МЕТ РЕК 2012

11

заголовки, тобто не можна друкувати *1. ВСТУП або *6. ВИСНОВКИ2. Номер розділу (цифри арабські) ставлять після слова РОЗДІЛ, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка (без інтервалу) великими літерами звичайним жирним шрифтом (не курсивом) друкують назву розділу. Після назви розділу ставлять два міжрядкових інтервали і друкують текст з абзацного відступу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу з абзацного відступу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім в тому ж рядку жирним шрифтом маленькими літерами (крім першої великої) друкують заголовок підрозділу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Після заголовку підрозділу ставиться один міжрядковий інтервал, а потім з абзацного відступу друкується відповідний текст.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку і друкується з абзацного відступу. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: 1.3.2. (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку жирним шрифтом йде заголовок пункту. Пункт може і не мати заголовка.

Підпункти (наприклад: 1.1.1.2.) нумерують з абзацного відступу у межах кожного пункту і оформлюють за такими ж правилами, як пункти.

4.3. Ілюстрації

Ілюструють наукові роботи, виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту, запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації пояснювальними даними.

Ілюстрації (рисунки, фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.

Ілюстрації починають словом «Рис.», «Мал.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюються те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «рис. 3.1)» або зворот типу: «…як це видно з рис. 3.1» або «… як це показано на рис. 3.1».

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: Рис. 1.2 (другий

2 Зірочкою ( * ) позначено некоректне вживання певних елементів тексту самостійної наукової роботи (тобто зірочка означає «так писати не треба»).

12

рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

4.4. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді

таблиць.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між яким и ставиться крапка, наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу).

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею та друкують симетрично до тексту. Назву та слова «Таблиця» починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом маленькими літерами (крім першої великої), наприклад:

Таблиця 1.2

Якщо в розділі роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При переносі частини таблиці на іншу сторінку пишуть слова «Продовж.

табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: Продовж. табл. 1.2 (після номерів рисунків, малюнків та таблиць крапку не ставлять.

За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (поз начення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці чи в них обох, а не у прографці (тобто не у графах таблиці); логічний предикат, або присудок, таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) – у прографці (у графах таблиці), а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці мусить бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, потребує лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

13

Упрографці повторювані елементи, які стосуються всієї таблиці, в иносять

втематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи збігалися; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, я кщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою від 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці вносити не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті роботи так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини та розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому – боковик.

Коли текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються не можна. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

4.5. Формули

Формули в науковій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули у розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) – перша формула третього розділу.

Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1.…

2.…

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

4.6. Мова написання самостійних наукових робіт з перекладознавчих дисциплін та зіставного мовознавства

Бакалаврські та дипломні роботи з перекладознавчих дисциплін та зіставного мовознавства пишуться іноземною мовою, що вивчається. Курсові роботи виконуються іноземною мовою, що вивчається, або українською мовою, а магістерські роботи, як і дисертації (кандидатські та докторські), – українською (державною) мовою.

Мова написання самостійних наукових робіт повинна відповідати стилістичним нормам наукового дискурсу. Виклад тексту наукової роботи слід вести від третьої особи та писати: «Сучасне перекладознвство надає перевагу ...; Більшість дослідників цієї проблеми вважають, що ...»; «В ході проведення дослідження було встановлено, що ...»; «Розроблений підхід дозволяє ...»; «Цей

14

висновок було зроблено на підставі того, що ...»; «Автор даної роботи вважає, що ...» тощо. Тобто висловлювань: «Я вважаю, що…»; або «Ми вважаємо, що…» слід уникати.

4.7. Форма подання самостійних наукових робіт

Самостійні наукові роботи студентів подаються у друкованій формі у переплетеному вигляді та у відповідних обкладинках однакового кольору. Курсова робота подається в одному примірнику, бакалаврські, дипломні та магістерські роботи – в двох примірниках. Надруковані та підписані відгуки наукових керівників та рецензії вкладаються в кожний примірник роботи.

4.8. Оформлення тексту самостійних наукових робіт 4.8.1. Оформлення структурних елементів (частин) самостійних

наукових робіт

1) Титульна сторінка. Для курсової роботи оформляється одна титульна сторінка (мовою написання роботи), а для бакалаврських, дипломних та магістерських робіт – дві титульні сторінки: перша українською (державною) мовою, та друга іноземною мовою, що вивчається (див. Додатки А та Б);

2) ЗМІСТ (CONTENTS), де вказуються всі розділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи та відповідні сторінки. Слово ЗМІСТ друкується зверху в центрі сторінки великими літерами жирним шрифтом (див. Додаток В) так само, як всі назви структурних елементів (частин) роботи, що наведені нижче;

3)ВСТУП (INTRODUCTION);

4)РОЗДІЛ 1 (CHAPTER 1), його назва великими літерами жирним шрифтом, підрозділи, пункти та підпункти із відповідними назвами, якщо такі є;

5)РОЗДІЛ 2 (CHAPTER 2), його назва великими літерами жирним

шрифтом, підрозділи, з відповідними назвами, якщо такі є;

6)РОЗДІЛ N (CHAPTER N), його назва великими літерами жирним шрифтом, та підрозділи, пункти та підпункти з відповідними назвами (як правило, курсова або дипломна робота мають 2 – 3 розділи, але остаточне рішення залежить від характеру матеріалу та наміру автора);

7)ВИСНОВКИ (CONCLUSIONS);

8)СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (BIBLIOGRAPHY);

9)СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДОВІДКОВИХ ДЖЕРЕЛ (LIST OF

REFERENCE SOURCES);

10)СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ (LIST OF DATA SOURCES);

11)Додатки (Annexes), якщо такі є;

12)РЕЗЮМЕ (SUMMARY).

4.8.2.Загальні правила посилання (cross-references) на використані

джерела та цитування

При написанні наукової роботи автор повинен посилатися на джерела, матеріали, або окремі результати, з яких наводиться наукова аргументація дослідження, або на ідеї та висновки інших дослідників, які розробляли проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена самостійна наукова робота студента. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо його змісту, мови, обсягу, підтверджують наукову аргумент ацію автора

15

наукового дослідження. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях фрагментів чужої роботи без відповідного посилання вважається плагіатом та суперечить Закону України « Про внесення змін до Закону України “Про авторське право і суміжні права № 2627-ІІІ від 11.07.2001 року”», який базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, законів України «Про власність», «Про кінематографію», « Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу», « Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» та інших законів України, що охороняють особисті немайнові та майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав. Наявність в науковій роботі ознак плагіату тягне за собою адміністративну (а в деяких випадках, якщо було заподіяно моральну або матеріальну шкоду, навіть кримінальну) відповідальність. Наукова робота з ознаками плагіату або списування з інших робіт, та така, в якій немає посилань на використані джерела, до захисту не допускається або оцінюються на «незадовільно» (F).

Посилання в тексті наукової роботи на використані джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань у відповідних списках, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «… у працях [1 – 7]» або, наприклад: «… ідеї про відокремлення текстів-артефактів та текстів-ментафактів можна знайти в роботах С. Є. Максімова [128], Ю. С. Сорокіна [5] та Дж. Сінклера

[135]».

Коли використовують відомості, матеріали, цитати з монографій, книг, статей або інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок (сторінки «з…по»), ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.

Коли в тексті наукової роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, слід наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Якщо наводиться декілька джерел, то між їх номерами ставляться крапки з комами, наприклад: «Моделі лексичної когезії в тексті були детально описані багатьма вітчизняними та зарубіжними науковцями [17; 99; 114; 125; 126; 132]».

Якщо наводяться сторінки конкретного джерела, на які робиться пос илання (сторінки «з…по») , то між номерами сторінок ставиться тире: [16, с. 50 – 55], а між порядковим номером джерела та номером сторінки ставиться кома, українська літера «с» (або латинська літера «р» якщо джерело написано англійською мовою), а потім номер (номери) сторінки (сторінок). Наприклад3:

3 Система посилань, яка затверджена ВАК України для дисертацій та інших наукових робіт на правах рукописів, може відрізнятися від системи посилань, що вживається в наукових монографіях, книгах статтях в журналах тощо. Так, наприклад, в друкованих наукових працях можливе таке оформлення посилання: Дж. Остін зазначає, що перформативні висловлювання являють собою «здійснення дії» і «цілком природно допус тити, що в цьому випадку відбувається не просто мовлення» [Остин 1986: 27]. Проте слід зазначити, що Бюлетені ВАК України №3’101, 2008 та №5’115, 2009 містять оновлений с тандарт опису джерел у бібліографічних списках наукових

16

Перформативні висловлювання були вперше виділені Дж. Остіном [76]; Термін «прагматика» може бути замінений терміном «дектика» [95, с. 220–

224];

Як зазначає І. В. Корунець, «Існують проблеми з передачею деяких українських особових/географічних назв англійською мовою» [46, с. 14].

Значення слів, виразів або скорочень (абревіатур) беруться в лапки такого типу: “…”, наприклад: англійське слово table означає “стіл”; К означає “Київ”.

Посилання на використані джерела у виносках внизу сторінки в наукових роботах на правах рукописів, як правило, не допускаються. Внизу сторінки (під номерами) можуть бути наведені виноски, які містять коментарі до головного тексту або інші зауваження щодо його змісту, які у свою чергу можуть мати оформлені за вказаними вище правилами посилання на наукові або ілюстративні джерела, що зазначаються у загальному списку літератури.

Всі посилання у тексті наукової роботи повинні бути підтверджені коректним описом (паспортизацією) джерел у списку використаних наукових джерел, так само як і джерела довідкового та ілюстративного матеріалу повинні мати відповідні реквізити: прізвище та ініціали автора або авторів, назва, номер, том чи випуск публікації, місце та дата публікації, загальна кількість сторінок у книзі або відповідні сторінки «з … по» у статті.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу певного мовленнєвого матеріалу в тексті роботи слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимого до цитування такі:

а) текст цитати пишеться мовою написання наукової роботи, починається і закінчується лапками такого типу: «…». Цитата наводиться в тій граматичній формі, в якій вона подана у джерелі, зі збереженням авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках можна використовувати вираз «так званий».

Наприклад: цитата в тексті: «… незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передавання інформації» [6, с. 29]. Якщо в самій цитаті вже було вжито лапки, то треба «розвести» лапки (використати в цитаті різні типи лапок) як в наступному прикладі: Як зазначають Т. Р. Кияк та О. І. Каменська «Сам термін “фахові мови”, досі залишається узгодженим не всіма лінгвістами»

[25, с. 6].

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при

робіт, який набув чинності у 2008 р., був оновлений у 2009 р., і норм якого слід дотримувати зараз при оформленні курсових, бакалаврських, дипломних, магістерських робіт, а також дисертацій (детальніше про діючі стандарти та вимоги до оформлення списків використаних джерел див. Додаток Е).

17

цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками у квадратних дужках [...], напр.: «Семантичне поле англійського слова stone [...] включає такі значення, як “heavy”, “brown”, “gray”, “round”, “small”, “throw”, “grind” тощо» [131, с. 53].

Три крапки у квадратних дужках ставляться будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі або викладі думок інших авторів

своїми словами), що дає економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідне посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора наукової праці до окремих слів або думок цитованого тексту, то після них в круглих дужках ставлять знак оклику

(!) або знак питання (?); е) коли автор наукової праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то

робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дисертації, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є : (курсив наш. - Л.М.), (розбивка моя - Л.М.).

Звертаємо увагу на те, що в тексті наукової праці слід чітко розмежовувати вживання дефісу ( - ) у складних словах (наприклад: структурно-семантичний) і тире ( – ), як у наприклад такому реченні: «Семіотика – це наука про вживання та функціонування знаків». Так само слід розмежовувати дефіс (hyphen) і тире (dash) при оформленні списків використаних джерел.

4.8.3. Правила наведення прикладів ілюстративного матеріалу

Фрагменти тексту наукової роботи, які слугують ілюстративним матеріалом (наприклад, лексичні одиниці, висловлювання, тексти або фрагменти текстів оригіналу та перекладу тощо) друкуються курсивом (без лапок). Елементи ілюстративного матеріалу (слова, фрази, речення), які потребують виділення в, текстах або у фрагментах текстів (мовні/мовленнєві явища, що ілюструються), виділяються жирним шрифтом курсивом (без лапок), а після наведеного фрагменту ілюстративного матеріалу робиться посилання на відповідне джерело, наприклад:

We are going to kill a Swede. Do you know a big Swede named Ole Anderson?

[85, р. 67];

Telecom Italia chief Roberto Collaninno formally abandoned a controversial financial restructuring plan in a bid to restore his credibility with institutional investors

[88];

New services through TV cables, phone lines and satellites promise speedier Internet use at home [90].

Окремі слова, що слугують ілюстративним матеріалом, друкуються курсивом (без лапок) і не виділяються жирним шрифтом. Наприклад: «До англійських неологізмів, утворених за семантичним принципом, можна віднести такі слова як, наприклад, board member; challenge; collateral damage; crisis management; bottlenecks; reality checker; stimulus package тощо».

18

Якщо в якості ілюстративного матеріалу наводяться тексти (фрагменти текстів) або списки лексичних одиниць та їх переклади, то такі матеріали (за необхідністю) можна оформити у формі таблиці. Так, наприклад, ліва колонка таблиці може містити текст мовою оригіналу, а права – мовою перекладу.

Посилання на джерела ілюстративного матеріалу у СПИСКУ ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ бажано робити цифровими – так само, як і в інших списках використаних джерел. Тоді в тексті наукової роботи у квадратних дужках після наведеного прикладу вказується порядковий номер джерела і, якщо потрібно, відповідні сторінки після коми та літери «с», або «р» (якщо ілюстративне джерело написано англійською мовою).

Альтернативною системою, яку можна вживати при посиланні на періодичні видання (газети, журнали), рекламні оголошення, деякі юридичні документи, технічні інструкції, медичні рецепти та інші подібні документи з невеликою кількістю сторінок, є система умовних позначень, які вказуються та розшифровуються у структурній частині ПЕРЕЛК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ (друкується після структурного елементу роботи «ЗМІСТ»). Так, у прикладах, наведених нижче, умовним позначенням у списку джерел ілюстративного матеріалу будуть відповідати такі записи:

ГУ – Голос України. – 23 вересня, 2003. В такому випадку у посиланні в тексті роботи в квадратних дужках вказується умовне позначення ГУ та дата публікації – [ГУ, 23 вересня, 2003]; сторінки газет, журналів, рекламних оголошень, медичних рецептів, юридичних документів та технічних інструкцій з невеликою кількістю сторінок (наприклад, одна сторінка), тощо, на які робиться посилання, як правило, не вказуються;

FT – Financial Times. – November 22, 1999. В такому випадку у посиланні в тексті роботи в квадратних дужках вказується умовне позначення FT та дата публікації : [FT, November 22, 1999];

T – Time. – November 30, 1998. В такому випадку у посиланні в дужках вказане умовне позначення T та дата публікації : [T, November 30, 1988];

UNTS 915 – United Nations Treaty Series. – Vol. 915, 1974. – N.Y. : United Nations, 1981. В такому випадку у посиланні в дужках вказане умовне позначення UNTS, номер документа та дата публікації : [UNTS 915, 1974];

CoE Doc. 9768 – Europe and the war in Iraq. – Doc. 9768 / Parliamentary Assembly. Council of Europe. Report. – Strasbourg, 2003. В такому випадку у посиланні в дужках вказане умовне позначення CoE, номер документа та дата публікації : [CoE Doc. 9768, 2003];

SL – Source Language;

TL – Target Language тощо.

5. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ, БАКАЛАВРСЬКИХ, ДИПЛОМНИХ ТА МАГІСТЕРСЬКИХ РОБІТ

Тематика курсових, бакалаврських та дипломних робіт визначається профілюючою кафедрою згідно з загальною науковою проблематикою кафедри, на якій виконуються роботи.

19

Обрана тема дипломної роботи затверджується на засіданні профілюючої випускної кафедри і схвалюється вченою радою факультету/університету.

Тема магістерської роботи обирається магістрантом із погодженням з науковим керівником у відповідності до того оприлюдненого у відкритих джерелах і не конфіденційного (такого, що не являє собою державної, комерційної, фінансової або іншого типу таємниці) ілюстративного матеріалу (data base), до якого має доступ магістрант, планової наукової тематики випускної профілюючої кафедри (орієнтовного списку тем магістерських робіт) й затверджується на засіданнях кафедри та вченої ради факультету/університету не пізніше 15 вересня поточного навчального року.

Захист магістерських робіт відбувається згідно розкладу в окремо призначений день в аудиторіях, обладнаних апаратурою, яка дозволяє демонструвати презентацію в комп’ютерній програмі Power Point.

Кожен студент заздалегідь готує, окрім паперових ілюстративних матеріалів, де наводяться додаткові приклади ілюстративного матеріалу, і які роздаються членам ДЕК, презентацію на електронному носії в комп’ютерній програмі Power Point, демонструє її аудиторії (членам Державної екзаменаційної комісії та присутнім членам академічної групи) за допомогою спеціального апаратного забезпечення на екрані та коментує презентацію, захищаючи тим самим свою магістерську роботу та отримані в ній результати.

Презентація повинна бути лаконічною, містити прізвище, ім’я та по-батькові студента, назву роботи, основні положення дослідження, найбільш яскраві ілюстративні приклади та основні здобуті результати дослідження, що має свідчити, що завдання роботи виконані і мету дослідження досягнуто.

Презентація має бути оформлена на високому технічному та інформативному рівні. Тривалість презентації та виступу студента на захисті становить орієнтовно 7 – 10 хвилин. Додатковий час може знадобитися для запитань членів ДЕК з теми магістерської роботи та для відповідей студента на поставлені запитання.

6. ОРІЄНТОВНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ САМОСТІЙНИХ НАУКОВИХ РОБІТ СТУДЕНТІВ ЗА 100-БАЛЬНОЮ ШКАЛОЮ, ШКАЛОЮ ЄКТС І НАЦІОНАЛЬНОЮ ШКАЛОЮ4

5.1. Курсова робота

4 Критерії наведено згідно з виданням: Нормативно-методичні документи кредитно-модульної системи організації навчального процесу в Київському національному лінгвістичному університеті у 2011-2012 н.р. / [уклад. : М. І. Соловей, О. Г. Шутов, С. В. Сорокін]. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2011. – 112 с.

20