1.9.Організація творчого колективу
Науково-технічна творчість все більше стає сферою колективної діяльності. При цьому поєднуються інтелект індивідуума та інтелект колективу.
Творчі колективи повинні бути системами, які сприяють творчості, в котрих організованість не виключала б індивідуальної ініціативи.
При цьому велику роль відіграють соціально-психологічні та організаційні проблеми первинного творчого колективу.
Первинний творчий колектив – це мікрогрупа людей з притаманною їй структурою взаємовідносин та розподілом ролей. В добре організованій групі емоційні взаємовідношення підпорядковані діловим.
В первинних колективах завжди виділяються люди, які займають у вирішенні задач різні «рольові» позиції. Один із співробітників бере на себе роль «генератора ідей», інший – «критика», третій – організаційну, четвертий – виконавчу діяльність, п’ятий – впровадження і т. д. Часто один співробітник виконує кілька ролей.
Як відзначається [14], ідея нового винаходу виникає у окремої людини. Хоча нам нічого не відомо про винахідницькі колективи античного часу, середньовіччя, міф про великих винахідників, як основну рушійну силу технічного прогресу – лише красивий міф. Не відкидаючи їхньої ролі у створенні винаходів, слід завжди пам’ятати, що це – завжди «загальний труд», обумовлений або корпорацією, або використанням робіт попередників.
Особиста бібліотека Т. А. Едісона свідчить про те, що він користувався майже повною інформацією про досягнення та дослідження в галузі електротехніки у всьому світі. В лабораторіях Едісона працювали Н. Тесла, Е. Г. Ачесон, Дж. Крейсі, А. Коннелі, Ф. Стрег та інші.
Ефективність будь-якої колективної праці більша від суми ефективної праці окремих людей. Це особливо помітно у творчій праці. Колектив менше помиляється, має більш «свіжий погляд» на задачу і т. і.
В технічній творчості особливе значення мають малі групи, які працюють в умовах безпосереднього контакту (групи конструкторів, бригади винахідників та раціоналізаторів і т. і.).
Ефективність роботи групи збільшується зі збільшенням числа членів. Оптимальний чисельний склад – N= 64 людини. ЯкщоN 10, то утруднюються безпосередні контакти між членами групи. Спостерігається поділ на фракції, зниження загальної ефективності.
Принцип вибору оптимальної структури. Організаційні структури малих груп та принципи вибору оптимальної структури такі.
1. Структура незамкненого ланцюга.При цьому творчий процес розподіляється на окремі кроки, які виконуються послідовно різними членами колективу. Таку структуру можливо застосовувати при вирішенні тривіальних технічних задач. У винахідницьких колективах така структура використовується при несумісності окремих членів.
2. Структура зірки.Застосовується, коли окремі члени колективу вирішують паралельно одну й ту ж задачу, а результати передають в координуючий центр. У винахідницьких колективах така структура застосовується на окремих етапах, наприклад, при генеруванні ідей різними методами.
3. Структура кола.Застосовується тоді, коли процес вирішення винахідницької задачі розподіляється на деякі цикли, що виконуються окремими членами колективу. Кінець одного циклу є початком іншого. У винахідницькому колективі застосовується як тимчасова структура при перетворенні принципу вирішення в конкретну схему (систему) при різних спеціальностях членів колективу (механік, технолог, електрик, дизайнер, економіст і т. д.).
4. Структура взаємно пов’язаної мережі.При такій структурі відбувається вільний обмін думками, інформацією, ідеями, досвідом і т. д. Це – найкраща форма для винахідницьких колективів.
Формування колективу повинно відбуватись з урахуванням сумісності. При цьому необхідно виходити з низки основних принципів.
Принцип відповідності структури колективу фактичній супідрядності його членів. Керівником колективу повинен бути той його член, який має більш високий творчий потенціал і користується найбільшим авторитетом. Тому в даному разі потрібно вибирати керівника.
Принцип гетерогенності творчого колективу. У творчому колективі повинні бути люди різного віку, статі, фаху, обсягу знань, досвіду, характеру, темпераменту і т. д. Це забезпечує найкращий обмін ідеями. В колективі повинні бути не тільки фахівці в області техніки, але й економісти, біологи, художники, соціологи тощо.
В технічній творчості виявляється парадокс «ерудита-профана» зі«свіжим поглядом», який може запропонувати рішення, яке непосильне для кращих фахівців.
Принцип сумісності членів творчого колективу. В малому творчому колективі повинна бути сумісність інтелектуальна, психологічна, моральна і т. д. для того, щоб гетерогенність колективу не виходила за допустимі межі, щоб це був згуртований колектив з нормальними людськими відносинами. Тому потрібне добровільне об’єднання в колектив самих членів.
Принцип комплектності. Потрібно залучати до малої винахідницької групи представників основних галузей знань, необхідних для вирішення конкретної задачі. Наприклад, при створенні сучасного автомобіля у творчу групу необхідно залучати механіка, технолога, електрика, дизайнера. Крім того – спеціалістів з технічної біоніки, художнього конструювання, інженерної психології, історії техніки і т. д.
Принцип перманентності. Потрібне безперервне формування колективу, змінення його структури, складу, повинні використовуватись нові методи творчості і т. д.
Принцип рівності членів колективу. Повинна бути змога вільного висловлювання творчих ідей для будь-якого члена колективу. Помилки – це природні підготовчі етапи на шляху до рішення. Оригінальні,«дикі» на перший погляд ідеї повинні обговорюватись особливо уважно.
Принцип істинного авторства та співавторства.
Принцип стимулювання (морального, матеріального).
Принцип планування. Метою принципу є створення умов для творчої праці колективу. Особливу увагу слід звернути на психологічні фактори.
Принцип динамічного контролю. Тобто потрібен контроль за діяльністю колективу.
Принцип зовнішніх контактів. Потрібне вивчення результатів праці сучасників та попередників. Повинна працювати система інформації, зовнішній контакт між новаторами.
Принцип солідарності. В колективі повинні бути: взаємна підтримка, критика, організоване обговорення своїх професіональних питань і т. д.
Таким чином, колектив формується із спеціалістів, необхідних для вирішення проблем конкретного типу. Принципи формування творчого колективу не виключають різниці в позиціях дослідників, боротьби думок і т. і. Ніякі життєві колізії та наукові зіткнення не повинні призводити до дестабілізації праці колективу.
Колектив повинен безперервно формуватись. Якщо цього не дотримуватись, колектив буде старіти, потенціал його творчої активності стане зменшуватись, збільшиться несумісність між керівниками й рядовими співробітниками, втрачається намагання членів колективу до удосконалення.
Число співробітників у наукових колективах повинно бути не більше 20. Такі колективи, споживаючи менше половини всіх ресурсів науки, дають 90% всіх нових наукових результатів у природознавстві. При цьому група з 15 осіб працює продуктивніше, ніж з 5 осіб, та лише на 50% гірше за продуктивністю, ніж група з 45–50 осіб.
В творчому колективі повинна бути можливість підміни будь-якого співробітника іншим, але підміни не зовсім еквівалентної. Повинен додержуватись принцип наукової рівності: значущість та істинність ідеї визначається незалежно від того, ким та за яких обставин вона висловлена. В колективі повинен бути мінімальний контроль, повинно додержуватись право творчого працівника на помилку й критику.
Раціональна внутрішня організація передбачає: зіграність та тісноту взаємозв’язків ролей, міцні особисті зв’язки, концентрацію дій навколо поставленої мети, якість виконання «рольових» функцій керівника.
Управляти – це означає: передбачати, організовувати, керувати, координувати, контролювати.
До основних функцій керівника належить: вибір теми, складання організаційного плану, підбір та розставляння кадрів, прийняття рішень, створення в колективі творчої обстановки. Керівник не повинен часто бути «критиком» та«виконавцем». Робота групи буде ефективною, якщо керівник буде генерувати ідеї та організовувати діяльність групи. Він повинен бути«комунікатором», тобто повинен створювати зв’язок групи з суспільством, науки з практикою. Повинен уміти надихати, спонукати інших до творчості. При постановці задачі потрібно концентрувати увагу колективу на роботі, а не взаємовідношеннях, не нав’язувати своїх думок, дозволяти вільно висловлювати опозиційні думки і т. д.
Колективна дія має перевагу над індивідуальною там, де існує можливість або пряма необхідність розділення праці. Індивідуальна дія має перевагу над дією колективною там, де розділення праці не дає користі або не можливе, де чиясь присутність скоріше заважає, ніж допомагає.
Творчість потребує іноді значної інтимності, безпосередності, особливо на стадіях початкового пошуку. Суттєву роль відіграє зв’язок між членами колективу. Інформація повинна рухатись у різних напрямках.
Перевантаження керівника колективу різними обов’язками при одночасній централізації в його руках зв’язків та права приймати рішення призводить до того, що з ним важко встановити контакт, що негативно впливає на функціонування колективу.