3. Структура тренінгової групи: ролі, керівництво, лідерство

Під структурою тренінгової групи розуміється система рольових зв'язків між учасниками тренінгу. У більшості тренінгів учасники - це особи, що піддаються психокорекційним впливам для отримання психотерапевтичного, особистісного, навчального чи організаційного ефекту. Але нерідко в коло учасників включається і керівник тренінгу, виконуючий в групі ролі, або заздалегідь передбачені програмою (частіше всього - лідера ), або ті, що виникають спонтанно. Але в даному контексті питання про становище керівника ( ведучого, тренера і т. д.) в групі не є суттєвим, оскільки структура групи розглядається крізь призму виконання учасниками ігрових ролей.

Протипоказання для участі у психологічних тренінгах, тобто практичні психологи категорично не рекомендують працювати з:

1 ) особами, які страждають нервово - психічними відхиленнями (психози, гострі неврози), тобто мають медичні протипоказання (знаходяться під відповідним лікарським наглядом або щойно пройшли курс лікування). Такі люди можуть брати участь у психотренінгу, але в спеціалізованих умовах і при медичному супроводі;

2 ) особи з медичної точки зору здорові, але з надмірно завищеними, або навпаки, заниженими показниками деяких психічних властивостей або станів (люди, що знаходяться в глибокій депресії, з високою тривожністю або з сильною емоційною збудливістю, з низьким рівнем інтелекту, з такими особистісними особливостями, як низька самооцінка, відсутність здібностей, психологічна ригідність);

3) не слід включати в тренінгову групу людей з асоціальною поведінкою, кщо тільки це не спеціальна корекція відхилень у поведінці;

4 ) недоцільно підключати до роботи сильно запізнившихся учасників або тих, що мають багато пропущених занять.

Які ж основні ролі притаманні тренінговим групам і які групові структури типові для психологічного тренінгу?

Відразу ж треба уточнити, що розуміється під ігровою роллю в тренінгу. У соціальній психології роль, визначається як соціальна функція особистості, яка випливає з її положення (статусу) в даному співтоваристві і виконувана у формі нормативно схвалюваної цим співтовариством поведінки.

Специфіка психокорекційної групи має такі ознаки: 1 ) спілкування в групі відбувається на суто міжособистісному рівні; 2 ) це спонтанність протікання внутрішньогрупових процесів. Індивідуальні особливості учасників (у тому числі тренера), свобода їх волевиявлення, принцип активності (в першу чергу, як дослідницький принцип) і ряд інших обставин зумовлюють спонтанність життя тренінгової групи; 3) третій момент, що визначає специфіку ролей, - ігровий характер тренінгу. Добровільність участі у грі визначає добровільність прийняття кожним членом групи тієї чи іншої ролі.

Часто ролі обговорюються і приймаються усвідомлено, в результаті пред'явленого зворотнього зв'язку. Але іноді вибір ролі у тренінгу (особливо на його початку) відбувається несвідомо, під впливом стихійних ситуацій, як реалізація схильностей або здібностей учасників. На початкових етапах тренінгу багато людей намагаються залишатися в рамках своїх соціальних ролей (наприклад, начальника або підлеглого), їм звичних і комфортних. Проте логіка гри змушує їх переходити до ігрових ролей.

Отже, в психологічних тренінгах учасники беруть на себе ролі, специфіка яких виражається ознаками: «міжособистісні», «стихійні» та «ігрові».

Конкретні найменування ролей, виконуваних у тренінгах мають досить широкий діапазон, і у різних авторів одні й ті ж за своїми функціями ролі можуть позначатися по - різному. Та як би ролі не називалися, функції, що стоять за ними, чітко визначені. Загалом ці функції відображають відносини в групі «по вертикалі » і «по горизонталі».

Вертикальні зв'язки - представляють вісь «домінування-підпорядкування» (або «сила - слабкість», «влада - підлеглі» тощо) і становлять за термінолігією У. Бенніса і Г. Шепарда - проблему залежності і влади.

Горизонтальні зв'язки схематично представляються віссю «любов - ненависть» («любов- гнів» тощо) і становлять за тією ж термінологією проблему взаємозалежності і почуттів.

Але оскільки головною метою будь-якої соціальної групи (в тому числі і психокорекційної) є успішне виконання спільної діяльності, то її вертикальне і горизонтальне структурування мають забезпечувати ефективну взаємодію суб'єктів спільної діяльності.

У психотренінгу зазвичай виділяють в якості ведучих - функції безпосереднього вирішення завдань і допомога в їх вирішенні (надання підтримки). Перелік ролей, що реалізують ці функції, подано в табл. (К. Рудестама) .

Решение задач	Оказание поддержки
Инициатор. Предлагает новые идеи и подходы к проблемам и целям груп­пы. Предлагает способы преодоления трудностей и решения задач	Вдохновитель. Поддерживает на­чинания других, выказывает понима­ние чужих идей и мнений
Разработчик. Детально прорабаты­вает идеи и предложения, выдвину­тые другими членами группы	Гармони затор. Служит посредни­ком в ситуациях, когда между члена­ми группы возникают разногласия, и таким образом сохраняет в группе гармонию
Координатор. Комбинирует идеи и предложения и пытается координи­ровать деятельность других членов группы	Примиритель. Поступается в чем-то своим мнением, чтобы привести в соответствие мнения других, и та­ким образом поддерживает в группе гармонию
Контролер. Направляет группу к ее целям, подводит итог того, что в ней уже произошло, и выявляет отклоне­ния от намеченного курса	Диспетчер. Создает возможности для общения, побуждая к нему других членов группы и помогая им, и регу­лирует процессы общения
Оценщик. Критически оценивает ра­боту группы и предложения других, сравнивая их с существующими стан­дартами выполнения поставленной задачи	Нормировщик. Формулирует или применяет стандарты для оценки про­исходящих в группе процессов
Погонщик. Стимулирует группу и подталкивает ее членов к действи­ям, к новым решениям и к тому, что­бы сделать больше уже сделанного.	Ведомый. Пассивно следит за груп­пой. Выступает в роли зрителя и слу­шателя в групповых дискуссиях и при принятии решений

У вітчизняній тренінгової практиці найбільш вживані такі позначення ролей: «лідер», «лідер опозиції», «прихильники лідера», «незалежний», «експерт», «жертва», « козел відпущення», «неприйнятий», «аутсайдер», «обвинувач».

Лідер - це домінант в системі міжособистісних відносин в групі. Він об'єднує навколо себе членів групи в єдине ціле і стимулює їх роботу, регулює міжособистісні відносини в групі, вирішує суперечливі питання. Лідер - уособлення і захисник групових норм, цінностей і традицій, що наглядає за їх дотриманням. Лідер - це психологічний ватажок групи, але не офіційний керівник. Наявність лідера обов'язково передбачає наявність в групі його прихильників. Вони підтримують лідера і виконують його рішення, за що той надає їм заступництво. Проте в більшості реальних груп перебувають люди, що не бажать нікому підкорятися – роль незалежних.

Їх головна функція - відображення помилок лідера і його оточення. Здебільшого критика незалежних конструктивна, супроводжується раціональними пропозиціями. По ходу розвитку групи незалежні можуть або примкнути до лідера (як рядові або з більш високим статусом - наприклад, радників, або сформувати опозицію). Лідер опозиції - ватажок фракції в групі, що протистоїть основномй лідеру і претендує на його місце. Опозиція в цілому і її лідер зокрема піддаються нападкам і глузуванням з боку основного лідера і його прихильників, але при сприятливому для себе збігу обставин і великих помилках останніх лідер опозиціонерів може зайняти місце основного лідера.

Експерт - дає лідерам корисні рекомендації та поради, за що зазвичай наближений до них більше за інших прихильників, що, в свою чергу, посилює його позицію і сприяє наданню впливу на лідерів. Рядові члени групи експертів, як правило , поважають , але потай недолюблюють і заздрять їм .

Жертва - член групи, чиї інтереси значно ущемлені на користь групи (або лідера). Суб'єктивне переживання себе в якості жертви може бути емоційно забарвлене і негативне (гнів, образа, розчарування), і позитивне (гордість, почуття задоволення через відчуття своєї винятковості).

«Козел відпущення» - специфічний різновид «жертви», коли їй приписуються промахи і помилки інших.

Неприйнятий - це член групи без особливих прав, служить громовідводом, за що іноді йому перепадають милості від лідера. Цього члена групи більшість учасників «не помічає».

Ми розглянули структуру тренінгової групи в руслі структурно - функціонального підходу. Але цей підхід дозволяє здійснювати вивчення об'єкта і предмета дослідження лише в статичному режимі, коли вони постають як деяка даність безвідносно їх можливих змін у часі. А такі зміни в науці (в тому числі в психології) вивчаються за допомогою генетичного підходу, що розглядає досліджувані явища як процеси.

Тренінгова група (як і будь-яке людське співтовариство) - це живий організм, що розвивається за певними соціальними закономірностями. Природно, що в «життєвому циклі» групи можуть відбуватися її структурні зміни, які були описані ччерез зміни рольових диспозицій. Проте повну картину цих змін можна представити, лише розглянувши структурування групи як процес - процес засвоєння нових ролей окремими учасниками, процес перерозподілу ролей між ними, процес узгодження рольових функцій і дій партнерів в єдиному процесі їхнього спілкування та спільної діяльності. Треба зауважити, що, мабуть, саме процес структурування групи є одним із основних психокоррекційних факторів у груповій роботі, а в навчальному та організаційному тренінгах, напевно, навіть провідним фактором. Власне, саме ця обставина, в свій, час і сприяла організації К. Левіном Т - груп і розробці ним теорії розвитку групової динаміки. Виходячи із вище зазначеного, розглянемо структурування групи як процес, що визначає її розвиток, і як процес досягнення психокорекційного ефекту.

3. Групова динаміка та етапи тренінгового поцесу

Як уже згадувалося, термін «групова динаміка» був введений в науковий обіг К. Левіним в його статті «Експерименти в соціальному просторі»,1939 р. Сам К. Левін визначав групову динаміку як «дисципліну, що досліджує позитивні і негативні сили, які діють в даній групі».

Найбільш вдале визначення дав С. Кратохвіл: «У сучасному розумінні груп групова динаміка - це розвиток або рух групи в часі, обумовлений взаємодією членів групи між собою і з психотерапевтом, а також зовнішніми впливами на групу». У цьому визначенні чітко і ясно розкрито сутність групової динаміки через позначення трьох її головних аспектів: 1 ) групова динаміка - це рух групи в часі; 2) обумовлюється цей рух внутрішніми і зовнішніми зв'язками групи з домінуванням перших; 3) сукупність внутрішніх зв'язків представлена ​​двома принциповими блоками - взаємодія і взаємини.

Таким чином, взаємодія і взаємовідносини виступають квінтесенцією групової динаміки. Взаємодія реалізуються через виконання рольових функцій, що призводить до структурування групи «по вертикалі» (ієрархічна структура). Взаємостосунки реалізуються через афективні переживання, що призводять до структурування групи «по горизонталі» (емоційна структура). Вибудовування обох структур, що забезпечують стійкість (і ефективність) групи, відбувається не ізольовано, а спільно.

Для більш повного і докладного уявлення про зміст групової динаміки в її сучасному науковому розумінні наведемо визначення із вітчизняного словника: «Групова динаміка - сукупність внутрішньогрупових соціальнопсихологічних процесів і явищ, що характеризують весь цикл життєздатності малої групи і його етапи: освіта, функціонування, розвиток, стабілізація, регрес, розпад. До процесів групової динаміки відносяться: керівництво та лідерство; прийняття групових рішень; нормоформування (вироблення групових думок, правил і цінностей); формування функціонально - рольової структури групи; згуртування; конфлікти; груповий тиск та інші способи регуляції індивідуальної поведінки (всі ті процеси, які фіксують і забезпечують психологічні зміни, що відбуваються в групі за час її існування).

Варто у загальному вигляді простежити розвиток тренінгових груп з метою отримання психокоррекционного ефекту. Найбільш рельєфно і наочно це можна зробити через аналіз основних етапів (фаз) тренінгового процесу.

Етапи.

Як і будь-який процес, розвиток психокорекційних груп має початок, середину і кінець. На початковому етапі основні операції та дії це: знайомство участників один з одним, інформування про цілі, завдання і засоби тренінгу; вибір форм звернення з чотирьох варіантів ( по імені: « ти» чи «Ви»; по імені та батькові: «ти» чи «Ви»). На середньому, основному етапі відбувається виконання обраних ролей з усім спектром взаємин (від недодовіри, побоювань, обережності через загострення протиріч, неприйняття і конфлікти до розуміння, співпереживання, взаємодопомоги). Тут можливий перерозподіл ролей (якщо це необхідно по ходу тренінгу або передбачено його планом) та їх програвання.

Заключний етап - це закріплення отриманих результатів (ефектів) шляхом їх точної вербалізації та систематизації; це підведення підсумків тренінгу і підготовка до розставання. Зазначені три етапи в залежності від специфіки тренінгу, конкретних умов і особливостей контингенту можуть розпадатися на відповідні фази або їх цикли. Причому не завжди можна чітко провести межу між етапами, оскільки деякі фази можуть бути віднесені як до попереднього, так і до подальшого етапу, тобто представляють собою або перехідні, або наскрізні фази.

Як приклад «розмитості» кордонів між етапами і фазами наведемо перелік психологічних феноменів, які спостерігав К. Роджерс, що характеризують «процес розвитку групової взаємодії»: 1) учасники знайомляться; 2) опір розкриттю особистості; 3) опис минулих почуттів; 4) вираз негативних почуттів; 5) вираження і дослідження особистісно значущого матеріалу; 6) вираз міжособистісних почуттів, що виникають безпосередньо в групі; 7) розвиток терапевтичної здібності в групі; 8) прийняття себе і початок змін; 9) ломка фасадів (масок, психологічних захистів); 10) отримання зворотнього зв'язку; 11) конфронтація; 12) взаємодопомога поза групою; 13) основне зіткнення; 14) вираження позитивних почуттів; 15) поведінкові зміни у групі; 16) виявленння недоліків, розчарування (в деяких випадках).

Важко однозначно точно узгодити уявлення про групову динаміку у різних авторів і привести їх до єдиної схеми. Зокрема В. Ю. Большаков, виділяє 4 фази (стадії) розвитку групи:

I. Підготовчий етап - 1) Фаза знайомство один з одним і тренером; 2) Фаза агресії (фаза фрустрації).

II . Основний етап - 3) Фаза працездатності.

III. Заключний етап - 4) Фаза розпаду групи.

У фазі знайомство, яка в основному триває від декількох хвилин до декількох десятків хвилин, учасники спілкуються на міжгруповому рівні, тобто як представники своїх соціальних груп. Тренінгова група на цій стадії формується шляхом розподілу ролей і налагодження ієрархічної структури. Залежно від специфіки тренінгу, методів, які застосовуються цю першу фазу називають по- різному, наприклад , «контакт», « розминка», «розігрів», «відтаювання», «підготовка» тощо.

Фаза агресії включає в себе аспекти «зовнішньої» і «внутрішньої» агресії. Перше - це структурування вертикалі влади всередині групи. Спочатку це здійснюється у вигляді заявок на ту чи іншу роль з активною демонстрацією своїх претензій. Слідом за цим претенденти на одну й ту ж роль вступають в суперництво, конкуруючи в розумі, волі, гострослів'ї, ерудиції, чарівливості, а іноді і в фізичній силі. Якщо подібні процеси протікають мляво, або затягуються, то тренер втручається і припиняє їх яким-небудь способом.

По завершенні боїв група викристалізовується: ролі розподілено, міні групи і фракції сформовані, потенційні зрадники зачаїлися. Настає момент внутрішньої стійкості групи, група виступає як ціле. Виживання будь-якого цілісного організму (як у біологічному, так і в соціальному плані) перевіряється ефективністю його взаємодії з оточуючим середовищем. Тренінгова група - не виключення. І вона, визначившись зі своєю ієрархічною структурою, приступає до перевірки своєї дієздатності на зовнішньому фронті. І тоді її ворогом виступає тренер. Група провокує лідера на сутичку з ним. Групі для самоствердження потрібна «маленька перемога». Заради такого «дозрівання» групи тренер іноді бере на себе роль «цапа відбувайла» або «ізгоя», проте з наступним відновленням «статус- кво».

Фаза «агресії» вважається завершеною успішно, якщо, по-перше, суперечки не перетворилися в знищення (психологічне), по-друге, всі сутички завершені, і всіма зроблено певні висновки, і, по-третє, турніри завершилися природнім чином без спеціального втручання тренера. Деякі автори цю фазу розглядають як частину основного етапу. Синонимиченими позначеннями фази «агресії» є: «опір», «конфлікт», «протидія», «напруга».

Фаза працездатності характеризується вибудовуванням емоційної структури і переходом від конфронтації до згуртованності і продуктивної спільної діяльності (що дало привід називати її «продуктивною»). Критицизм і скепсис поступається місцем зацікавленості та розуміння. Рефлексія розширюється​​. Група ефективно вирішує свої проблеми. Саме на цьому етапі відбуваються основні зрушення, що складають суть психокорекційного ефекту, заради якого і застосовується тренінг. Тому зустрічаються такі позначення фаз цього етапу , як « зміни» , «лабілізація» тощо.

Фаза розпаду групи уособлює заключний етап життя групи. Зазвичай як завершення тренінгового спілкування проводиться обговорення пережитого всіма учасниками, тому іноді цю складову називають фазою «обміну почуттями», фазою «інтеграції». На цій фазі відбувається закріплення досягнутих позитивних змін через їх «проговорювання» і співвіднесення з реальними життєвими ситуаціями в минулому і майбутньому. На цій фазі вже немає виконавців різних ролей, всі займають рівні позиції, у всіх рівний статус. Тренінг закінчено, і кожен отримав стільки "скільки зміг взяти". Завершеня групи настає у випадку вичерпання її функцій: 1) вирішені всі питання, що цікавлять групу і її окремих учасників; 2) впевненість учасників, що тренінг їм більше нічого вже дати не в змозі. Можливий і варіант вимушеного завершення роботи тренінгової групи – як наслідок помилкових дій в структурі групи: 1) зміна цілей; 2) видхід з групи лідерів; 3) конфлікт тренера з групою, що вийшла з-під його контролю, деструктивний характер взаємостосунків. Часто тренінги завершуються ритуалом прощання. Він покликаний акцентувати успіхи та ефективність проведеної роботи, ослабити можливу гіркоту розставання і «навести мости» на майбутнє.

Тренер має пам 'ятати, що:

- стадії групової динаміки найбільш чітко і яскраво проявля­ються у тривалих тренінгах (два, три і більше днів);

- групова динаміка активізує кожного під час тренінгової робо­ти настільки, наскільки він є включеним у цей процес. Активність учасника в групі є еквівалентом ефективності його навчання;

- ефективність розвитку процесів групової динаміки у навчаль­них тренінгах значною мірою залежить від рівня довіри та згуртова­ності учасників групи;

- успішно вирішити всі поставлені завдання навчального тре­нінгу група може в тому разі, якщо досягне стадії функціонування (третьої стадії, для якої характерна стабільна працездатність групи).

Отже, знання тренером сутності групової динаміки допомагає управляти процесом розвитку групи, спрямовувати її на досягнен­ня бажаних результатів.

Ми розглянули тренінговий процес в першу чергу як процес розвитку групи, як групову динаміку. Але не менш важливий і цікавий індивідуально - суб'єктивний аспект цього процесу. Не маючи можливості докладно зупинитися на ньому, наведу лише один погляд на цю сторону групової психокорекцї. Так, Л. М. Мітіна в цьому плані тренінговий процес представляє як послідовне підключення різних психічних сфер особистості. Кожне таке підключення знаменує перехід індивіда та групи на більш високу ступінь психокорекції.

1 . Стадія підготовки - включення мотиваційних процесів.

2 . Стадія усвідомлення - підключення когнітивних процесів.

3 . Стадія переоцінки - підключення афективних процесів.

4 . Стадія дії - підключення поведінкових процесів.

Видно, що перша стадія відповідає першому етапу розвитку групи, друга, третя і четверта стадії - другого етапу груповой динаміки.