23. Правовий та економічний зміст власності.

Власність — це не річ і не відносини людини та речі, а відносини між людьми з приводу речі, а точніше — з приводу особл.форми привласнення речі.

Розрізняють економічний та юр.зміст власності

Юридичний зміст. Це сукупність вольових, свідомих, ідеальних відносин належності, володіння, розпорядження і використання об’єктів власності, що набули правової форми. У правовій формі ці відносини стають правочинностями суб’єктів власності стосовно того, що їм може (не може) належати, як вони можуть володіти, розпорядж та використовув об’єкти своєї належності. Юридичні норми фіксують свідому волю суб’єктів суспільства, ваони визначають і регулюють їх взаємні відносини.

Економічний зміст. Його утворюють не ідеальні, фіксовані правом, а реальні відносини суб’єктів власності щодо волод, розпорядж, використ її об’єктів. Як реальні відносини, вони є виробничими відносинами. Тому економічний зміст власності утворює систему виробничих відносин: відносини в-тва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. Це категорії економічного змісту власності, оскільки їх сутністю є діяльні відносини володіння, розпорядж та використ суб’єктами власності належних їм факторів і результатів в-тва: саме через ці відносини здійснюється привласнення-присвоєння факторів і результ в-тва як об’єктів власності.

Між юрид і економічним змістом власності існує певний зв'язок. Він ґрунтується на розумінні юридичного відношення як такого, в якому відображ економічні відносини, тобто на принципі, згідно з яким зміст юрид відношення є виразом економічного відношення і ним задається.

Зв'язок юрид і економ змісту власності свідчить, що ідеальні юридичні відносини і реальні економічні існують не «ізольовано» одне від одного, а «сплавлені» одне з одним. У цій єдності вихідним(первинним) є економ зміст, а похідним(вторинним) – її юрид зміст. Таке розуміння зв’язку між економ і юрид змістом власності забезпечує розкриття сутності суперечностей між ними, ролі економічного змісту власності в розвитку її юридичного змісту, і навпаки.

24. Роздержавлення та приватизація: зміст, шляхи, форми.

Сутність роздержавлення полягає в обмеженні адміністративного втручання державних управлінських структур (можливо до межі повного виключення) в господарську та інвестиційну діяльність підприємств. В широкому розумінні роздержавлення означає руйнування управлінської монополії держави. До основних обмежень втручання держави належить відмова держави від надання підприємствам дотацій, субсидій, гарантованих кредитів; скасування примусового державного замовлення; обмеження втручання держави у процес ціноутворення. Це розширення самостійності підприємств і організацій, це відхід держави від оперативного господарського керівництва первинними господарськими ланками. Це зміна форм і методів господарювання. Роздержавлення у вузькому значенні передбачає перетворення державної власності в інші її форми, супроводжуване обов’язковою зміною власника: держави на іншого — приватна особа, колектив, сімейне господарство, акціонерне товариство тощо.

Приватизацію ж можна розуміти як форму роздержавлення, що передбачає перетворення державної власності в приватну. Власне, суть приватизації визначається самою суттю приватної власності. Насамперед це створення механізму реалізації приватної власності виробника в нових умовах виробництва, перетворення його в повноправного хазяїна, забезпечення йому у всіх сферах господарської діяльності прямої залежності рівня споживання від рівня виробництва.

Форми роздержавлення: в межах державної власності, поза межами державної власності, демонополізація, децентралізація, нові види державної власності (муніципальна, комунальна).

Форми приватизації: продаж (аукціон, конкурс тощо), безплатне передавання, пільгова приватизація, оренда з правом наступного викупу, створення спільних і змішаних підприємств, дерегуляція державних підприємств (розукрупнення, спрощення взаємовідносин з державою, менш жорсткий контроль з боку держави), розвиток кооперативної та колективної власності на основі державної власності, комерціалізація державних підприємств, корпоратизація державних підприємств.

Способи роздержавлення: Приватизація власності. Приватизація не обов'язково повинна здійснюватись стовідсотково, влучно, коли за державою залишається частина акціонерного капіталу від належавших їй підприємств; Лібералізація ринків. В цьому випадку державне підприємство втрачає владу над ринком, який перетворюється з монопольного на конкурентний; Оздоровлення державного сектора. Тобто, поступова ліквідація неринкової сфери; Утворення змішаних підприємств. Для стимуляції їх виникнення та розширення сфери діяльності використовують пільгове оподаткування, особливий режим кредитування.

Способами приватизації є продаж державного майна на аукціоні та за конкурсом; купівля-продаж часток держави і капіталу підприємств за конкурсом та на аукціоні; викуп майна трудових колективів; перетворення державних підприємств в акціонерні товариства з приватним володінням акцій і т. д.

 Не слід ототожнювати роздержавлення власності з приватизацією. Процес роздержавлення як комплекс заходів, спрямованих на усунення монополії держави на власність, формування конкурентного ринкового середовища, відбувається як у межах державної власності, так і поза ними.

Приватизація є радикальною складовою процесу роздержавлення, сутність якої полягає у зміні державної форми власності на різновиди приватної.

Зазначені процеси - дуже необхідні заходи, рішучість і послідовність в проведенні яких, зрештою, призведуть до трансформації перехідної економіки в змішану економіку стабільного соціального орієнтованого суспільства.