Фінансова грамотність

Рис. 15.3. Схема укладення угоди на фондовій біржі

Водночас більшість українських брокерів укладають між собою угоди на позабіржовому ринку.

Позабіржовий ринок – це коли брокери домовляються про купівлю (продаж) цінних паперів між собою без посередництва біржі. Вони можуть вести переговори про цінні папери (менш надійні і прибуткові) та їх ціни:

•зустрівшись особисто в офісі брокера, у кафе чи ще десь;

•телефоном;

•через Інтернет тощо.

Зверніть увагу на основні відмінності між біржовим і позабіржовим ринком (табл. 15.2).

Таблиця 15.2

Відмінні риси біржового і позабіржового ринків

ви оформлятимете свої заявки), підписати договір на обслуговування, відкрити торгівельний рахунок у брокера і встановити програмне забезпечення (торгівельну систему). Після чого брокер надасть вам код доступу: логін і пароль. В Україні брокери працюють через брокерські торгівельні системи: Quik, Smart Trade, NetInvestor, Alor Trade.

Крок 3: Обрати цінні папери, якими плануєте торгувати.

У цьому може допомогти брокер. Він надасть консультації, які цінні папери ви можете купити на обраній вами біржі, які є ризики і скільки початково грошей треба мати, щоб почати торги (стартовий капітал).

Для прикладу, на одній із фондових бірж України – Фондовій біржі ПФТС (Першій фондовій торговельній системі) щоденно здійснюється торгівля більше ніж 800 цінними паперами вітчизняних емітентів, у т. ч. акціями таких провідних компаній, як ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укртелеком», ПАТ «Концерн Стирол», ПАТ «Мотор Січ».

Крок 4: Поповнення торгівельного рахунку.

Для того, щоб брокер міг реально виконати ваше замовлення купити ЦП, він повинен мати гроші. Тому ви переказуєте зі свого банківського рахунку ту суму, яку хочете інвестувати (купити ЦП), на ваш торгівельний рахунок у брокера.

Крок 5: Укладення угод.

Після всіх вищеперелічених кроків ви через Інтернет підключаєтесь до встановленої на вашому комп’ютері торгівельної системи і можете оформляти замовлення брокерові, щоб він купив для вас той чи інший цінний папір. Усе відбувається дуже швидко в режимі он-лайн (ви зробили замовлення – брокер одразу ж купив!).

?Як оподатковуються ваші доходи, отримані від операцій із цінними паперами

Оподаткуванню підлягає дохід інвесторів, який вони отримують як:

•інвестиційний дохід (ціна продажу ЦП мінус ціна купівлі ЦП, мінус комісійні брокера). Ставка податку – 15% для фізичних осіб і 23% – для юридичних осіб;

•дивіденди. Ставка податку – 5% від суми дивідендів, яку отримала фізична особа;

•відсотки, отримані власником облігації (фізичною особою) від їх емітента. Ставка податку – 5% від суми отриманих відсотків.

!податковим агентом і повинен самостійно розрахувати свій дохід і суму податків, заповнити податкову декларацію та до 1 квітня наступного року обов’язково заплатити суму податків.Слід пам’ятати, що інвестор (фізична особа) сам виступає

5.Яка роль брокера (брокерської компанії) на ринку?

6.Що таке фондова біржа?

7.У чому полягає ідея інтернет-трейдингу?

8.Які джерела доходів від цінних паперів і як вони оподатковуються?

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1.Чому акції називають найбільш ризиковими цінними паперами?

2.Які недоліки може мати торгівля ЦП на біржі, а які – торгівля на позабіржовому ринку?

3.Які, на вашу думку, переваги дає інвесторові інтернет-торгівля?

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Акція – майновий цінний папір, випущений акціонерним товариством (АТ), дає право її власникові:

а) отримати частину прибутку АТ у формі дивідендів; б) право брати участь в управлінні АТ через голосування на зборах

акціонерів.

Брокер (брокерська компанія) – посередник, який на замовлення інвестора купує (продає) на ринку цінні папери.

Дивіденди – щорічний дохід від акцій АТ, який розподіляють між акціонерами і виплачують із прибутку після сплати всіх податків та інших обов’язкових платежів.

Інвестиції – вільні кошти чи майно, які вкладають у певні об’єкти з метою отримання від них прибутку.

Курс акцій – ціна, за якою її можна купити.

Номінальна вартість цінного папера – це його вартість на момент випуску, що вказується на цінному папері.

Облігація – борговий цінний папір, який випускає емітент на певний термін, щоб залучити гроші інвестора, і за це обіцяє певну винагороду (проценти).

Ринок капіталів – частина фінансового ринку, де гроші позичають і заощаджують на термін, довший ніж один рік, через випуск і продаж (купівлю) різних фінансових інструментів.

Фінансові інструменти – такі документи, власники яких мають право отримати певну грошову винагороду від їх володіння чи від їх продажу на фінансовому ринку.

Фондова біржа – місце, де брокери купують і продають цінні папери. Цінні папери – фінансові інструменти, що гарантують їх власникові

певну грошову або майнову винагороду.

§ 16. КОЛЕКТИВНЕ ІНВЕСТУВАННЯ

Ви ознайомитеся з принципами колективного інвестування, вивчите базові терміни, які при цьому використовуються, а також будете знати основні типи фондів, які функціонують в Україні.

Ключові тези

1.Людину, в якої є вільні кошти, які їй найближчим часом не знадобляться, можна назвати потенційним інвестором, а її гроші – капіталом.

2.Інвестор може або самостійно приймати рішення щодо того, які цінні папери купити на ринку, а які – продати, або вкласти гроші разом з іншими такими ж інвесторами в інвестиційний фонд і доручити управляти своїми грошима професійній компанії, яка спеціалізується на таких послугах.

3.Аби зробити для приватного інвестора інвестування на фондовому ринку доступним, легким і недорогим – вдаються до колективного інвестування. При цьому кошти багатьох інвесторів об’єднуються в єдиний інвестиційний фонд, яким керують професійні менеджери компанії з управління активами (КУА).

4.Інститути спільного інвестування (ІСІ) – це інвестиційні фонди, в яких акумулюються кошти інвесторів для подальшого отримання прибутку через вкладення їх у різні цінні папери, банківські депозити, нерухомість тощо. В Україні до ІСІ належать пайові та корпоративні інвестиційні фонди.

5.Інвестиційні фонди бувають різних видів. Для того, щоб купити інвестиційні сертифікати чи акції інвестиційного фонду, інвесторові слід звернутися до КУА цього фонду або до посередника (торгівця ЦП), який може продавати і купувати цінні папери фонду в інших областях країни.

Людині властиве прагнення зберегти, а якщо можливо, то й примножити свої заощадження. Якщо в неї з’явилися не те щоб зайві, але вільні кошти, які їй найближчим часом не знадобляться, то таку людину вже можна назвати потенційним інвестором, а її гроші – капіталом.

Одним із шляхів для інвестора примножити свої заощадження є здійснення операцій з купівлі-продажу цінних паперів з метою заробити на різниці між ціною купівлі і ціною продажу. Зокрема, інвестор може:

•здійснювати індивідуальне інвестування – самостійно приймати рішення щодо того, які цінні папери купити на ринку, а які – продати.

Інформацію про те, які цінні папери існують на ринку і як можна їх придбати, наведено в попередньому уроці;

•долучитися до схем колективного інвестування – вкласти гроші разом з іншими такими інвесторами в інвестиційний фонд і доручити управляти своїми грошима (приймати рішення щодо купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів) професійній

компанії (компанії з управління активами – КУА), яка спеціалізується на таких послугах управління коштами інвестиційних фондів.

?У чому полягає діяльність із колективного інвестування

Колективне інвестування:

•кошти багатьох інвесторів об’єднуються в єдиний інвестиційний фонд;

•фондом керують професійні менеджери з компанії з управління активами (КУА);

•КУА приймають рішення, куди вкласти кошти інвестиційного фонду, щоб отримати прибуток для інвесторів;

•активи, в які КУА вкладає кошти фонду, – це: акції, облігації, депозити, банківські метали, нерухомість тощо.

?Що зручніше і безпечніше для потенційного інвестора: здійснювати індивідуальне інвестування чи стати учасником інвестиційного фонду

•Однією з переваг інвестиційних фондів є те, що вони залучають не 1 000 гривень, а значно більше і вкладають їх в акції й облігації не одногодвох підприємств, а великої кількості (10, 20 і більше). Тож навіть якщо якісь

закцій, куплених фондом, упадуть у ціні чи підприємство, яке випустило облігації (які згодом купив фонд), збанкрутує і буде нездатним викупити назад свої облігації з обіцяним доходом, втрати фонду, імовірніше за все, будуть перекриті за рахунок зростання цін на інші цінні папери, які він купив.

•Для купівлі деяких фінансових інструментів потрібні значні кошти (тисячі гривень), якими якраз і володіє інвестиційний фонд, котрий об’єднав кошти дрібних інвесторів. У той же час такі інструменти недоступні для більшості індивідуальних інвесторів, які не можуть одразу вкласти у фінансові інструменти великі суми.

•Щоб зменшити свої ризики невдалого інвестування, професійні менеджери інвестиційних фондів постійно аналізують ситуацію на ринку, роблять різні підрахунки та оцінки фінансових показників компанійемітентів, тоді як у більшості людей (індивідуальних інвесторів) немає достатньо часу, технічних можливостей і професійних знань, щоб самостійно приймати інвестиційні рішення.

?Які інвестиційні фонди існують в Україні

ічим вони відрізняються

Унашій країні інвестиційні фонди почали створюватись після ухвалення 2001 року Верховною Радою України Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)». За способом заснування Інститути спільного інвестування в Україні поді-

ляються на пайові і корпоративні інвестиційні фонди. Основні відмінності цих фондів представлено в табл. 16.1.

Залежно від того, як пайові і корпоративні інвестиційні фонди здійснюють свою діяльність і як часто та в який спосіб інвестори можуть повернути свої гроші з фонду, їх поділяють: на відкриті, інтервальні та закриті. Зверніть увагу на відмінності між видами інвестиційних фондів

(табл. 16.2).

Таблиця 16.2

Види інвестиційних фондів

Закінчення табл. 16.2

Приклад того, як компанії з управління активами відкритих та інтервальних ІСІ розміщують кошти інвесторів, наведено на рис. 16.1.