Mizhnarodne_pravo

Міжнародна міжурядова організація — постійне об’єднання дер-

жав, створене на основі міжнародної угоди (статуту або іншого установчого документа) з метою вирішення міжнародних проблем і розвитку всебічної співпраці, має постійні органи і діє в інтересах держав-членів за дотримання принципу поваги їх суверенітету.

КЛАСИФ²КАЦ²ЯМ²ЖНАРОДНИХМ²ЖУРЯДОВИХ ОРГАН²ЗАЦ²Й

Міжнародні міжурядові організації

41

СИСТЕМАОРГАН²ЗАЦ²¯ОБ’ªДНАНИХНАЦ²Й

42

Принципи ООН

Відмова у міжнародних відносинах від загрози силою або її використання проти інших держав

Мирне вирішення міжнародних спорів

Невтручання у внутрішні справи інших держав і непорушність кордонів

Співробітництво держав

Рівноправність і самовизначення народів

Суверенна рівність держав

Добросовісне виконання зобов’язань

Мирне співіснування і територіальна цілісність держав

Повага до основних прав і свобод людини

Подання допомоги ООН в усіх її діях, які вона виконує відповідно до Статуту ООН

Забезпечення того, щоб держави, які не є членами ООН, діяли відповідно до принципів ООН, оскільки це необхідно для підтримання міжнародного миру і безпеки

Принцип роззброєння

Принцип одностайності великих держав

43

Генеральна Асамблея ООН

45

ГОЛОСУВАННЯ В ГЕНЕРАЛЬН²Й АСАМБЛЕ¯ ООН

Генеральна Асамблея складається з усіх членів ООН.

Кожний член ООН має на Генеральній Асамблеї лише один голос, хоча делегація держави — члена ООН може включати щонайбільше 5 делегатів і 5 заступників, необхідну кількість радників і експертів.

Рішення Генеральної Асамблеї з найважливіших питань ухвалюється більшістю у дві третини голосів присутніх і тих держав — членів ООН, що беруть участь у голосуванні (підтримання міжнародного миру і безпеки, вибори непостійних членів Ради Безпеки і членів Економічної та Соціальної ради відповідно до ст. 18 Статуту ООН, прийняття нових держав до ООН і виключення з неї, призначення Генерального секретаря ООН, бюджетні й деякі інші питання).

Рішення Генеральної Асамблеї з інших питань, особливо процедурних, ухвалюються простою більшістю голосів присутніх і тих держав — членів ООН, що беруть участь у голосуванні.

Для ухвалення рішення на Генеральній Асамблеї необхідна присутність щонайменше половини всіх членів ООН.

Функції Секретаріату ООН

•забезпечення обслуговування органів системи ООН;

•виконання напрацьованих органами системи ООН програм;

•інформування і консультування Генерального секретаря ООН з різних питань, якими займається ООН;

•переклад, друкування, поширення доповідей, резолюцій та інших документів Генеральної Асамблеї ООН, її комітетів і органів;

•усний переклад виступів на засіданнях;

•складання, друкування і розсилання звітів про засідання сесій;

•зберігання документів в архівах, надсилання всіх документів Генеральної Асамблеї державам — членам ООН;

•реєстрація і вивчення міжнародних договорів, які укладають держави — члени ООН;

•керівництво операціями з підтримання миру;

•організація міжнародних конференцій з проблем всесвітнього значення;

•складання оглядів світових економічних тенденцій і проблем;

•підготовка і здійснення досліджень з питань прав людини, роззброєння, розвитку тощо.

46

Секретаріат ООН

(понад 50 тис. працівників)

ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР ООН

Генеральними секретарями у різні роки були: 1945–1953 рр. — Трюгве Хальвдан Лі (Норвегія); 1953–1961 рр. — Даг Хаммаршельд (Швеція); 1961–1971 рр. — У Тан (Бірма, нині М’янма); 1972–1981 рр. — Курт Вальдхайм (Австрія); 1982–1991 рр. — Хав’єр Перес де Куельяр (Перу); 1992–1996 рр. — Бутрос Бутрос Галі (Єгипет); з січня 1997 р. — Кофі Атта Аннан (Гана).

47

Функції Генерального секретаря ООН

Політичні

політичні або конфіденційні дії для запобігання ескалації міжнародних спорів, конфліктів і кризових ситуацій

повсякденні консультації з лідерами суверенних держав та іншими урядовими особами

поїздки в різні країни світу з метою поліпшення міжнародної обстановки

доведення до відома членів Ради Безпеки будь-яких спірних питань, пов’язаних із загрозою міжнародному миру і безпеці

Аміністративно-виконавчі

загальні директивні вказівки департаментам, управлінням та іншим організаційним підрозділам Секретаріату ООН

координація діяльності системи ООН

призначення персоналу Секретаріату ООН і управління цим персоналом

участь у засіданнях Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки, ЕКОСОР, а також виконання інших функцій, покладених на нього цими органами

підготовка щорічної доповіді, в якій оцінюється робота Організації за минулий період і висловлюються міркування щодо пріоритетів її майбутньої діяльності, а також додаткових доповідей, яких від нього можуть вимагати держави — члени ООН

участь у роботі міжнародних конференцій, які створюються під егідою ООН

48

М²ЖНАРОДНИЙСУД

Один з п’яти основних органів ООН. Міжнародний суд — судовий орган ООН, що діє на основі спеціального статуту, який є невіддільною частиною Статуту ООН, а також власного регламенту.

Суд складається з колегії незалежних суддів, яких обирають незалежно від їх громадянства з кола осіб, які відповідають вимогам, що висуваються в їхніх країнах для призначення на найвищі судові посади, або є юристами з визнаним авторитетом у галузі міжнародного права.

До складу суду входять 15 суддів, які обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки на 9 років. Міжнародний суд обирає голову, віце-голову і секретаря на 3 роки. У складі Міжнародного суду не може бути двох громадян однієї держави.

КОМПЕТЕНЦ²ЯМ²ЖНАРОДНОГОСУДУ

Розглядає і вирішує спори між державами — учасниками Статуту Міжнародного суду і спори інших держав, які не є учасниками Статуту, на умовах, визначених Радою Безпеки щодо кожного окремого випадку.

Дає консультативні висновки з правових питань. Безпосередньо запитувати консультативні висновки Міжнародного суду може Генеральна Асамблея ООН і Рада Безпеки. Інші органи ООН, міжнародні організації й органи запитують консультативні висновки з дозволу Генеральної Асамблеї.

Міжнародний суд у своїй діяльності застосовує:

•міжнародні конвенції загальні і спеціальні, що встановлюють правила, визнані супротивними державами;

•міжнародні звичаї як доказ загальної практики, визнаної як правова норма;

•загальні принципи права, визнані цивілізованими народами;

•судові рішення і доктрини найкваліфікованіших спеціалістів з публічного права різних націй як допоміжний засіб для визначення правових норм.

Суд може вирішувати спори виходячи із засад справедливості, якщо з цим погодяться сторони.

(із Статуту Міжнародного суду)

49

Класифікація спеціалізованих установ ООН

50