Регіональна економіка. книжка

714

в умовах становлення ринку землі та формування дієвого економічного механізму землекористування орієнтуватиметься на рівень доходів від сільськогосподарського виробництва з урахуванням дії як природних так і техніко-економічних, природоохоронних його складових. Разом з тим вартість сільськогосподарських земель постійно коливатиметься через нестабільність макроекономічного середовища і насамперед розміру позичкового процента й інфляційних процесів в економіці нашої країни.

3.3. Платежі і збори за використання природних ресурсів,

забруднення навколишнього природного середовища та інші шкідливі

впливи на довкілля

Основою економічного механізму природокористування є

встановлення плати за використання природних ресурсів і забруднення

навколишнього природного середовища. Під платою розуміють грошові чи інші види благ, котрі економічні суб’єкти сплачують за використання ресурсів, природних благ і за можливості здійснення господарської діяльності. Ці інструменти є найпоширенішими у практиці функціонування економічних механізмів більшості країн. Зупинимося детальніше на характеристиці складових елементів платного природокористування в Україні.

Платежі за використання природних ресурсів. Збір за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів зборів і лімітів їх використання. Нормативи збору за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх розповсюдженості,

якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності,

місцезнаходження, можливості переробки, знешкодження і утилізації відходів та інших факторів. Збори за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне використання та зниження їх якості стягуються з прибутку, що

715

залишається у розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян

[1].

В Україні згідно з чинним законодавством здійснюється плата за використання природних ресурсів.

Плата за землю. Вона справляється за одиницю площі залежно від функціонального призначення земельної ділянки. Так за землі сільськогосподарського призначення (орні землі, косовиці, пасовища)

справляється плата у розмірі 0,1% від економічної оцінки землі у формі земельного податку (для земель під багаторічними насадженнями – 0,03%).

За використання земель населених пунктів встановлено плату у розмірі 1%, а

за вилучення земель під непрофільне використання – 5%.

Плата за використання водних ресурсів. Загальна ставка плати складається із суми двох ставок плати:

за використання води як природного ресурсу та формування доступних для використання водних ресурсів у системі водозабезпечення;

за забір води, її очищення та розподіл між водокористувачами в системах водоподачі.

Нормативи плати за водні ресурси диференційовані за бесейновим принципом (табл. 38). Для водокористувачів встановлюються ліміти на використання водних ресурсів. Для населення і комунального господарства ставки плати за воду нижчі, ніж для промислових підприємств. Є суттєві особливості при визначенні зборів за спеціальне водокористування для підприємств гідроелектроенергетики, вантажного транспорту, пасажирського флоту.

Таблиця 38.

Нормативи збору за спеціальне використання поверхневих вод

716

До нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих вод підприємствами житлово-комунального господарства застосовується коефіцієнт 0,3.

Підприємствам гідроелектроенергетики встановлено норматив плати за воду у розмірі 2,35 коп. За 100 куб м води, пропущеної через турбіни. Для водного транспорту збори диференціюються за призначенням транспорту – вантажний і пасажирський: 4,20 коп. за 1 тоннаж-добу і 0,48 коп. за 1 місце-

добу експлуатації відповідно. За використання води для потреб рибництва встановлені нормативи у розмірі 12,34 коп. за 100 куб м поверхневої води і

14,84 коп. за 100 куб м підземних вод.

Плата за використання мінеральних ресурсів. Вона включає кілька видів платежів і зборів, об’єктом плати виступає фактичний обсяг використаних мінеральних ресурсів. В цілому плата за використання мінеральної сировини стягується за кожну одиницю видобутої мінеральної речовини, а нормативи плати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Крім того підприємства, які здійснюють видобуток корисних копалин справляють інші платежі:

збір за видачу ліцензій на видобуток мінеральних ресурсів;

відрахування за геологорозвідувальні роботи якщо вони проведені за рахунок державного бюджету (справляється у % від обсягів товарної продукції);

плата за використання підземного простору.

717

Суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток мінеральної сировини зобов’язані справляти плату на основі встановлених нормативів.

Дані про основні з них наведені у табл. 39.

Таблиця 39

Базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин

Плата за використання лісових ресурсів. В основі платного лісокористування закладено рентний підхід до економічної оцінки лісових ресурсів. Вона є формою реалізації економічних відносин між власником лісу і лісокористувачами. Ставки плати за використання лісових ресурсів називають лісовою таксою. Вони враховують породу деревини, її якість,

висоту і товщину деревостану, умови заготівлі і транспортування тощо і

718

диференційовані за лісотаксовими поясами. Їх в Україні два. Перший – Карпатський (тут такси на 15% нижчі, ніж в другому поясі), другий включає всі інші ліси. Плата за лісові ресурси передбачає відшкодування затрат на відтворення лісів, інтенсифікацію лісовирощування, впровадження технологічних досягнень у практику лісокористування.

Окрім того в Україні об’єкти господарювання справляють плату за інші види природокористування, а саме за використання ресурсів тваринного і рослинного світу, за використання радіочастотного ресурсу, за випас худоби, полювання і рибальство. В цілому плата за використання природних ресурсів є дієвим інструментом економічного механізму стимулювання раціонального природокористування, але нині вона ще не досконала і потребує системної оптимізації.

Платежі за забруднення навколишнього природного середовища.

Збори за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище,

розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ,

організацій чи громадян.

З гідно чинного законодавства в Україні є наступні платежі за забруднення:

платежі за викиди забруднюючих речовин у атмосферу;

платежі за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти;

платежі за розміщення і складування твердих чи рідких відходів.

Плата за забруднення атмосфери справляється окремо зі

стаціонарних і пересувних джерел забруднень. Об’єктами збору є фактичні

обсяги викинутих у повітря полютантів, а сама плата розраховується на

719

основі встановлених нормативів збору за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднень. За викиди речовин для яких нормативи плати не встановлені нарахування зборів проводиться на основі віднесення тих чи інших речовин до відповідного класу небезпеки. Крім того враховують при розрахунках поправочні коефіцієнти, які відбивають господарське призначення населеного пункту, у якому здійснюються викиди,

чисельність населення у ньому та інші параметри. З пересувних джерел забруднень, а переважно це транспортні засоби, плата справляється залежно від виду транспорту і типу палива. На якому працює силова установка

(бензин, дизельне пальне тощо).

Плата за забруднення водних об’єктів. Вона справляється на основі нормативів збору, що стягується за скидання забруднювальних речовин у водні об’єкти. Плата за забруднення водойм, як і плата за використання водних ресурсів, диференційована за басейнами рік. При її розрахунку враховані регіональні басейнові коефіцієнти. Також при розрахунках платежів враховуються концентрації забруднювальних речовин, які скидаються.

Плата за розміщення відходів. Платежі нараховуються залежно від класу небезпеки, до яких відносять ті чи інші відходи. Таких класів є чотири:

надзвичайно небезпечні, дуже небезпечні, помірно небезпечні,

малонебезпечні. Крім того враховуються певні місцеві умови і обставини складування відходів – розташування об’єкта на якому проводиться складування відходів (наближеність до населених пунктів) і екологічна відповідність сміттєзвалища вимогам екологічного законодавства.

3.4. Податкова екологічна політика та екологічні інструменти

митної політики держави

Становлення і функціонування податкового екологічного механізму

полягає у обов’язковому і безповоротному вилучення коштів державою чи

місцевими органами влади на користь спеціальних бюджетних рахунків

720

відповідного рівня (державний, місцевий) з метою їх використання на фінансування екологічних проблем. Екологічні податки можуть бути як самостійними (передбаченими відповідними статтями), а також знаходитися у складі інших податків і відраховуватися як певна частка від загальної суми податкових платежів. У практиці екологізації податкових систем знайшли своє відображення багато прийомів і методів, ми ж звернемо увагу на найрозповсюдженіші:

податки на розв’язання глобальних, національних чи місцевих екологічних проблем;

громадянські екологічні податки;

транзитні податки на перевезення вантажів через територію країни;

автомобільний екологічний податок;

авіаційний транспортний податок;

екологічні податки на окремі види продукції чи її групи;

екологічний податок на паливо;

екологічні податки на сировину;

комунальний податок.

Вагоме місце у стимулюванні природоохоронної діяльності займає система пільгового екологічного оподаткування. Такі пільги можуть встановлюватися з метою стимулювання екологізації і дематеріалізації виробництва, сприяння розвиткові екологічно орієнтованих дій.

Підприємствам і установам можуть надаватися пільги на оподаткування інвестицій, пільги при оподаткуванні прибутку якщо випускається екологічно чиста продукція, надаватися права на прискорену амортизацію.

Прискорена амортизація – це застосування спеціальних норм амортизації з метою збільшення розмірів амортизаційних фондів. Слід додати, що такі фонди є неоподатковуваною частиною доходу. Застосування такого інструментарію дозволяє підприємствам проводити прискорену модернізацію основних фондів екологічного призначення і сприяє ефективній інноваційній екологічній політиці.

721

Екологічні інструменти митної політики застосовуються при стягненні обов’язкових платежів при ввезенні товарів на митну територію держави чи їх вивезенні за її межі. Відповідно розрізняють мито імпортне або ввізне та мито експортне (вивізне). Застосування таких інструментів полягає у встановленні або звільненні певних експортно-імпортних мит. В Україні імпортні мита встановлені на ввезення пестицидів, відходів, використаних автомобілів тощо. Натомість зменшуються ставки мита на устаткування екологічного призначення, продукції екологічного призначення, інших груп товарів.

3.5. Система штрафних санкцій за порушення вимог екологічного

законодавства

Штрафні санкції – це покарання у грошовій формі як стягнення з винних осіб певної суми. Штрафи матеріально впливають на фізичних і юридичних осіб, які порушили екологічні норми. Проте штрафні санкції не відбивають реальної шкоди, яка завдана довкіллю. Вони швидше відбивають реальні можливості суспільства відшкодовувати завдану шкоду, оскільки їх нарахування ґрунтуються на розмірах мінімальних соціальних стандартів у країні. Так у вітчизняній практиці їх нараховують на базі мінімального розміру заробітної плати і неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В цілому штрафні екологічні санкції можна представити у такому вигляді:

система міжнародних санкцій за порушення міжнародних договорів у галузі охорони навколишнього середовища, невиконання вимог прийнятих конвенцій і взятих на себе зобов’язань;

міждержавні відшкодування завданих однією країною збитків навколишньому природному середовищу іншої країни;

штрафи за недотримання вимог національного екологічного законодавства;

722

відшкодування збитків, яких зазнав господарський об’кт в результаті діяльності іншого господарського об’єкта.

3.6.Надання субсидій, дотацій, грандів і премій на природоохоронні цілі

Субсидія – це цільова незворотна допомога в грошовій чи натуральній формі, що надається за рахунок кошті державного бюджету або спеціальних державних і недержавних фондів економічним суб’єктам. Це один з видів фінансування екологічно орієнтованих напрямків діяльності [2; 478].

Субсидії бувають прямими і непрямими. Перші з них видаються суб’єктам господарської діяльності у грошовій формі, а інші проявляться у податкових, кредитних пільгах. Екологічне субсидіювання спрямоване на

розв’язання наступних задач:

фінансування природоохоронних програм національного чи регіонального характеру;

фінансування науково-дослідних і конструктурських робіт, які реалізуються за пілотними проектами національного і регіонального значення;

фінансування міжнародних проектів і програм.

Дотація – це грошова або інша допомога з державних чи недержавних джерел, які надаються для покриття збитків або на спеціальні цілі. Екологічні дотації можна розглядати як форму субсидії, що надаються на підвищення ефективності екологоорієнтованих дій. Часто під нею розуміють як фінансову допомогу малорентабельним і збитковим підприємствам, а вгвлузі охорони довкілля вони можуть відігравати вагому роль при підвищенні екологічного рівня виробництв.

Прикладами екологічноорінтованих дотацій служать [5; 479]:

регіональні чи національні дотації з метою обмеження індустріального чи аграрного розвитку для збереження унікальних природних ландшафтів міжнародного і національного значення;

723

дотації на ведення сільського господарства за спеціальними екологічними режимами (підвищеного рівня обережності) з метою збереження піонерних ландшафтів, об’єктів природної спадщини,

пам’яток історії та археології тощо;

дотації сільському господарству з метою стимулювання вирощування продукції без отрутохімікатів, мінеральних добрив, відмови від вирощування генетично модифікованих сортів чи їх стимулювання;

на розробку нових видів продукції екологічного призначення;

дотації на ремонт устаткування, силових агрегатів і установок з метою

зменшення їх впливу на навколишнє середовище.

Гранти – оплачуване замовлення з боку державних чи інших зацікавлених організацій на виконання ряду наукових досліджень чи конструкторських розробок. Видаються на конкурсній основі передбачають фінансування:

наукових екологічних досліджень;

розробки проектів і програм охорони довкілля;

інженерно-конструкторські розробки екологічно чистого устаткування,

обладнання;

розробку і налагодження виробництва інструментів і приладів контролю за станом довкілля.

Премії і нагороди надаються у грошовій формі за вагомі успіхи в галузі реалізації екологічної політики. До них відносять премії і нагороди підприємствам, населеними пунктам окремим громадянам. Найбільшого поширення преміювання набуло у Німеччині, хоча й в Україні проводяться щорічні конкурси серед міст на предмет благоустрою.

3.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного

механізму природокористування

Система цінових інструментів – це сукупність заходів впливу на

економічні інтереси господарських суб’єктів за допомогою зменшення чи