1.10.Етика науково-технічної творчості

Актуальне значення в технічній творчості мають моральні питання, формування фахових моральних якостей творчих працівників. Творчість в будь-яких її видах передбачає активність, ініціативу, вільне духовне та практичне самовираження й самоствердження людини.

Найбільш специфічною функцією науково-технічної творчості є його гносеологічна функція. Успішне її здійснення можливе лише за умови, що дослідник підходить до об’єкту дослідження чесно, об’єктивно, тобто бажаючи пізнати об’єкт таким, яким він є.

Наукова об’єктивність – це найбільш загальна моральна вимога в етиці науково-технічного працівника.

Будь-яке наукове ствердження, положення, відкриття, винахід і т. д. повинно бути всебічно доведене, обґрунтоване, виведене методами, засобами, взятими з арсеналу самої науки.

В історії науки й техніки були випадки, коли, намагаючись будь за що протягнути свої «відкриття»,«винаходи», їх автори використовували демагогію й інші непорядні засоби. Це завдає великої шкоди. Наприклад, впровадження нової технології, не дивлячись на те, що вона себе не виправдовує.

Перед тим, як подавати заявку на винахід або відкриття, потрібно провести всебічний науковий аналіз. Потрібно вміти з готовністю змінити або навіть відкинути улюблену ідею, теорію, якщо факти суперечать їй. Етична норма доказовості вимагає бути вимогливим до себе, самокритичним, не повинно бути поспішних висновків та публікацій. Але це не означає, що потрібно приховувати свої ідеї до повного завершення їх доведення: закінчені частинні висновки повинні бути опубліковані, оскільки їх потребують інші.

Творчі рішення вченого, винахідника звичайно оцінюються опонентами, колегами, експертами і т. д.

Опонент – це виразник тієї доказовості, яка претендує на повне або часткове спростування доказовості, яка наводиться автором. Можна не поважати його як людину, вченого, але необхідно прислухатись до його думки, оскільки вона доказова.

Помилковість точки зору опонента повинна бути доведена науково. Повинно бути ретельне й точне цитування чужих праць, правильне з’ясування сутності протилежних точок зору. А для цього потрібне ретельне їхнє вивчення. При цьому особливе значення має сміливий захист своїх переконань, принцип захисту істини.

Сучасна науково-технічна творчість – це узагальнена форма діяльності, оскільки вона можлива лише з використанням досягнень попередників та взаємного обміну інформацією між колективами й окремими працівниками.

Тому творчий працівник повинен чітко усвідомлювати, яка міра його заслуг в науці й техніці, правильно оцінювати себе. Найбільшим проявом недобросовісності є привласнення чужих заслуг, відкриття, ідеї, рішення, висновків тощо. Буває так, що співробітник досяг успіху сумісно з колегами, а публікує результати тільки від свого імені. Іноді використовуються чужі думки без посилань на першоджерела. Плагіат позбавляє морального права називатись творчим працівником. Якщо в різних країнах, містах двоє або кілька осіб дійшли однакових висновків, то пріоритет належить тому, хто це зробив раніше.

Не всяке вкладання свого труда в те чи інше наукове дослідження або винахід дає право на співавторство. Для цього потрібно виконати якийсь певний обсяг дослідницької програми в наукових дослідженнях та зробити творчий внесок у створення винаходу.

При сумісній творчості повинна бути взаємна доброзичливість, довіра, щирість у відносинах, відсутність гонористого бажання виділитись, з яким пов’язане перебільшення власного внеску в загальні досягнення.