18. Сутність регіональної економічної політики. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної політики.

Державна регіональна економічна політика  це сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються державою у сфері розвитку регіонів відповідно до поточних і стратегічних ці­лей. Ці заходи спрямовуються на:

• ефективний розвиток і розміщення продуктивних сил окремих регіонів;

• раціональне використан­ня природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалів;

• створення здорових умов для життя і діяльності населення;

• забезпечення еко­номічної безпеки та вдосконалення територіальної організації суспільства.

Державна регіональна економічна політика є складовою державної регіональної політики, яка охоплює економічний, соціальний, демографічний, екологічний, поселенський і науково-технічний аспекти. Необхідність розроблення та реалізації державної регіональної політики зумовлена наявністю значних відмінностей і суперечностей між окремими регіона­ми, що особливо чітко виявляються в умовах переходу до ринкових відносин. У нашій країні існують значні відмінності в рівнях концентрації промисловості по регіонах, що впливає на рівень життя людей, умови їхньої життєдіяльності, екологічну ситуацію. В економічному відношенні високий рівень концентрації промисловості в окремих регіонах сьогодні не супроводжується аналогічним рівнем ефективності функціонування господарства цих регіонів. Особливої уваги заслуговує економічна ситуація в старопромислових регіонах, яка значною мірою склалася історично й зумовлена переважно їх моноспеціалізаціею. Загострення економічних, екологічних і соціальних проблем у цих регіонах вимагає регулювання їх розвитку через установлення відповідних пріоритетів, тобто надання пе­реваг окремим галузям господарства або видам діяльності. Особливо актуальною як в окремих регіонах, так і в державі в цілому є проблема забезпечення населення робочими місцями, тобто розвиток галузей і ви­дів діяльності, які б могли запобігти масовому вивільненню робочої сили і водночас сприяти створенню нових робочих місць. Забезпечення опти­мальної зайнятості населення – важлива умова економічної стабільності в державі та сталого економічного розвитку.

Суб'єкти державної регіональної економічної політики – центральні й місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції вирішують питання соціально-економічного розвитку регіонів. Об'єкти – територіальні утворення, у межах яких здійснюються державне управління та місцеве самоврядування. Склад останніх визначається адміністративно-територіальним устроєм та економічним районуванням України.

Державна регіональна економічна політика передбачає поєднан­ня широких повноважень місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування з координуючою роллю держави для забезпечення збалансованого розвитку господарства та стабілізації соціально-економічної ситуації в кожному регіоні. Вона спрямовується на забезпечення однакових умов функціонування регіональних господар­ських комплексів та збереження територіальної цілісності України.

19. Механізм реалізації регіональної економічної політики в Україні. Необхідність його вдосконалення в сучасних умовах.

Державна регіональна економічна політика  це сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються державою у сфері розвитку регіонів відповідно до поточних і стратегічних ці­лей. Ці заходи спрямовуються на:

• ефективний розвиток і розміщення продуктивних сил окремих регіонів;

• раціональне використан­ня природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалів;

• створення здорових умов для життя і діяльності населення;

• забезпечення еко­номічної безпеки та вдосконалення територіальної організації суспільства.

Державна регіональна політика спрямовується на розмежування повноважень між центром і регіонами. Економічні реформи, які проводяться в Україні, передбачають децентралізацію управління, підвищення самостійності регіонів. Зростання ролі регіонів у різних сферах і насамперед в управлінні державним майном, регулю­ванні використання природних ресурсів, сприятиме забезпеченню належних умов праці й охорони здоров'я населення.

Важливою сферою розмежування повноважень центральних орга­нів влади та органів місцевого самоврядування є управління економікою, підвищення якості прогнозування, посилення управління економічними процесами. Таке розміщення регламентується Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими державними законодавчими та нормативними актами.

Влада усіх рівнів управління економікою здійснюється за трьома основними принципами:

• визначення і розмежування повноважень органів виконавчої вла­ди та місцевого самоврядування;

• підпорядкування в системі органів виконавчої влади та у сфері реалізації делегованих повноважень виконавчої влади;

• взаємодія і партнерство різних рівнів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в областях, містах Києві та Севасто­полі, районах, районах міст Києва і Севастополя.

Адміністративна реформа в Україні зумовила бага­то проблем стосовно управління економікою на рівні районів, міст, областей і країни в цілому. Центральні органи влади, маючи повнова­ження щодо управління окремими сферами економіки, повинні нести особливу відповідальність за результати своєї діяльності.

Зміцнення місцевих фінансів і розширення прав місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці України досягається шляхом:

• збільшення частки закріплених у бюджетах доходів на всіх рівнях бюджетної системи;

• розширення ролі місцевих податків і зборів;

• розроблення науково обгрунтованих критеріїв встановлення нор­мативів відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів;

• визначення засад надання місцевим бюджетам дотацій, субсидій і субвенцій.

Складовою державної регіональної економічної політики є й механізм бюджетного регулювання на основі створення загальнодержавних, регіональних та місцевих цільових фондів для вирівнювання доходів територій, у тому числі і шляхом надання відповідних субсидій та субвенцій.

За роки незалежності в нашій державі істотно змінилася економіч­на ситуація, що особливо простежується на рівні регіонів. Після значного спаду промислового й сільськогосподарського виробництва, за­грозливих масштабів безробіття, проблем енергозабезпеченості, особливо в аграрному секторі економіки, зараз спостерігається підйом виробництва, зменшення безробіття. Екологі­чна ситуація в окремих регіонах є складною, що вимагає великих фінан­сових ресурсів для її поліпшення. В таких умовах регіональні аспекти державної концепції розвитку і розміщення продуктивних сил передбачають виконання таких завдань:

• реструктуризації економіки насамперед промислових регіонів та центрів з надмірною концентрацією підприємств важкої промисловості та складною економічною ситуацією.

• розвитку експортних та імпортозамінних виробництв у регіонах, де для цього є сприятливі умови;

• нарощування масштабів виробництва товарів народного споживан­ня, сільськогосподарського і транспортного машинобудування;

• інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в регіонах з метою максимального забезпечення продовольством та нарощування експортного потенціалу на основі реформування виробничих і земельних відносин;

• стримування вивільнення робочої сили із сфери виробництва, створення нових робочих місць у галузях, що розвиваються, у споживчих галузях та організаціях ринкової інфраструктури;

• поліпшення екологічної ситуації в Донецькому і Придніпровсько­му економічних районах і на територіях, що зазнали впливу катастрофи на Чорнобильській АЕС;

• прискореного розвитку регіональної і міжрегіональної інфраструктури, що сприятиме підвищенню ефективності територіального поділу праці.