3.4.3. Аналіз інвестиційних проектів методом внутрішньої норми прибутковості (irr)

Під нормою рентабельності (внутрішньої  нормою прибутковості) інвестиційних проектів  – IRR  слід розуміти таке значення коефіцієнту дисконтування, при якому NPV проекту дорівнюється нулю:

IRR = r, при якому  NPV = f (г) = 0,

 

 

 

Тобто  IRR можна вважати або мінімально допустимою нормою прибутку, або максимальною ставкою відсотку, під яку підприємство може залучити кошти для інвестицій, щоб не мати грошових збитків за даним проектом.

За визначенням внутрішня норма рентабельності – це таке значення показника дисконту, при якому значення інвестиції дорівнюється значенню грошових потоків коштів за рахунок інвестиції або значення показника дисконту, при яком забезпечується нульове значення чистого значення інвестиційних вкладень.

Математичне визначення внутрішньої норми прибутковості IRR=r,приякому  NPV = 0, припускає рішення  наступного зрівняння:

,

де CF – величина грошового потоку;

        IC – первісна інвестиція;

        t – період часу (рік);

        r – вартість капіталу  (ставка дисконту.

Рішення на основі метода приймається виходячи із наступного:

       якщо IRR проекту більше або рівно вартості  капіталу, проект приймається до реалізації;

       якщо IRR проекту менш  вартості  капіталу, проект відхиляється.

Цій показник визначає рівень окупності коштів, направлених на цілі інвестування. Сенс розрахунку коефіцієнту при аналізі ефективності інвестицій в наступному: IRR визначає максимально допустимий відносний рівень витрат, яки можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад якщо проект повністю фінансується за рахунок суди комерційного банку, то значення IRR показує верхню межу припустимого рівня банківській ставки відсотку, перевищення якої робить проект збитковим.

 

Приклад

Необхідно визначити значення IRR для проекту, розрахованого на 3 роки, який вимагає інвестицій у розмірі 20 000 грн. і має прогнозні грошові потоки у розмірі 3 000 грн., 8 000 грн., 14 000 грн.

 

Візьмемо два значення ставки відсотка для коефіцієнта дисконтування і ₁= 15 %,  і ₂= 20 %.

Розрахунок приведемо у таблиці.

 тис. грн.

Рік	Грошовій потік	і 1= 15 % dt=1/(1+0,15)t	NPV1	Рік	Грошовій потік	і 2= 20 % dt=1/(1+0,20)t	NPV2
0	- 20,0	1,0	- 20,0	0	- 20,0	1,0	-20,0
1	6,0	0,8696	5,2176	1	6,0	0,8333	4,9998
2	8,0	0,7561	6,0488	2	8,0	0,6944	5,5552
3	14,0	0,6575	9,2050	3	14,0	0,5787	8,1018
			0,4714				-1,3432

 

По даним розрахунку знайдемо визначення  IRR:

 

 

3.4.4. Розрахунок періоду окупності інвестицій (pp)

Кількість років, за яки відшкодуються  початкові інвестиції, становить період окупності  (PP) – найпоширеніший з показників оцінювання ефективності інвестицій, період часу необхідний для повного відшкодування інвестицій за рахунок чистих грошових надходжень від їх використання.

Період окупності розраховується як відношення первісних інвестицій до річного грошового потоку.

де   PP  – період окупності;

      CF – величина грошового потоку;

      IC – первісна інвестиція.

Якщо період окупності прийнятний для підприємства, проект буде схвалено. Коли порівнюються два чи більше проектів, перевага надається проектам з коротким періодом окупності. Проте  ухвалені проекти не повинні перевищувати необхідний період окупності, який слід визначити заздалегідь.

Приклад 1

Компанія „Дельта” плану вкласти гроші в проект з початковими витратами  120 000 грн. За оцінками, проект має забезпечити стабільні грошові потоки  у розміри 52 000 щорічно.  Який період окупності буде забезпечений такими потоками.

Період окупності склав 2 роки та 4 місяці або 2 1/3 року.

Приклад 2

Підприємство „Абріс” має вирішити доцільність вкладення в інвестиційний проект 37 000 грн.  Проект повинен забезпечити наступні стабільні грошові потоки:

Рік	Грошовий потік
1	10 000
2	20 000
3	15 000
4	10 000

Період окупності можна визначити наступним чином:

З таблиці бачимо, що за 2 роки підприємство окупить 30 000 з 37 000, вкладених у проект. Потім вирахуємо, яка частина третього року необхідна підприємству, щоб покрити решту 7 000 початкових інвестицій (37 000 – 30000). Для цього слід просто розділити 7 000 на грошовий потік за третій рік.

0,46 року – це приблизно 24 тижні; тобто, щоб окупити початкові інвестиції необхідно 2 роки і 24 тижні. Період окупності коротший від необхідного, тому проект прийнятний.

Головна вада цього методу та, що він зовсім не враховує зміну вартості грошей з часом. Дія цієї методики не робить різницю між 1 000 грн. грошового потоку за перший рік  і такою ж сумою за другий рік.  До того ж методика не враховує грошові потоки після того, як початкові інвестиції вже окупились. Через усі ці суттєві вади метод періоду окупності не може вважатися досконалим підходом для оцінки доцільності інвестицій.

Вправа 1

Компанія „Плюс” планує придбати за 3 роки обладнання для оснащення  нового цеху. Було прийняте рішення вкласти до банку 40 000 грн. під 12 % річних. Який сумою буде  розпоряджатися компанія якщо відсотки будуть нараховуватися щорічно?  Довідка

 

Вправа 2

Вам запропонували  інвестувати 10 000 грн. в підприємство А на умовах повернення 16 000 грн. за 4 роки. Підприємство Б пропонує Вам повернути 13 000 грн. за 2 роки. Оберіть підприємство, яке пропонує Вам найбільш прибутковий з точки зору %-ой ставки проект.  Довідка

Вправа 3

Підприємство розглядає два проекти, в яких потоки платежів на кінець року характеризуються наступними даними.

Проект	Роки
	1	2	3	4	5	6	7	8
„А”	- 200	- 300	100	300	400	400	350	-
„Б”	- 400	- 100	100	200	200	400	400	- 350

 

Ціна авансованого капіталу – 10 %.

Який проект найбільш привабливий для підприємства з точки зору метода  NPV?  Довідка

 

Вправа 4

Підприємство „Вега” придбало обладнання строком експлуатації 5 років за 35 тис. грн. Впровадження нової технологічної лінії  дозволить  щорічно генерувати грошовий потік вартістю 15 тис. грн. Керівництво підприємства розраховує на економічну ефективність свого вкладення – 12%. Необхідно визначити доцільність методом чистої теперішньої вартості. Довідка

 

Вправа 5

Для придбання нових газових плит кафе планує затратити 6 000 грн. У цьому випадку річна економія складає  1 500 грн. Строк використання  плит – 10 років. Необхідно визначити внутрішню норму прибутковості.

Довідка

 

Вправа 6

Грошові потоки інвестиційного проекту компанії „Бриз” мають такий  вигляд:

Рік	Грошовий потік
1	2 000
2	4 000
3	6 000
4	5 000
5	1 000

Початкові інвестиції у проект становлять 14 000. Беручи необхідний період окупності для компанії 3 роки, визначте, чи прийнятний проект. Довідка: Через 3 роки лише 12 000 з 14 000 початкових інвестицій окупляться. Отже, проект неприйнятий.

управління фінансовим інвестуванням

4.1. Особливості здійснення фінансових інвестицій на підприємстві

Функціональна спрямованість операційної діяльності підприємств, що не є інституціональними інвесторами, визначає як пріоритетну форму здійснення реальних інвестицій. Однак на окремих етапах розвитку підприємства виправдані здійснення і фінансові інвестиції. Така спрямованість інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, формованих до початку здійснення реального інвестування по відібраних інвестиційних проектах; у випадках, коли, кон’юнктура фінансового (у першу чергу фондового) ринку дозволяє одержати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, чим операційна діяльність на „товарних ринках, що затухають”; при наявності тимчасово вільних грошових активів, зв’язаної із сезонною діяльністю підприємства; у випадках намічуваного „захвату” інших підприємств у передодні галузевої, товарної чи регіональної диверсифікованості своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їхні статутні фонди (чи придбання відчутного пакета їхніх акцій) і в ряді інших аналогічних випадків. Тому фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного чи капіталу як інструмент реалізації стратегічних цілей, зв’язаних з диверсифікованістю операційної діяльності підприємства.

Здійснення фінансових інвестицій характеризується поруч особливостей, основними з який є:

1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки. Ця незалежність виявляється як стосовно операційної діяльності таких підприємств, так і стосовно процесу їхнього реального інвестування. Стратегічні операційні задачі розвитку таких підприємств фінансові інвестиції вирішують лише в обмежених формах (шляхом вкладення капіталу в статутні фонди і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств).

2. Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування. Всі основні форми й інструменти фінансових інвестицій мають зовнішню спрямованість інвестиційного капіталу, що виходить за рамки відтворювальних процесів свого підприємства. За допомогою фінансових інвестицій підприємства мають можливість здійснювати зовнішнє інвестування як у межах своєї країни, так і за рубежем.

3. У системі сукупних інвестиційних потреб підприємств реального сектора економіки фінансові інвестиції формують інвестиційних потреб другого рівня (другої черги). Вони здійснюються такими підприємствами звичайно після того, як задоволені його потреби в реальному інвестуванні капіталу. У зв’язку з цією особливістю фінансові інвестиції, як правило, не здійснюються на таких ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, як. „народження”, „дитинство” і „юність”. Можливість досить великого задоволення потреби у фінансових інвестиціях з’являється в підприємства, як правило, лише на стадії „ріння зрілість”.

4. Стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидким і дешевим шляхом. Так, при галузевій чи регіональній диверсифікованості операційної діяльності, нарощенні обсягів виробництва і реалізації продукції шляхом „захвата” підприємств-конкурентів у своєму сегменті ринку й інших аналогічних випадків замість придбання цілісних майнових чи комплексів будівництва нових об’єктів, підприємство шляхом відповідних форм фінансового інвестування може придбати контрольний пакет акцій (контрольну частку в статутному фонді) цікавлячих його суб’єктів господарювання, максимальна сума покупки яких складає не набагато більше половини реальної ринкової вартості їхнього бізнесу (50% плюс одна акція). У процесі стратегічного фінансового інвестування підприємства звичайно не переслідують мети максимізації поточного інвестиційного доходу; більш того, окремі стратегічні фінансові інвестиції можуть здійснюватися підприємством і при негативному значенні поточного інвестиційного доходу в розрахунку на забезпечення довгострокового приросту капіталу.

5. Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіки в основному в двох цілях:

одержання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів і їх протиінфляційного захисту. Цілеспрямоване формування інвестиційних ресурсів для здійснення портфельних фінансові інвестиції такі підприємства, як правило, не роблять. І хоча звичайно фінансові інвестиції забезпечують більш низький рівень прибутку, чим функціонуючі операційні активи підприємства, вони формують додатковий її приплив у періоди, коли тимчасово вільний капітал не може бути ефективно використаний для розширення операційної діяльності.

6. Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування по шкалі „доходність – ризик”. У порівнянні з реальним інвестуванням ця шкала значно ширше – вона включає групу як безризикових, так і високоризиковых (спекулятивних) інструментів інвестування, дозволяючи інвестору здійснювати свою інвестиційну політику в широкому діапазоні: від украй консервативної до вкрай агресивної.

7. Фінансові інвестиції надають підприємству досить широкий діапазон вибору інструментів інвестування і по шкалі „доходність –ліквідність”. Хоча в порівнянні з реальними інвестиціями вони характеризуються більш високим рівнем ліквідності, цей рівень варіює в дуже широких межах.

8. Процес обґрунтування управлінських рішень, зв’язаних зі здійсненням фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомістким. Він не зв’язаний з істотними передінвестиційними витратами фінансових засобів, аналогічними підготовці реальних інвестиційних проектів; алгоритми оцінки ефективності фінансових інвестицій носять більш диференційований характер стосовно об’єктів інвестування, що підвищує надійність здійснення такої оцінки; реалізація прийнятих управлінських рішень у сфері фінансового інвестування займає мінімум часу.

9. Висока амплітуда кон’юнктури фінансового ринку в порівнянні з товарним визначає необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування. Відповідно й управлінські рішення, зв’язані зі здійсненням фінансового інвестування, носять більш оперативний характер.