Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Fizika - V. F. Dmitriyeva

.pdf
Скачиваний:
2209
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
11.52 Mб
Скачать

тр ^ т у

^^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^

РИС-2-9

Імпульс" матеріальної точки (р) - векторна величина, яка дорівнює добутку миси ( т і ) точки на швидкість (у/) її руху:

Р

(2.7)

Одиниця імпульсу - кілограм-метр на секунду (кг • м/с). Кілограм-метр на секунду дорівнює імпульсу матеріальної точки ма-

сою 1 кг, що рухається зі швидкістю 1 м/с.

Оскільки маса завжди є додатною (т > 0), то вектори швидкості й ім-

пульсу є співнапрямленими: V ТТ р (рис. 2.9).

Кожному механічному стану даної матеріальної точки у вибраній системі відліку відповідає певний імпульс. Імпульс не залежить ні від процесу, внаслідок якого матеріальна точка опинилась у даному механічному стані, ні від попередніх або наступних її механічних станів,

У подальшому вивченні фізики ми переконаємось, що імпульс - це одна з найважливіших фізичних величин-характеристик руху матеріальних тіл.

Імпульс тіла

Будь-яке тіло можна подати як систему матеріальних точок. Імпульс р тіла, що складається з п матеріальних точок, дорівнює

векторній сумі імпульсів усіх точок системи:

пп

1=1

« = 2 > / у

/ -

(2-8)

/=і

 

 

У разі поступального руху всі матеріальні точки, в тому числі й центр мас системи, рухаються з однаковою швидкістю Ус . Сумарна маса точок

п

системи дорівнює масі тіла У/я,-. Вектори імпульсів усіх матеріальних /=і

точок співнапрямлені.

Імпульс тіла (р) - векторна величина, яка дорівнює добутку маси (пі)

тіла на швидкість ( Ус) поступального руху центра мас:

 

р = пг\с .

(2.9)

Якщо матеріальна точка або тіло рухаються поступально за інерцією (у = соп5і), то їх імпульси не змінюються, тобто лишаються сталими ( р = СОП5І ).

* Імпульс (від лат. ітприїзиз) - поштовх, удар.

80

§15. Другий закон Ньютона

Досліди з визна чення залежності прискорення від сили та маси

Другий закон Ньютона встановлює залежність рухомого тіла нід маси тіла і сили, що діє на нього. Для з'ясування цієї залежності проподми» такі досліди.

Перуть легкопересувний візок, такий, щоб маса візка в) була набагато меншою за масу вантажу на ньому (шв т ), і вважають, що тв + т «т (рік- 2.10). Далі, при русі візка по шкалі, визначають шлях, який проходить ні і« »к за певні проміжки часу А/, 2А/, ЗАґ, причому А/ = соші. Константа мо- і г бути будь-якою, але в усіх дослідах однаковою, наприклад, А/ = 2 с .

Vпершій серії дослідів з'ясовують залежність прискорення від діючої

іі.іі їло сили; при цьому маса системи лишається сталою (т = сопяі), а

інла Р змінюється.

Удругій серії дослідів з'ясовують залежність прискорення від маси

*ік геми; при цьому діюча сила є сталою (Р = сошї), а маса т змінюється.

Прискорення і сила

Перед тим як дослідним шляхом визначати залежність прискорення тіла від діючої на нього сили, потрібно знати характер руху тіла, Спо~ і ігреження за рухом тіл показують, що чим більшою є сила, яка діє на тіло, мім швидше змінюється швидкість тіла, тобто виникає прискорення, Якщо іш тіло діє стала сила, то яким буде прискорення тіла: сталим чи змінним?

Щоб відповісти на це запитання, за формулами кінематики визначимо

шцстані, які проходить тіло за проміжки часу А/, 2 А/, ЗА і, тобто

52,

Л\ у разі рівноприскореного руху.

 

©

81

Якщо тіло починає рух зі стану спокою (г/0 = 0) і прискорення стале

(а = соті), то

(2.10)

Отже, ^- = 4; ^- = 9.

Як видно з отриманих співвідношень, відстань, яку проходить тіло при рівноприскореному русі за проміжок часу 2А/, учетверо більша, а за проміжок часу ЗА і - удев'ятеро більша, ніж за проміжок часу А і.

Чисельні досліди, що проводилися зі збільшуваним ступенем точності вимірювання відстаней 8Ь 52? 53, які проходило тіло сталої маси пщ дією сталої сили за проміжки часу Д/, 2Д/, ЗА і, підтвердили ці співвідношення. Отже, тіло під дією сталої сили рухається рівноприскорено, тобто ери Р - сопзі а = сошІ. Вектори сили і прискорення співнапрямлені: Р ТТ а.

Для з'ясування залежності модуля прискорення тіла від модуля діючої сили визначають відстані, які проходить тіло за проміжок часу Д/, якщо на тіло діють почергово сталі сили Р\ 2Р\ ЗР І т, д„ 3 дослідів випливає, що під дією сили 2Р" відстань, яку проходить тіло за проміжок часу А/, удвічі більша, ніж під дією сили К Якщо силу збільшити втричі (Зі7), то за. проміжок часу Аі теш проходитиме відстань утричі більшу, ніж під дією сили К Отже, в скільки разів збільшується сила, в стільки ж разів збільшується відстань. Наприклад, взявши для дослідів А/=соп$1 = 2с та порівнявши результати їх і дані, отримані з формул. (2.10), бачимо, що із збільшенням сили вдвічі прискорення збільшується також удвічі, оскільки, відстань збільшується вдвічі. Якщо силу збільшити втричі, то й прискорення збільшиться втричі, тобто між прискоренням і силою існує прямо пропорційна залежність а - Р .

Прискорення рухомого тіла прямо пропорційне силі, яка діє на нього»

Прискорення і маса

На візку з вантажем у цій серії дослідів діє стала сила Р = сотІ; отже, він має рухатися зі сталим прискоренням, прямо пропорційним силі (див., рис. 2,10). Візок завантажують, розміщуючи на ньому послідовно вантаж масою т9 2т9 3ту і визначають відстані, котрі проходить візок за проміжок часу А/ (А і = согші) під дією сталої сили Р. Досліди показують, що коли маса візка 2т, З/я, то відстані, які проходить візок за проміжок

82

часу Ал відповідно вдвічі і втричі менші, ніж при масі візка т. Отже, між

прискоренням і масою існує обернено пропорційна залежність а ~ —.

т

Прискорення рухомого тіла обернено пропорційне його масі.

Другий закон Ньютона

Різні сили, що діють на одне й те саме тіло, надають йому ріиш х прискорень. Як показують досліди, прискорення тіла пропорційне діючій на нього силі:

р2 аі '

У разі дії однакових сил на різні тіла прискорення тіл обернено прогюриіііііе їх масам:

ш\ а2

т2 ах

Другий закон Ньютона говорить:

прискорення тіла в інєрціальній системі відліку прямо пропорційне діючій на тіло силі та обернено пропорційне масі тіла:

Р

(2.11)

а = —.

пі

 

Вектори прискорення а та сили Р співнапрямлені: а ТТ Р.

У такій формі другий закон Ньютона є слушним для поступального руху незмінного за масою тіла скінченних розмірів; при цьому всі точки 11 па рухаються з однаковим прискоренням.

Для розв'язання задач динаміки другий закон Ньютона часто запису-

ють у вигляді

 

Р = та .

(2.12)

Сила, що діє на тіло, дорівнює добуткові маси тіла на його прискорення.

Одиниця сили - ньютон (Н).

Ньютон дорівнює силі, яка надає масі 1 кг прискорення 1 м/с в на-

к г м прямку дп сили: 1 Н = 1—— .

с

Якщо на тіло діє кілька сил, то за формулою закона Ньютона (2.11) під < млою Р слід розуміти рівнодійну всіх цих сил. Такий висновок випливає і принципу незалежності дії сил.

83

В окремому випадку, коли всі сили, що діють на тіло, напрямлені вздовж однієї прямої, їх рівнодійна, а отже, й прискорення напрямлені вздовж тієї ж самої прямої, і тому рівняння основного закону механіки можна записати в скалярній формі:

Р = та ,

(2.13)

де рівнодійна сила Р є алгебричною сумою всіх сил, які діють на тіло. При цьому, якщо напрям сили Р збігається з напрямом швидкості руху V,

то Р ТТ V ; отже,

Р > 0 і

а > 0 . Це означає, що під дією такої сили тіло

рухатиметься прискорено.

Якщо вектори

сили

і швидкості руху напрямлені протилежно

(Р Ті V), то Р < 0

і а < 0

. Під дією такої сипи тіло рухається рівносповіль-

нено, наприклад, під дією сили тертя.

Якщо рівнодійна всіх сил, діючих на тіло, дорівнює нулю (Р = 0), то прискорення тіла дорівнює нулю (а = 0), тобто швидкість руху тіла є сталою: V = соп8І - рух прямолінійний і рівномірний.

Доцентрова сила

Сила або рівнодійна кількох сил, яка забезпечує рух матеріальної точки або тіла колом, називається доцентровою силою Рдц *. Роль до-

центрової сили виконують реально існуючі в природі сили або їх рівнодійні. Доцентрова сила завжди напрямлена до центра кривини траєкторії.

Якщо на тіло масою т діє доцентрова сила (рис. 2.11), то воно рухається з доцентровим або нормальним прискоренням т п), модуль якого до-

.2

рівнює адц

Прискорення ат, набуте тілом масою т від дії на нього доцентрової

р

сили ,РДЦ , визначається згідно з другим законом Ньютона: адц = —^—, звід-

т

ки Рдц = шадц. Враховуючи, що прискорення адц за напрямом збігається з силою Рдц, модуль доцентрової сили

к = тг>

(2.14)

Рис. 2.11

дц

* Зверніть увагу! Доцентрових сил у природі не існує.

84

§ 16. Основний закон класичної динаміки

В основній праці І. Ньютона "Математичні початки натуральної філософії" викладено закони механіки, котрі пізніше отримали нашу законів Ньютона. В цій праці другий закон має дещо інше формулювання, ніж наведене в § 15:

зміна імпульсу тіла пропорційна прикладеній до нього силі і відкупається за напрямом тієї прямої, вздовж якої ця сила діє.

 

Математично цей закон можна записати так:

 

 

 

А(ШУ) = РД/ або Ар = РД/,

(2.15)

де

р = т\ - імпульс тіла.

 

 

Добуток сили Р на час її дії А(, тобто РДі, називають імпульсом сили.

Одиниця імпульсу сили - ньютон-секунда (Н-с).

 

 

Иьютон-секунда дорівнює імпульсу сили, яка дорівнює 1 Н і діє про-

їм гом 1 с.

 

 

 

Другий закон Ньютона можна сформулювати і так.

 

 

Імпульс сили, яка діє на тіло, дорівнює зміні імпульсу тіла.

 

 

Формулу (2.15) можна дістати так. Згідно з формулою (2.11)

р

 

а = —,

 

 

 

 

т

але

прискорення тіла

АУ

тоді формула (2.11) набирає

вигляду

а = — ;

А\

 

А/

 

 

Р

 

 

 

 

= — або тА\ = РД/.

 

 

Д/

т

 

 

 

 

Враховуючи, що в

класичній

механіці маса є величиною сталою, її

можна внести під знак дельта: А{т\) = РА/ або Ар = РД/.

Формула (2.15) є більш узагальненою формулою другого закону Ньюгона, ніж формула (2.11), тому що є слушною як для рухомих тіл сталої, іак і змінної маси. Цю формулу можна застосовувати, якщо:

• маса поступально рухомого тіла змінюється в часі. Наприклад, маса ракети в польоті зменшується з плином часу, тобто є величиною

імінною;

®тіло рухається зі швидкістю, порівнянною зі швидкістю світла у вакуумі. Маса залежить від швидкості руху тіла.

Зформули (2.15) знайдемо силу

А(

Звідси видно, що сила, яка діє на тіло, дорівнює зміні імпульсу тіла за одиницю часу. Отже, зміна імпульсу тіла, а отже й швидкості, не може відбуватися миттєво.

85

Якщо Аі = 0, то Р —» оо

(за умови т = сошї). Аналогічний висновок

дістанемо, проаналізувавши

формулу тА\ = РД/. Тут т = соші Ф 0 ,

Р= соп8І Ф 0 . Якщо АУ Ф 0, то і А/ ^ 0.

Уразі дії на тіло сили швидкість руху змінюється поступово і тим повільніше, чим більша його маса, яка є мірою інертності тіла.

§17. Третій закон Ньютона

Сили дії та протидії

Поняття "сила" завжди стосується двох тіл, Сила виникає, коли взаємодіють два тіла. В процесі взаємодії матеріальні точки або тіла є рівноправними.

На рівність сил при взаємодії тіл указував ще голландський фізик

X.Гюйгенс. Цього висновку він дійшов, вивчаючи зіткнення тіл. Рівноправність взаємодіючих матеріальних точок або тіл відбиває тре-

тій закон Ньютона.

Ньютон сформулював цей закон так: "Будь-якій дії завжди перешкоджає рівна і протилежна протидія" (рис. 2.12). В наш час третій закон Ньютона гласить:

сили взаємодії двох тіл в інерціальиій системі відліку рівні за модулем, протилежні за напрямом і діють вздовж прямої, що з'єднує ці тіла:

Р1 2 =~Р2 1 .

Одну з цих сил, наприклад Р12 , називають силою дії, іншу (Р21) - силою протидії (див. рис. 2.12). Сила дії та сила протидії завжди діють парами і є силами однієї природи, оскільки виникають у процесі взаємодії тіл. Ці сили прикладені до різних тіл і не можуть зрівноважувати одна одну.

Сили Р12 і Р21, що прикладені до різних матеріальних точок, можуть взаємно врівноважуватися тільки тоді, коли обидві матеріальні точки належать одному і тому самому твердому тілу. В цьому разі сили Р12 і Р21 є внутрішніми силами взаємодії матеріальних точок тіла. Застосовуючи другий і третій закони Ньютона до всіх точок твердого тіла, можна пока-

 

зати, що сума всіх внутрішніх сил взаємодії

 

матеріальних точок твердого тіла дорівнює

 

нулю, оскільки кожній силі дії відповідає

 

рівна за модулем і протилежна за напрямом

Рис. 2Л2

сила протидії.

86

Застосування третього закону Ньютона

Розглянемо взаємодію двох тіл і В), Наприклад, людина, юячи в човні, підтягає інший човен за допомогою мотузки (рис, 2.13), її ідно з третім законом Ньютона

Р,в = -¥ш.

(2.16)

Якщо на тіло діє сила, то відповідно до другого закону Ньютона тіло під дією цієї ^ пли набуває прискорення і мшшідношення (2.16) можна переписати у вигляді тАьА =

- !ПВВ . Знак "мінус" у цій (|)ормулі показує, що прискорення тіл А і В протилежно напрямлені:

.» , І Т а ^ , За третім заковом Ньютона модулі цих сил однакові, отже, ш4пл = твав. Визначимо відношення модулів прискорень взаємодіючих тіл:

ав тА *

Прискорення, набуті тілами мри взаємодії, обернено пропорційні масам ВЗАЄМОДІЮЧИХ тіл. Чим більша маса тіла, тим менше його прискорення.

Знайдемо відношення прискорень Землі аф і космічного корабля а при його запусканні. Сучасні космічні кораблі багаторазового викорис- і ання мають масу порядку т = 2*106 кг, Маса Землі М@ = 6 • і О24 кг, тоді

- Л . .

_

5 1 « 6 5 4 0 - 1 9

а Мф *

а

б»ЇЙ24 кг

Три закони Ньютона описують рух майже всіх матеріальних об'єктів, які оточують нас: від молекул газів до планет Сонячної системи,,

§ 18. Закон всесвітнього тяжіння

Геліоцентрична система світу

Геоцентричний світогляд, або вчення Аристотеля - Птолемея (II ст. н, е.), ідо існував майже 2 тис. років, спирався на довгий загальнолюдський досвід, Люди щоденно спостерігали схід і захід Сонця, добовий рух зірок і не підозрювали, що Земля не покоїться, а з величезною швидістю рухається в світовому просторі.

87

У 1543 р. було видано книжку польського астронома М. Коперника (1473-1543) "Про обертання, небесних сфер", в якій він обгрунтував геліоцентричну систему світу. Ця наукова праця стала вирішальним, фундаментальним внеском у наукову революцію, докорінно змінила погляд на природу. Вчення Коперника спростувало геоцентричне вчення Птолемея.

Книжка М. Коперника поставила перед наукою низку важливих проблем, зокрема перед астрономією - перевірити відповідність нової теорії фактам. Треба було уточнити дані спостережень за рухом планет і з'ясувати, чи відповідають ці дані моделі Коперника.

Геліоцентрична система світу потребувала й фізичного обґрунтування. Слід було з'ясувати, що "пов'язує'' планети з Сонцем, Землю - з Місяцем. Які фізичні причини руху взагалі і руху планет зокрема? Отже, завдяки великому відкриттю Коперника з'явилась наукова програма, виконання якої зумовило виникнення експериментального і математичного природознавства і класичної механіки, або механіки Ньютона.

Й. Кеплер (1571-1630) - активний прибічник геліоцентричного вчення - привів систему М. Коперника у відповідність з останніми даними астрономії. Використовуючи результати спостережень Т Браге та свої власні, Кеплер відкрив закони руху планет (три закони Кеплера).

Вирішальний крок у боротьбі за геліоцентричну систему і новий світогляд зробив Г. Галілей. Він обгрунтував систему М. Коперника фізично в головному своєму творі "Діалог про дві. системи світу - Птолемея і Коперника".

Фундаментальний внесок у фізичне обґрунтування геліоцентричної системи світу належить І Ньютону. Із законів Й. Кеплера І. Ньютон довів існування сили, напрямленої до Сонця, яка обернено пропорційна квадрату відстані планет від Сонця. Він відкрив існування в природі сили, яка обумовлює тяжіння тіл - Сонця до Землі, тяжіння Землі, як і інших планет, до Сонця. Свої висновки 1. Ньютон підтверджує розрахунками, користуючись астрономічними і геодезичними даними та формулою доцентрового прискорення, отриманою X. Гюйгенсом.

Сила всесвітнього тяжіння

Усі тіла під впливом притягання до Землі падають поблизу її поверхні зі сталим прискоренням. Г. Галілей показав, що це прискорення -

прискорення вільного падіння (£=9,8м/с2 =980см/с2) - не залежить від маси тіла.

Ньютонові було 23 роки, коли через епідемію чуми йому довелося покинути Кембрідж і оселитися в селі, За існуючою легендою, якось, побачив-

мін в садочку падаюче яблуко, Ньютон замислився, чи діє земне тяжіння м.і Місяць так само, як і на яблуко. Ньютон був першим, хто спочатку припустив, а потім строго довів, що причиною падіння яблука на Землю, руху Місяця навколо Землі і планет навколо Сонця є дія сили тяжіння. Ця і и на сила притягання - діє між двома будь-якими тілами у Всесвіті.

У своїх міркуваннях І. Ньютон виходив з наступного.

Тіла, що вільно падають у поверхні Землі (Яф -6,4-106 м), мають прискорення вільного падіння £ = 980 см/с2 . З астрономічних спостере- і ' іп, було відомо, що Місяць віддалений від Землі на відстань І( ~60Кф .

I Ірискорення а, яке надається Місяцю силою притягання до Землі, на цій відстані має бути меншим, ніж у Е2 разів, тобто в 602 разів, і становити

£980 см/с2 2

ч-2-г = ——-г—- = 0,27 см/с .

60602

ІІрискорення Місяця а напрямлене до Землі і має дорівнювати доценіровому прискоренню Місяця при русі його навколо Землі коловою орбі-

цію: а = ап. Період

обертання Місяця навколо Землі становить

/'

27,32 доби = 2,36 -106 с . Місяць рухається навколо Землі колом раді-

уса

11 = 60Кф =3,84-1050

см. Доцентрове (нормальне) прискорення Міся-

ця, що спричинюється силою притягання Землі, ап можна вирахувати за

кінематичною формулою

 

 

V 7

 

де V швидкість руху Місяця орбітою; V =

. Тоді

2

2

см = 0,27 см/с2.

ап =^гК,

а„ = —— Щ: — ^3,84 - Ю' 0

Г2

(2,36 -10 с)

 

Числові значення прискорень збіглися (а = ап), отже, на Місяць, як і її.і тіла, що вільно падають у поверхні Землі, діє сила тяжіння Землі, і ця II їла є обернено пропорційною квадрату відстані г між взаємодіючими

,, 1 гілами: г ~ — .

г

Тіла, що знаходяться поблизу поверхні Землі, падають зі сталим прискоренням отже, на них діє сила притягання Р9 яка є прямо пропорційною масі тіла: Р = пщ, тому для всіх тіл

Р

— = £ = СОП5І .

т

Вільно падаюче тіло і Земля взаємодіють. Згідно з третім законом Ньююна на Землю, як і на тіло, має діяти така ж сама сила притягання, прямо

89

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]