- •Vі. Орієнтовні питання до вступного екзамену
- •Інтегративна функція
- •4 Психофізіологічні основи програмування та реалізації поведінки
- •6. Психологічні ідеї від стародавніх часів до епохи Відродження
- •7. Психологічні ідеї XVII – xviiі століть. Новий час[ред. • ред. Код]
- •8 Психологічні школи на рубежі хіх – хх віків
- •9 Розвиток зарубіжної психології у хх столітті.
- •26. Порівняльна характеристика основних концепцій психодинамічної парадигми в психології: психоаналіз з.Фрейда, аналітична психологія к.Юнга та індивідуальна психологія а.Адлера.
- •10 Напрями розвитку психологічних знань у вітчизняній психології другої половини хіх – початок хх ст.
- •12 Основні передумови формування індивідуальних відмінностей
- •13. Людина в контексті ситуації. Параметри індивідуальної самосвідомості – способи інтерпретації ситуацій.
- •14. Індивідуальні передумови інтелектуальної та професійної компетентності.
- •Теорії вікового розвитку у вітчизняній та зарубіжній психології.
- •7. Погляд на розвиток психіки в. С. Мухіної
- •16 Психологічні особливості періоду немовляти, раннього дитинства та дошкільного віку.
- •32. Охарактеризуйте психологічні особливості розвитку дитини дошкільного віку та молодшого школяра (провідна діяльність, соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення, криза віку).
- •33. Охарактеризуйте психологічні особливості розвитку підлітка та старшого школяра (провідна діяльність, соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення, криза віку).
- •19. Підходи до проблеми вікової періодизації.
- •25. Загальна характеристика сенсорних та перцептивних розладів.
- •26. Загальна характеристика розладів емоційної сфери.
- •27. Загальна характеристика розладів вольової та праксичної сфер
- •29. Поняття про наукове дослідження, його типи, етапи та принципи.
- •31. Неекспериментальні методи дослідження
- •32. Основні методи кількісної та якісної обробки даних психологічного дослідження
- •33. Інтерпретація і представлення результатів психологічного дослідження
- •34. Основні психологічні ідеї та концепції існуючих підходів до управління організаціями
- •35. Соціально-психологічні механізми управлінської діяльності.
- •37. Внутрішньогрупові процеси в організації. Ефективність діяльності у группах
- •38. Загальна характеристика сенсорно-перцептивних процесів
- •1.3.5. Пам'ять. Види пам'яті
- •1.3.6. Увага. Властивості уваги
- •40. Мислення та мовлення в структурі пізнавальних процесів
- •1.3.4. Мислення. Індивідуальні особливості мислення
- •42. Загальна характеристика емоційно-вольових процесів
- •1.4.1. Емоції та почуття
- •1.4.2. Воля. Розвиток волі
- •44. Загальна будова та розвиток мотиваційної сфери людини.
- •Диспозиції (мотиви)
- •45. Темперамент. Історія концепту і типологія.
- •46. Характер: типологія та формування в онтогенезі.
- •47. Філософсько-психологічні концепції особистості. Філософсько-психологічна концепція (с. Л. Рубінштейн)
- •49. Основні наукові парадигми сучасної соціальної психології.
- •52. Психологічні характеристики великих соціальних груп.
- •54.. Соціально-психологічний клімат лікувальної установи. Складові психологічного клімату.
- •62. Визначте механізми створення сприятливого психологічного клімату в лікувальній установі.
- •55. Деонтологія і медична етика. Професійні психологічні деформації
- •68. Охарактеризуйте особливості системи етичних норм (медична таємниця, принципи медичної етики, клятва Гіпократа).
- •56. Психологічні аспекти психогігієни та психопрофілактики
- •77. Основні проблеми психопрофілактики
- •58. Організаційно-технологічні аспекти проведення індивідуальної консультативної бесіди.
42. Загальна характеристика емоційно-вольових процесів
1.4.1. Емоції та почуття
Усе наша життя – процес раціонального оволодіння знаннями, фактами, теоріями. Але ми хочемо себе оточити предметами і людьми, що нам подобаються, до яких ми прив’язані емоційно. Досвід показує, що навчання через переживання нерідко буває ефективнішим, ніж просте засвоєння фактів. Ми не просто реагуємо на ті чи інші подразники середовища, ми пізнаємо їх через відчуття і сприймання, орієнтуючись на значення для нас цих подразників і почуваючи при цьому задоволеність або незадоволеність, що і сприяє подальшим діям.
Людина, пізнаючи навколишній світ, певним чином ставиться до пізнаваних предметів і явищ – із замилуванням, гнівом, радістю, сумом. Це можливо насамперед завдяки емоційним процесам.
Емоційні процеси – специфічна форма психічного відображення суб’єктивного ставлення людини до предметів або явищ у формі безпосереднього переживання (приємного чи неприємного). Емоційні процеси роблять світ психічних явищ більш насиченим, більш різноманітним і більш своєрідним.
Функції емоцій: сигнальна, регулювальна, комунікативна.
За допомогою емоцій людина взнає, наскільки значимі пізнавані нею предмети або явища для задоволення її потреб. Чим більше значення мають пізнавані об’єкти, тим більш глибокі переживання людини. Таким чином, емоції виконують сигнальну функцію.
Крім того, стійкі переживання певним чином змінюють поведінку людини, направляють і підтримують її, що дозволяє говорити про регулювальну функцію емоцій.
Виділяють також комунікативну функцію емоцій. Зовнішні прояви емоцій у міміці, пантоміміці дозволяють інформувати інших людей про своє ставлення до предметів і явищ дійсності.
Емоції і почуття, які є формами переживання людиною свого ставлення до дійсності, формами прояву (актуалізації) емоційних процесів, органічно пов’язані між собою. Але за своїм змістом і формою переживання вони не тотожні.
Емоція – це особливий клас психічних явищ, що відображає у формі безпосереднього, швидкоплинного переживання важливість для життєдіяльності індивіда певних явищ і ситуацій, що діють на нього.
Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю – це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському житті перетворилися на складні емоції і почуття. Характерною ознакою складних емоцій є те, що вони – результат усвідомлення об’єкта, що зумовив їх появу, розуміння їхнього життєвого значення, наприклад, переживання задоволення при сприйманні музики, пейзажу.
Почуття – вищий рівень розвитку емоцій, специфічно людські, узагальнені, стійкі переживання ставлення до предметів, явищ та потреб, що мають мотиваційну, напрямну значимість.
У залежності від спрямованості виділяють такі види почуттів:
моральні – переживання людиною її ставлення до інших людей і до суспільства в цілому;
інтелектуальні – виражають ставлення особистості до процесу пізнання;
естетичні – почуття краси, що виявляються при сприйнятті творів мистецтва, явищ дійсності;
практичні – переживання людиною її ставлення до трудової, навчальної й інших видів діяльності.
Емоційність є вродженою, але почуття розвиваються протягом життя людини, у процесі розвитку її особистості.
Основні поняття і ключові слова: емоційні процеси, емоції, функції емоцій, почуття, види почуттів.
