6.5. Імітаційна модель інвестиційної стратегії

Імітаційна модель інвестиційної стратегії може базуватися на незаповненому динамічному ринку, що фірма — технологічний лідер або не може зайняти цілком. Характерними рисами такий стратегії є зосередження зусиль і фінансів фірми переважно на виробничих капітальних вкладеннях (матеріальної частини інвестиційного циклу), швидкому їхньому освоєнні, ефективному маркетингу.

При цьому зникає інноваційний ризик, зводиться до мінімуму технологічний ризик, знижуються комерційний і фінансовий ризики. Цим обумовлена широта поширення імітаційної моделі інвестицій у світовій практиці.

Ефективне використання саме цієї стратегії було однією з основних умов виникнення так називаного „японського економічного чуда” у 60—70-і рр. Для японських фірм у той період були характерні активна адаптація чужих досягнень, лідерство на стадії освоєння й експансія у вузьких сегментах, яки швидко ростуть ринків шляхом цінової конкуренції, забезпечуваною економією на масштабах. Технологічний рівень, що сформувався в ці десятиліття, японської промисловості став основою того, що в 1980-і рр. Японія стала не тільки світовим технологічним лідером, але й інноваційним лідером у багатьох високотехнологічних галузях, зокрема, займаючи перше місце у світі по кількості патентів в автомобілебудуванні  Протилежний приклад використання імітаційної стратегії — вітчизняна промисловість у 60—80-і рр. Спізніле (з відставанням у 10—15 і більш років) упровадження запозичених інновацій, повільне здійснення капітальних вкладень приводили не тільки до прогресуючого відставанню від технологічних лідерів, але і до зниження поточної ефективності виробництва. Зокрема, у чорній металургії СРСР абсолютна ефективність капітальних вкладень із середини 1960-х по 1980-і рр. знизилася майже втроє (з 0,160 до 0,056), а терміни їхньої окупності відповідно підвищилися з 6,3 до 18 років. Крапкові закупівлі закордонних чи технологій об'єктів у цих умовах лише сповільнювали наростаюче технологічне відставання, не стаючи базою для інноваційного ривка.

інвестиційні ресурси підприємства

7.1. Особливості інвестиційних ресурсів та їх формування

Під інвестиційними ресурсами розуміється капітал у матеріалізованій формі та втілений у засобах виробництва та капітал не матеріалізований, але той, що вкладається у засоби виробництва - в інвестиціях.

Усі напрями та форми інвестиційної діяльності компанії (фірми) здійснюються за рахунок інвестиційних ресурсів, які формуються нею та складаються з усіх активів і всіх видів коштів, що залучаються для здійснення вкладень в об’єкти інвестування.

Стратегія формування інвестиційних ресурсів є важливим складовим елементом не тільки інвестиційної, але й фінансової стратегії компанії (фірми). Розробка такої стратегії покликана забезпечити стабільну інвестиційну діяльність у передбачених обсягах, найбільш ефективне використання власних фінансових ресурсів, призначених для цих цілей, а також фінансову стійкість компанії (фірми) в довгостроковій перспективі.

Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів здійснюється за такими етапами:

1)           визначення потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів;

2)           вивчення можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел;ї

3)           визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів;

4)     оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.

Усі джерела формування інвестиційних ресурсів поділяються на три основні групи: власні, позикові, залучені.

До складу власних джерел належить:

-   часина чистого прибутку, націлювана на виробничий розвиток; о амортизаційні відрахування;

-   страхова сума відшкодування збитків, викликаних втратою майна;

-   раніше здійснені довгострокові фінансові вкладення, строк погашення яких минає в поточному періоді;

-   реінвестована шляхом продажу частина основних фондів;

-   іммобілізована в інвестиції частина надмірних оборотних активів.

До складу позикових джерел входять:

-   довгострокові кредити банків та інших кредитних інститутів;

-   емісії облігацій компанії;

-   цільовий державний кредит, спрямований на конкретний вид інвестування;

-   податковий інвестиційний кредит;

-   інвестиційний лізинг (довгострокова форма оренди машин та обладнання)

-   інвестиційний лізинг та селенг (передача власникам прав на використання їх майна за визначену плату).

До складу залучених джерел належать:

- емісія акцій компанії;

- емісія інвестиційних сертифікатів (інвестиційних фондів та компаній);

- внесок сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів до уставного фонду;

безоплатно надані державними органами та комерційними структурами кошти на цільове інвестування.