1),

де П – середня величини чистої продукції за один людино-день, грн.; Ч –

чисельність працівників, які хворіли або були відлучені від виробництва через догляд за хворими членами сімей, осіб; Р2, Р1 – середньорічна кількість людино-годин одного працівника після і до проведення природоохоронного заходу.

Ефект від скорочення виплат з фонду соціального страхування за період тимчасової і постійної непрацездатності через погіршення стану навколишнього середовища(Ес):

Ес = ЧП(Р2 – Р1),

де Ч – чисельність працівників, які отримують допомоги внаслідок захворювання в результаті тимчасової і постійної втрати працездатності,

осіб; П – середній розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності за один день хвороби, грн..

Економія витрат держави на лікування робітників (Ел):

Езд = Ча Да За + Чс Дс Зс ,

де Д – кількість днів хвороби; З – середні затрати у сфері охорони здоров’я одного хворого за один день; Ч – кількість хворих в результаті погіршення стану навколишнього середовища; індекси а і с виділяють амбулаторне і стаціонарне лікування.

736

де qj qi – кількість товарної продукції –го та –го видів чи якості після і до проведення природоохоронного заходу, який оцінюють; Zi Zj – оцінка одиниці –ї та –ї продукції.

Якщо періоди будівництва чи реконструкції, проектні терміни експлуатації природоохоронних споруд у порівнюваних варіантах приблизно однакові (різниця не перевищує трьох років), а затрати і результати за період експлуатації змінюються не суттєво, то варіанти природоохоронних заходів можна оцінювати величиною їх чистого економічного ефекту:

ЧЕ = (Р – З) → max

Якщо ж природоохоронні заходи характеризують неоднаковими періодами будівництва чи реконструкції, а також термінами експлуатації і змінними величинами затрат і результатів, необхідно проводити сумування економічних ефектів за період експлуатації з урахуванням фактору часу.

Інвестиційні проекти природоохоронної спрямованості відрізняються від інших проектів способом утворення валового доходу. Для підприємств головним фактором утворення додаткового доходу служать зменшення платежів за забруднення навколишнього середовища як результат скорочення викидів у наслідок проведених природоохоронних заходів. Але поряд з цим, не слід забувати про попереджені збитки, виручка від реалізації утилізованих відходів, економія матеріальних чи енергетичних ресурсів.

В цілому величину валового доходу від проведених заходів екологічного призначення можна записати наступним чином [5; 159]:

Dt = (S0 – S1t) + (S’0 – S’1t) + Ot + Пt + Мt

де, S0 і S’0 – відповідно сума платежів за забруднення навколишнього середовища, яка відноситься до собівартості продукції і сума платежів, які відшкодовуються за рахунок прибутку підприємства до реалізації природоохоронного заходу; S1t і S’1t – відповідно сума платежів за забруднення навколишнього середовища, яка відноситься до собівартості продукції і сума платежів, які відшкодовуються за рахунок прибутку підприємства в результаті реалізації проекту кожного t-року; Ot – виручка від

737

реалізації утилізованих відходів у t-рік; Пt – виручка від реалізації екологічно чистої або безпечної (покращеної якості тощо) продукції у t-рік; Мt –

економія матеріальних та/або енергетичних затрат як результат проведеного природоохоронного заходу у t-рік.

Питання і завдання для самоконтролю

1.У чому полягає суть екологічної та соціально-економічної ефективності природоохоронних заходів?

2.Яким чином проводять економічне обґрунтування природоохоронних заходів?

3.У чому проявляється повний економічний результат природоохоронних заходів?

4.З якою метою проводять визначення чистого економічного ефекту?

Наведіть формулу його обчислення, поясніть її.

5.Як розраховують повний економічний ефект природоохоронних затрат?

6.Яким чином визначають загальну ефективність природоохоронних затрат?

7.Як розрахувати ефективність капітальних вкладень у природоохоронні проекти?

8.Як розрахувати приріст прибутку від збільшення термінів служби устаткування внаслідок покращення стану навколишнього середовища?

9.Яким чином розраховують загальний ефект від підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь?

10.Як розрахувати ефекти від підвищення якості продукції і від скорочення додаткових затрат на очищення стоків і скидів у навколишнє середовище?

11.Наведіть формули, за якими розраховують екологічні ефекти в невиробничій сфері?

12.Що таке порівняльна економічна ефективність природоохоронних затрат?

Як її знайти?

13.У чому виражають економічний результат природоохоронних заходів?

738

14.Що таке попереджений економічний збиток від забруднення навколишнього середовища і як його визначають?

15.Як визначають річний приріст доходу від покращення виробничих результатів внаслідок проведення багатоцільового природоохоронного заходу?

16.Що таке чистий економічний ефект і як його обрахувати?

17.Яким чином можна знайти величину валового доходу від проведених заходів екологічного призначення?

Рекомендована і використана література

1.Врублевська О. В. Конспект лекцій з економіки природокористування. –

Львів: УкрДЛТУ, 2003. – 210 с.

2.Глухов В. В., Некрасова Т. П. Экономические основы экологии. – СПб.:

Питер, 2003. – 384 с.

3.Ігнатенко М.Г., Малєєв В.О. Екологія і економіка природокористування:

навчальний посібник. - Київ - Херсон: Айлант, 2002. - 287с.

4.Мороз П. І., Косенко І. С. Екологічні проблеми раціонального природокористування: Навч. Посібник. – Львів: Престиж Ін форм, 1999. – 282 с.

5.Москаленко А. П. Экономика природопользования и охраны окружающей среды. –М.: ИКЦ «МарТ», 2003. – 224 с.

6.Сахаев В. Г., Щербицкий Б. В. Экономика природопользования и охрана окружающей среды. – К.: Вища школа, 1987. – 263 с.

7.Синякевич І. М. Економіка природокористування: Навч. посібник. –

К.:ІЗМН, 1996. – 156 с.

8.Шевчук В. Довідник з питань економіки та фінансування

“Геопринт” – Київ, 2000 – 411 с.

9.Туниця Т. Ю. Збалансоване природокористування: національний і міжнародний контекст. К.: Знання, 2006. - 300 с.

739

Розділ 5. Світовий досвід і міжнародне

співробітництво у сфері охорони навколишнього

природного середовища

5.1. Поняття і структура екологічної політики

Глобальна екологічна криза вимагає нині кардинальної зміни підходів до розв’язання цілої низки завдань по збереженню стійкості планетарної біосфери. Нині стоїть завдання сформувати на Землі єдиний екологобезпечний господарсько-економічний простір, який буде основою розвитку для майбутніх поколінь на планеті в цілому і окремих регіонах і країнах зокрема.

Тому нині формується нова глобальна екологічна політика, принципи якої закладаються у компетенції природоохоронних програм і екологічних політик держав, уніфікують останні і спрямовують їх в єдине еколого орієнтоване русло. Відбувається це шляхом перебудови макроекономічної політики держав, дематеріалізацією виробництв, вдосконалення мзовнішньоекономічних зв’язків, на основі глобалізації еколого-економічних чинників. Інший крок полягає в поступовому узгодженні міжнародного науково-технічного та економічного співробітництва для вирішення еколого-

ресурсних проблем людства. Уніфікуються також законодавчі основи щодо охорони докілля, все більше значення відіграють міжнародні угоди і конвенції, які стосуються проблем охорони природи, збереження біологічного розмаїття, зменшення негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище.

Окремі країни або їх групи розробляють і приймають до реалізації спеціальні програми з охорони природи. Нині в їх основу закладаються принципи сталого розвитку на основі виваженого поєднання інтересів екологічних та економічних цілей розвитку людства.

Екологічні прблеми не обмежені національними кордонами, вони мають загальнопланетарний характер. Міграція забруднень, розірваність

740

районів видобутку і споживання енергії і сировинних ресурсів, просторова динаміка і міграція зон донорів і реципієнтів забруднень в результаті вільного руху капіталу і перенесення брудних виробництв з розвинутих у малорозвинуті країни говорить про неможливість подолання екологічних проблем в окремо взятій країні.

Нині сформувалася дворівнева міжнародна екологічна політика

[12]:

міжнародна глобальна екополітика — це розробка і здійснення міжнародних правових, політичних і зовнішньоекономічних акцій з урахуванням екологічних обмежень у соціально-економічному розвитку, запасів природних ресурсів, які є у світі, та їх розподілу між регіонами і країнами. Її мета – збереження глобального інтегрального ресурсу планети. Об’єднуючим елементом глобальної екологічної політики є транснаціональний рівень, спільний для декількох держав,

пов’язаних у єдину екологічну систему.

міжнародна регіональна екополітика охоплює інтереси країн одного континенту, які об’єднані природно-географічним середовищем, іноді одним морем (Чорне, Середземне, Балтійське), або рікою (Дніпро,

Дунай, Рейн).

Поштовхом до міжнародного співробітництва на рівні держав з

питань екології стала Стокгольмська конференція (1972 р.). Її ідеї отримали розвиток у рішеннях Віденської конференції захисту озонового шару (1985),

Женевської конференції про транскордонне забруднення повітря (1979— 1983 рр.), Монреальському протоколі про обмеження використання хлорфторвуглеводнів (1987) із поправками 1990 р. (у цих документах виробництво фреонів планувалось скоротити на першому етапі на 20 % та до

2000 р. повністю припинити їх виробництво).

У 1982 р. ООН прийняла «Всесвітню хартію природи», в якій вперше на міжнародному рівні була проголошена відповідальність людства за стан природи. Велику роль відіграли і форум із міжнародного права в галузі

741

охорони довкілля, проведений в Італії у 1980 р., і доповідь комісії Гру Харлем Брутланд (колишній прем’єр-міністр Швеції). Московська декларація Глобального форуму з навколишнього середовища 1990 р., яку ухвалили

83 держави світу, й конференція 1992 р. в Ріо-де-Жанейро, в якій взяли участь 100 держав та представники від 50 держав, та ряд інших ініціатив. На конференції в Ріо-де-Жанейро був прийнятий програмний документ

«Порядок денний на XXI століття», що вміщує план міжнародних дій з навколишнього середовища на межі XX та XXI століть. Підсумки його виконання за десятиріччя були підведені на Всесвітньому форумі глав держав і урядів у 2002 році в Йоганнесбурзі й вони невтішні. Реалізується програма «Людство та глобальні зміни», метою якої є вивчення взаємозв’язку в системі «людина — середовище життя» [11].

Великого значення нині набуває формування міжнародно-правової бази охорони довкілля, яка охоплює наступні складові:

нормативні акти міжнародного екологічного права.

міжнародні об’єкти охорони навколишнього природного середовища.

координаційну роль міжнародного права у світовому механізмі

охорони природи.

Розрізняють акти двосторонні і багатосторонні. Двосторонні угоди — це угоди різного рівня і характеру між двома державами, які, як правило,

мають спільний кордон. До багатосторонніх актів належать конвенції,

договори, угоди, резолюції міжнародних організацій.

5.2. Міжнародна діяльність в галузі охорони довкілля

Міжнародна екологічна співпраця почалася понад 100 років тому. У 1875 році Австро-Угорщина та Італія прийняли Декларацію про охорону птахів. У 1897 році Росія, Японія і США уклали угоду про спільне використання і охорону морських котиків у Тихому океані. У 1922 році була створена Міжнародна рада охорони птахів, яка стала дієвою інтернаціональною організацією і започаткувала всі інші пізніше створені.

742

Велику роль в галузі міжнародного регулювання питань охорони природи відгірають прийняті конвенції та інші міжнародні акти природоохоронного призначення, серед котрих варто відмітити наступні:

Конвенція про охорону всіх видів птахів (Париж,1950 р.);

Резолюція ООН «Економічний розвиток і охорона природи» (1962 р.);

Програма Міжнародної конференції ЮНЕСКО з раціонального використання та охорони ресурсів біосфери «Людина і біосфера»

(Париж, 1968 р.);

Програма ООН з навколишнього середовища» (ЮНЕП) (Стокгольм, 1972 р.)

Конвенція ООН з морського права – Хартія морів (1982 р.).

Глобальна координаційна діяльність в галузі охорони природи реалізується через діяльність і рішення міжнародних природоохоронних організацій. В світі їх нараховується близько трьох сотень, а починалося все з першої у 1992 році – Міжнародної ради охорони птахів. Кординаційна політика визначена свідомленням загальної екологічної небезпеки, загрозами масштабної транскордонної шкоди, необхідністю розробки та прийняття універсальних норм поведінки держав. Найголовнішими організаціями, які здійснюють таку глобальну регуляторну політику є наступні.

Всесвітня метеорологічна організація (Женева, 1947 р.), яка діє під егфдою ООН, покликана сприяти міжнародній співпраці в галузі метеорологічних спостережень і досліджень, обміну метеорологічною їнформациєю, практичному її застосуванню. ВМО активно підтримує розробку міжнародним співтовариством екологічно грамотної політики з урахуванням негативного впливу економічного розвитку на клімат Землі.

Всесвітня організація охорони здоров'я – це спеціалізована установа ООН, заснована в 1946 р. у Женеві. Членами ВООЗ є 166 держав. Завданнями ВІЗ є: боротьба з СНІД, профілактика серцево-судинних захворювань,

запобігання купівлі-продажу людських органів і т. ін.

743

ФАО (від англ. Food and Agriculture Organisation ) – організація ООН по продовольству і сільському господарству; заснована в 1945 р. у Квебеку

(Канада), нині резиденція перебуває у Римі. Її завдання полягає у технічному сприянні країнам, що розвиваються з метою вдосконалення сільськогосподарського виробництва і розподіл сільгосппродукції продукції і продовольства.

ЮНЕСКО – установа ООН з питань освіти, науки і культури що існує з 1946 р. Штаб-квартира ЮНЕСКО знаходиться в Парижі. Головний напрям діяльності ЮНЕСКО – участь в рішенні крупних загальнолюдських проблем: мир, розвиток, охорона навколишнього середовища.

ЮНІДО являє собою установу підпорядковану ООН по промисловому розвитку. Заснована вона у 1986 р., а штаб-квартира перебуває у Відні. ЮНІДО сприяє промисловому розвитку країн, що розвиваються,

покращенню відносин між Сходом і Заходом, розв’язує нагальні проблеми охорони навколишнього середовища. ЮНІДО сприяє передачі технологій,

проведенню промислових реконструкцій, модернізації дрібних і середніх підприємств, вирішенню питань енергозабезпечення.

Міжнародний фонд за виживання і розвиток людства –

міжнародна неурядова організація, заснована в 1988 р. Її завдання – подання матеріальної і моральної підтримки проектам і програмам, направленим на вирішення глобальних проблем.

До Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів

(МСОП) входить 105 країн. Важливою подією в діяльності міжнародного природоохоронного руху була XIV Генеральна Асамблея МСОП, що пройшла в Ашгабаті у 1978 році. Головним підсумком було прийняття документа – Всесвітньої стратегії охорони природи. Тоді ж була створена і постійно поповнюється Червона книга про популяції рідкісних і зникаючих видів ссавців, птахів, рептилій, амфібій. Запроваджена Зелена книга, де містяться дані про унікальні і рідкісні ландшафти Землі.