§ 3. Доба гетьмана Мазепи. Боротьба України проти орієнтального російського деспотизму. Перехід до епохи Просвітництва в Європі.

Період європейської історії, який обмежувався буржуазними революціями в Англії і Франції характеризувався комплексом ідей, суспільних настроїв, форм культурних пріоритетів, який увійшов у людську пам’ять під назвою "Просвітництва". За визначенням Канта "Просвітництво — це вихід людини із стану свого неповноліття, в якому він перебуває за власною виною. Неповноліття є нездатність користуватися своїм розумом без керівництва з боку когось іншого". І далі — "май мужність користуватися власним розумом: такий, отже, девіз Просвітництва".

Особлива роль в історії європейського Просвітництва належить Англії, оскільки саме вона була його батьківщиною і у багатьох відношеннях ініціатором. Надзвичайно складні процеси в галузі соціально-економічного розвитку, викликані буржуазною революцією, пов’язані з ними духовні пошуки просунули Англію значно далі більшості європейських країн на шляху історичного розвитку. Не випадково вже у ХVIII ст. всі основні течії англійської суспільної думки знайшли своє продовження і розвиток на європейському континенті. Насамперед слід відзначити ранній розвиток сучасного парламентаризму з властивими його правовими способами політичної боротьби і вирішення суспільних суперечностей. Величезне значення мало підвищення рівня культурної і політичної освіти широких верств населення. Цьому сприяли високий рівень грамотності і особливо швидке зростання преси.

На характер англійського Просвітництва вплинули також його взаємовідносини з релігією і церквою. Англіканська церква не протиставляла себе Просвітництву, його визначні діячі за рідким виключенням дотримувались догматів Християнства, не впадаючи, однак, в надмірне благочестя. Англіканська церква давно отримала незалежність від римської курії і очистилась від таких атрибутів католицизму, як інквізиція і орден єзуїтів. Та обставина, що інтереси Просвітництва і церкви в Англії ніде не зіштовхувались мало надзвичайно позитивне значення для культурного розвитку країни. Це дозволяло зберігати певну рівновагу між традиційними цінностями, охоронцем яких виступала церква, і новаторськими, що несло Просвітництво.

В основних рисах політична програма англійського Просвітництва була сформульована філософом Джоном Локком. Як і багато інших мислителів ХVII ст. він вважав, що виникненню держави передував природний стан. Це був стан повної свободи і в розпорядженні майном і особистістю. Перехід від природного стану до громадянського суспільства був результатом суспільного договору. Але цей договір передбачав перерозподіл лише владних функцій і не супроводжувався значними змінами у становищі людей. Держава мала керуватись тим же законом природи, який регулював стосунки людей у природному стані, і тому не могла зазіхати на невідчужувані права громадян. Передбачався спеціальний конституційний механізм, що не допускав перевищення державою своїх прерогатив. Це розподіл влади на законодавчу (в особі парламенту), виконавчу (суди, армія) і "федеративну", яка б відала взаєминами з іншими державами (король, міністри). Крім того сповзанню держави до деспотизму мав запобігати і принцип законності, згідно з яким "ні для жодної людини, що перебуває у громадянському суспільстві, не може бути зроблено винятку із законів цього суспільства".

Конституційні ідеї Локка значною мірою знайшли свою втілення у політичному ладу Англії, у тому вигляді, у якому він оформився у перші десятиліття після "славної революції" 1688 р. У цьому ладу реалізувався класовий компроміс буржуазії і дворянства, який підвів риску під їх конфліктом середини ХVII ст. Англійська конституція закріпила основні права і свободи громадян, представницьке правління, релігійну терпимість, недоторканість власності. Тим самим вона створила правові передумови соціального прогресу, включаючи зростання підприємницької активності, підвищення добробуту, дальше розширення прав і свобод. Все це повною мірою відповідало цілям Просвітництва, тому діяльність просвітителів не наштовхувалась в Англії на такі могутні перешкоди, як у більшості країн європейського континенту.