7. Розгром Франції.

5 червня 1940 р. німецькі війська почали широкомасштабний наступ на Париж. Незважаючи на завзятий опір, німецько-фашистські війська стрімко просувалися до Парижа. 16 червня маршал А.Ф.Петен сформував новий уряд країни, а 22 червня 1940 р. французів примусили укласти угоду про перемир’я. Вона була підписана в Комп’єнському лісі, де 22 роки тому, 11 листопада 1918 р., у салоні-вагоні командуючий військами Антанти маршал Ф.Фош продиктував умови перемир’я переможеній тоді Німеччині. За своєю суттю угода про перемир’я фактично означала капітуляцію Франції.

Погляди патріотичних сил країни були спрямовані до Лондона, де починав свою діяльність рух «Вільна Франція» на чолі з генералом Ш. де Голлем, який ставив за мету звільнення Франції.

8. Агресія на Балканах.

Балкани посідали особливе місце у стратегічних планах Німеччини та Італії, де кожна з цих держав переслідувала власні цілі.

1. Тут досить міцними були позиції Британії;

2. Із завоюванням цього регіону створювався плацдарм для нападу на СРСР;

3. Балканський півострів був своєрідним ключем до проток Босфор і Дарданелли, до всього Близького Сходу.

6 квітні 1941 р. Німеччина разом зі своїми союзницями (Італія, Угорщина, Румунія, Болгарія) здійснила напад на Югославію і Грецію.

17 квітня 1941 р. Югославія капітулювала. Нацисти розчленували територію Югославії:

були утворені «незалежні» Сербія і Хорватія;

Італія одержала Чорногорію;

Болгарія – Македонію,

Угорщина – Воєводину,

а Словенія була поділена між Німеччиною та Італією.

27 квітня 1941 р. німецько-фашистські війська вступили в Афіни, а через 3 дні вся територія Греції була окупована загарбниками.

Отже, на літо 1941 р. лише три держави Європи зберегли повний нейтралітет: Швейцарія, Швеція, Ірландія.

4