12 Основні передумови формування індивідуальних відмінностей

В.С. Мерлін все життя працював над вивченням індивідуальних властивостей, і в своїй концепції виділив 3 рівня індивідуальних властивостей:

1) Рівень властивостей організму: біохімічні властивості, загальносоматичні, нейродинамічні.

2) Рівень індивідуально-особистісних властивостей: темперамент, псих. властив. особистості, віково-статеві властив.

3) Рівень соціально-психологічних властивостей: виконання соціальних ролей в групі, соціальні роді в соціально-історичних групах (класова та етнічна ідентичність)

Концепція особистості Мерліна розкривається через його підхід до розуміння людини як інтегральної індивідуальності, тобто взаємозв'язкам ряду властивостей, що відносяться до кількох ієрархічних рівнів, підпорядкованих різним закономірностям. Наприклад, інтегральним є вивчення зв'язку властивостей нервової системи і властивостей темпераменту чи зв'язку властивостей особистості і взаємовідносин в соціальній групі. Властивості кожного ієрархічного рівня є його зразками, відображають своєрідність зв'язку між рівнями і утворюють закономірну систему. Так, для нейродинамічні рівня такими зразками є показники сили і динамічності нервових процесів; для психодинамічного - екстраверсія і емоційність; для соціально-психологічного - ціннісні орієнтації і міжособистісні стосунки. У всякій характеристиці будь-якого ієрархічного рівня (біохімічного, фізіологічного, психологічного) є щось типове, загальне для певної групи людей, і щось індивідуально-своєрідне, неповторне, властиве тільки одній людині. Основна проблема психології особистості полягає в тому, щоб визначити співвідношення соціально-типових і індивідуально-своєрідних рис.

Соціально-типове - Це узагальнене ставлення до певних сторін дійсності (до людей, колективу, праці, до самого себе, культури та ін), що відображає спрямованість особистості.

В індивідуальне включені дві групи психічних особливостей. Перша група -- властивості індивідуума (властивості темпераменту і індивід, якісні особливості психічних процесів). Властивості темпераменту - це психічні властивості, обумовлені загальним типом нервової системи і визначають динаміку психічної діяльності при самому різному її зміст. Індивідуальна в кожному властивості темпераменту лише кількісного його сторона - ступінь виразності, що визначається відповідними поведінковими кількісними показниками. Якісна ж сторона кожного властивості темпераменту характерна для певного його типу. Індивідуальні якісні особливості психічних процесів визначають продуктивність психічної діяльності (наприклад, гострота і точність сприйняття).

До другої групі індивідуальних особливостей відносяться, по-перше, стійкі і постійні мотиви дій у певних ситуаціях (наприклад, мотив самолюбства, честолюбства, інтерес до музики та ін.) Так як соціально-типове ставлення особистості визначається системою мотивів, то й кожен окремий мотив є необхідним компонентом відносини особистості По-друге, індивід, риси характеру : Ініціативність або пасивність, товариськість або замкнутість у встановленні соціальних контактів. Індивід, своєрідність рис характеру виражається в особливих якостях дій та вчинків в певних типових ситуаціях. Риси характеру виявляються в динамічних особливостях мотивів і відносин (наприклад, в стійкості соціальних зв'язків або їх короткочасності і нестійкості). І, нарешті, по-третє, це - такі властивості сприйняття, пам'яті, мислення і т. п., від яких залежить продуктивність діяльності. Вони визначаються якісними особливостями психічних процесів.

Всі індивідуальне в особистості, виникаючи на грунті психічних властивостей індивідуума, формується в залежності від її певних соціально-типових відносин. Індивідуальне і соціально-типове - це не різні групи властивостей особистості, а різні сторони одних і тих самих властивостей. Нерозкладним компонентом особистості є властивості, кожне з яких є вираження і здібності, і характеру, і спрямованості. Таким чином, структура особистості уявляється як взаємна зв'язок і організація властивостей особистості. Структурні утворення особи характеризуються поняттям "сімптомокамплекса". Індивідуальне і соціально-типове не можна розглядати як два різних симптомокомплекса або фактора особистості.