Доп.лекции по ЦЗ+Список лит. / GO-book

складають Закон України ―Про Цивільну оборону‖, прийнятий у лютому 1993 р., з

внесеними до нього змінами і ―Положення про Цивільну оборону України‖.

Кожен громадянин має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює систему Цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Цивільна оборона (ЦО) України організується і функціонує на підставі Конституції України, Законів ―Про Цивільну оборону‖, ―Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій‖, ―Про надзвичайний стан‖, з питань оборони і державної безпеки, воєнної доктрини України.

Законом України про Цивільну оборону визначено: ―Громадяни України мають право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійних лих та вимагати від уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, організацій і установ, незалежно від форми власності, гарантій з забезпечення їх реалізації‖.

Цивільна оборона України – це державна система органів керування, сил і засобів, які створюються для організації й забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Відповідно до законодавства ЦО організується за територіально-виробничим принципом на всій території за схемою:

органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції безпеки та захисту населення, запобігання, реагування і дії у надзвичайних ситуаціях;

органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі

73

центральних та місцевих органів виконавчої влади і адміністрації підприємств,

установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання;

центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

курси та навчальні заклади підготовки та перепідготовки фахівців та населення з питань Цивільної оборони;

служби Цивільної оборони;

сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

Заходи Цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Завдання Цивільної оборони України:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф,

вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний часи і постійне інформування його про наявну обстановку;

захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф,

стихійного лиха у воєнний час;

організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

створення систем аналізу, прогнозування, оповіщення і зв’язку,

спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності до сталого функціонування у надзвичайних

74

ситуаціях мирного й воєнного часів;

підготовка та перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту та діяти в надзвичайних ситуаціях.

Для виконання кожного з завдань необхідно здійснювати великий обсяг робіт,

які потребують залучення значної кількості сил, засобів, матеріальних і фізичних витрат, вміння та високої відповідальності на всіх рівнях.

Наприклад, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження передбачає запровадження і здійснення таких заходів:

завчасна розробка і проведення інженерно-технічних заходів для зменшення ризику виникнення надзвичайної ситуації і захисту населення від впливу їхніх наслідків;

готується науково-обґрунтований прогноз наслідків можливих НС;

здійснюється безпосереднє спостереження за станом потенційно-небезпечних об’єктів і навколишнього природного середовища;

утримуються в готовності до негайного застосування засоби оповіщення та інформаційного забезпечення населення, створюються локальні системи виявлення місць зараження та локальні системи оповіщення;

створюються спеціальні формування і здійснюється їх підготовка до дій за призначенням;

проводиться забезпечення персоналу об’єктів індивідуальними засобами захисту, ведеться будівництво захисних споруд відповідно до норм і правил інженерно-технічних заходів Цивільної оборони.

Загальне керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів, Раду міністрів Автономної республіки Крим,

центральні та місцеві органи виконавчої влади, адміністрацію підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.

Начальником Цивільної оборони України є прем’єр-міністр, на інших адміністративно-територіальних рівнях функції Цивільної оборони здійснюють керівники відповідних органів виконавчої влади, в міністерствах, відомствах та на

75

об’єктах господарської діяльності – їх керівники.

Міністерство України з питань НС та у справах захисту від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення у життя державної політики у сфері Цивільної оборони, захисту населення і територій від НС, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків, здійснює керівництво дорученою сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток сфери управління.

Основними завданнями МНС України є:

розроблення і реалізація заходів щодо захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи;

керівництво діяльністю органів управління, штабів, військ Цивільної оборони і підпорядкованих спеціалізованих формувань;

координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій з розв’язання проблем захисту населення і територій від НС та ліквідація їх наслідків;

державний нагляд і контроль за станом Цивільної оборони і техногенної безпеки, готовністю дій у НС та проведення заходів щодо запобігання їх виникненню;

визначення основних напрямків роботи у сфері захисту населення і територій від НС, соціального захисту населення, реабілітації забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територій;

координація робіт, пов’язаних з формуванням і реалізацією науково-технічної політики у сфері створення та впровадження інформаційних технологій, банків даних з проблем Цивільної оборони, захисту населення і територій;

підготовка та перепідготовка кадрів Цивільної оборони з питань захисту населення і територій від наслідків НС та Чорнобильської катастрофи, навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях.

Адміністрація міністерств, відомств, підприємств, установ, господарств та організацій незалежно від форм власності відповідає за проведення таких заходів:

76

розробку планів Цивільної оборони;

розробку і здійснення організаційних та інженерно-технічних заходів для підвищення безпеки роботи галузей, об’єднань об’єктів народного господарства та її стійкості в умовах НС;

керівництво створенням та оснащення невоєнізованих формувань ЦО,

контроль за їх підготовкою;

контроль за станом ЦО в об’єднаннях та підпорядкованих підприємствах,

установах і організаціях;

організацію та проведення науково-дослідних робіт з проблем цивільної оборони;

забезпечення своїх працівників захисними спорудами і засобами індивідуального захисту;

організацію евакозаходів;

забезпечення готовності формувань до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

забезпечення готовності системи управління та оповіщення до виконання завдань ЦО.

Місцеві органи державної влади в межах своїх повноважень забезпечують виконання всіма підприємствами, посадовими особами і громадянами законодавства України з питань Цивільної оборони, її заходів і сприяють органам управління у виконанні покладених на них завдань.

На територіальні органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення покладені такі завдання:

реалізація державної політики в галузі цивільної оборони, розроблення і реалізація заходів щодо захисту населення від наслідків НС, керівництво діяльністю підпорядкованих органів управління і сил цивільної оборони;

здійснення контролю за станом цивільної оборони на відповідній території;

координація в межах їх компетенції інших місцевих органів виконавчої влади,

територіальних органів міністерств і відомств, виконавчих комітетів Рад,

77

підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання завдань,

пов’язаних з безпекою населення та забезпечення його життєдіяльності під час надзвичайних ситуацій.

Територіальні органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповідно до законодавства України входять до складу місцевих державних адміністрацій та інших місцевих органів виконавчої влади за принципом подвійного підпорядкування. Силами Цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Війська ЦО України утворені відповідно до Закону України ―Про війська Цивільної оборони‖ і складають ядро найбільш підготовлених і мобільних сил.

Кількість і чисельність частин і підрозділів визначаються з урахуванням потреб і особливостей району призначення.

Війська Цивільної оборони підпорядковані Кабінету Міністрів України.

Безпосереднє керівництво ними здійснює начальник Штабу Цивільної оборони України.

Вони виконують завдання щодо захисту населення від наслідків аварій,

катастроф, стихійного лиха, воєнних дій, а також проводять рятувальні та інші невідкладні роботи. Діяльність військ ЦО базується на принципах гуманізму і милосердя, пріоритетності завдань врятування життя та збереження здоров’я людей і природного середовища в разі виникнення НС; поваги до людини, її прав і свобод;

забезпечення безпеки людей у разі проведення аварійно-рятувальних робіт та інших невідкладних робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійних ситуацій,

створюються спеціалізовані формування ЦО.

Спеціалізовані формування – це організаційно оформлені підрозділи, створені для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, що потребують спеціальної кваліфікації і застосування спеціальних технічних засобів.

Відповідно до рівня підпорядкування вони створюються: центрального підпорядкування – Кабінет Міністрів України; територіального – місцевою

78

державною адміністрацією; об’єктового – адміністрацією підприємства.

Спеціалізовані формування виконують такі функції:

рятувальні та евакуаційні роботи в осередку ураження та надання медичної допомоги потерпілим безпосередньо на місці робіт або на шляхах евакуації;

профілактичну роботу для запобігання аваріям і катастрофам;

виробництво, ремонт і технічне обслуговування захисних дихальних апаратів,

контрольних приладів аварійного зв’язку та іншого оснащення для ліквідації наслідків НС.

Крім того, вони можуть виконувати роботи неаварійного характеру, спрямовані на поліпшення протирадіаційного захисту небезпечних об’єктів та підготовку персоналу таких об’єктів до дій у НС.

Невоєнізовані формування Цивільної оборони – це група людей, об’єднаних у загони, команди, дружини, ланки, групи, оснащені спеціальною технікою і майном та підготовлені до дій у надзвичайних ситуаціях.

Невоєнізовані формування створюються завчасно і комплектуються в обов’язковому порядку, визначеному Законом ―Про Цивільну оборону України‖.

Зарахування до невоєнізованих формувань не звільняє від основної діяльності.

Невоєнізовані формування, які створені для проведення рятувальних робіт,

можуть мати подвійне призначення: на мирний і воєнний час.

Базою створення невоєнізованих формувань є підприємства, установи та організації, їх працівники, матеріальні і технічні засоби.

Адміністрація підприємства, установи та організації несе відповідальність за створення, оснащення і підготовку невоєнізованих формувань.

До невоєнізованих формувань Цивільної оборони зараховуються працездатні громадяни України за винятком жінок, які мають дітей віком до восьми років, жінок із середньою і вищою медичною освітою, які мають дітей віком до трьох років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Територіальні невоєнізовані формування (НФ ЦО) створюються в АР Крим,

областях, містах, міських і сільських районах для ведення рятівних та інших

79

невідкладних робіт (РіНР) на відповідних територіях і поділяються на формування загального призначення і забезпечення служб ЦО.

Територіальні невоєнізовані формування ЦО загального призначення створюються на базі підприємств та організацій обласного, районного, міського підпорядкування, підпорядковуються начальникам ЦО відповідних територій і використовуються за їх рішеннями.

Територіальні НФ забезпечення ЦО створюються на базі підприємств,

організацій, установ відповідного профілю, за наявності необхідних фахівців,

матеріальних і технічних засобів, які підпорядковуються начальникам ЦО цих адміністративно-територіальних одиниць. Об’єкти, на базі яких створюються територіальні НФ ЦО, визначаються органами з питань НС (управліннями або відділами) і затверджуються державними адміністраціями, органами виконавчої влади на місцях.

Об’єктові НФ ЦО створюються на об’єктах господарської діяльності,

підпорядкуються начальнику ЦО об’єкта і використовуються в інтересах об’єкта,

але за рішенням місцевих органів влади можуть залучатися для проведення рятувальних робіт на інших об’єктах. Об’єктові НФ ЦО поділяються на формування загального призначення (зведені загони, команди, групи) і формування забезпечення служб ЦО.

Формування забезпечення (служби ЦО) створюються на базі служб або структурних підрозділів, виробнича діяльність, яких найбільш відповідає характеру завдань цих формувань.

Фінансування заходів ЦО відбувається за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також коштів госпрозрахункових підприємств і організацій.

Центральні та місцеві органи державної виконавчої влади і підприємств відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання і захисту населення,

включаючи витрати на утримання і підготовку територіальних органів управління і формувань, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Фінансування заходів ЦО, що потребують капітальних вкладень (будівництво захисних споруд, складів для збереження техніки та майна ЦО, створення пунктів

80

управління, систем зв’язку і оповіщення) здійснюються відповідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.

Забезпечення формувань ЦО технікою і майном здійснюється як централізовано, так і з місцевих ресурсів за рахунок тих об’єктів, на базі яких вони створюються. Спеціальна техніка і майно утримуються в постійній готовності до використання за призначенням.

Сили, 2 засоби,

ресурси

Рисунок. 2.1 – Структура Цивільної оборони України:

1 – державний рівень; 2 – територіальний рівень; 3 – об’єктовий рівень

81

Організація Цивільної оборони на об’єктах господарської діяльності.

Об’єкт господарської діяльності – це підприємства (державні і приватні),

установи і організації, навчальні заклади та ін.

На всіх об’єктах Цивільна оборона організується з метою завчасної підготовки їх до захисту від наслідків надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу,

зменшення втрат, створення умов для підвищення стійкості роботи об’єктів та своєчасного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РіНР).

Відповідальність за організацію і стан Цивільної оборони, за постійну готовність сил і засобів РіНР несе начальник цивільної оборони підприємства,

установи, організації – їх перший керівник.

Він підкоряється відповідним посадовим особам міністерства, відомства, у

віданні якого знаходиться об’єкт, а також начальнику ЦО міста (району), на території якого знаходиться об’єкт.

Для планування заходів ЦО, підтримки готовності до дій в НС сил і персоналу,

застосування засобів захисту і спеціального майна на об’єкті створюються штатні органи управління ЦО на правах основних підрозділів адміністрації підприємства або призначаються окремі штатні працівники.

Організаційну структуру ЦО на промисловому об’єкті показано на рис. 2.2.

Умовно можна виділити:

–керівництво ЦО;

–служби ЦО;

–формування ЦО.

При начальникові ЦО об’єкта створюється штаб (ланка) – орган управління ЦО.

Склад штабу залежить від значення підприємства і кількості працюючих,

комплектується як штатними працівниками, так і за рахунок посадових осіб.

Робота штабу (ланки) організується на підставі наказів, розпоряджень та вказівок начальника ЦО об’єкта, старшого начальника та рішень місцевої державної адміністрації. Начальник ланки є першим заступником начальника ЦО об’єкта,

тільки йому надається право від імені начальника ЦО віддавати накази та

82