Завдання

Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумового, доброго ставлення до природи. Розрізняють сюжетні і описові розповіді. В основі сюжетної розповіді завжди якась подія, випадок. Наприклад, після вихідного дня, коли діти отримали нові враження, вихователь спонукає їх до розповідей, сам починає з цікавого випадку, який трапився з ним або який він спостерігав. До сюжетних розповідей належать і словесні логічні завдання – різновид розповіді, в якій перед дітьми ставиться проблемне питання, яке їм пропонується виконати. Цінність словесних логічних завдань полягає в тому, що:

• проблемне запитання, яке ставить вихователь, викликає у дітей активне пізнавальне ставлення, внутрішню зацікавленість, що створює сприятливі умови для засвоєння знань;

• розкриття причинних зв’язків сприяє формуванню доказовості, критичності мислення;

• моральні ситуації, що лежать в основі словесних логічних завдань, викликають у дітей гуманні почуття доброти, співчуття, які слід формувати у дошкільників.

У процесі розв’язання словесних логічних завдань діти стверджуються у знаннях про природокористування ставленні до природи. Словесні логічні завдання використовуються тоді, коли у дітей вже клалися певні знання про об’єкти природи. Доцільно частіше використовувати словесні логічні завдання, в процесі розв’язання яких закріплюються знання про природокористування.  Літературні твори сприяють розширенню кола знань дітей про природу, знайомлять з тими явищами, які діти інколи не можуть безпосередньо спостерігати. Природознавча книжка дає багатий матеріал для виховання у дітей пізнавальних інтересів, спостережливості, допитливості. Письменники знайомлять дітей з природою використовуючи жанри пізнавальної казки і реалістичного оповідання. Під час добору художніх творів про природу для читання їх дітям слід враховувати такі вимоги:

1. Відомості, які подаються у художньому творі, мають бути правильними, реалістичними.

2. Зв’язки і залежності повинні розкриватися у доступній дітям формі.

3. Художні твори для дітей мають бути цікавими, привабливими.

4. Мова художніх творів має бути виразною, поетичною.

5. У художніх творах, що використовуються для ознайомлення для ознайомлення дітей з природою, має проводитися ідея розумного, дбайливого ставлення до природи.

Цим вимогам відповідають твори письменників-класиків: К.Ушинського, Л.Толстого. Твори В.Біанкі, написані у жанрі пізнавальної казки («Перше полювання», «Пригоди муравлика», «Лісові хатинки») і у жанрі релігійних оповідань, сприяють формуванню у дітей наукових уявлень про спосіб життя комах, птахів, звірів, їхні зв’язки з умовами існування. Використовуються у дитячому читанні сповнені глибоких почуттів любові до рідної природи твори М.Пришвіна «Золотий луг», «Старий гриб» та ін. Люблять слухати дошкільники твори Є.Чарушина, сповнені теплих, добрих почуттів до тварин. Велику симпатію у дітей викликають його малюнки, якими ілюстровані всі його книжки. Поряд з прозовими творами, широке використання в ознайомленні з природою знаходять поетичні твори українських поетів Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, Л.Глібова, М.Рильського, П.Тичини та інших. Дітей знайомлять і з творами сучасних письменників. Серед українських письменників заслуговують на увагу цікаві твори Є.Шморгуна, В.Чухліба. У творі Є.Шморгуна «Зелені сусіди» в цікавій казковій формі подобаються дітям реалістичні відомості про пустирні і придорожні рослини, що сприяє формуванню у дітей правильного ставлення даних. Серед російських письменників слід виділити Н.Павлову. Багато її творів написані у жанрі пізнавальної казки, з захопленням сприймаються дошкільниками. Це казки «Під кущем», «Травка-пуповка» та інші. Дитяча природознавча література використовуються на заняттях та в повсякденному житті. Найчастіше природознавчу літературу рекомендується читати після спостережень. Невеликі поетичні твори, а також малі форми усної народної творчості часто використовують у процесі спостережень [99]. Слід звернути увагу на використання засобів народної педагогіки, народних природознавчих традицій з метою вдосконалення екологічного виховання дошкільників. Під народними природознавчими традиціями треба розуміти виховний досвід української нації, пов’язані з природою звичаї нашого народу, норми поведінки в природі, що склалися історично і передавалися з покоління в покоління засобами народного календаря, усної народної творчості, через обряди, свята тощо. Багато народних легенд, повір’їв, казок цілком доступні дошкільнятам, особливо, коли в них йдеться про бережне ставлення до живої та неживої природи. Наприклад: «Дідова та бабина дочка», «Про бідного парубка та царівну», «Чудо-груша». Винятково цікавими та корисними є прислів’я та приказки, які вчать, що природа – найважливіша цінність для людини, оскільки вона дає життя. Наприклад: «Земля наша мати всіх годує», «Хліб – батько, вода – мати». Доцільно використовувати і такі прислів’я та приказки, які забороняють негативні дії у ставленні до природи: «Не брудни криниці, бо схочеш водиці». Запропонувати дітям самим поміркувати: чому споконвіку у нашому народі закладено такі заборони? Як їх можна тлумачити сьогодні? Такі приказки як «Без дощу і трава не росте», «Якщо дощу не буде, то й очерет не виросте» відображена пряма залежність між окремими природними явищами і розвитком рослин. А «Зрубав одне дерево – посади троє», «Посадив дерево – себе прославив, посадив сад – рід прославив» орієнтують на необхідність раціонального природокористування. Використовуються також і такі приказки і прислів’я, які допомагають встановити і зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки між неживою і живою природою. Наприклад, «Зима без снігу – літо без хліба». Легенди, які можна використовувати, практично пояснюють виникнення місцевих рослин і їх назви (наприклад, легенди про калину, кульбабу, тополю тощо).  Загадки, у яких звеличується природа, звертається увага дітей, на її красу і чарівність. Скажімо, весна – «пробуджує поля», «заквітчує гаї», сонце – «яснокриле» , «життєдайне», ромашки – «сестрички із золотими очима та білими віями». Широкі можливості у вирішенні проблеми екологічного виховання дає використання в навчальному процесі народних прикмет. Дошкільнята легко й з інтересом засвоюють, що «Перед дощем квіти пахнуть сильніше», «Як закриваються квіти кульбаби, календули – то на дощ», «Ластівки літають високо над землею», «Велика роса влітку» – до ясної погоди та інші. Невід’ємною складовою комплексу народознавчого екологічного виховання є народні пісні: «Ой, минула вже зима», «Благослови мати». Ігри: «Гуси», «Мак» завжди радо сприймаються дошкільнятами. Різноманітні методи – наочні, практичні, словесні – можуть застосовуватися під час різноманітних форм організації роботи по ознайомленню дошкільників з природою. Такими формами є заняття, екскурсії як особливий вид занять, цільові і повсякденні прогулянки. Заняття розглядаються як важлива форма роботи по ознайомленню дошкільників з природою, рідним краєм. Це зумовлено тим, що заняття дають змогу формувати знання у всіх дітей одночасно, у певній послідовності з урахуванням можливостей дітей і природного оточення. Під керівництвом вихователя відповідно до програми у дітей формуються системі знання, розвиваються пізнавальні процеси, здібності, формується правильне ставлення до природи. Важливою формою роботи по ознайомленню дошкільників з природою рідного краю є екскурсії. Особлива цінність екскурсій у природу як специфічної форми проведення заняття в тому, що на екскурсіях діти знайомлять з явищами природи в їх природних взаємозв’язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування. Це дає змогу формувати реалістичні уявлення про природу, а також перші елементи матеріалістичного світорозуміння. Екскурсії цінні тим, що на них діти можуть поправлятися у своїх знаннях про природокористування: в лісі ми гості і поводити себе треба чемно, не порушувати спокій тих, хто постійно там живе. У зв’язку з обмеженою кількістю занять по ознайомленню з природою і потребою найкраще дізнатися про найближче природне оточення села, міста, закарбувати у пам’яті дітей яскраві картини чудової української природи проводяться цільові прогулянки в природу. Вони інтегруються з пішохідними переходами і можуть поводитися не тільки з пізнавальною, але й пізнавально-практичною метою (збирання грибів, ягід, насіння дикорослих трав для підгодовування пташок тощо). Відмінність цільових прогулянок від повсякденних полягає у тому, що проводяться вони за межами дитячого садка. Цільові прогулянки вносять різноманітність у житті дітей, збагачують їх уявленнями, дозволяють краще пізнати природне середовище місцевості, де вони живуть: річку, ставок, поле, гай і т.д., сформувати правильне ставлення до них [98]. Дитячі садки знаходяться у найрізноманітніших природних умовах, тому визначати тематику цільових прогулянок потрібно, виходячи з можливостей природного оточення дошкільного закладу, а також тих явищ у природі, які характерні для певної пори року, спостереження за якими цікаві для дітей. Наприклад, за наявності лісу поблизу дитячого садка цільові прогулянки навесні можуть містити спостереження за рослинами, що зимували під снігом; пожвавлення птахів; цвітіння глоду, черемхи; за першими комахами тощо. Якщо недалеко протікає струмок або є річка, озеро, водосховище цільові прогулянки навесні можуть містити спостереження за жабами, за рибами, що їх піймали рибалки, за молюсками, появою ряски, розвитком прибережних рослин. Таким чином, вивчення та аналіз робіт науковців дозволяє визначити, що:

1. У дошкільній педагогіці визначено завдання ознайомлення дошкільників з рідним краєм. Ознайомлення дітей з рідним краєм здійснюється як комплексне розв’язання пізнавальних, навчальних, виховних та мовленнєвих завдань:

• розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якомога глибше пізнати свій народ, свої національні корені;

• формувати стійкий інтерес до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його глибше, навчити використовувати свої знання у побуті, власному дитячому житті, запам’ятовувати вірші, прислів’я, приказки;

• прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов’язані з народними ремеслами. Вчити малюків вишивати, витинати, розписувати за українськими мотивами писанки, іграшки, посуд; виготовляти різні вироби (іграшки, глиняний посуд, витинанки, аплікації тощо).

2. Серед методів ознайомлення дітей-дошкільників з рідним краєм визначено:

• організоване спостереження за навколишньою дійсністю, вміло поєднане з читанням художніх творів, слуханням музики, малюванням, розглядом картин;

• систематичне проведення екскурсій по найвидатнішим місцям рідного краю, відвідування музеїв, виставочних залів;

• співбесіда із застосуванням методичних прийомів (запитання, порівняння, індивідуальні завдання, звернення до досвіду дітей);

• безпосередня участь дітей в благоустрої та охороні природи;

• прилучення дітей до участі в народних традиційних святах;

• широке використання фольклору в усіх його жанрах (казки, загадки, прислів’я, приказки, міфи, легенди), народної пісенної творчості (колискові, народні пісні і танці, хороводні ігри);

• ознайомлення дітей з народним декоративно-прикладним мистецтвом, побутом, одягом.