- •Vі. Орієнтовні питання до вступного екзамену
- •Інтегративна функція
- •4 Психофізіологічні основи програмування та реалізації поведінки
- •6. Психологічні ідеї від стародавніх часів до епохи Відродження
- •7. Психологічні ідеї XVII – xviiі століть. Новий час[ред. • ред. Код]
- •8 Психологічні школи на рубежі хіх – хх віків
- •9 Розвиток зарубіжної психології у хх столітті.
- •26. Порівняльна характеристика основних концепцій психодинамічної парадигми в психології: психоаналіз з.Фрейда, аналітична психологія к.Юнга та індивідуальна психологія а.Адлера.
- •10 Напрями розвитку психологічних знань у вітчизняній психології другої половини хіх – початок хх ст.
- •12 Основні передумови формування індивідуальних відмінностей
- •13. Людина в контексті ситуації. Параметри індивідуальної самосвідомості – способи інтерпретації ситуацій.
- •14. Індивідуальні передумови інтелектуальної та професійної компетентності.
- •Теорії вікового розвитку у вітчизняній та зарубіжній психології.
- •7. Погляд на розвиток психіки в. С. Мухіної
- •16 Психологічні особливості періоду немовляти, раннього дитинства та дошкільного віку.
- •32. Охарактеризуйте психологічні особливості розвитку дитини дошкільного віку та молодшого школяра (провідна діяльність, соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення, криза віку).
- •33. Охарактеризуйте психологічні особливості розвитку підлітка та старшого школяра (провідна діяльність, соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення, криза віку).
- •19. Підходи до проблеми вікової періодизації.
- •25. Загальна характеристика сенсорних та перцептивних розладів.
- •26. Загальна характеристика розладів емоційної сфери.
- •27. Загальна характеристика розладів вольової та праксичної сфер
- •29. Поняття про наукове дослідження, його типи, етапи та принципи.
- •31. Неекспериментальні методи дослідження
- •32. Основні методи кількісної та якісної обробки даних психологічного дослідження
- •33. Інтерпретація і представлення результатів психологічного дослідження
- •34. Основні психологічні ідеї та концепції існуючих підходів до управління організаціями
- •35. Соціально-психологічні механізми управлінської діяльності.
- •37. Внутрішньогрупові процеси в організації. Ефективність діяльності у группах
- •38. Загальна характеристика сенсорно-перцептивних процесів
- •1.3.5. Пам'ять. Види пам'яті
- •1.3.6. Увага. Властивості уваги
- •40. Мислення та мовлення в структурі пізнавальних процесів
- •1.3.4. Мислення. Індивідуальні особливості мислення
- •42. Загальна характеристика емоційно-вольових процесів
- •1.4.1. Емоції та почуття
- •1.4.2. Воля. Розвиток волі
- •44. Загальна будова та розвиток мотиваційної сфери людини.
- •Диспозиції (мотиви)
- •45. Темперамент. Історія концепту і типологія.
- •46. Характер: типологія та формування в онтогенезі.
- •47. Філософсько-психологічні концепції особистості. Філософсько-психологічна концепція (с. Л. Рубінштейн)
- •49. Основні наукові парадигми сучасної соціальної психології.
- •52. Психологічні характеристики великих соціальних груп.
- •54.. Соціально-психологічний клімат лікувальної установи. Складові психологічного клімату.
- •62. Визначте механізми створення сприятливого психологічного клімату в лікувальній установі.
- •55. Деонтологія і медична етика. Професійні психологічні деформації
- •68. Охарактеризуйте особливості системи етичних норм (медична таємниця, принципи медичної етики, клятва Гіпократа).
- •56. Психологічні аспекти психогігієни та психопрофілактики
- •77. Основні проблеми психопрофілактики
- •58. Організаційно-технологічні аспекти проведення індивідуальної консультативної бесіди.
7. Психологічні ідеї XVII – xviiі століть. Новий час[ред. • ред. Код]
За Нового часу психологія продовжує свій розвиток у межах філософських систем Рене Декарта, Лейбніца, Локка, Ґартлі та інших. Для цього періоду характерним є проникнення в гуманітарне знання концепцій та законів природничих наук. На українських теренах вивчення психології розгортається в Києво-Могилянській Академії. Курс цієї науки читав І. Ґізель (1600-83), професори Академії Л. Баранович(1620-93) та Й. Ґалятовський († 1688) приділяли їй увагу в своїх творах, спираючись на філософію Арістотеля в її схоластичній інтерпретації. У 1868 році Климентій Миколайович Ганкевич видав перший підручник «Психологія», а в 1874 — «Короткий нарис психології для ужитку в школах середніх». Климентій Ганкевич викладав психологію у Чернівецькому університеті і в нього навчався Іван Франко, щоб докінчити студії перервані арештом. У Львові Іван Франко навчався у ще одного відомого психолога — Юліана Охоровича, котрий у 1889 році організував Перший Міжнародний Конгрес Психологів.
Досягненнями періоду XVII–XVIII ст можна вважати:
вчення про рефлексію та рефлекс, першу модель нервової системи, постановку питання про свідомість як предмет психологічної науки (Декарт);
теорії емоцій, свободи та вчення про людину як цілісну істоту (Спіноза);
концепції несвідомого в психічній структурі та психофізичного паралелізму (Лейбніц);
питання про набуте й наслідуване, розуміння ваги досвіду в формуванні психіки (емпірики Локк, Гоббс);
вчення про асоціації як основу психічних процесів, теорія виховання (Ґартлі);
періодизація психічного розвитку та освітньо-виховна теорія заснована на ній (Руссо).
Філософський емпіризм XVIII ст. проголосив дійсним лиш те, що дане у безпосередньому чуттєвому досвіді. Така установка змушувала шукати об'єктивні основи психічних процесів, а в методологічному плані — відступити від звичного споглядання на користь експериментів. Лікар Кабаніс (1757–1808), Іржи Прохазка, Ф. Мажанді і Ч. Белл (див. Белла-Мажанді закон), Франц Галль (1758–1829), фізіолог Йоганес Мюллер (1801–1858) проводили перші анатомо-фізіологічні та експериментальні дослідження нервової системи. Ними з'ясовані особливості будови та функціонування рефлекторної дуги, головного та спинного мозку. Зроблений ними висновок про локалізацію перебігу психічних процесів у головному мозку живого організму залишається незаперечним до сьогодні.
Впродовж XVIII–XIX століть активний розвиток дістала асоціативна психологія, асоціація розглядалась у механістичному значенні як сполучення, з'єднання елементів в єдине ціле. Асоціативна психологія у свій спосіб прагнула побудови об'єктивного методу. Її представник, Джон Стюарт Мілль (1806–1873) сподівався створити щось на кшталт таблиці душевних елементів: відчуттів, думок та мотивів,- а плодами їх комбінування уявляв усю сукупність психічних явищ. Крім того, він запропонував концепцію психологізму, згідно з якою всі явища культури та громадського життя (виховання, право, політика, мистецтво тощо) мають розглядатись крізь призму психологічних законів. Психологія в рамках його вчення виступила як самостійна галузь наукового знання.