Регіональна економіка. книжка

645

Подільський економічний район розташований у центральній частині Правобережної України на Подільській і Придніпровській височинах. До йо-

го складу входять Вінницька, Хмельницька і Тернопільська області. Визна-

чальними рисами економіко-географічного положення регіону є його близь-

кість до промислово розвинених Столичного, Карпатського та Причорномор-

ського економічних районів і сусідство з Молдовою. Територією району про-

ходять важливі транспортні магістралі. Рівнинний рельєф та сприятливі при-

родно-кліматичні умови дозволяють розвивати агропромислове виробництво.

Природні умови і ресурси. Район належить до регіонів України, неба-

гатих на мінеральні ресурси. Найбільшою є група нерудних корисних копа-

лин. Серед них – граніти, гнейси (Вінницька область та північ Хмельниць-

кої), родовища каолінів у Козятинському та Липовецькому районах Вінниць-

кої області, фосфорити (Придніпров'я). Район має також величезні поклади вапняків, пісковиків, крейди, цегельно-черепичних глин.

З паливних ресурсів є торф і буре вугілля, проте поклади невеликі, а

тому не розробляються.

Важливе лікувальне значення мають мінеральні води Гусятина, Сата-

нова, Микулинців, Кам'янця-Подільського, Хмільника.

Клімат району помірно континенталіний, з достатньою кількістю опа-

дів, тепла, сприятливий для вирощування різноманітних сільськогосподарсь-

ких культур помірної зони.

Найбільшим багатством регіону є земельні ресурси. Переважають чор-

ноземні та сірі лісові фунти. Сільськогосподарські угіддя становлять 71% те-

риторії району, що свідчить про високий рівень освоєння території. Рівень розораності сільськогосподарських угідь найвищий в Україні і складає 84%.

Особливістю регіону є порівняно низька землезабезпеченість.

Основою водних ресурсів є густа річкова мережа. На лісові ресурси ра-

йон бідний – лісистість території складає близько 11%.

Населення. Подільський економічний район належить до давно засе-

лених територій із густою мережею населених пунктів. З території регіону

646

тривалий час відбувались активні міграції населення в Росію, Канаду, США,

Бразилію. На сьогодні чисельність населення регіону менша, ніж перед Дру-

гою світовою війною, і продовжує скорочуватись. Основна причина несприя-

тливих демографічних процесів – від'ємний природний приріст, висока част-

ка людей похилого віку, а також значні обсяги міграції за межі району.

Подільський регіон – найбільш однорідний за етнічною ознакою: част-

ка українців складає близько 95%. Серед інших національностей виділяються росіяни, поляки та євреї. Проживають вони переважно у містах.

Розселення населення на території району нерівномірне. Найвища його щільність у Придністров'ї, значно менша – на півночі району. Більшість на-

селення проживає в селах. Рівень урбанізації на Поділлі найнижчий серед економічних районів України і складає близько 46%. Для регіону характерна велика кількість міських поселень (49 міст і 70 містечок (смт)), переважно малих. Більшість сільських населених пунктів належать до середніх (5001000 жителів) та великих (понад 1000 жит.).

Економічно активне населення району становить 1867 тис. осіб (45%

від чисельності населення). Близько 14% їх зайнято у промисловості, майже

30% у сільському господарстві. Реформування економіки та економічна кри-

за спричинили в регіоні зростання безробіття, рівень якого є найвищим в Україні, а зайнятість найнижча.

Господарство. Домінуючим у господарстві є АПК, значно розвинені електротехнічна, хімічна, легка промисловість, а також виробництво будіве-

льних матеріалів. У сукупній вартості продукції виробничої сфери переважає промисловість (52%).

Провідна галузь промисловості району – харчова (12% продукції галузі

вУкраїні). В районі нараховується 63 цукрових заводи (з них 39 у Вінницькій області). Тут виробляється 1/3 українського цукру. Галузь уже є традиційною

врегіоні, і її скорочення негативно позначається як на економічному, так і на соціальному становищі.

647

Надзвичайно потужна спиртово-горілчана промисловість (23 підприєм-

ства), яка використовує місцеву сировину та відходи цукроваріння. “Немі-

ров” є найбільшим експортером горілки на світовому ринку.

Значно більше за внутрішнє споживання виробляється в районі м'ясної продукції (1/5 виробництва м'яса в країні). Тут знаходяться одні з найбіль-

ших м'ясокомбінатів України (Вінниця, Тульчин, Тернопіль, Чортків, Кам'я-

нець-Подільський, Хмельницький). Підприємства молочної промисловості є майже в кожному адміністративному районі. Діє і ряд заводів з виробництва сухого знежиреного молока, а молочний комбінат у Городку (Хмельницька обл.) випускає згущене молоко. В районі виробляється 16% масла, 25% сиру в Україні, його частка у виробництві консервної продукції України сягає

13%, причому половина всіх підприємств знаходиться у Вінницькій області.

Машинобудування району представлене, насамперед, підприємствами з виготовлення машин і устаткування для сільського господарства. Найбільші з них – Вінницький завод тракторних агрегатів, Тернопільський комбайновий завод, Хмельницький завод сільськогосподарських машин, Шепетівський за-

вод культиваторів, Могилів-Подільський машинобудівний завод (у роки еко-

номічної кризи їх обсяги виробництва значно скоротилися). Досить широка географія приладобудування району. Найбільші підприємства галузі є, крім обласних центрів, у Гайсині, Кам'янці-Подільському, Волочиську, Красилові,

Шепетівці, Гнівані.

Провідна галузь легкої промисловості району – текстильна (Тернопіль,

Кам'янець-Подільський, Хмільник, Кременець, Дунаївці, Славута). На Тер-

нопільському ВО "Текстерно" виробляється 1/3 усіх бавовняних тканин в Україні. Взуття виготовляють на невеликих підприємствах у Хмельницько-

му, Теребовлі, Хмільнику, Тульчині. Значний потенціал має швейна галузь.

Хімічна промисловість району представлена Вінницьким хімічним комбінатом, Тернопільським заводом штучної шкіри "Вінітекс" і рядом неве-

ликих підприємств у Підволочиську, Почаєві, Славуті, Ладижині.

648

Галузь спеціалізації району – промисловість будівельних матеріалів,

яка розвинулась на основі місцевих мінеральних ресурсів. Найбільшими під-

приємствами галузі є Кам'янець-Подільський цементний завод, Губниківсь-

кий гранітний кар'єр, Глухівський каоліновий кар'єр, заводи залізобетонних виробів у Вінниці, Тернополі, Хмельницькому, Кам'янці-Подільському, Гні-

вані, Ладижині.

Енергетика району представлена Хмельницькою АЕС та Ладижинсь-

кою ТЕС, виробляє 10% електроенергії країни. Робота Хмельницької АЕС чі-

тко орієнтована на експорт.

Сільське господарство району спеціалізується на зерново-буряковому землеробстві і м'ясо-молочному скотарстві. В районі виробляється 13% сіль-

ськогосподарської продукції країни. Регіон виділяється валовими зборами цукрового буряку, зерна, картоплі, виробництвом м'яса, молока. Добре роз-

винене садівництво. Незважаючи на значний спад сільськогосподарського виробництва, його продуктивність в районі залишається відносно високою і поступається тільки Столичному регіону.

Основні види транспорту – залізничний та автомобільний, а найбільші залізничні вузли – Жмеринка, Козятин, Вапнярка, Вінниця, Хмельницький,

Тернопіль. Щільність залізниць вища середньо українського показника.

У соціальному комплексі зайнято майже 40% трудових ресурсів регіо-

ну. Тут виділяється освітній комплекс, частка якого в структурі ВРП регіону значно вища, ніж в середньому по Україні, а в Тернопільській області набли-

жається до 10%. Тернопіль, в якому в навчальний період студенти складають

¼ населення, уже зараз перетворюється в значний освітній центр. Цей напря-

мок в регіоні надалі варто розвивати і підтримувати, оскільки він забезпечує не тільки освітній рівень трудового потенціалу регіону, а й вимагає розвитку всього соціального комплексу, інфраструктури.

За станом довкілля завдяки низькому техногенному навантаженню, ре-

гіон належить до умовно чистих територій. Ці обставини створюють добрий грунт для розвитку туризму (в т.ч. „зеленого”) в регіоні. З цього приводу вар-

649

то застерегти місцеві органи влади від надмірного захоплення цим напрям-

ком, щоб не перетворити колись розвинений регіон в резервацію патріарха-

льності.

Розвивається в районі і рекреаційний комплекс. Тут знаходяться відомі в Україні курортні центри: Хмільник, Сатанів і Микулинці. Є в районі сприя-

тливі природні умови та багато культурно-історичних пам'яток для розвитку туризму й оздоровлення людей з усієї країни.

Обсяги зовнішньої торгівлі регіону незначні (менше 2% зовнішньотор-

гового обороту країни). Лише Вінницька область має позитивне сальдо зов-

нішньої торгівлі. В експорті домінує продукція АПК та текстиль.

Обсяги іноземних інвестицій в регіон, як і в країну мають тенденцію до зростання, проте, незначні і склали у 2007 р. 243,6 млн. $, що в перерахунку на одного жителя складає біля 59 $ проти 455 $ в середньому в Україні та

2079 $ в м. Києві. Якраз брак інвестицій, як зовнішніх так і внутрішніх, у го-

сподарський комплекс регіону, є основним стримуючим чинником реалізації потужного економічного потенціалу.

Подільський район належить до територій з недостатнім соціально-

економічним розвитком, а Тернопільська область – до слаборозвинених, бю-

джет яких дотується з боку держави. Проте, це досить умовно. Коли б, на-

приклад, результати діяльності спиртової промисловості регіону, Хмельни-

цької АЕС і деяких інших гігантів промисловості зараховувались до регіона-

льних здобутків, а не столичних, ситуація була б іншою.

Пріоритети розвитку:

вдосконалення і ускладнення територіальної і галузевої структури гос-

подарства району з метою повнішого використання економічного поте-

нціалу;

підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського машино-

будування, харчової промисловості та сільського господарства;

650

більш ефективне використання гігантських потужностей спиртової промисловості та сільського господарства через виробництво біопали-

ва;

удосконалення природокористування та розвиток рекреаційної сфери.

2.8. Центральний економічний район

Центральний економічний район охоплює територію Кіровоградської та Черкаської областей.

Вигідність економіко-географічного положення району полягає в його центральності, рівновіддаленості від столиці та морських портів, близькості до агропромислового Поділля та індустріального Придніпров'я. Район, що знаходиться на межі лісостепу і степу, має винятково сприятливі для сільсь-

когосподарського виробництва агрокліматичні ресурси.

Разом з тим, характерною ознакою регіону довгий час була „перифе-

рійність” території. Традиційно спостерігається тяжіння Черкащини до м. Києва, в той час, як Кіровоградська область історично розвивалась як складова Придніпров’я. Обидві області віддалені від центрів тяжіння, постій-

но було периферією, природним і людським ресурсом для розвитку центру.

Виділення цих сусідніх областей в окремий економічних район повинно сприяти активізації їх розвитку, формуванню конкретної регіональної полі-

тики на подолання депресивності регіону. В даний час регіон має низькі еко-

номічні показники (частка у ВВП країни 3,6%) при високому потенціалі і на-

лежить до найвідсталіших територій країни.

Природні умови і ресурси. Більшість території району – хвиляста рів-

нина, розчленована ярами, балками і річками. Клімат помірно континенталь-

ний, теплий, на півдні – недостатньо зволожений, сприятливий для розвитку багатогалузевого сільського господарства. В структурі природо-ресурсного потенціалу найважливішими є земельні ресурси.

Рис. 27. Центральний економічний район

651

652

Земельні угіддя характеризуються високою родючістю і розораністю.

Ґрунти переважно чорноземи. Водночас, у районі найвищий рівень еродова-

ності земель, який місцями досягає 50%. Це ускладнює господарське викори-

стання території.

Водними ресурсами район забезпечений недостатньо, хоча тут проті-

кають Дніпро, Південний Буг, багато малих рік. Є незначні запаси лікуваль-

них вод.

Найбільш типові – степові ландшафти. Ліси займають незначні площі в Черкаській області.

Серед мінеральних ресурсів району важливе місце належить покладам бурого вугілля (частина Дніпровського буровугільного басейну): воно видо-

бувається поблизу міст Олександрія та Ватутіне (обсяги видобутку незначні і не перевищують 0,5 млн. т).

Незначні запаси торфу мають місцеве значення. У східній частині Кі-

ровоградської області знаходяться поклади уранових руд. У південно-

західній частині району, в Побужжі, розвідано хромітові та нікелеві руди.

Ведуться підготовчі роботи до експлуатації Кіровоградського залізорудного району.

Є тут і поклади графіту (Завалівське родовище), значні запаси будіве-

льних матеріалів – гранітів, габро, лабрадоритів, каолінів, вогнетривких глин.

Кіровоградщина перспективна і на алмази.

Населення регіону розміщене по території нерівномірно, щільність йо-

го зменшується з півночі на південь, а середній її показник складає 52 осо-

би/км2, сільського – 23 особи/км2.

Тривалі негативні демографічні процеси призвели до значного скоро-

чення населення. Природний приріст тут складає - 8%о і є значно нижчим від середнього в Україні. Ускладнюють ситуацію і постійні міграції населення за межі регіону. Тривалі негативні демографічні процеси призвели до деформа-

653

ції вікової структури населення (1/3 населення – пенсіонери) і зростання де-

мографічного навантаження.

Рівень урбанізації невисокий, частка міського населення в загальній чисельності населення району становить 58%. У регіоні 28 міст, серед яких переважають малі. Найбільші міста району – Черкаси, Кіровоград, Олександ-

рія, Умань, Сміла.

Економічно активне населення складає 1137,5 тис. осіб. Основна частка трудових ресурсів району зайнята у матеріальному виробництві, проте рівень зайнятості невисокий – не перевищує 65%. Рівень безробіття – 10%, один з найвищих в Україні, а рівень доходів населення – низький, що створює соці-

альну напругу в регіоні.

Етнічний склад населення досить однорідний. Українці становлять майже 90%.

Господарство. Володіючи потужним природно-ресурсним і виробни-

чим потенціалом, район залишається одним із найвідсталіших за показника-

ми соціально-економічного розвитку в Україні. Тут немає передових вироб-

ництв із новітніми технологіями, не реалізовані можливості для розвитку ха-

рчової промисловості.

Галузями спеціалізації району є сільське господарство, харчова і гірни-

чодобувна промисловість, сільськогосподарське машинобудування.

Енергетика району представлена Кременчуцькою та низкою малих ГЕС, Кіровоградською ТЕС, Олександрійською та декількома меншими ТЕЦ.

Найбільші центри сільськогосподарського машинобудування в районі – Кіровоград та Олександрія, де виготовляють різноманітні знаряддя для обро-

бітку ґрунту, сівалки, а в останні роки налагоджено збирання зернових ком-

байнів. Сільськогосподарське устаткування продукують також в Умані, Кор-

сунь-Шевченківському, Жашкові, Гайвороні, Черкасах.

Приладобудування представлене виробництвом радіо- і телеапаратури

(Сміла, Канів, Кіровоград, Світловодськ, Гайворон), електроприладів (Олек-

654

сандрія, Сміла, Умань, Кіровоград), поліграфічної техніки (Кіровоград, Оле-

ксандрія) та ін.

Кольорова металургія розвинена в Побузькому (виробництво фероні-

келю) та Світловодську (тверді сплави, тугоплавкі чисті метали).

Хімічна промисловість району спеціалізується на випуску мінеральних добрив, штучних волокон, пластмас, хімреактивів (Черкаси, Кіровоград, Сві-

тловодськ).

Головною галуззю харчової промисловості є цукрова, представлена 35

заводами. Район виробляє 15% цукру, 10% м'ясної продукції, 5% молочної продукції, 9% масла, 7% олії від загальноукраїнського. Розвинені також бо-

рошномельно-круп'яна, овочеконсервна, спиртова галузі промисловості.

Найбільші їх підприємства – у Кіровограді, Черкасах і найбільших районних центрах.

Легка промисловість розвинена недостатньо і представлена шовковим комбінатом у Черкасах, невеликими швейними і галантерейними підприємс-

твами.

Сільське господарство району, на відміну від промисловості, високоп-

родуктивне. Тут в розрахунку на одного жителя виробляється майже в 2 рази більше продукції, ніж в середньому по країні. Вирощують зернові, цукровий буряк, соняшник, овочі, баштанні культури. Традиційним для Черкащини є садівництво. У Млієві працює Інститут садівництва лісостепу ім. Л. Симире-

нка.

У тваринництві переважають скотарство і свинарство. Район виробляє

9% м’яса в Україні. Птахівництво і вівчарство розвинені недостатньо. Канів-

ське, Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища використовуються для риборозведення. Найбільше підприємство ставкового рибництва – у Сві-

тловодську.

Транспорт. Центральне розташування району зумовлює значний обсяг транзитних залізничних, автомобільних, трубопровідних перевезень. Однак якість цих перевезень низька. Залізничний і автомобільний транспорт розви-