Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Регіональна економіка. книжка

.pdf
Скачиваний:
282
Добавлен:
09.02.2016
Размер:
41.27 Mб
Скачать

704

Розділ 3. Економічний механізм природокористування і

охорони навколишнього природного середовища

3.1. Економічні засади природокористування і охорони довкілля

Економічний механізм природокористування – це сукупність економічних структур, інститутів, форм і методів господарювання за допомогою котрих реалізуються чинні в конкретних умовах економічні закони та здійснюється погодження і коригування суспільних, групових і приватних інтересів. Головні компоненти економічного механізму включають [5; 458-459]:

правові засади економічної діяльності;

систему відносин власності на засоби виробництва;

організаційну структуру економіки;

систему суспільних інститутів;

економічні інструменти.

Згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» формування економічного механізму охорони навколишнього

природного середовища передбачає [1]:

взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів по охороні навколишнього природного середовища на основі економічних важелів;

визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на утворення і розміщення відходів;

встановлення нормативів збору і розмірів зборів за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у

705

навколишнє природне середовище на утворення і розміщення відходів

та інші види шкідливого впливу;

надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного

середовища.

Економічний механізм екологічного регулювання в Україні ґрунтується на концепції платності природокористування. Він охоплює систему економічних інструментів, які спрямовані на акумулювання матеріальних ресурсів для реалізації природоохоронних програм та на мотивацію товаровиробників до підвищення екологічності застосовуваних технологій і власної продукції [8; 156-157]. Відповідно складовими елементами економічного механізму нині повинні бути:

економічна оцінка природних ресурсів;

плата за спеціальне використання природних ресурсів;

плата за забруднення НС та інші шкідливі впливи на довкілля;

система фінансування і кредитування природоохоронних заходів;

екологізація податкової і цінової систем;

підтримка становлення і розвитку екологічної індустрії.

Економічний механізм природокористування покликаний на практиці розв’язати завдання ефективного використання природних ресурсів з метою задоволення виробничих потреб суспільства, формування еколого безпечного середовища, забезпечення стабільного і достатнього фінансування природоохоронних програм.

Базою ефективного функціонування економічного механізму природокористування є чинна система економічних інструментів

де С – поточні капіталовкладення,
капіталовкладень;

706

екологічного регулювання. Економічні інструменти – засоби (заходи,

методи, важелі) зміни фінансового стану економічних суб’єктів. [5; 463]. Під економічними інструментами екологічного впливу необхідно розуміти набір засобів впливу на фінансову діяльність господарюючих об’єктів для переорієнтації їх діяльності на основі еколого безпечного розвитку.

Відповідно всі інструменти екологого-функціонального впливу можна поділити на інструменти вилучення доходів та інструменти збільшення доходу. Розглянемо тепер детальніше кожну групу інструментів еколого-

економічного регулювання.

3.2. Економічна оцінка природних ресурсів

Економічна оцінка є грошовим еквівалентом господарської цінності природних благ, яке визначають за ефективністю їх відтворення (охорони і відтворення екологічних систем, експлуатації і переробки природної речовини). Її використовують у зв’язку з потребою врахувати вплив природного чинника на ефективність виробництва, стимулювання раціонального використання та охорони природних ресурсів.

Узагальнюючи існуючі підходи до економічної оцінки природних ресурсів, можна класифікувати їх на шість груп:

1) затратний підхід передбачає оцінку за величиною затрат на видобуток, освоєння, використання, проте ресурс кращої якості і доступніший дістає нижчу оцінку при значно вищій його споживчій вартості,

ніж гіршого ресурсу. Це серйозна вада затратного методу, тому здійснена за його допомогою економічна оцінка ресурсу не стимулює раціонального природокористування. Економічну оцінку за цим методом визначають за формулою приведених витрат на експлуатацію даного ресурсу:

ЕО = С + ЕнК,

затрати на експлуатацію ресурсу, К

Ен – нормативний коефіцієнт окупності

707

2) результативний підхід – за його допомогою здійснюють економічну оцінку лише ресурсів, які дають дохід, котрий є грошовим вираженням первинної продукції від експлуатації природного ресурсу чи різницею між доходом і поточними витратами. Проте дохід від використання ресурсу може бути й опосередкованим, більш того, не для кожного виду ресурсу можна визначити вартість первинної продукції. Разом з тим,

невикористаний ресурс може бути використаним, а за певних умов стати дефіцитним.

3)затратно-ресурсний підхід – ґрунтується на поєднанні затрат на освоєння природних ресурсів і доходу від їх використання. При цьому економічна оцінка буде значно вищою, а тому зросте її стимулююча функція;

4)рентний підхід – нині вважається найдоцільнішим, оскільки кращий ресурс отримує більшу вартість (більший дохід за однакових затратах). Для проведення оцінки ресурсу цим способом використовують формулу:

ЕО = R/Ен,

де R – частина доходу, визначена природними властивостями ресурсу.

Рентні оцінки враховують обмеженість природного ресурсу, а затрати на його освоєння є усередненими, тому й економічна оцінка об'єктивніша;

5)відтворювальний підхід – економічна оцінка при цьому є сукупністю затрат на відтворення ресурсу на певній території. Проте перспективна дефіцитність певного ресурсу може призвести до надмірного завищення оцінки;

6)монопольно-відомчий підхід – є різновидом затратного. Розміри платежів мають відповідати фінансовим витратам спеціалізованих установ з управління природними ресурсами.

Для наглядного прикладу подаємо методику економічної оцінки земельних ресурсів. У нинішніх умовах питанням державної ваги є проведення економічної оцінки земельних ресурсів. Сучасні соціально-

економічні перетворення в Україні передбачають удосконалення земельних

708

відносин, формування ефективного механізму їх регулювання на ринкових засадах. Реформування земельних відносин вимагає впорядкування відносин власності на землю, забезпечення рівності її форм, формування ринку землі,

рентних відносин у сільському господарстві, запровадження плати за землю та орендної плати, розв’язання інших, не менш важливих проблем. Разом з тим зрозуміло, що наріжним каменем реформування земельних відносин є

право власності на землю.

Одним з найголовніших елементів нового економічного механізму землекористування є формування ринку землі, коли земля стає предметом купівлі-продажу. Тому особливе значення нині має проблема грошової оцінки земельних ділянок. З її проведенням органічно пов’язаний увесь спектр економічного регулювання земельних відносин – від передачі землі у спадок, власність, заставу до купівлі-продажу, паювання, оподаткування і ціноутворення.

В Україні була проведена за єдиною методикою така оцінка земель сільськогосподарського призначення станом на 01.07.95 р. Загальна вартість земель була визначена в 122,7 млрд грн., середня вартість 1 га ріллі складала

3734 грн. (найвища на Черкащині – 4727 грн./га).

У різних галузях економіки земля має неоднакове значення. У

промисловості вона виступає просторовою основою для розміщення виробництва, а в сільському господарстві – як предмет праці і як засіб праці,

тобто головним засобом виробництва. Як засіб виробництва земля має специфічні особливості. З одного боку вона не створена працею людини, не є витвором продуктивних сил, з другого – як би не розвивалися продуктивні сили, земля відзначається матеріальною сталістю та обмеженістю: її більше не виникне і її не стане менше, можна лише розширити сферу застосування землі та підвищити ефективність її використання. Крім того, земля відзначається стаціонарним розташуванням. При цьому однакові за якістю ділянки, але розміщені на різних відстанях від споживача продукції потребуватимуть різних затрат живої та уречевленої праці. Різні земельні

709

ділянки мають неоднакову родючість, причому за належного рівня використання земля як засіб виробництва не тільки не зношується, а й підвищує свої продуктивні властивості.

Для проведення земельної реформи органи влади, спеціалізовані установи та громадяни, що цим займаються, мають бути забезпечені достовірною інформацією про природний, господарський і правовий режими земель для обґрунтування розмірів плати за землю. Такі відомості містяться в Державному земельному кадастрі. Ведуть його Держкомзем, Комітет земельних ресурсів і земельної реформи, управління земельних ресурсів обласних адміністрацій, відділи земельних ресурсів у районах та виконавчих комітетах місцевих рад народних депутатів. Він включає дані про реєстрацію права власності, права користування землею та договорів на оренду землі,

про облік її кількості та якості, встановлення порівняльної бальної оцінки земель.

Якісна оцінка земель за природною родючістю – бонітування – дає змогу здійснити відносну оцінку якості земель і визначити найсприятливіші площі для вирощування окремих видів сільськогосподарських культур.

Бонітування проводять за 100-бальною шкалою. Так, у Тернопільській області 1 га земель оцінено в 60 балів, найвища ця оцінка у Борщівському районі – 76 балів, а найнижча в Бучацькому, Зборівському й Лановецькому районах – 49 балів.

Найважливішою складовою земельного кадастру є економічна оцінка землі за продуктивністю, окупністю витрат та диференціальним доходом. У

класичному вигляді її можна визначити за формулою

O = R : Eн ,

де О – економічна оцінка землі, R – рентний дохід, Ен – нормативний коефіцієнт, обернено пропорційний терміну окупності капіталовкладень.

Державний земельний кадастр є джерелом даних для грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення. Нині грошову оцінку землі здійснюють з метою регулювання земельних відносин при укладанні

710

цивільно-правових угод, котрі передбачені чинним законодавством України і слугують підставою для оподаткування земель. Її використовують для здійснення майнових операцій із земельними ділянками як об’єктами, що мають фіксовані межі, розташування, природні та фізичні властивості.

Ринкова ціна земельних ділянок формується відповідно до попиту і пропозиції.

Грошову оцінку земель визначають за капіталізованим рентним доходом, або середньорічним економічним ефектом від використання певних земельних ділянок. Рента – це регулярний дохід з капіталу, майна або землі,

який не пов’язаний з підприємницькою діяльністю. Оскільки земельні ділянки різні за продуктивністю, то за однакових затрат праці й капіталу вихід продукції з одиниці площі на них буде неоднаковим (табл. 37).

Як видно з табл. 3.2.1. найдорожча пшениця з 3-ої, найгіршої ділянки –

20 у. о. за 1 т. Якби аналогічна ситуація склалася в промисловості, то конкуренція призвела б до усереднення ринкової ціни. В сільському ж господарстві ситуація дещо інша, оскільки обсяги виробництва лише на найкращих і середніх ділянках є не достатніми, тому суспільні ціни на його продукцію формуються на основі виробництва на гірших землях.

 

 

 

Утворення диференціальної ренти

 

Таблиця 37

 

 

 

 

 

 

Земельна ділянка

Витрати капіталу, у.о.

Норма прибутку, %

Індивідуальна ціна продукції, у.о.

Урожай пшениці, т

Індивідуальна вартість 1т пшениці, у.о.

Суспільна ціна вирощування 1т пшениці, у.о.

 

Виручка від продажу всієї продукції, у.о.

 

Надприбуток, у.о.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

№1

100

30

130

10,0

13,0

20

 

200

 

+70

№2

100

30

130

8,0

16,3

20

 

160

 

+30

№3

100

30

130

6,5

20,0

20

 

130

 

-

Таким чином, в основі ціни землі лежить її здатність утворювати ренту,

711

а самою ціною є капіталізована рента, яку намагаються зберегти під час продажу земельної ділянки. Продаючи землю, власник по суті продає право на отримання з неї рентного доходу. Продаж ділянки за таких обставин відбудеться лише за умови, коли вилучені за ділянку кошти, надані в кредит,

забезпечать певний процент, не нижчий за ренту. Тому суму ренти порівнюють із процентом, а ціна землі прямо пропорційна утворюваній ренті та обернено пропорційна позичковому проценту.

Відсутність ринку землі в Україні позначається на грошовій оцінці земель. Це виявляється насамперед у неможливості визначити достовірну ринкову ціну землі, тому землю оцінюють за нормативами, котрі розробляють на основі економічної оцінки земель. В умовах відсутності на ринку об’єктів-відповідників практично не вдається залучити справді ринкову оцінну базу. Разом з тим, нормативна ціна землі в Україні стає вагомим елементом регулювання земельних відносин і визначається з урахуванням еталонної прибутковості одиниці земель та встановленого Кабінетом Міністрів відсотка капіталізації чистого прибутку від землі.

У цілому в ринкових умовах ціна землі

Zз = (R : P) * 100,

де R – рента, Р – банківський процент.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.95 р. “Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів” регламентовано порядок її проведення по всіх видах земель. Основою розрахунків є економічна оцінка земель за виробництвом зернових культур як таких, що вирощуються практично на всіх типах грунтів. Згідно з методикою грошову оцінку земельної ділянки визначають як добуток від множення річного рентного доходу на термін його капіталізації, який встановлюють на рівні 33 років. Річний рентний дохід

обчислюють як суму абсолютного рентного доходу (Ra), що створюється на гірших за якістю землях у сільському господарстві (Ra по Україні встановлено в розмірі 1,6 ц/га) та диференціального рентного доходу (Rд):

712

Rрд = Rа + Rд

Диференціальний річний дохід з орних земель за економічною оцінкою за виробництвом зернових культур (у центнерах зерна) визначається:

Rд = (УЦ - З - ЗКнр) : Ц,

де У – урожайність зернових з гектара; Ц – ціна реалізації 1 ц зерна,

грн.; З – виробничі затрати на гектар; Кнр – коефіцієнт норми рентабельності

(0,35).

Для розрахунку використовують середні дані за 5 років і грошову оцінку земельної ділянки визначають за формулою:

О = Rрд * Тк,

де О – грошова оцінка землі, грн., Rрд – річний рентний дохід, грн; Тк

термін капіталізації (33 роки).

Не менш важливою і складною є проблема грошової оцінки земель населених пунктів і земель несільськогосподарського призначення. В її основу покладено рентний дохід від цільового використання земельних ділянок та здійсненого їх облаштування. Проте, не існує уніфікованої формули, за якою б можна було визначити грошову оцінку землі, тому кожен конкретний випадок має свої особливості. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про методику грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)”,

здійснюють грошову оцінку земель промисловості, транспорту, зв‘язку,

оборони, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, земель водного фонду, земель запасу,

земель лісового фонду, земель, наданих підприємствам торфодобувної промисловості.

Для прикладу розглянемо розрахунок грошової оцінки земель промисловості, транспорту та зв‘язку:

Ц = Р * Тк * Кф * Км * Пд,

де Ц – грошова оцінка земельної ділянки, грн.; Р – рентний дохід від облаштування земельної ділянки, грн.; Тк – термін капіталізації рентного

713

доходу (33 роки); Кф – коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (для земель промисловості є 1,2); Км – коефіцієнт, що враховує положення земельної ділянки; Пд – площа земельної ділянки, га.

Р = (ТП З – З * Кнр) * Воп : Воф,

де ТП – обсяг товарної продукції підприємства-власника або користувача земельної ділянки З розрахунку на 1 м2; Воп – балансова вартість будівель і споруд у межах земельної ділянки та інженерно-транспортної інфраструктури за межами ділянки, котра перебуває на балансі даного підприємства.

Нормативний обсяг валової продукції (ТП) розраховують як добуток від множення виробничих витрат (В) на коефіцієнт нормативної рентабельності (1,5).

Виробничі витрати обчислюють як середню величину їх за три останні роки з урахуванням відповідних річних коефіцієнтів інфляції.

Коефіцієнт, який враховує розташування земельної ділянки (Км)

розраховується як добуток коефіцієнта, який враховує регіональні (Кр) та коефіцієнта, котрий враховує локальні (Кл) чинники розташування земельної ділянки:

Км = Кр * Кл

Повний розрахунок Км є дещо громіздким, тому в нашому випадку умовно приймемо його за одиницю.

Оцінку вартості земель населених пунктів визначають за встановленими нормативах витрат на освоєння та облаштування території з урахуванням розміщення населеного пункту в державних, регіональних та локальних системах виробництва, розселення, а також природних, історико-

культурних чинників, екологічної ситуації.

Закон України “Про плату за землю” у діючій редакції із внесеними змінами і доповненнями передбачає використання даних про грошову оцінку для розрахунків, пов’язаних з визначенням розмірів оподаткування земель.

Наведене вище дає підставу для висновку, що ціноутворення на землю