Регіональна економіка. книжка

595

Клімат району помірно континентальний, з достатньою кількістю опа-

дів, теплим літом і порівняно м'якою зимою. Агрокліматичні ресурси району сприятливі для сільськогосподарського виробництва. За агрокліматичними відмінностями всю територію району можна поділити на дві частини: північ-

ну (поліську) – вологу, помірно теплу і південну (лісостепову) – помірно зво-

ложену, теплу.

Ґрунти в межах району досить різноманітні, з невисоким вмістом гуму-

су.

У структурі земельного фонду переважають сільськогосподарські угід-

дя (13% угідь України). Для району характерний дещо нижчий від середньо-

го по Україні рівень розораності сільськогосподарських угідь, що пояснюєть-

ся значною заболоченістю місцевості.

Одне з основних багатств району – ліси. Лісистість території становить

26%. За їх площею та запасами деревини Столичний район посідає перше мі-

сце в Україні.

Значною різноманітністю характеризуються водні ресурси району. Йо-

го територією протікає 594 річки довжиною понад 10 км. Усі вони належать до басейну Дніпра. Ріки відіграють важливу роль у господарстві. На їх бере-

гах розміщено більшість населених пунктів, їх воду використовують в енер-

гетиці. Дніпро, Прип'ять, Десна використовуються для судноплавства.

Сприятливі кліматичні умови, поєднання різних рослинних угруповань,

наявність численних водних об'єктів, а також джерел мінеральних вод (Ми-

ронівка, Біла Церква, Березань, Овруч, Верхівня), велика кількість культур-

но-історичних пам'яток визначають роль Столичного району як важливого рекреаційного регіону. Однак використання рекреаційного потенціалу райо-

ну сильно обмежене в результаті радіоактивного забруднення території після аварії на Чорнобильській АЕС.

Населення. У Столичному економічному районі проживає 15% насе-

лення України. Це давньозаселена територія, колиска українського народу.

Його чисельність в останні роки поступово скорочується внаслідок погір-

596

шення демографічної ситуації, особливо в сільській місцевості: коефіцієнт природного приросту тут найнижчий в Україні. Від'ємними є також показни-

ки природного приросту міського населення, хоча вони дещо вищі, ніж в ці-

лому в Україні. Найгірша ситуація в Чернігівській області, яка за показника-

ми природного приросту (-13‰) займає останнє місце в Україні.

На території району мешкають представники понад 100 національнос-

тей. Переважна більшість з них (82%) – українці. Представники етнічних меншин живуть переважно в міських поселеннях, найбільше серед них – ро-

сіян, білорусів, поляків, євреїв. Росіяни становлять значну кількість населен-

ня обласних центрів, білоруси – прикордонних з Білоруссю територій, поля-

ки – південно-західної частини Житомирщини.

Населення розміщене на території району нерівномірно. Його середня щільність – 76 осіб/км2, що відповідає середньоукраїнському показнику.

Найменша щільність населення – в Чернігівській обл. (41 особи/км2), найви-

ща – в Київській обл. (155 осіб/км2).

Більшість населення району (58%) проживає у міських поселеннях.

Найвищий показник урбанізації – в Київській області (82%), цьому сприяє наявність на її території міста Києва (2676,8 тис. жителів на 1.01.2007 p.). На-

вколо Києва формується міська агломерація, яка охоплює, крім ядра, ряд міст-супутників (Бровари, Бориспіль, Біла Церква, Васильків, Боярка, Фастів та ін.).

Сільське населення проживає у різних за людністю населених пунктах.

Вони переважно невеликі (до 300 осіб) у північній (лісовій) частині району і середні та великі (500 – 1500 осіб) у південній (лісостеповій) частині. Значні зміни в розселення внесло відселення людей з територій, що зазнали найбі-

льшого радіаційного забруднення після Чорнобильської аварії.

Значну частину населення району (64%) становить економічно активне населення, що дещо вище загальноукраїнського показника. Воно відзнача-

ється високим рівнем професійної та освітньої підготовки, особливо у містах.

На сьогодні рівень зайнятості населення невисокий (64%). Рівень безробіття

597

найвищий у Житомирській області (9,1%). В м. Київ він майже відсутній

(3,5%). Більшість трудових ресурсів зайнято в соціальній сфері.

Господарство району представляє собою індустріально-аграрний ком-

плекс, що спеціалізується в обробній промисловості, зокрема машинобуду-

ванні, легкій, хімічній і харчовій промисловості, у багатогалузевому сільсь-

кому господарстві. В останні роки чільне місце в структурі ВРП посідає соці-

альна сфера.

Урегіоні виробляється 18,5% промислової продукції країни (з них в м. Києві – 12,7%).

Угалузевій структурі промисловості виділяється машинобудування,

продукція якого складає понад 1/4 промислової продукції району. Представ-

лені практично всі види машинобудування – від важкого до точного. Найши-

ршою є географія сільськогосподарського машинобудування (Київ, Біла Цер-

ква, Ніжин, Прилуки, Житомир, Ірпінь, Овруч та ін.). Верстатобудування ро-

звинене в Києві, Житомирі.

У районі працюють одні з найпотужніших в Україні підприємства точ-

ного машинобудування, з виробництва радіота електроприладів, електроус-

таткування, радіоелектроніки (Київ, Чернігів, Житомир, Коростишів, Василь-

ків, Біла Церква).

Найбільший центр транспортного машинобудування – Київ (суднобу-

дування, авіабудування, автомобілебудування, випуск мотоциклів, велосипе-

дів та ін.).

Легка промисловість району виділяється текстильною, швейною, взут-

тєвою галузями. Лляна промисловість орієнтується на місцеву сировину, то-

му основні підприємства знаходяться в поліській частині району. Найбіль-

шим підприємством галузі є Житомирський льонокомбінат. У бавовняній промисловості переважають невеликі ткацькі підприємства в Києві, Корос-

тишеві, Острі, Прилуках, Новгороді-Сіверському.

Столичний район посідає перше місце в країні за виробництвом вовня-

них тканин (80%). Вовняна промисловість представлена камвольно-суконним

598

комбінатом та фабрикою первинної переробки вовни в Чернігові, суконними фабриками в Березані, Богуславі, Коростишеві.

Шовкова промисловість зосереджена в місті Києві. Хоча найбільші трикотажні об'єднання знаходяться у столиці, географія трикотажних підпри-

ємств в районі досить широка: Біла Церква, Бровари (дитячий трикотаж),

Житомир (панчішні вироби), Бердичів (рукавиці), Радомишль та ін. На район припадає близько 42% шкіряно-взуттєвої продукції в Україні, її виробляють у Житомирі, Києві, Прилуках, Бердичеві, Чернігові, Білій Церкві.

Одна з провідних галузей промисловості – харчова. Тут виробляється

16% продовольчих товарів України, в тому числі 18% цукру, 15% консервної продукції. Район посідає перше місце в країні за обсягами виробництва м'яс-

ної та молочної продукції. Хмелефабрика в Житомирі переробляє 75% хмелю України. Для району характерний високий рівень концентрації підприємств харчової промисловості.

Значну роль відіграє хімічна промисловість, особливо виробництво си-

нтетичних волокон (Чернігів, Київ, Житомир). На місцевій сировині працює Гнідинцівський завод зі стабілізації нафти та виробництва зріджених газів.

Найбільші центри хімічних виробництв у районі – Київ, Чернігів, Біла Церк-

ва, Житомир, Ніжин, Коростень.

Наявність значної кількості будівельної сировини і потужного спожи-

вача зумовлює розвиток промисловості будівельних матеріалів (тут вироб-

ляються майже всі їх види). Однією з найстаріших у районі і в Україні є пор-

целяново-фаянсова промисловість. Вона утворює спеціалізований галузевий кущ, до складу якого входять Баранівський, Городницький, Довбиський,

Олевський, Коростенський порцелянові заводи, Кам'янодрібський фаянсовий завод, Житомирський завод лабораторного скла та ряд склозаводів.

У столичному економічному районі спостерігається найінтенсивніше в Україні житлове будівництво. В 2006 р. введено в експлуатацію 2332 м2 жи-

тла, з них 1301 тис. м2 – в м. Києві. Виконано будівельних робіт на суму

12920,5 млн. грн. (34% всього обсягу будівництва в Україні).

599

Сільське господарство району характеризується високою продуктивні-

стю. Частка виробленої в сільському господарстві продукції становить 15%

від загальноукраїнського показника. Провідна галузь – рослинництво. В його структурі переважають зернові культури – озима пшениця, ячмінь, жито,

овес, гречка, зернобобові. З технічних культур – льон і цукровий буряк (його врожайність найвища в Україні). Значними є також плантації цикорію і хме-

лю. В 2006 р. в регіоні зібрано 3,77 млн. т картоплі, що становить 20% її ва-

лових зборів в країні.

Тваринництво району спеціалізується на скотарстві, свинарстві, птахі-

вництві. Найкраще вони розвинені в Київській області, яка посідає перше мі-

сце в країні за обсягами виробництва м'яса, в т. ч. м'яса птиці, а також яєць і молока.

У районі заготовляють майже 5 млн. т деревини, що становить 30% за-

готівлі лісу в Україні.

Транспортна мережа району має чітку радіально-кільцеву форму з центром у Києві.

Провідним за обсягами товаро- і пасажироперевезень в районі є авто-

мобільний транспорт. На нього припадає 2/3 усіх вантажоперевезень. Значну роль відіграє залізничний транспорт. Основні залізниці перетинають район у широтному напрямі. Великі залізничні вузли – Київ, Фастів, Ніжин, Бердичів,

Чернігів, Житомир, Миронівка.

Помітне місце у структурі вантажоперевезень належить трубопровід-

ному транспорту. Через територію району проходять нафтопроводи "Друж-

ба" та Гнідинці – Кременчук, газопроводи Шебелинка – Київ, Уренгой – Уж-

город та ін. Густою є також мережа внутрішніх газопроводів.

Значна кількість населення України послуговується аеропортами Киє-

ва. З аеропорту Бориспіль здійснюється більшість міжнародних пасажиропе-

ревезень.

Умістах району розвинений міський транспорт, особливо електричний.

УКиєві найбільші за протяжністю в країні метрополітен (59 км) та лінії шви-

600

дкісного трамвая. В усіх обласних центрах функціонує тролейбусний транс-

порт.

Столичний район характеризується нерівномірним розвитком окремих територій. Рівень економічного розвитку Київської області і м. Києва – один із найвищих у країні, а Чернігівської і Житомирської – низький. Обсяги ВРП м. Києва в 10 раз перевищують ВРП Чернігівської області. На Київ припадає біля 4,5% промислового виробництва країни. Це – важливий центр фундаме-

нтальних наукових досліджень, освіти і культури. Тут працюють понад 50

науково-дослідних установ, 52 вищих навчальних заклади, 35 театрів, 32 му-

зеї. Київ сплачує до бюджету країни більше, ніж будь-який інший регіон. У

Києві знаходяться центральні офіси адміністративних, управлінських, фінан-

сових установ країни. Притягальна сила столиці сприятливо позначається на розвитку всього регіону лиш частково. Відбувається вимивання людських ре-

сурсів з периферійних територій.

Урайоні сконцентрований величезний науковий потенціал. Тут працює

врізних наукових і дослідницьких установах більше половини кандидатів і докторів наук України.

Актуальні проблеми району (економічні, соціальні, екологічні). Три-

валий економічний спад у країні, загострення екологічних, соціальних про-

блем зробили нагальними необхідність стабілізації та піднесення виробницт-

ва, створення умов для сталого розвитку суспільства. Досягнення цієї мети передбачає створення умов для сталого розвитку середовища – економічного,

соціального, політичного, екологічного й духовного. А це можливо тільки за умови забезпечення комплексного економного й соціального розвитку ціліс-

них регіонів країни, одним з яких є Столичний район.

Економічна криза, спричинена втратою орієнтації, відсутністю чітких програм суспільного розвитку держави, зумовила різке скорочення виробни-

цтва, яке, у свою чергу, викликало такі негативні явища, як зниження рівня життя населення, безробіття, зростання соціальної напруги і, врешті-решт,

загрозу державній безпеці України. У вирішенні цих проблем першочерго-

601

вим заходом є піднесення рівня економіки. Для цього слід провести реструк-

туризацію господарства, визначити пріоритетні галузі, для розвитку яких у регіонах є найкращі умови. Для Столичного економічного району такими га-

лузями є харчова й легка промисловість, виробництво будівельних матеріа-

лів, деревообробна промисловість, науко- і трудомісткі галузі машинобуду-

вання, сільське господарство. Нині, в умовах значного послаблення контро-

лю з боку держави, продукція цих галузей не витримує конкуренції із зару-

біжною переважно з об'єктивних причин (застарілі технології, високі енерго-

ємкість та собівартість продукції). Зрушення в економіці можливі лиш за умови технічного переоснащення виробництв. Для цього треба залучати зна-

чні інвестиції, як внутрішні, так і зовнішні. Хоч у Києві і Київській області осідає значна частина інвестицій, що надходять в Україну з-за кордону, роз-

міри їх незначні порівняно з потребами і спрямовані вони переважно на роз-

виток посередницької інфраструктури, часом – у сферу обслуговування, тоб-

то в галузі, які забезпечують швидке повернення капіталів. Залученню біль-

ших інвестицій повинна сприяти політика держави, спрямована на захист ка-

піталів, зниження податків.

У рамках реформування економіки в районі слід здійснити певні змі-

ни в енергетиці. На даному етапі розвитку найбільш ефективними тут є теп-

лові електростанції, хоч коефіцієнт корисної дії їх низький, тому вони потре-

бують технічного переоснащення. Крім закриття Чорнобильської АЕС пос-

тупово треба виводити з експлуатації Київську ГЕС. Ці заходи мають прово-

дитись у межах єдиної програми енергозбереження, впровадження енергоз-

берігаючих технологій.

У регіоні склалася значна невідповідність між виробництвом сільсько-

господарської продукції та її переробкою. Район не в змозі переробити на власних підприємствах харчової промисловості цю продукцію повністю. Ро-

звиток галузі має відбуватись шляхом впровадження нових технологій, пог-

либлення переробки сільськогосподарської сировини, розширення мережі малих підприємств, які здатні швидше пристосуватись до потреб ринку.

602

Підвищення ефективності сільського господарства неможливе без здійснення земельної реформи (впровадження приватної власності на землю,

зміна форм господарювання тощо). Поряд з цим необхідні оптимізація стру-

ктури АПК відповідно до кон'юнктури ринку, інтенсифікація городництва у приміських зонах.

Важливий напрямок розвитку господарства - розширення виробництв,

що орієнтуються на місцеві природні ресурси, особливо виробництва будіве-

льних матеріалів та легкої промисловості (лляної).

Комплексний розвиток району вимагає вдосконалення територіальної організації господарства, зменшення контрастності в розвитку центру й пе-

риферії. Цьому сприятиме активізація соціально-економічного розвитку окраїнних територій, особливо північної та північно-західної поліської час-

тини району. Необхідно «оживляти» занепадаючі села з людністю до 200

чол. Оптимізація господарства Києва має бути спрямована на обмеження екстенсивного розвитку промисловості та екологізації виробництв, розвиток соціальної інфраструктури, належної адміністративному центру держави,

пріоритетний розвиток наукоємких виробництв та інформаційних техноло-

гій. Вирішенню цього сприяли б створення технопарків, технополісів на ос-

нові науково-технічного потенціалу м. Києва та загалом району.

Складна демографічна ситуація в районі може поліпшитися лише за умови підвищення соціально-економічного розвитку регіону. Поліпшення умов життя людей, піднесення рівня їх добробуту, ефективне функціонуван-

ня охорони здоров'я сприятимуть підвищенню народжуваності та зменшен-

ню смертності.

Надмірне антропогенне навантаження, яке посилилося наслідками ка-

тастрофи на Чорнобильській АЕС, вимагає поліпшення екологічної ситуації в районі через реалізацію міжнародних програм «Чорнобиль», «Дніпро», до-

тримання вимог понад 20 конвенцій і угод з охорони навколишнього середо-

вища, учасницею яких є Україна.

603

Столичний економічний район, особливо його поліська частина, ще порівняно недавно були одним з найчистіших в екологічному відношенні ре-

гіонів України. Однак аварія на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС 26

квітня 1986 р. погіршила екологічну ситуацію не тільки в Україні, а й на всій планеті. За короткий період в довкілля було викинуто біля 3500кг активних компонентів ядерного палива. Найбільша в світі екологічна катастрофа пере-

творила унікальні за чистотою території в зону екологічного лиха. Територію площею понад 3 тис. км2 віднесено до зони безумовного відчуження. Її пе-

риметр сягає 223,5 км, з них 169 км прилягає по території Столичного райо-

ну (решта із 186 населених – в Білорусі). За перший рік після аварії із зони відселено 116 тис. осіб, у тому числі з України - 90 тис. осіб. з 75 населених пунктів. Встановлено, що сильно забруднена радіонуклідами більша частина економічного району, включаючи частину міста Києва. На забрудненій тери-

торії проживає понад 3 млн. осіб. Збитки України від наслідків катастрофи сягають $ 113 – 118 млрд. Ситуація ускладнюється ще й тим, що аварія ста-

лася безпосередньо біля Дніпра та його найповноводнішої притоки Прип'яті,

водою з яких користується майже 3/4 населення України. Радіоактивне за-

бруднення вод Київського водосховища перевершило доаварійне у 2000 ра-

зів, донних відкладів - у 500 тис., вищих водних рослин - у 13 тис, молюсків -

в35 тис, риби - у 1000 разів.

Урайоні, особливо в Житомирській області, виходять на поверхню або залягають близько до неї породи з підвищеною радіоактивністю. За цих умов додаткова радіоактивність робить ці території дуже небезпечними.

Значно ускладнився стан земельних ресурсів. Через сильне радіаційне забруднення в районі з використання вилучено 65 тис. га ріллі. Крім того,

значні території вилучаються з обігу через заболочення, ерозію ґрунтів, втра-

ту ними родючості. Посилилася деградація ґрунтів через спрацювання ресур-

сів гумусу. На землях громадського сектора сільськогосподарського вироб-

ництва внесення мінеральних добрив зменшилося удвічі. Практично майже припинено внесення органіки.

604

Особливе занепокоєння викликає стан водних ресурсів. У районі спо-

живається 2059 млн. м3 свіжої води. Рівень повторного використання води у районі значно нижчий за середній по Україні. Найбільшими забруднювачами водних ресурсів району є підприємства м. Києва та Київської області. Інтен-

сивне забруднення поверхневих вод відходами виробництв, радіонуклідами у районі призвели до того, що вони стали небезпечними для споживання. Тому для пиття, харчових потреб слід використовувати підземні води. Для цього необхідно побудувати мережу свердловин на всій території району. Різко по-

гіршилася якість води у Дніпрі в районі Київського водосховища внаслідок поширення синьо-зелених водоростей. Реальною є загроза прориву греблі Київського водосховища, що призвело б до затоплення низинної частини Ки-

єва. Взагалі існування цього водосховища є економічно невиправданим. Вна-

слідок його спорудження рівень води в гирлах окремих поліських річок, що впадають у Дніпро, став вищим, ніж у місцях їх витоку. Щоб вода в цих ріках не текла у зворотному напрямку, в місцях їх впадання у водосховище було збудовано дамби. Вода з річок у Дніпро потрапляє з допомогою потужних насосів. Кількість спожитої ними енергії ставить під сумнів економічну доці-

льність існування Київської ГЕС.

Зі скороченням виробництва в останні роки зменшилися викиди шкід-

ливих речовин у повітря. У 2002 р. вони становили 495,9 тис. т, причому бі-

льше половини їх припадає на транспортні засоби. Серед міст району найбі-

льшу частку викидів в повітря дає м. Київ.

Хибна практика екстенсивного лісокористування в районі спричинила значне виснаження лісів, погіршення структури лісового фонду, зниження його продуктивності. Сьогодні понад 90% площі займають молоді насаджен-

ня і середньостиглі ліси. Інтенсифікація проміжного користування в останні роки призвела до того, що фактичні запаси достигаючих і стиглих деревос-

танів становлять більше половини потенційно можливих. Значної шкоди лі-

сам завдають лісові пожежі (у 2006 р. в розмірі 176,6 тис. грн.)