Регіональна економіка. книжка

Якщо в 1996 році частка країн ЄС (у форматі 25 країн) в загальному товарообігу товарами становила 22.8%, то в першому півріччі 2007 р. цей показник виріс уже до 32.7%. Відповідно частка експорту виросла з 21 до

29.9%, імпорту – з 24.3 до 35.1%.

Для поліпшення міжнародної торгівлі велику користь можуть принести міжурядові комісії з торгово-економічного співробітництва – зараз таких в Україні налічується більше 60. В період розвитку приватно-

державного партнерства дієвим засобом можуть стати торгові

506

представництва українських підприємств за кордоном. Ця форма діяльності дуже поширена у світі – наприклад, Австрія має в Україні більше 200

представництв, а Україна в Австрії – 8. Аналогічна картина спостерігається в інших країнах світу.

Найбільшим торговим партнером України залишається Росія: експорт в цю країну в 2006 році становив 8,65 млрд. дол. США, а імпорт 13,7 млрд.

дол. Мільярдний рубіж Україна подолала з Італією, Польщею, Німеччиною і Білоруссю. Обсяги експорту до країн СНД становили 33% від загального обсягу експорту, Європи – 32.9%, Азії – 21.2%, Америки – 6.6%, Африки –

6.2%, Австралії і Океанії – 0.05%.

Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами подана в таблиці

(додаток 14).

Імпорт з країн СНД становив 44.8% від загального обсягу, Європи –

37.3%, Азії – 13.5%, Америки – 3.3%, Африки – 0.9%, Австралії і Океанії –

0.2%. Найбільшими імпортерами з країн СНД є Росія і Туркменістан, в

товарній структурі яких переважають енергоносії.

В експорті України у країни далекого зарубіжжя переважають сировина і продукти первинної переробки, тоді як країни СНД і Балтії закуповують ширший асортимент харчових продуктів, у тому числі поглибленої переробки (консерви, ковбаси, борошно, крупи), обсяги вивезення яких до близького зарубіжжя сягають 90% від загального українського експорту.

Нині товарний експорт та імпорт України характеризується яскраво вираженою асиметрією у бік Російської Федерації. Це означає збереження монопольної залежності від російських ринків збуту, особливо від джерел постачання імпортних товарів, серед яких домінують енергоносії.

В останні роки простежується негативна тенденція до витіснення України з окремих ринків, насамперед у країнах СНД, де вона посідала ще недавно помітне місце (ринки цукру, м’ясних, молочних продуктів тощо).

507

У країни далекого зарубіжжя Україна поставляє залізну і марганцеву руди, чорні метали, устаткування для гірничошахтних, будівельних,

електротехнічних підприємств, засоби автоматизації, автомобілі, прокатні стани, судна, силові трансформатори, магістральні тепловози, одяг та багато іншої продукції.

В Україну з різних країн світу надходять промислове устаткування,

медичне обладнання, різні прилади, хімічні товари, джут, цитрусові,

продукція легкої промисловості. Проте для таких товарів, як напої, тютюнові вироби, радіотовари, жувальна гумка і деякі інші товари широкого вжитку необхідно створювати економічні бар’єри для того, щоб зменшити дефіцит платіжного балансу і підвищити попит на аналогічну вітчизняну продукцію.

Найтісніші економічні зв’язки підтримує Україна з країнами Східної Європи, зокрема з Італією та Польщею. У структурі вивозу в ці країни переважає продукція галузей важкої індустрії: руда, чорні метали,

устаткування для гірничодобувної та металургійної промисловості,

тепловози, бульдозери, трансформатори, сільськогосподарські машини тощо.

Тривалий час експортується донецьке вугілля (щорічні поставки 3-5 млн. т),

що визначається попитом на нього як у колишніх країнах Ради Економічної Взаємодопомоги, так і в ряді інших держав (Італії, Франції, Єгипті).

Об’єктивною причиною попиту на це вугілля на європейському, північно-

африканському та близькосхідному ринках є недостатня кількість на землі антрацитового палива, яке має високу калорійність, а головне – не димить.

Залізну руду Україна вивозить до Польщі, Чехії, Словаччини,

Угорщини, Румунії, Болгарії та ін.; самородну сірку – в Чехію, Словаччину,

ФРН, Угорщину, Румунію.

З країн Східної Європи Україна імпортує машини, верстати,

комплексне промислове устаткування для хімічної, меблевої і харчової промисловості, прилади, продукцію хімічної промисловості, рухомий залізничний склад, судна, автомашини, побутові електроприлади,

медикаменти тощо.

508

Україна бере участь також в економічному співробітництві з промислово розвиненими країнами світу. Понад 20 країн (Австрія, Голландія,

Італія, Норвегія, Франція, Фінляндія, ФРН, Швейцарія, Швеція, США,

Канада, Велика Британія, Японія та ін.) отримують з України промислову продукцію і промислову сировину: залізну і марганцеву руди, кокс, чавун,

прокат чорних металів, графіт, металургійне та гірничошахтне устаткування,

штучні алмази, велосипеди, металообробні верстати, прилади,

автонавантажувачі, а також одяг, олійне насіння, олію тощо.

До Великої Британії з України надходять прокат чорних металів,

чавун, руди, феросплави, олійне насіння, одяг, продукти неорганічної хімії, а

Україні Великобританія постачає різні машини, нафтопродукти, парфуми і продукцію косметики, фармацевтичні вироби.

До ФРН Україна експортує одяг, чорні метали, мідь і вироби з неї,

алюміній, котли тощо, а звідти імпортує різні машини та промислове устаткування, прокат чорних металів, хімічну продукцію.

До Франції з України вивозиться одяг, олійне насіння, руди, органічні хімічні сполуки, білкові речовини, а з Франції в Україну – авіаційні та космічні апарати, автобусні двигуни, котли, обладнання та механічні прилади, фармацевтична продукція. На французьких суднобудівних підприємствах виконують замовлення Чорноморського пароплавства.

Українські машинобудівники виготовили для США унікальний трансформатор на 500 тис, кіловольтампер, для Фінляндії комплект устаткування для атомної електростанції. Значно зменшився експорт металобрухту з України в США. Це пов’язано з широким вжиттям антидемпінгових засобів щодо експорту такої продукції з України.

У розвитку зовнішньоторговельних стосунків України і США помітне місце зайняли переговори державної авіакомпанії «Авіалінії України» з

транснаціональним консорціумом «Airbus Industrie», а також американським концерном «Boeing» про придбання американських літаків. Компанія «Airbus Industrie» пропонувала поставку літаків типу А-310, А-319, А-340 на вигідних

509

фінансових умовах. «Boeing» готовий поставити літаки В-767, В-737.

Подальшій активізації зовнішньої торгівлі України і США сприяє діяльність постійно діючої урядової комісії.

З Китаєм Україна підписала низку угод про співробітництво в галузі металургії, енергетики, освоєння космічного простору. Ще багато років наша космічна продукція буде конкурентоспроможною на китайському ринку.

Торгівельний обіг між Україною і Китаєм у перспективі може становити 2-3

млрд. дол. США.

Україна бере участь в економічному співробітництві також з країнами,

що розвиваються. У наданих за часів СРСР цим країнам кредитах на пільгових умовах з відшкодуванням впродовж 10-12 років частка України становила майже 18 млрд. дол. США. Традиційні товари експорту країн, що розвиваються: бавовна, джут, вовна, арахіс, рис, оливкова олія, натуральний каучук, какао-боби, кава, цитрусові, тютюн та ін. Україна вивозить до цих країн машини та промислове устаткування. Так, вантажні автомобілі Кременчуцького заводу поставляють до Індії, Латинської Америки,

Близького Сходу; помпи із Сумського заводу – до Індії, Пакистану, Сирії;

машини, устаткування, прилади для африканських, азіатських і латиноамериканських країн виготовляють з урахуванням їх роботи в умовах тропічного клімату.

Підписано угоду про постачання нафти і газу з Ірану в Україну. З цією метою створено українсько-ірансько-азербайджанську компанію, яка у майбутньому має збудувати систему трубопроводів через Росію в Україну

(по 45% внески – України та Ірану і 10% – Азербайджану). Угода розрахована на 15 років, Україна поставлятиме до Ірану машини і обладнання для гірничодобувної та металургійної промисловості, братиме участь у реконструкції металургійних підприємств, доріг та морських портів.

Підписана угода між Україною і Тунісом про співробітництво в галузі іригації, за якою на туніських іригаційних спорудах працюватимуть українські фахівці. Туніс постачатиме Україні фосфорити.

510

Останнім часом право на здійснення зовнішньоекономічних операцій надано окремим підприємствам і організаціям, що сприяло підвищенню активності у зовнішньоекономічній сфері. Зареєстровано більш як 30 тис.

учасників зовнішньоекономічних зв’язків.

Розглядаючи обсяги експорту-імпорту в розрізі регіонів, можна побачити, що найбільша частка їх припадає на промислово розвинені регіони: Київ, Донецька, Дніпропетровську, Запорізьку, Луганську і Полтавську області. Донбас постачав за кордон метал, антрацит, гірничо-

шахтне обладнання, верстати. Дніпропетровщина вивозить залізну і марганцеву руду, космічну техніку, устаткування.

Про обсяг експорту-імпорту товарів по регіонах можна судити з таблиці 28.

В обсягах імпорту найбільша частка припадає на Київську область з містом Києвом, а також на Дніпропетровську і Донецьку області.

Не реалізовує свого промислового і науково-технічного потенціалу Харківська область – експорт становить 0.7 млрд. дол., імпорт – 1.4 млрд.

дол., не згадуючи вже Тернопільську область, яка займає останнє місце в експортно-імпортних операціях. Остання, враховуючи її земельноресурсний потенціал могла б виробляти значно більше сільськогосподарської продукції на експорт.

Варто акцентувати, що країни такого промислового рівня як Україна,

змушені вести цінову конкуренцію між собою на обмежених ринках,

використовуючи як її основний інструмент зниження витрат виробництва,

насамперед затрат на оплату праці і первинну переробку сировини. Наголос на ціновій конкуренції спричиняє ряд негативних наслідків: знижує доходи від експорту і перешкоджає глибокій переробці сировини.

Основним напрямком зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з державами СНД, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з тими, що мають чисельну українську діаспору. Зовнішньоторгові організації

511

та інші виконавчі структури України повинні не тільки реалізовувати продукцію на традиційних ринках, а й виходити на нові перспективні регіони

(Азію, Африку, Латинську Америку та Австралію).

Таблиця 28

Обсяги експорту-імпорту товарів за регіонами у 2006р. (млн. дол. США) [10]

513

значно випереджають по цьому показнику інші галузі і як результат – в

багатьох розвинених країнах частка всіх видів послуг у ВВП досягає 70%.

Усе це обумовило той факт, що на даний час значний сегмент світової торгівлі займає сформований ринок послуг, так званий «невидимий сегмент» світової торгівлі [8; 103].

У системі міжнародної торгівлі послугами можна виділити такі два блоки: структурно-галузеві компоненти та виробничо-комерційні операції.

Такий підхід базується на тому, що в системі послуг можна виділити як загальні функціональні компоненти відтворювальних процесів і тенденцій їх розвитку, котрі стосуються сфери послуг, так і форми підприємницької діяльності, які також за своїм змістом є послугами.

Структурно-галузеві компоненти системи міжнародної торгівлі послугами – це:

інформаційні послуги як динамізуючий чинник зовнішньоекономічної діяльності;

міжнародні транспортні послуги;

міжнародний туризм;

банківсько-страхові послуги.

Виробничо-комерційні операції, які входять до системи міжнародної торгівлі послугами, - це:

лізинг;

франчайзинг;

інжиніринг і реінжиніринг;

ліцензійний обмін;

міжнародні орендні операції [11; 262].

Найбільшу частку в загальному обсягу послуг становлять транспортні послуги. Залежно від виду транспорту, що використовується для перевезення, розрізняють морські, річкові, повітряні, трубопровідні,

залізничні, автомобільні та космічні сполучення.

514

Враховуючи геостратегічне положення України, через її територію здійснюється велика кількість перевезень, особливо трубопровідним транспортом (67% від обсягу всіх послуг). В більшості передових країн частка транспортних послуг становить близько четверті від загального показника експорту послуг.

Через територію України проходять декілька міжнародних транспортних коридорів, які б при добрій організації і облаштуванні дали значний прибуток, враховуючи високі транзитні коефіцієнти – найвищі в Європі. Плата за транзитні залізничні, автомобільні, повітряні перевезення,

транспортування нафти і газу разом можуть дати більше 6 млрд. дол.

прибутку в рік.

Міждержавний транзит через українську територію – це великий, але досі нереалізований національний ресурс. Існуючі комунікації зберігають достатній запас пропускної спроможності. Україна має функціонуючу, хоча й не на повну потужність, систему транзитних коридорів, особливо це стосується залізниць, що можуть вдвічі більше пропускати поїздів, ніж нині.

Морські порти України можуть переробити 120 млн. тонн вантажів за рік. Резерви переробної спроможності морських портів становлять приблизно

40%, а потенціал використовується лише на 50-60%. Україна має всі технічні можливості залучати додаткові обсяги транзитних вантажів і завдяки цьому отримувати такі необхідні валютні надходження. Прикладом оперативного вирішення швидких транзитних перевезень є відкриття транспортного коридору «Вікінг», що з’єднує Клайпеду з Іллічівськом. Але основна частина транзитних перевезень (більше двох третин) припадає на трубопровідний транспорт, який транспортує нафту, газ і нафтопродукти.

Головною проблемою розвитку міжнародних транспортних коридорів залишається відсутність і неспроможність залучення інвестицій. Потреба в інвестиціях для їх реконструкції оцінюється в 100 млрд. грн. В Україні не створено належних умов для залучення іноземних інвесторів, без допомоги яких неможливо вирішити таку глобальну проблему.