4. Специфікація вимог до програмного забезпечення
Специфікація вимог до програмного забезпечення (англ. Software Requirements Specification (SRS)) – специфікація вимог для програмної системи – це повний опис поведінки системи що розробляється. Вона включає множину прецедентів які описують всі взаємодії, які користувачі мають з програмним забезпеченням.
Прецеденти – це технологія документування потенційних вимог до нової, чи зміненої програмної системи. Кожен прецедент надає один чи більше сценаріїв які виражають те, як система взаємодіє з користувачем чи іншою системою щоб досягти конкретної бізнес цілі. Прецеденти зазвичай уникають технічного жаргону, віддаючи перевагу мові кінцевого користувача чи експерта в предметній області. Інженери вимог та ЗС часто виступають співавторами прецедентів.
Прецеденти є оманливо простими інструментами для опису поведінки системи. Прецедент містить текстовий опис всіх способів якими користувачі можуть працювати з програмним забезпеченням. Прецеденти не описують жодних внутрішніх процесів у системі, і не пояснюють як система має реалізовуватись. Вони просто показують кроки які користувач має здійснити щоб виконати свою задачу. Так можна описати всі способи взаємодії з системою.
Прецеденти також відомі як функціональні вимоги. На додачу до прецедентів SRS також включає нефункціональні (чи додаткові) вимоги. Нефункціональні вимоги є вимогами які накладають обмеження на проект, чи реалізацію (такі як вимоги інженерії продуктивності, стандарти якості, чи обмеження проектування).
Загальний план специфікації вимог до ПЗ
Обкладинка
Сторінка змін
Зміст
1. ВСТУП
Огляд продукту.
Мета.
Межі.
Посилання.
Означення та абревіатури.
2. ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС
Перспективи продукту.
Функції продукту.
Характеристики корисувачів.
Загальні обмеження.
Припущення й залежності.
3. КОНКРЕТНІ ВИМОГИ
Вимоги до зовнішніх інтерфейсів:
а) Інтерфейс користувача (англ. User Interface, UI, дружній інтерфейс) – засіб зручної взаємодії користувача з інформаційною системою. сукупність засобів для обробки та відображення інформації, максимально пристосованих для зручності користувача; у графічних системах інтерфейс користувача реалізовується багатовіконним режимом, змінами кольору, розміру, видимості (прозорість, напівпрозорість, невидимість) вікон, їхнім розташуванням, сортуванням елементів вікон, гнучкими налаштовуваннями як самих вікон, так і окремих їхніх елементів (файли, папки, ярлики, шрифти тощо), доступністю багатокористувацьких налаштувань.
б) Апаратний інтерфейс.
в) Програмний інтерфейс – (англ. Application Programming Interface, API) – набір визначень взаємодії різнотипного програмного забезпечення. API – це зазвичай (але не обов'язково) метод абстракції між низькорівневим та високорівневим програмним забезпеченням.
г) Комунікаційний протокол – це обумовлені наперед правила передачі даних між двома пристроями. До основних параметрів, які описує протокол, відносяться:
– тип перевірки помилок, що використовується
– метод компресії (стискання) інформації (якщо такий є).
– спосіб визначення передаючим пристроєм завершення передачі
Різні протоколи відрізняються своїми характеристиками: одні – більшою надійністю, другі – швидкістю передачі даних, треті – простотою.
В галузі телекомунікації, протокол зв'язку – це набір стандартних правил представлення інформації, передачі сигналів, ідентифікації та виявлення помилок необхідний для обміну інформацією. Простим прикладом пристосованого для голосового зв'язку є радіо диспетчер, що розмовляє з пересувними станціями. Протоколи зв'язку для цифрових комп’ютерних мереж мають багато особливостей, котрі призначені для забезпечення надійного обміну інформацією в умовах неідеального каналу зв'язку.
Стандарти з більшості протоколів розробляються IETF для Інтернет комунікацій, та IEEE, або ISO організаціями для інших типів комунікації. ITU-T розробляє телекомунікаційні протоколи та формати для PSTN.
д) Обмеження пам'яті.
є) Операції.
ж) Функції продукту.
з) Припущення й залежності.
Властивості програмного продукту.
Атрибути програмного продукту:
а) Надійність – властивість технічних об'єктів зберігати у часі у встановлених межах значення всіх параметрів, необхідних для виконання технічних (технологічних та ін.) функцій в заданих режимах і умовах застосування. Під технічними об'єктами розуміють пристрої, прилади, механізми, машини, комплекси обладнання, будівельні конструкції і споруди, технологічні операції і процеси, системи зв'язку, інформаційні системи, автоматизовані системи управління технологічними процесами тощо. Методи теорії і практики надійності базуються на застосуванні апарата теорії імовірностей і випадкових процесів, математичної статистики, моделювання.
б) Доступність – властивість інформаційного ресурсу, яка полягає в тому, що користувач та/або процес, який володіє відповідними повноваженнями, може використовувати цей ресурс відповідно до правил, встановлених політикою безпеки не очікуючи довше заданого (прийнятного) інтервалу часу. Суть властивості полягає в тому, що потрібний інформаційний ресурс знаходиться у вигляді, необхідному користувачеві, в місці, необхідному користувачеві, і в той час, коли він йому необхідний.
в) Безпека – стан інформації, в якому забезпечується збереження визначених політикою безпеки властивостей інформації.
г) Cупроводжуваність.
д) Переносимість.
є) Продуктивність – показник якості ЕОМ, який визначається числом операцій, що виконуються за одиницю часу.
Вимоги бази даних.
Інші вимоги.
4. ДОДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ