4. Контроль. Функцією контролю в організації є встановлення відхилень від встановлених норм у виробничому процесі та вироблення механізму, який би виключав подібні відхилення в майбутньому.

Як і інші функції, контроль — творчий процес, що вимагає від керівника максимального врахування особливостей конкретної ситуації: характеру розв'язуваних задач (важливість, терміновість, складність тощо), рівня організаційної культури (традиції, соціальна зрілість, морально-психологічний клімат, цінності) та соціальних характеристик окремих виконавців (кваліфікація, досвід, ставлення до праці).

Найбільш ефективним і об'єктивним контроль буде тоді, коли вироблено систему нормативів (стандартів) виконуваних робіт і кінцевих результатів (цілей). Насамперед повинні розроблятися нормативи витрат грошей та часу, що доповнюються системою тих показників, які керівники вважають найважливішими щодо діяльності об'єктів контролю.

Нормативи розробляються за такими групами: цінові (техніко-економічні), фізичні (для виробів і технологічних процесів), поведінкові тощо.

Зазначені функції управління тісно пов'язані з рівнями управління. Керівники, залежно від рівня управління, можуть їх реалізовувати більшою або меншою мірою відповідно до можливостей, визначених їх посадою.

2. Вкажіть підходи до визначення професійно-важливих якостей керівника.

У різних авторів найчастіше зустрічаються такі:

• інтелект. Він повинен бути хоч і не на рівні геніальності, але вищим за середній. Істотною є здатність вирішувати складні й абстрактні проблеми;

• ініціативність та ділова активність. Передбачає мотивованість діяльності, самостійність та енергійність;

• впевненість у собі, що пов’язано з високою самооцінкою компетентності та високим рівнем домагань;

• так званий „фактор гелікоптера“, або здатність підніматися над дрібницями й сприймати ситуацію в більш широкому контексті.

Деякі емпіричні дослідження підводять до трохи іншого набору якостей. Учені Ч. Магерісон (Австралія) і Е. Какабадзе (Великобританія) опитали більш як 700 керівників компаній у різних галузях діяльності, щоб виявити ключові якості перспективних керівників. Серед перших шести якостей на той час були такі:

• уміння працювати з людьми й делегувати своїм підлеглим деякі свої повноваження;

• готовність ризикувати, беручи при цьому відповідальність на себе;

• активність (життєва й управлінська);

• набуття ґрунтовного управлінського досвіду до 35 років; уміння за необхідності легко змінювати стиль управління;

• сімейна підтримка.

Але найважливішими якостями було визнано дві перші.

Визнаючи право на існування різних науково-практичних підходів до вирішення цієї проблеми, зупинимося на двох вітчизняних моделях професіограм керівника (під професіограмою ми розуміємо систему вимог, які висуває до людини певна діяльнім і., у даному випадку управлінська).

У професіограмі керівника, запропонованій В. М. Шепелем чітко окреслено три блоки якостей керівника. До загальних якостей віднесено:

• неабиякий інтелект;

• фундаментальні знання;

• достатній досвід.

Другий блок включає такі конкретні якості:

ü                ідейно-моральні, котрі виражають світогляд, культуру, моральну мотивацію дій особистості, її громадянські якості;

ü                науково-професійні якості: включають знання та досвід, що характеризують техніко-економічну й управлінську компетентність, теоретичний і практичний рівень компетентності;

ü                організаційні якості включають усе, що пов’язано з умінням підбирати й розставляти кадри, планувати їхню роботу, забезпечу вати чіткий контроль і т. ін.;

ü                психофізичні якості включають соматичні та психічні дані, які є необхідними для працівника управлінської професії (міцне здоров’я, схильність до системного мислення, розвиненість уяви, тренована пам’ять, вольова підготовка).

До третього блоку віднесено специфічні індивідуально-ділові якості, подані насамперед як психолого-педагогічні. Адже не секрет, що є керівники, які в колективі загальновизнані як професійно компетентні організатори, однак вони не популярні, до них не відчувають глибоких особистих симпатій.

Не всі керівники вміють швидко „вписатися“ у колектив, схиляти людей до відвертості, брати до уваги їх точку зору. Деякі з них безапеляційні у своїх міркуваннях. Усе це ясно свідчить, що цим керівникам не вистачає психолого-педагогічних якостей.

В. М. Шепель виділяє серед психолого-педагогічних якостей такі:

комунікабельність — уміння швидко встановлювати контакт із людьми;

емпатичність — уміння співчувати, уловлювати настрій людей, виявляти їхні потреби й сподівання;

здатність до психоаналізу, тобто самоконтроль, самокритичність, самооцінка своїх вчинків;

стресостійкість, тобто фізична тренованість, самосугестивністі), уміння переключатися й керувати своїми емоціями;

красномовство — досконале володіння словом, тобто уміння впливати й переконувати словом;

візуальність — зовнішня привабливість особистості.

Наявність специфічних індивідуально-ділових якостей і створює неповторний імідж керівника, ефект його особистої чарівності.