systema-zemlerobstva-no-till

досягається більш високий і надійний рівень контролю водної ерозії при значно менших витратах матеріальних і людських ресурсів.

2.4.6.2.4Дефляція ґрунту

Дефляція ґрунту спостерігається на будь яких типах рельєфу, у тому числі на рівнинах. Вона буває слабкою повсякденною , що виникає за малих швидкостей вітру (5 10 м/с). Протікає непомітно, проте, є не менш шкідливою, оскільки повільно і постійно руйнує і виснажує ґрунт. Вона може спричиняти оголення насіння, висіяного в ґрунт, пошкодження молодих сходів рослин (засікання). Періодично потужна (пилові бурі) ерозія, коли сильні вітри піднімають у повітря дрібні частинки верхнього шару ґрунту, іноді разом з рослинами, і переносять на великі відстані. Це найбільш активний і шкідливий вид дефляції, який призводить до сильного руйнування ґрунтового покриву і виникає за швидкості вітру понад 12 15 м/с.

Прояву пилових бур передує тривала повсякденна дефляція. Пилові бурі не можуть виникати над вітростійкою поверхнею. Вони лише засвідчують ступінь руйнування ґрунту за час, до її виникнення. Тобто, пилові бурі є не причиною, а наслідком руйнування ґрунту. Кількість ґрунту, що видувається в окремих випадках, може досягати 120–124 т/га і відбувається це переважно на територіях, за відсутності рослинного покриву і недостатнім атмосферним зволоженням.

Переміщення часточок ґрунтів легкого гранулометричного складу відбувається вже за швидкості вітру 3–4 м/с. Важкосуглинкові ґрунти піддаються впливу вітру, швидкість якого приблизно 6 м/с і більше. Оструктурені ґрунти більш стійкі до дефляції.

Частинки ґрунту діаметром до 1 мм вважаються ерозійно небезпечними, а понад 1 мм – вітростійкими, ґрунтозахисними. Отже, стійкість ґрунту проти вітрової ерозії можна оцінити за грудочкуватістю його поверхні, тобто за кількістю вітростійких агрегатів. За наявності їх до 50% від маси повітряно сухого ґрунту відбувається процес видування. Це є підставою вважати цей ступінь грудочкуватості критичним, тобто ерозійнонебезпечним. Поріг стійкості ґрунту проти дефляції, за відсутності на його поверхні післяжнивних решток, настає при ступені грудочкуватості в межах 50 55%. Співвідношення ґрунтозахисних і ерозійнонебезпечних агрегатів у верхньому шарі ґрунту має бути 1:1.

121

Дефляційна стійкість ґрунтових частинок залежить не лише від їх розміру, але й від їх щільності. Остання встановлюється за гранулометричним складом. Встановлено, що критичною швидкістю вітру для мінеральної складової ґрунту є 4 м/с.

Наявність органічної речовини в ґрунті впливає на дефляційну стійкість ґрунтових агрегатів, так як щільність гумусу значно менша, ніж мінералів. З цієї причини швидкість дефляції ґрунтів з високим вмістом гумусу може зростати. Особливо це стосується торф’яників, які після розорювання інтенсивно розвіюються.

2.5Управління рослинними рештками

При виробництві продукції рослинництва землероб завжди має основну та побічну продукцію. За відношенням до неї і способом використання побічної продукції система землеробства No till кардинально відрізняється від традиційного землеробства. Різниця полягає не лише в заходах і засобах, а в різному розумінні процесу розкладу органічної речовини та його впливу на родючість ґрунту.

В системі землеробства Nо till одним з базових положень є обов’язкове залишення всіх рослинних решток на поверхні і рівномірне їх розміщення на полі.

Під рослинними рештками розуміють:

1.відмерлі частини рослин, які опадають на поверхню ґрунту ще до збирання врожаю;

2.висохлі стебла рослин, які в процесі збирання розділяються на дві частини – стерня залишок стебла, заввишки від поверхні ґрунту до зрізу і друга частина (солома), яка зрізується ріжучим апаратом комбайна і проходить через молотарку та подрібнюється або не подрібнюється комбайном;

3.полова – структурні елементи колоса, які залишаються після вимолочування зерен.

У будь якому посібнику із землеробства добре викладені вимоги та завдання основного обробітку ґрунту. Відмова від обробітку в системі землеробства No till не означає, що можна так само повністю відмовитися від тих завдань, які він виконує. Природно, що в технології No till вони також вирішуються, але іншими методами. Одним з інструментів вирішення цих завдань є рослинні рештки. При вирішенні одних – вони основний інструмент, при вирішенні інших – їх вплив носить

122

опосередкований характер і потребує доповнення додатковими заходами. Це обумовлює необхідність системного комплексного підходу, що однією з основних особливостей системи землеробства No till.

Щоб рослинні рештки виконували своє завдання із ними необхідно цілеспрямовано працювати, тому в даній системі землеробства існує спеціальний термін – управління рослинними рештками. Управління рослинними рештками в системі землеробства No till виконується механічними та біологічними заходами. Знаряддям механічного впливу на рослинні рештки є комбайн та спеціальні подрібнювачі. Їх завдання – подрібнити і рівномірно розподілити рослинні рештки по полю. Ступінь подрібнення і необхідність перерозподілу залежить від обраного положення (розміщення) рослинних рештків. Вони можуть всі або лежати на поверхні ґрунту або залишатися стояти, наприклад, коли збираються лише колоски без зрізування соломи.

Збирання врожаю – перша технологічна операція керування рослинними рештками. Основне завдання комбайна, який виконує перший фізичний вплив на рослинні рештки – подрібнення і рівномірний їх розподіл по площі (рис.2.14 – 2.21) . Оцінка якості виконання цього завдання проводиться різними методами. Вони поділяються на точні, які частіше використовуються науковцями в дослідах, і окомірні – найбільш прості, які застосовуються частіше на виробництві. Для перших характерна висока точність, але вони вимагають затрат часу і відповідної підготовки від виконавця, другі – менш точні, але не вимагають ні багато часу, ні високого рівня підготовки і тому дозволяють проводити оцінку швидко на великій площі з достатньою для виробничих цілей точністю

(рис. 2.12, 2.13).

До перших відноситься, наприклад, метод пересічних ліній, а до других – порівняння реального стану із стандартною шкалою (зазвичай це фото або схематичні малюнки). При плануванні використовується розрахунковий метод імовірного рівня покриття рослинними рештками поверхні ґрунту після різних культур і можливий вплив заходів механічного обробітку ґрунту.

Для одержання рівномірного розподілу рослинних решток при роботі комбайна необхідно не припускатися наступних типових помилок:

123

При подрібненні рослинних решток комбайном, кращим способом вивантаження зерна буде розвантаження на ходу, а не на місці, навіть якщо використовується накопичувач зерна. Не зупиняйте комбайн в загінці. Якщо є необхідність зупинитися, проведіть очищення комбайна від соломи, продовжуючи рух вперед. Таким чином, ви уникнете скупчення рослинних решток на полі в одному місці;

При сильному вітрі – напрям руху комбайна повинен співпадати з рухом повітряних потоків. Не дозволяйте вітру зносити подрібнену солому вбік, особливо при збиранні зернових колосових і бобових культур, тому що це різко збільшує нерівномірність її розміщення на поверхні поля;

Залишайте максимально можливу висоту стерні. Залежно від висоти зрізу, від 50 до 85% всіх рослинних решток проходить через комбайн.

В принципі, найбільш рівномірно побічна продукція розподілена по поверхні поля до збирання і тому немає необхідності витрачати кошти, час і ресурси на її скошування, подрібнення і розкидання по полю. Висока стерня, що стоїть, добре, а в чомусь і краще виконує свої завдання, ніж подрібнена і рівномірно розкидана по полю.

Чим менше органічної маси проходить через комбайн, тим вище його швидкість і природно продуктивність без втрати якості. Тому при збиранні зернових колосових доцільно використовувати не традиційну, а обчісувальну жатку. Це дозволить знизити загальну потребу в комбайнах і зменшити їх зношення за рахунок збільшення швидкості роботи.

Неякісну роботу комбайна з розподілу рослинних решток складно, а часто практично неможливо виправити в технології No till.

Це призводить до:

1.Зниження якості посіву може бути обумовлено:

поганим контактом насіння з ґрунтом, коли сошник у сформовану насіннєву борозенку затягує рослинні рештки і укладає насіння на них або поряд із ними;

збільшенням нерівномірності закладення насіння по глибині, через те, що сошник не зміг прорізати товстий шар рослинних решток і насіння опинилися на їх поверхні. Ці явища найбільш характерні для дискових сошників.

124

2.Нерівномірна за часом поява сходів може бути обумовлено тим, що температура і вологість ґрунту під рослинними рештками на ділянках із різною їх товщиною істотно відрізняється, особливо це спостерігається у весняний період.

3.Сошники сівалки можуть забиватися рослинними рештками, що впливатиме на якість й швидкість посівних робіт.

4.Нерівномірний розподіл рослинних решток може бути причиною наявності великої кількості насіння бур'янів під валками соломи і як наслідок – зниження ефективності дії гербіцидів через підвищення їх стійкості (ефект групи – чим вища чисельність бур’янів тим більш вони стійкі до гербіцидів, а значить, тим нижча ефективність останніх).

5.Нерівномірний розподіл рослинних решток призводить також до різниці в часі появи сходів бур’янів. Спочатку з’являються сходи у місцях де рослинні рештки відсутні, а потім – вони пробиваються

зпід рослинних решток. Це суттєво ускладнює проведення заходів контролю.

6.За наявності скупчення рослинних решток на полі складно якісно провести будь який поверхневий обробіток ґрунту, якщо в ньому виникне потреба.

7.Збільшення вірогідності ураження насіння і сходів збудниками хвороб і шкідниками, які можуть концентруватися в скупченнях рослинних решток.

Таким чином, всі проблеми, які можуть виникнути при нерівномірному розподілі рослинних решток по полю можна звести до:

зниження якості роботи сівалки;

зниження рівня контролю над бур'янами;

проведення додаткових заходів на полі.

Зусієї кількості органічної маси, що пройшла через комбайн, 40 70% – дрібна фракція. Вона зазвичай падає із комбайна на землю. Часто полова не попадає на розподілювач або подрібнювачі соломи. За відсутності на комбайні подрібнювача і розподілювача у полі формуються валки з довгої соломи і полова. У такому випадку для їх рівномірного розподілу по поверхні ґрунту потрібна додаткова технологічна операція та відповідне обладнання. На жаль, наявний парк

125

подрібнювачів не здатен якісно подрібнити і розкидати створений комбайном валок соломи.

При збиранні кукурудзи і соняшника, якщо комбайн не обладнаний відповідними жатками не може виконати всі завдання, то для подрібнення стоячих стебел цих культур необхідно застосовувати окремий агрегат. Його основне завдання подрібнити стоячі стебла і рівномірно розмітити по полю подрібнену масу. Робота подрібнювача наведена на рис. 2.11.

Рис. 2.11. Робота подрібнювача рослинних решток

Суть біологічного методу управління рослинними рештками полягає в регулюванні швидкості їх біологічного розкладу. При цьому досягається одночасно і контроль рівня присутності на них шкідливих мікроорганізмів – збудників хвороб сільськогосподарських культур. Прискорити процес розкладання соломи можна за допомогою різноманітних мікроорганізмів, що входять до складу біологічних препаратів.

Препарати наносяться на рослинні рештки – солому, стерню зернових культур, післязбиральні залишки кукурудзи, соняшника, і інших

126

сільськогосподарських культур після їх збирання. В своєму складі зазвичай вони містять живильне середовище, що активізує діяльність мікроорганізмів, самі мікроорганізми з різноманітних груп (целюлозо і лігнінразкладаючі, азотфіксуючі, фосформобілізуючі та ін. мікроорганізми). Таким чином, ці мікроорганізми прискорюють біотрансформацію рослинних залишків в органіку і гумус.

До таким препаратів, наприклад, належать – байкал ЄМ1, гуміфікатор, ризобакт та ін. Рівень їх ефективності в значній мірі залежить від видового складу мікроорганізмів, які в ньому присутні, якості виготовлення препарату та дотримання технології його застосування. Наприклад, при внесенні 3 л/га байкалу ЄМ1 на рештки озимої пшениці, 3 тони соломи з 6, які залишали на полі до початку вегетаційного сезону, трансформувалися в гумусоподібні речовини або розклалися до кінцевих продуктів розпаду – СО2 і Н2О. Внесення на рослинні залишки гуміфікатора сприяє не лише прискоренню їх розкладу, а й знищує на них зимуючу фітопатогенну мікрофлору.

Результат роботи гуміфікатора:

-повне розкладання 1,5 2,0 т/га соломи зернових злакових культур;

-руйнування структури стерні і соломи, що забезпечує кращу якість роботи сівалки;

-підвищення врожайності наступних культур на 10 15% за рахунок додаткової кількості доступних поживних речовин;

-зниження загального ураження рослин збудниками хвороб у 2 рази;

-збільшення змісту гумусу в ґрунті, розмноження хробаків і корисних мікроорганізмів, коректування однобічного виносу елементів живлення із ґрунту при монокультурі;

-економія азотних добрив, які необхідно було б внести як азоткомпенсацію для розкладання соломи (10 кг/т д.р. при типовій технології).

Найбільш інтенсивно гумус утворюється в перші 4 місяці, у період розкладання целюлози і геміцелюлози. Причому гумус накопичується в максимальній кількості в період найвищої чисельності мікроорганізмів, що вказує на причетність їх до утворення гумусу.

При розкладі соломи з однієї тони в ґрунт повертається 4,2 кг азоту, 1,7 кг фосфору, 8,3 кг калію, 4,2 кг кальцію, 0,7 кг магнію, і ряд

127

мікроелементів, які більше накопичуються в соломі, ніж у зерні. При розкладі соломи підвищується також доступність фосфору і калію в ґрунті, за рахунок розчинної дії кислот, що утворюються при її мінералізації.

Добрий ефект спостерігається при комбінації соломи і проміжної покривної культури на зелене добриво. При цьому можуть бути використані різні види проміжних культур: самостійні посіви, пожнивні або підсівні культури. Краща дія відзначається при використанні на зелене добриво бобових культур, тому що солома злакових культур виявляє позитивну дію на ріст бобових і фіксацію ними азоту з атмосфери.

При підсіві під злакову культуру конюшини і припиненні її вегетації у пізній осінній період, відпадає необхідність у внесенні мінерального азоту для азоткомпенсації, тому що його досить накопичується конюшиною. Якщо в якості пожнивного зеленого добрива використовується не бобова культура, то необхідно внесити мінеральні азотні добрива. У комбінації з відповідним мінеральним добривом, рідким гноєм, або з використанням бобових культур в якості проміжних. Солома за дією на зміст гумусу в ґрунті не уступає еквівалентній кількості гною.

128