
- •ВСТУП
- •ЧАСТИНА І. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ
- •Розділ 1. Законодавча та нормативна база України про охорону праці
- •1.1. Визначення охорони праці
- •1.2. Основні положення законодавства про охорону праці
- •1.3. Державне управління охороною праці
- •1.4. Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів
- •1.6. Основні завдання СУОП та напрямки створення безпечних умов праці на підприємстві
- •1.6.1. Навчання робітників безпечним засобам праці і пропаганда охорони праці
- •1.6.2. Забезпечення безпеки виробничого обладнання
- •1.6.3. Забезпечення безпеки технологічних процесів
- •1.6.4. Забезпечення безпечного стану будівель і споруд
- •1.6.5. Створення нешкідливих і здорових санітарно-гігієнічних умов праці
- •1.6.6. Забезпечення працівників спецодягом, засобами індивідуального і колективного захисту
- •1.6.7. Забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працюючих
- •1.6.8. Організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників
- •1.6.9. Створення здорових санітарно-побутових умов для працівників
- •1.6.10. Професійний відбір робітників по окремих професіях
- •1.7. Організація охорони праці на підприємстві
- •1.7.2. Служба охорони праці на підприємстві
- •1.7.3. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності
- •1.7.4. Нормативно-правові акти з охорони праці
- •2.1. Розслідування нещасних випадків
- •2.2. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •2.3. Розслідування професійних захворювань на виробництві
- •2.4. Розслідування аварій на виробництві
- •2.5. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •2.5.1. Органи державного нагляду за охороною праці
- •2.5.2. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •2.6. Аналіз, причини нещасних випадків та методи вивчення травматизму
- •ЧАСТИНА ІІ. ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ, ГІГІЕНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ
- •Розділ 3. Повітря робочої зони
- •3.1 Виробнича санітарія та її завдання
- •3.2. Метеорологічні умови
- •3.3. Нормування та загальні заходи і засоби параметрів мікроклімату
- •3.4. Шкідливі речовини та їхній вплив на організм людини
- •3.5. Кількісні методи визначення вмісту шкідливих речовин та заходи попередження професійних захворювань
- •3.6. Вентиляція і кондиціонування повітря у виробничих приміщеннях
- •Розділ 4. Освітлення виробничих приміщень
- •4.1. Вплив світла на організм людини
- •4.2. Види освітлення виробництв. Джерела освітлення
- •4.3. Нормування виробничої освітленості
- •4.4. Проектування систем штучного освітлення
- •Питання для само контролю
- •Розділ 5. Електромагнітні високочастотні (ВЧ) і надвисокочастотні (НВЧ) випромінювання
- •5.1. Вплив електромагнітних випромінювань на людину
- •5.2. Нормування електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону
- •5.3. Захист від впливу електромагнітних полів
- •5.4. Розрахунок екрана
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 6. Лазерні випромінювання
- •6.1. Випромінювання оптичного діапазону
- •6.2. Вплив лазерних випромінювань на людину
- •6.3. Нормування лазерних випромінювань
- •6.4. Захист від впливу лазерних випромінювань
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 7. Іонізуючі випромінювання
- •7.1. Вплив іонізуючих випромінювань на організм людини
- •7.2. Нормування іонізуючого опромінення
- •7.3. Захист від джерел іонізуючого випромінювання
- •7.4. Рентгенівське випромінювання
- •Питання для самоконтролю
- •8.1. Терміни і визначення шуму
- •8.3. Оцінка дії шуму і його нормування
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 9. Санітарно-гігієнічні вимоги до територій, виробничих і допоміжних приміщень, споруд
- •9.1. Класи санітарно-захисних зон шкідливих підприємств
- •Питання для самоконтролю
- •ЧАСТИНА ІІІ. ОСНОВИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА
- •10.1. Державна реєстрація і технічний огляд вантажопідіймальних машин, механізмів та кранів
- •10.2. Безпека праці під час експлуатації систем що працюють під тиском
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 11. Блискавкозахист
- •11.1. Небезпека дії грозових розрядів
- •11.2. Захист будинків і споруд від дії блискавки
- •11.3. Розрахунок висоти блискавковідводу
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 12. Ураження електричним струмом
- •12.1. Причини і види ураження електричним струмом. Терміни та визначення електробезпеки
- •12.2. Дія електричного струму при дотику людини до струмопровідних частин в різних мережах
- •12.4. Три класи приміщень згідно з небезпекою ураження електричним струмом
- •12.5. Заходи захисту від ураження електричним струмом
- •12.6. Захисне заземлення електроустановок
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 13. Захист від статичної електрики
- •13.1. Електризація твердих поверхонь, рідин, газів і пари
- •13.2. Небезпечні прояви статичної електризації
- •13.3. Способи і засоби захисту від статичної електрики
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 14. Поняття і визначення пожежної безпеки
- •14.1. Організація пожежної охорони
- •14.2. Показники пожежовибухонебезпеки речовин та матеріалів
- •14.3. Попередження пожеж і пожежний захист
- •14.4. Вибухопопередження і вибухозахист
- •14.6. Евакуація людей із зони пожежі
- •14.7. Пожежний зв'язок та сигналізація
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 15. Гасіння пожеж
- •15.1. Гасіння пожеж і вогнегасильні речовини
- •15.2. Пожежі в резервуарах
- •15.3. Установки гасіння пожеж на складах ПММ
- •15.4. Організація гасіння пожеж на складах ПММ
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •ДОДАТКИ

Частина ІІІ. Основи техніки безпеки. Пожежна безпека
Таблиця 15.1
Порівняльна характеристика галоїдовуглеводневих сполучень
|
|
Співвідношення |
Вогнегасильна кон- |
||
Склад |
Компоненти |
центрація |
|||
компонентів, % |
|||||
|
|
‰ |
кг/м3 |
||
|
|
|
|||
3,5 |
Бромистий етил |
70 |
6,7 |
0,207 |
|
|
Двоокис вуглецю |
30 |
|
|
|
7 |
Бромистий метилен |
80 |
3,0 |
0,157 |
|
Бромистий етил |
20 |
|
|
||
|
|
|
|||
4НД |
Те саме |
97 |
5,6 |
0,203 |
|
|
Двоокис вуглецю |
3 |
|
|
|
БФ-2 |
Бромистий етил |
73 |
4,6 |
0,192 |
|
Фреон |
Тетрафтордиброметан |
27 |
|
|
|
114В2 |
Те саме |
100 |
1,9 |
0,162 |
|
СО2 |
Двоокис вуглецю |
100 |
22,4 |
0,7 |
Вогнегасильну дію порошкових сполук становить їх інгібіруюча дія на полум'я, що розбавляє і що знижує концентрації кисню в зоні горіння і що охолоджує горюче середовище. Вогнегасильні порошки в суміші з повітряно-механічною піною застосовуються для гасіння різних пально-мастильних матеріалів.
Вогнегасильні порошки – вуглекисла і двовуглекисла сода, кремній, пісок, поташ, хлориди лужних металів подають в зону горіння з вогнегасників стислим повітрям, азотом або CO2.
15.2. Пожежі в резервуарах
Розвиток пожежі нафтопродуктів в резервуарах при гасінні його, від початку загорання до пінної атаки пересувними засобами обчислюється десятками хвилин. В зв’язку з цім керівник гасіння пожежі та інженерно-технічний персонал підприємства повинні знати особливості розвитку процесу горіння в резервуарах, щоб передбачити можливі ускладнення в процесі гасіння і результати прийнятих рішень.
Врезервуарах в більшості випадків горіння рідин починається
звибуху парів горючої рідини під дахом резервуара, в зв’язку з цім відбуваються деформація і спалахування горючої рідини в резервуарі. Полум'я сягає при цьому висоти двох діаметрів резервуара і має температуру залежно від горючої рідини в межах 1000-1300 °С.
239

Основи охорони праці
Полум'я може значно відхилятися під час дії вітру і вже на початковій стадії пожежі виникає можливість перекидання полум'я на сусідні резервуари або об'єкти. Такий факел полум'я резервуара, що горить, нагріває стінки, дах, дихальну та іншу апаратуру, розташовану на даху сусіднього резервуара.
Небезпека нагріву при цьому вогнезагороджувача до високої температури веде до того, що він може втратити свої вогнезагороджуючі властивості, а полум'я гарячого резервуару може без перешкод потрапити всередину сусіднього резервуара, зумовлюючи вибух парів його горючої рідини.
Крім того, внаслідок нагріву стінок і даху сусіднього резервуара підвищується швидкість випаровування горючої рідини, що зберігається в ньому. При цьому, якщо в резервуарі зберігається авіапаливо, що має низьку температуру спалаху, то всередині резервуара може утворитися концентрація горючої суміші вищої за верхню межу вибуховості авіапалива.
У такому випадку всередині резервуара створюється надмірний тиск, який перешкоджає проникненню полум'я всередину, а витікаючі через дихальну апаратуру горючі пари можуть запалати від полум'я резервуара, що горить, горючі пари над дихальною апаратурою, викликаючи нагрівання цієї конструкції.
Нагрівання резервуара, в якому зберігається горюча рідина з високою температурою спалаху, наприклад, дизельне паливо, небезпечно і полягає в тому, що всередині резервуара в процесі нагрівання може утворитися вибухонебезпечна концентрація парів дизельного палива. У такому випадку сусідні резервуари з тим, що горять, з самого початку пожежі необхідно охолоджувати водою, запобігаючи тим самим можливості вибуху всередині них.
В резервуарі з початку горіння рідини на її поверхні встановлюється температура, що дорівнює середній температурі кипіння багатофракційної рідини. По мірі горіння температура поверхні буде поступово підвищуватися, і горюча рідина прогріватиметься углиб. При цьому стійкість і ефективність піни при гасінні пожежі знижуються.
Швидкість горіння нафтопродуктів залежить переважно від величини вільної поверхні, фізичних властивостей рідини, швидкості вітру, температури рідини. Швидкість горіння рідини визначається швидкістю її випаровуванням, яка, в свою чергу, залежить від швид-
240

Частина ІІІ. Основи техніки безпеки. Пожежна безпека
кості прогрівання поверхні рідини. З підвищенням початкової температури рідини зростає швидкість її горіння.
При більш високій початковій температурі полум’я, велика частина тепла полум'я витрачається на випаровування рідини, менша – на нагрівання її до температури кипіння. Орієнтовні значення швидкості вигорання найбільш поширених горючих рідин у мг/ч:
Бензин |
0,30 |
Гас |
0,24 |
Дизельне паливо |
0,18-0,20 |
Нафта |
0,12-0,15 |
Мазут |
0,10 |
Спирт етиловий |
0,15 |
Стінки резервуара, у яких температура, не перевищує температуру палаючої рідини, а стінки резервуарів, температура яких є вищою за рівень рідини, під дією полум'я навіть в перші хвилини пожежі розжарюються, втрачають міцність і деформуються. Тому при виникненні пожежі в резервуарі з низьким рівнем горючої рідини, щоб уникнути руйнування, необхідно вести інтенсивне, постійно охолоджування його зовні водою.
Закипання і викид із резервуара рідини, що горить, пов'язано з її прогріванням на велику глибину. При горінні масел, мазуту, нафти виникає прогрітий шар води, товщина якого згодом збільшується, а температура трохи відрізняється від температури поверхні рідини. Під цим шаром температура рідини різко знижується до початкової. Авіабензин і світлі нафтопродукти при пожежах прогріваються на незначну глибину.
У всіх нафтопродуктах виникає скипання, що містять в собі воду і прогріваються в процесі горіння до 100 °С. Тоді вода, що міститься в рідині у вигляді дрібних крапель, переходить в пару, котра виривається на поверхню і створює піну, яка переливається через край резервуара і продовжує горіти, загрожуючи пожежею сусіднім резервуарам і спорудам.
Такий викид нафтопродуктів спостерігається переважно при горінні темних нафтопродуктів, наприклад, нафти, що містить 3,8% води, і мазуту, що містить 0,6 % води. Викид виникає при зіткненні нафтопродукту, що прогрівся, з водяною подушкою на дні резервуара. Викид відбувається при температурі нафтопродукту вищою 100 °С на межі розподілу нафтопродукт – вода. Саме тут протікає
241

Основи охорони праці
процес інтенсивного пароутворення, який призводить до утворення парової подушки, що рухається вертикально вгору через товщу нафтопродукту, захоплюючи і викидаючи його за межі резервуара.
При гасінні пожеж резервуарів з нафтопродуктами спостерігалися випадки, коли при викиді нафтопродукт, що горить, підіймався на велику висоту і падав на відстані 70-120 м від резервуара, викликаючи пожежну небезпеку сусідніх резервуарів, будівель, споруд, а також наражаючи на небезпеку бійців пожежної команди.
В цих випадках особистий склад і техніку при загрозі викиду продукту розташовують з навітряної сторони на відстані більш як 100 м.
При гасінні пожеж резервуарів на берегах рік і водоймищ, насоси на плаву встановлюють вище за пожежу за течією ріки на такій же відстані. Технічний персонал, не зайнятий безпосередньо гасінням пожежі, видаляють з небезпечної зони.
Розрахувати час t в годинах, після закінчення якого від початку пожежі може статися викид:
t = (Нж – Нв)/(Vвиг – Vпрог),
де: Нж і Нв – початкова висота відносно горючої рідини і водяної подушки (за Нв приймають висоту від днища до зливної труби), м; Vвыг і Vпрог – швидкості вигоряння і прогрівання горючої рідини по висоті, м/г.
Для гасіння пожеж нафтопродуктів в резервуарах використовують повітряно-механічну (ВМ) піну.
Гасіння рідини найефективніше тоді, коли повітряно-механічна піна закриває всю поверхню горючої рідини. Піна, частково руйнуючись, охолоджує поверхню рідини, що горить, водою, котра утворилася.
Незруйнована частина піни покриває поступово поверхню рідини, що горить, ізолює її від кисню повітря і перешкоджає потраплянню парів горючої рідини в зону горіння. Інтенсивність подачі піни повинна перевищувати інтенсивність її руйнування. Інтенсивність подачі піни визначають за розчином піноутворювача, з якого вона утворюється.
Гасіння пожеж резервуарів повітряно-механічної піною низької кратності, маючи високу стійкість, ефективна при гасінні пожеж лише за умови плавної її подачі на поверхню рідини, що горить. При
242