Правове регулювання фінансового контролю

Поняття та види фінансового контролю

Обов’язковою умовою функціонування фінансової системи є фінансовий контроль.

Аналіз контрольних дій дає можливість визначити резерви та перспективи розвитку системи загалом, ефективність управлінських рішень.

Фінансовий контроль як елемент управління припускає декілька аспектів:

•по-перше, це контроль за фінансовою та господарською діяльністю господарюючих суб’єктів;

•по-друге, це регламентована нормами права діяльність господарюючих суб’єктів, контролюючих суб’єктів, пов’язана з рухом централізованих і децентралізованих фондів;

•по-третє, це засіб забезпечення законності у фінансовій діяльності.

Здійснення фінансового контролю, деталізація елементів його механізму дає можливість виділити основні види фінансового контролю. Конкретний вид фінансового контролю залежить від декількох чинників, до яких можна віднести такі:

•правове положення контрольованого суб’єкта;

•правовий статус контролюючого суб’єкта;

•об’єкт контролю;

•мету контролю;

•підстави виникнення контрольних відносин.

За часом проведення :

•Попередній фінансовий контроль полягає в розгляді та аналізі кошторисів, юджетів, затвердженні їх проектів. За цих умов стає можливим запобігання порушенням фінансового законодавства ще на стадії прогнозів і планів, зводиться до мінімуму нераціональне використання коштів.

•Поточний фінансовий контроль за його допомогою створюються передумови запобігання порушень

За суб’єктним складом органів, що здійснюють контроль

Державнийфінансовий контроль здійснюється спеціально уповноваженими органами держави:

а)державний фінансовий контроль, що здійснюється органами загальної компетенції. У цьому випадку необхідно звернути увагу на певну особливість — розбіжність дій подібних органів і органів фінансової діяльності загальної компетенції.

б)державний фінансовий контроль, який здійснюють органи спеціальної компетенції, створені спеціально для фінансового контролю.

а) незалежний фінансовий контроль, що здійснюється громадськими організаціями і т.ін.;

б) незалежний фінансовий контроль, що здійснюється аудиторськими організаціями, аудиторами.

За джерелами контролю:

•документальний — фінансовий контроль, що полягає в аналізі та перевірці первинної документації (кошторисів, балансів і т.п.), пов'язаної з рухом грошових коштів;

•фактичний — фінансовий контроль, під час якого проводиться аналіз як документів, так і матеріальних цінностей, рух яких документально закріплюється, перевіряється відповідність записів фактичним грошовим і матеріальним ресурсам.

За періодичністю здійснення:

•1) оперативний фінансовий контроль, здійснюється в межах звітного періоду;

•2) періодичний фінансовий контроль, охоплює діяльність органів фінансового контролю після закінчення звітного періоду, та пов’язаний з перевіркою законності, доцільності використання грошових ресурсів.

Методи фінансового контролю

Методи фінансового контролю — це способи та прийоми його проведення, здійснення контрольних заходів.

Вибір конкретного методу контролю залежить від багатьох чинників, але, насамперед, — це вид контрольованого та контролюючого суб'єктів, об’єкт контролю, його мета та завдання. Методи фінансового контролю реалізуються в методиках, правилах його проведення, визначених конкретних діях, що деталізують порядок проведення перевірок. Методика фінансового контролю має переважно прикладний характер, регулюється, зазвичай, процесуальними нормами, часто — актами застосування права.

Фінансовий контроль здійснюється такими методами.

•Облік

•Обстеження

•Аналіз

•Перевірка

•Ревізія

Облік

Облік — це метод, характерний для будь-якого контролю. Його можна диференціювати за двома напрямками:

•облік зобов’язаних осіб під час занесення даних про них у відповідні реєстри (наприклад: реєстри платників податків) чи облікову документацію;

•облік об’єктів (коштів, матеріальних ресурсів), з якими пов’язане виконання фінансових обов’язків.