
- •В. Д. Флора принципи технічної творчості Навчальний посібник
- •Передмова
- •Вступ в.1. Творчість та можливості її моделювання
- •В.2. Роль та місце технічної творчості в історії людства
- •В.3. Критерії та різновиди технічної творчості
- •Контрольні запитання
- •Розділ1 діалектика творчості та її особливості
- •1.1. Загальні принципи дослідження технічних систем
- •1.2.Загальний спосіб класифікації винаходів. Терміни впровадження
- •1.3 Системний підхід у технічній творчості
- •1.4. Метод чорних ящиків
- •1.5. Особливості дослідження технічних об’єктів як систем
- •1.6.Закономірності розвитку технічних систем [8]
- •1.7.Психологічні особливості науково-технічної творчості
- •1.8. Рівні творчої діяльності
- •1.9.Організація творчого колективу
- •1.10.Етика науково-технічної творчості
- •Контрольні запитання
- •Розділ2 методи пошуку нових технічних рішень
- •2.1.Розвиток методики технічної творчості. Евристика та її сутність
- •2.2. Морфологічний аналіз (ма)
- •2.3.Асоціативні методи пошуку технічних рішень
- •2.3.1.Метод фокальних об’єктів
- •2.3.2. Метод гірлянд випадковостей та асоціацій
- •2.3.3.Тезауруси винахідницьких ідей
- •2.4.Метод контрольних запитань (мкз)
- •2.5. Мозковий штурм (мш)
- •2.6.Синектика
- •2.7.Інші методи й методики пошуку технічних рішень та активізації творчості
- •2.7.1. Метод «матриць відкриття»
- •2.7.2.Метод десяткових матриць пошуку (дмп)
- •2.7.3.Метод семикратного пошуку
- •2.7.4.Систематична евристика (се)
- •2.7.5. Функціонально-вартісний аналіз (фва)
- •2.7.6.Метод «чорного ящика»
- •2.7.7. Моделювання за допомогою «маленьких чоловічків»
- •2.7.8. Метод музейного експерименту [14]
- •2.7.9.Метод «наради піратів» [14]
- •Контрольні запитання
- •Розділ3 Аналіз задач та синтез технічних рішень
- •3.1.Вепольний аналіз [17]
- •3.2.Стандарти на вирішення винахідницьких задач [25]
- •3.2.1. Синтез вепольних систем
- •3.2.1.1. Веполь
- •3.2.1.2. Комплексний веполь
- •3.2.1.3. Веполь на зовнішньому середовищі
- •3.2.1.4. Оптимальний режим
- •3.2.1.5. Максимальний режим
- •3.2.2. Перетворення вепольних систем
- •3.2.2.1. Подрібнення
- •3.2.2.2. Магнітне поле
- •3.2.2.3.Фізефекти
- •3.2.2.4. Динамізація
- •3.2.2.5. Структура полів
- •3.2.2.6. Структура речовин
- •3.2.3. Синтез складних вепольних систем
- •3.2.3.1. Полісистеми
- •3.2.3.2. Ланцюговий веполь
- •3.2.3.3. Подвійний веполь
- •3.2.4. Перехід до фепольних систем
- •3.2.4.1. Феполь
- •3.2.4.2. Комплексний феполь
- •3.2.4.3. Феполь на зовнішньому середовищі
- •3.2.4.4. Фізефекти
- •3.2.4.5. Динамізація
- •3.2.4.6. Структура полів
- •3.2.5. Усунення шкідливих зв’язків у веполях
- •3.2.5.1. Руйнування веполя уведенням третьої речовини
- •3.2.5.2. Силове руйнування
- •3.2.6.2. Системний перехід 2: протилежні властивості цілого й частин
- •3.2.6.3. Системний перехід 3: перехід на мікрорівень
- •3.2.6.4. Системний перехід 4: перехід в надсистему
- •3.2.6.5. Застосування фізефектів після системних переходів
- •3.2.7. Обхідні шляхи вирішення задач на виявлення та вимірювання
- •3.2.7.1. Замість виявлення або вимірювання – змінення системи
- •3.2.7.2. Застосування копій
- •3.2.7.3. Вимірювання – два послідовних виявлення
- •3.2.8. Синтез вепольних систем
- •3.2.8.1. «Вимірювальний» веполь
- •3.2.8.2. Комплексний «вимірювальний» веполь
- •3.2.8.3. «Вимірювальний» веполь на зовнішньому середовищі
- •3.2.8.4. Фізефекти
- •3.2.9.Синтез складних вепольних систем
- •3.2.9.1. Полісистеми
- •3.2.9.2. Крізне поле
- •3.2.9.3. Резонанс
- •3.2.10. Перехід до фепольних систем
- •3.2.10.1. «Вимірювальний» феполь
- •3.2.10.2. Комплексний вимірювальний феполь
- •3.2.10.3. «Вимірювальний» феполь на зовнішньому середовищі
- •3.2.10.4. Фізефекти
- •3.2.11. Напрям розвитку вимірювальних систем
- •3.2.12. Добавлення речовин при добудові, перебудові й руйнуванні веполів
- •3.2.12.1. Обхідні шляхи
- •3.2.12.2. «Роздвоєння» речовини
- •3.2.12.3. Уведення великих кількостей речовини
- •3.2.13. Уведення полів при добудові, перебудові та руйнуванні веполів
- •3.2.13.1. Використання полів за сумісництвом
- •3.2.13.2. Уведення полів із зовнішнього середовища
- •3.2.13.3. Використання речовин, які можуть стати джерелами полів
- •3.2.13.4. Суміщення несумісних полів
- •3.2.14.Фазові переходи
- •3.2.15. Об’єднання об’єктів в систему і об’єднання систем в надсистему
- •3.2.15.1. Узгодження ритміки
- •3.2.16. Застосування фізефектів
- •3.2.16.1. Самокеровані переходи
- •3.2.16.2. Підсилення поля на виході
- •3.3. Методи програмного вирішення винахідницьких технічних задач
- •3.3.1. Алгоритм вирішення винахідницьких задач (ариз)
- •Частина 1. Аналіз початкової ситуації
- •Частина 2. Аналіз задачі
- •Частина 3. Аналіз моделі задачі
- •Частина 4. Розв’язання фізичного протиріччя
- •Частина 5. Аналіз способу усунення фізичного протиріччя
- •Частина 6. Розвиток одержаної відповіді
- •Частина 7. Аналіз ходу вирішення
- •3.3.2. Узагальнений алгоритм пошуку нових технічних рішень
- •3.4. Евристичні прийоми та операції
- •3.4.1. Характеристика та відмінні ознаки операцій Коллера [26]
- •3.4.2. Межгалузевий фонд евристичних прийомів перетворення об’єкта [26]
- •1. Перетворення форми
- •2. Перетворення структури
- •3. Перетворення у просторі
- •4. Перетворення у часі
- •7. Прийоми диференціації
- •9. Використання профілактичних заходів
- •10. Використання резервів
- •12. Підвищення технологічності
- •3.5. Узагальнений евристичний метод 26
- •Контрольні запитання
- •Розділ4 Раціональний творчий процес50
- •4.1. Основні етапи й поняття раціонального творчого процесу
- •4.2. Вибір задачі й аналіз технічної системи
- •4.3. Ідеальне кінцеве рішення, протиріччя, нове технічне рішення
- •4.4. Вибір методів пошуку рішення
- •4.5. Деякі рекомендації винахідникам-початківцям
- •4.6. Фонд технічних рішень
- •Контрольні запитання
- •Розділ5 Оформлення та правовий захист інтелектуальної власності [51]
- •5.1. Право інтелектуальної власності в умовах ринкової економіки
- •5.2. Правовий захист від недобросовісної конкуренції
- •5.3. Можливі канали втрати комерційної таємниці та конфіденційної інформації
- •5.4. Регулювання відносин організації з працівниками та партнерами
- •5.5. Підготовка результатів прикладних наукових досліджень до публікації
- •5.6. Оформлення заявки на винахід
- •5.6.1. Загальні положення
- •5.6.2. Структура опису винаходу (корисної моделі)
- •5.6.3. Визначення суті винаходу
- •5.6.4. Формула винаходу
- •5.6.5. Креслення або інші ілюстративні матеріали
- •5.6.6. Реферат
- •5.6.7. Пріоритет заявки на винахід
- •5.6.8. Правила складання опису і формули винаходу та реферату (з наведенням прикладу)
- •Контрольні запитання
- •Розділ 6 Навчальні творчі технічні задачі
- •6.1. Найпростіші творчі технічні задачі
- •6.2. Проблемні задачі
- •Розділ7 Деякі психологічні, організаційні, економічні та технічні аспекти винахідництва
- •7.1. Психологічні аспекти творчості
- •7.2. Деякі психологічні правила одержання рішень творчих задач
- •7.3. Винахідницька машина (вм)
- •7.4. Нові вироби
- •7.5. Деякі видатні досягнення винахідницької діяльності людства
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Флора Валентин Данилович
1.8. Рівні творчої діяльності
Сутність творчого процесу полягає в реорганізації наявного досвіду, знань та формуванні на їхній основі нових комбінацій, рішень. Розрізняють вищий та нижчий рівні творчості.
Нижчий рівень творчості полягає у використанні вже існуючих знань, в розширенні області їхнього застосування. Наприклад, книгодрукування є аналогом відомого способу розмноження рисунків, який був застосований для розмноження текстів.
Вищий рівень творчості пов’язаний зі створенням якоїсь зовсім нової, яка не має аналога, концепції, ідеї, більшою або меншою мірою революціонізуючої науку і техніку (наприклад, теорія відносності А. Ейнштейна)
Cтупінь оригінальності, новизни, корисності, вартості технічного рішення характеризує його творчий рівень, долю творчого акту в процесі вирішення задачі.
Винахідницькі задачі умовно поділяють на п’ять рівнів, а творчий процес вирішення задачі – на кілька стадій (А, Б, В, Г, Д, Е) (табл. 1.3).
Таблиця 1.3. Рівні винахідницьких задач
Рівні |
Стадії творчого процесу | |||||
А |
Б |
В |
Г |
Д |
Е | |
5 |
Знайдена нова проблема |
Знайдено новий метод |
Одержано нові дані, що відносяться до проблеми |
Знайдено новий принцип |
Створено нові конструктивні принципи |
Змінена вся система, в яку увійшла нова конструкція |
4 |
Знайдена нова задача |
Знайдено нову пошукову концепцію |
Одержано нові дані, що стосуються задачі |
Знайдено нове рішення |
Створена нова конструкція |
Конструкція застосована по-новому |
3 |
Змінена початкова задача |
Пошукова концепція змінена стосовно до умов задачі |
Зібрана інформація змінена стосовно до умов задачі |
Змінене відоме рішення |
Змінена початкова конструкція |
Впроваджена нова конструкція |
2 |
Вибрана одна з кількох задач |
Вибрана одна пошукова концепція з кількох |
Зібрані відомості з кількох джерел |
Вибране одне рішення з кількох |
Вибрано одну конструкцію з кількох |
Впроваджено модифікацію готової конструкції |
1 |
Використано готову задачу |
Використана готова пошукова концепція |
Використані наявні відомості |
Використане готове рішення |
Використана готова конструкція |
Впроваджена готова конструкція |
Етапи |
Вибір задачі |
Вибір пошукової концепції |
Збирання інформації |
Пошук ідеї рішення |
Розвиток ідеї в конструкцію |
Впровадження |
Як відмічається [17], перший рівень – це найлегші задачі на застосування засобів (пристроїв, способів, речовин), які саме призначені для цієї мети.
Приклад: є піч, в якій знаходиться розтоплений метал. До центральної зони печі підведено трубопровід для рідкого кисню. Що потрібно зробити, щоб кисень, який іде цією трубою, не газифікувався аж до виходу в метал?
Відповідь: теплоізоляція, примусове охолодження і т. д.
Одержане авторське свідоцтво № 317707 «Устройство для подачи жидкого кислорода в расплавленный металл, выполненное в виде четырех концентрически расположенных труб и наконечника, отличающееся тем, что с целью предотвращения газификации кислорода в потоке внутренняя труба изолирована от окружающих тепловой изоляцией с толщиной 15–20 мм».
Це авторське свідоцтво має 10 авторів.
Одна й та ж задача може бути вирішена на різних рівнях.
Приклад.Дуга заважає електрозварнику спостерігати за процесами, які проходять в зоні зварювання. Світло дуги «забиває» менш яскраві деталі. Як бути?
На першому рівні: освітити зону зварювання променем, більш яскравим, ніж дуга.
Якщо поставлені умови: «Покращити умови без суттєвого ускладнення апаратури на зниження продуктивності», то задача вирішується надругому рівній потребує більшої кількості спроб (кілька десятків варіантів). Одержане а. с. № 252549«Устройство для защиты глаз и лица электросварщика, содержащее корпус и рамку с встроенным в нее светофильтром, отличающееся тем, что с целью улучшения наблюдения за процессом сварки, оно снабжено рефлектором, выполненным в виде прямоугольного сектора сферы по габаритам корпуса и фокусирующим свет от дуги на свариваемые материалы в зону расплавления».
У задачах першого рівня об’єкт не змінюється. На другому рівні об’єкт змінюється, але не сильно. На третьому рівні об’єкт змінюється сильно. На четвертому він змінюється повністю. А на п’ятому змінюється технічна система, в котру входить об’єкт.
Приклад винаходу третього рівня:
«Винтовая пара, состоящая из винта и гайки, отличающаяся тем, что с целью предупреждения износа их поверхности путем устранения трения между ними во время работы винт и гайка расположены с зазором, сохраняемым во время работы, в их резьбе уложены обмотки для создания электромагнитного поля, обеспечивающие поступательное движение гайки относительно винта» (а. с. № 154459).
Приклад винаходу четвертого рівнятакий.
Раніше контроль зносу двигуна проводили, періодично відбираючи проби масла й визначаючи вміст в них металевих часток. А. с. № 260249 запропоновано додавати в масло люмінофор та за зміненням світіння (дрібні частки металу гасять світіння) безперервно контролювати концентрацію часток металу. Початковий спосіб змінений повністю. Використаний фізичний ефект менш відомий, ніж в попередньому винаході. Знайдена ідея ширша від запатентованого способу контролю зносу: за гасінням люмінесценції можливо контролювати появу металічних часток і в інших випадках.
Прикладом винаходу п’ятого рівняможе бути а. с. СРСР № 105011. Запропоновано спосіб одержання високих та надвисоких тисків імпульсним електричним розрядом всередині об’єму будь-якої провідної або непровідної рідини. Це – піонерський винахід: відкрите нове явище (ефект) – електрогідравлічний удар.
Отже, задачі першого рівня й засоби їхнього вирішення знаходяться в межах однієї вузької спеціальності. Задачі другого рівня й засоби їх вирішення стосуються однієї галузі техніки. Для задач третього рівня рішення доводиться шукати в інших галузях техніки. Рішення задач четвертого рівня слід шукати не в техніці, а в науці, звичайно серед мало застосовуваних фізичних та хімічних ефектів та явищ.
На вищих підрівнях задач п’ятого рівня засоби вирішення можуть взагалі виявитись за межами сучасної науки. Тому спочатку потрібно зробити відкриття, а потім, спираючись на нові наукові дані, вирішувати винахідницьку задачу.
На протязі майже всієї історії технічної творчості винахідники йшли до мети старим, малопродуктивним способом «спроб та помилок», сутність якого полягає в перебиранні (часто безсистемному, випадковому) можливих варіантів вирішення.
Винахідник подумки задає собі запитання: «А що, як зробити так? Або так?» і т. д. Чим складніша задача, тим більше можливих варіантів рішення, більше спроб (табл. 1.4).
Таблиця 1.4. Кількість спроб в залежності від складності задачі
Рівень |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Кількість винаходів, % |
32 |
45 |
19 |
3,7 |
0,3 |
Кількість спроб |
n < 10 |
n 10 |
n 102 |
n 103 |
n 104 |
Наприклад, Едісон зробив біля 50000 дослідів раніше, ніж винайшов лужний акумулятор.
Судячи з табл. 1.4, близько 77% винаходів – це лише нові конструктивні удосконалення, для створення котрих потрібні звичайні знання та навички сучасного інженера. Якісні зміни техніки відбуваються винаходами 3–5 рівнів, а їх – менше ¼ всіх винаходів.
В історії техніки не багато винаходів революційного характеру: всього 150–200. Це пов’язано з високою трудомісткістю задач вищих рівнів.
Основним недоліком методу спроб та помилок є низька продуктивність творчої праці, суттєва залежність процесу мислення від низки психологічних та інших бар’єрів.
Іноді задача, яка набула репутації такої, що не вирішується, все-таки може бути вирішена завдяки дії «естафетного» механізму. Зусиллями багатьох невдах задача перетворюється в порівняно просту до того часу, коли на фініші естафети хтось робить останній ривок тим же методом спроб та помилок.
Науково-технічний прогрес потребує вирішення задач вищих рівнів за короткі терміни. При цьому важливо вміти швидко звужувати пошукове поле, перетворюючи «важку» задачу в«легку». Це здійснюється за допомогою евристичних засобів методики технічної творчості.
Наприклад, у середньовіччі вирішення алгебраїчних рівнянь 3-го степеню було справжньою творчістю, але з’явилась формула Кардано, і їхнє вирішення стало можливим для всіх.
Знання сучасної методики науково-технічної творчості озброює винахідника начебто аналогічною формулою за допомогою якої можливо одержати нові, оригінальні, сильні технічні рішення.
Отже, основною ознакою відмінності одного рівня (форми) творчості від іншого можливо використати ступінь новизни одержаного рішення. Форми творчості, тією чи іншою мірою притаманні різним видам діяльності у створенні нової техніки, характеризуються своїм науково-технічним змістом і відповідають різним рівням новизни. Найпростішою формою технічної творчості є тривіальні конструктивні та технологічні розробки, які користуються відомими та добре розробленими способами, алгоритмами проектування на основі відомих початкових даних.
Раціоналізаторські пропозиції– це технічне рішення, яке є новим та корисним для підприємства, організації або установи, котрим воно подане, й передбачає зміну технології виробництва або конструкції виробів, застосовуваної техніки або складу матеріалу.
Винахід – нове з суттєвими відмінностями технічне рішення задачі в будь-якій галузі народного господарства, соціально-культурної ділянки або оборони країни, яке дає позитивний ефект. Його вважають новим, якщо до дати пріоритету заявки сутність його або тотожного рішення не була розкрита в будь-якій країні для невизначеної кількості осіб такою мірою, що стало можливим його використання. Суттєві відміни винахід має в тому разі, коли у порівнянні з рішеннями, відомими в науці й техніці на дату пріоритету заявки, характеризується новою сукупністю ознак. Об’єктом винаходу можуть бути: новий пристрій, спосіб, речовина, а також застосування відомих раніше пристроїв, способів, речовин за новим призначенням.
Відкриття– це встановлення невідомих раніше об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни в рівень пізнання.