Доп.лекции по ЦЗ+Список лит. / GO-book

заснований на процесах, що виникають при змиванні РР розчинами різних препаратів.

Для проведення дезактивації використовується вода. Разом з водою застосовуються спеціальні препарати, що підвищують ефективність змивання радіоактивних речовин. Це поверхнево-активні та комплексоутворюючі речовини,

кислоти і луги. До перших відносяться порошок СФ-2 і препарати ОП-7, ОП-10, до других – фосфати натрію, трилон-Б, щавлева і лимонна кислота, солі цих кислот.

Для одержання розчину порошок додають у воду невеликими порціями при постійному перемішуванні. Дезактивацію транспортних засобів і техніки проводять із застосуванням 0,15 %-ного розчину СФ-2 у воді (улітку) чи аміачній воді, що містить 20 – 24 % аміаку (узимку). Препарати ОП-7 і ОП-10 застосовують як складову частину дезактивуючих розчинів, призначених для дезактивації поверхонь будинків, споруджень і устаткування.

Дезактивація транспортних засобів і техніки проводиться при їхньому зараженні 200 мр/рік і більше. Вона проводиться змиванням струменем води під тиском 2 – 3 атм чи обробкою дезактивуючими розчинами, протиранням ганчіркою,

змоченої в бензині, гасі, дизельному паливі, а також обробкою газокапельним потоком. Дезактивація будинків і споруджень проводиться обмиванням водою.

Обмивання починається звичайно з даху і ведеться зверху вниз. Особливо ретельно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку. Щоб заражена вода не попала у внутрішні приміщення, необхідно закрити двері, вікна, вентиляційні отвори і т. д.

Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць проводиться обмиванням розчинами, водою, обмітанням віниками і щітками, а також протиранням. Починати дезактивацію треба зі стелі.Стеля, стіни, верстати й устаткування протирають вологими ганчірками, підлогу миють теплою водою з милом 2 – 3 % содовим розчином. Усередині приміщення радіоактивне зараження не повинне перевищувати

90 мр/г.

Дезактивація ділянок території, що мають тверде покриття (асфальт, бетон),

може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим

291

тиском за допомогою поливальних машин, змітанням радіоактивних речовин підмітально-прибиральними машинами. Ділянки території, що не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зрізання зараженого шару ґрунту товщиною

5 – 10 см дорожніми машинами (бульдозерами, грейдерами), засипанням заражених ділянок території шаром незараженого ґрунту товщиною 8 – 10 см, переорюванням зараженої території тракторними плугами на глибину до 20 см, улаштуванням настилів для проїздів і проходів по зараженій території, збиранням снігу (зрізується верхній шар снігу товщиною до 20 см) і сколюванням льоду.

Дезактивація води проводиться фільтруванням, перегонкою, а також за допомогою іонообмінних смол чи відстоюванням. Колодязі дезактивуються шляхом багаторазового відкачування з них води і видалення ґрунту з дна, а прилягаючу ділянку місцевості в радіусі 15 – 20 м дезактивують шляхом зняття шару ґрунту товщиною 5 – 10 см з наступним засипанням ділянки незараженим піском. Продовольство і харчова сировина дезактивуються шляхом обробки, заміни зараженої тари, а не затарені – шляхом зняття зараженого шару. Заражені їжа і хліб знищуються.

Дегазація – розкладання отруйних речовин до нетоксичних продуктів і видалення їх із заражених поверхонь з метою зниження зараженості до припустимих норм. Виконується за допомогою спеціальних технічних засобів – приладів, ком-

пактів, поливальних машин із застосуванням дегазуючих речовин, а також води, органічних розчинників. Розрізняють часткову і повну дегазацію.

До речовин, що дегазують, відносяться хімічні сполуки, котрі вступають у реакцію з отруйними речовинами і перетворюють їх у нетоксичні з’єднання. Розрізняють дегазуючі речовини, окисно-хлорні (гіпохлорит, хлораміни) і лужні (їдкі луги, сода, аміак, амонійні та ін), що застосовуються у вигляді розчинів. Як розчинники використовуються вода і різні органічні рідини (дихлоретан, трихлоретан, бензин та ін). До перших відноситься дегазуючий розчин №1, що містить 5 % розчину гекса-хлормеламіну чи 10 % розчину дихлораміну в дихлоретані і призначається для дегазації ОВ типу іприт і Ві – газів. До других відноситься дегазуючий розчин №2 ащ, що являє собою йодний розчин, який

292

містить 2 % їдкого натрію, 5 % моноетано-ламіну і 20 % аміаку і призначений для дегазації ОВ типу зоман.

Для дегазації як допоміжні речовини можуть бути використані порошки СФ-24, а при їхній відсутності порошки «Дон», «Ера» та інші миючі засоби у вигляді водяних розчинів (улітку) чи розчинів в аміачній воді (узимку). Варто пам’ятати, що миючі розчини не знешкоджують ОВ, а тільки сприяють швидкому видаленню їх із зараженої поверхні.

Дегазацію транспортних засобів і техніки проводять шляхом обробки дегазуючим розчином №1 чи №2 ащ (залежно від виду ОР).Для цього використовують технічні засоби або щітку, змоченою в розчинах. При відсутності розчинів ОР змивають розчинниками (бензин, гас, дизтопливо). Дегазацію можна проводити газовим потоком за допомогою теплових машин.

Якщо транспортні засоби і техніка мають комбіноване зараження (радіоактивними й отруйними речовинами), то спочатку проводиться дегазація. Після дегазації ступінь зараження техніки радіоактивними речовинами визначається дозиметричними приладами. Якщо ступінь зараження перевищує 200 мр/год, то проводиться дезактивація.

Норми витрат засобів, що дегазують, залежать від способу дезактивації і виду технічних засобів. Так, для дегазації (дезинфекції) вантажного автомобіля протирання щітками ручних приладів потрібно до 18 л розчину №1 чи №2 ащ і до 50 хв часу, а способом протирання чи дранням щіткою, змоченою в розчині, потрібно до 10 л розчину і до 90 хв часу.

Дегазація території може проводитися хімічним чи механічним способом. Хімічний спосіб полягає у поливі дегазуючими розчинами або розсипанні сухих дегазуючих речовин за допомогою поливальних та інших дорожніх машин. Механічний спосіб – це зрізання і видалення верхнього зараженого шару ґрунту (снігу) за допомогою бульдозера, грейдерів на глибину 7 – 8 см, а пухкого снігу до 20 см чи ізоляція зараженої поверхні з використанням настилів із соломи, очерету, гілок, дощок та ін.

293

Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться шляхом обробки розчином хлорного вапна,

при зараженні нервово-паралітичними ОР розчином їдкого натру (лугом).

Дезинфекція – знищення у зовнішньому середовищі збудників заразних хвороб при застосуванні противником бактеріальних засобів. Розрізняють профілактичну, поточну і заключну дезинфекцію (останні два види дезинфекції носять загальну назву осередкової). Профілактична дезинфекція проводиться до виникнення захворювань населення шляхом використання миючих засобів, які містять бактерицидні добавки (пасти «Східна» і «Саніта», порошки «Блиск», «Посудомой», «Білизна» та ін.). Поточна дезинфекція – обов’язковий протиепідемічний захід при багатьох інфекційних захворюваннях, а саме – виконання санітарно-гігієнічних заходів в осередку і знезаражування різних об’єктів зовнішнього середовища, а також виділень (фекалії, сеча, мокротиння й ін).

Заключна дезинфекція в осередку проводиться після госпіталізації хворого чи після його смерті. Виконують її бригади дезинфекційних станцій чи дезинфекційних відділів санепідемстанції.

Дезинфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним і комбінованим способами. Хімічний спосіб – знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезинфікуючими (дегазуючими) речовинами. Це основний спосіб дезинфекції).Для дезинфекції вегетативних форм мікробів і руйнування токсинів при температурах +5 оС і вище застосовуються суспензії двох третин основної солі гіпохлориту кальцію зі змістом 5 – 6 % активного хлору або 10 – 12 %-

ного активного хлору для знищення спорових форм мікробів. Для знищення спорових і вегетативних форм мікробів і руйнування токсинів при температурах нижче 5 оС застосовують 5 %-ний розчин гексахлормеламіну чи 10 %-ний розчин дихлоретану. Фізичний спосіб дезинфекції – кип’ятіння білизни, посуду, предметів догляду за хворими та ін. Застосовується в основному при кишкових інфекціях.

Механічний спосіб дезинфекції здійснюється тими ж методами і прийомами, що й дегазація, і передбачає видалення зараженого шару чи ґрунту, використання настилів.

294

У районах виявлення ознак застосування бактеріальних засобів у першу чергу знезаражується територія об’єктів, що продовжують роботу, проходи від сховищ і укриттів, негерметичні приміщення, район пунктів керування цивільної оборони,

транспортні засоби, основні проїзні магістралі, лікувальні заклади. Дезинфекція проїзних магістралей, проходів та іншої території здійснюється спеціальними формуваннями комунально-технічної служби. Знезаражування на об’єктах, у тому числі в лікувальних закладах, проводиться об’єктовими формуваннями і персоналом об’єкта. Робочі місця дезинфікують самі робітники.

Перевірка повноти дезактивації і дегазації здійснюється дозиметричними і хімічними приладами, а дезинфекція – проведенням бактеріологічного дослідження.

Санітарна обробка – комплекс заходів щодо ліквідації зараження особового складу формувань і населення радіоактивними, отруйними речовинами,

бактеріальними засобами – складова частина спеціальної обробки. Вчасно і якісно проведена санітарна обробка: знезаражування поверхні тіла, одягу, взуття значно знижують можливість ураження людей, що знаходилися в зонах зараження, і багато в чому запобігають поширенню інфекції за межі зони бактеріологічного

(біологічного) зараження. Підрозділяється вона на часткову і повну.

Під частковою санітарною обробкою мається на увазі механічне очищення й обробка відкритих ділянок шкіри, зовнішніх поверхонь одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, протирання за допомогою індивідуальних протихімічних пакетів. Вона проводиться в осередку ураження в ході проведення РІНР, носить характер тимчасового заходу і має на меті запобігти небезпеці вторинного інфікування людей.

Повна санітарна обробка – знезаражування тіла людини дезинфікуючою рецептурою, обмивання людей зі зміною білизни й одягу, дезинфекція (дезинсекція)

знятого одягу. Ціль обробки – повне знезаражування від радіоактивних і бактеріальних речовин одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, поверхні тіла і слизових оболонок. Повній санітарній обробці підлягають особовий склад формувань, робітники, службовці й евакуйоване населення після виходу з осередку ураження (зон зараження).

295

Повну санітарну обробку особового складу формувань і населення проводить служба санітарної обробки ЦО силами об’єктових формувань, що розгортають стаціонарні обмивальні пункти і спеціальні обмивальні площадки. Усі обмивальні пункти розгортаються за єдиною схемою, відповідно до якої передбачені наступні приміщення (у порядку послідовності проходження санітарної обробки):

регулювальна площадка, площадка зняття верхнього одягу і взуття, роздягальня,

обмивальна, вбиральня, а також допоміжні приміщення для збереження мішків із зараженим одягом, обмінного взуття, медичний пункт, кімната матері і дитини,

кімната особового обмивального пункту, господарська комора, туалет. Приміщення обмивальних пунктів повинні строго розділятися на брудну і чисту половини. До брудного відносяться регулювальна площадка, площадка-роздягальня, обмивальна,

склад для збереження зараженого одягу.

Люди, що направляються на санітарну обробку, перед входом у роздягальне приміщення знімають засоби захисту шкіри, верхній одяг, головні убори; у

роздягальному відділенні знімають взуття, інший одяг, білизну і засоби захисту органів дихання. Дезинфікуючим розчином (2% -ний розчин хлораміну, 3% -ний розчин перекису водню, пергідролю) змочують волосисті частини голови і протирають відкриті шкірні покриви тіла.

Заражений одяг, взуття і засоби захисту обслуговуючий персонал обмивального пункту (площадки) переносить у відділення знезаражування і проводить їхню обробку.

Після обмивання проходять в одягальні, де проводиться обробка слизових оболонок очей, носа і порожнини рота. У вбиральні видають одяг і взуття після знезаражування з обмінного фонду, документи і засоби індивідуального захисту органів дихання.

Знезаражування одягу, взуття і засобів індивідуального захисту, залежно від конкретної ситуації і можливостей, проводиться камерним методом; газовим способом у пристосованих камерах, ємкостях, приміщеннях; кип’ятінням,

змочуванням у розчинах дезинфектантів; під час прання в пральних машинах.

296

Знезаражування речей і одягу проводиться парами формальдегіду в поліетиленових мішках при кімнатній температурі. Найбільш реальний метод знезаражування документів – газовий: вплив суміші окису етилену і бромистого метилу в поліетиленових мішках.

Станції знезаражування одягу (СЗО) можуть розгортатися у спеціально призначених для цього приміщеннях, а також на базі технологічних установок

(сушильні печі для сушіння деревини і випалу цегли, автоклави та ін.),

пристосованих під дезинфекційні камери, у пральнях, що мають бучильні установки і механічне пральне устаткування. СЗО повинні мати чисту і брудну половини з окремими входами і можливість потокової обробки зараженого одягу і взуття. До брудної половини відносяться: прийомне відділення (приміщення) для зараженого одягу і завантажувальна дезинфекційного камерного відділення. До чистої полови-

ни – розвантажувальна дезинфекційного камерного відділення, комора для знезараженого одягу і взуття, комора інвентарю і роздавальних матеріалів, кімната особового складу СЗО.

Контрольні запитання.

1.Мета і зміст рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР).

2.Сили і засоби, які залучаються для проведення РІНР, при ліквідації наслідків стихійних лих.

3.Особливості проведення РІНР при ліквідації наслідків великих виробничих аварій і катастроф.

4.Використання сил ЦО на хімічно небезпечному об’єкті при ліквідації осередків ураження, утворенних витіканням великої кількості СДОР.

5.Проведення РІНР при аваріях на АЕС.

6.Проведення РІНР в осередках ураження в воєнний час.

7.Заходи безпеки при проведенні РІНР.

8.Забезпечення життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях.

9.Спеціальна обробка техніки і населення в надзвичайних ситуаціях.

297

РОЗДІЛ 7. САМОДОПОМОГА І ВЗАЄМОДОПОМОГА В НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЯХ

Організація медичного обслуговування населення в надзвичайних ситуаціях покладається на медичну службу Цивільної оборони, яка організує спеціальні медичні формування і установи, а також використовує всі існуючі лікувально-

профілактичні заклади.

Незважаючи на добре організовану медичну службу і забезпечення медичними працівниками, потерпілі безпосередньо на місці ураження перебувають певний час самі або, в кращому випадку, із своїми товаришами. Залежно від багатьох обставин потрібний певний час для прибуття до місця ураження медичних працівників.

Тимчасова зупинка кровотечі навіть при пошкодженні великих кровоносних судин доступна самим потерпілим (якщо вони при свідомості) або людям, що їх оточують. Крім кровотечі, великою небезпекою для життя є втрата свідомості, стан шоку, опіки, переломи та інші пошкодження.

7.1.Перша допомога при забитих місцях, закритих ушкодженнях внутрішніх органів, розтягненні зв’язок та вивихах

Забите місце виникає при ударі тупими предметами, падінні, вибухах снарядів, мін, авіабомб. При цьому ушкоджуються м’які тканини з розривом кровеносних судин і крововиливом у тканини, але цілість шкірних покривів не порушується. Кров, що просочує м’які тканини, утворює синець, а та що вилилася з судини у великій кількості і накопичилася в тканинах, утворює кров’яну пухлину,

чи гематому.

Ознаки забитого місця: біль, припухлість, порушення функції, крововилив у тканини. Біль особливо сильний відразу після ураження, коли наростає крововилив.

Припухлість забитого місця не завжди чітко виражена; щоб знайти її, потрібно оглянути (порівняти) симетричні області ушкодженої і неушкодженої сторони

298

(руки, ноги та ін). Крововилив можливо спостерігати тільки в тому випадку, коли він відбувається під шкірою. Якщо ж він знаходиться у тканинах, що лежать глибоко, то фарбування шкіри спочатку не змінюється. Через деякий час, після виливу, кров просочує навколишні тканини, з'являється темно-багряна пляма. При значному крововиливі протягом декількох днів може навіть спостерігатися підвищення температури тіла потерпілого. Іноді кров, що вилилася в тканини,

нагноюється в результаті попадання інфекції. У цьому випадку біль і припухлість збільшуються, супроводжуючись місцевим і загальним підвищенням температури тіла.

Перша медична допомога відразу після травми повинна бути спрямована на те, щоб зменшити біль і крововилив у тканини. Для цього застосовують холод та накладають пов'язку, що здавлює, роблять холодну примочку, на пов’язку, кладуть міхур з льодом, грілку або пляшку зі снігом, шматочками льоду, холодною водою.

При наявності на забитому місті садин примочки робити не слід. Садно змазують йодом, на ушкоджену область накладають стерильну пов'язку, що давить, а на неї – міхур з льодом. Забитій частині тіла забезпечують спокій: руку підвішують на

косинці; а якщо сильно забита нога, то потерпілому забороняють ходити, ногу рекомендують тримати в піднятому положенні. Щоб прискорити розсмоктування крововиливу, через 2 – 3 доби після травми застосовують тепло (зігрівальний компрес, теплі ванни, лампа солюкс) та масаж. У більш ранній термін ці процедури протипоказані, тому що можуть підсилити крововилив.

Травми грудей, живота і голови. Удар по грудям і животу може викликати настільки сильний біль, що виникає травматичний шок, особливо при ударі в область під ложечку живота, де розташоване "сонячне" сплетіння нервів, що регулюють функції внутрішніх органів. У випадку сильного удару відбуваються розриви і навіть розтрощення внутрішніх органів. Закриті їх ушкодження спостерігаються при автомобільних аваріях, падінні з висоти та ін.

При сильних ударах по голові ушкоджується головний мозок. Розрізняють його струс і травму. Струс приводить до порушення функції мозкових кліток,

множинних дрібних ("крапкових") крововиливів у речовину мозку. Травмоване

299

місце супроводжується розривами мозкової тканини і досить значними крововиливами в мозок, в результаті чого гинуть цілі групи нервових клітин, на місці яких утворюються рубці.

В умовах НС закриті ушкодження внутрішніх органів і контузії в результаті впливу ударної хвилі вибухів зустрічаються часто. Такі ушкодження можуть виникнути при ударах "вторинними снарядами", що летять, уламками, каменями, а

також безпосередній дії на організм людини обвалів і частин будинків, що руйнуються.

Якщо сильна ударна хвиля впливає на велику поверхню тіла, то настає ураження всього організму, яке називається контузією. Контузія може виникнути і при дії ударної хвилі, що поширюється в просторі. Це ураження супроводжується струсом, а іноді і травмою головного мозку. У легких випадках спостерігається короткочасна утрата свідомості, невелике уповільнення пульсу, повільне,

поверхневе дихання з окремими глибокими вдихами, позивами до блювоти. Ці явища проходять швидко, але контужений ще погано орієнтується, слабий, не говорить і не пам'ятає, що з ним відбулося, у нього паморочиться голова,

порушується слух. У більш важких випадках свідомість не повертається довго,

обличчя у потерпілого залишається блідим, зіниці розширені, на світло не реагують чи реагують слабко, пульс рідкий – до 50-60 ударів у хвилину, м'язи розслаблені.

Буває блювота, мимовільне виділення сечі і калу. Через якийсь час свідомість до людини повертається, але залишаються деякі розлади: запаморочення, порушення мови (заїкуватість), слуху (глухота) і т.д.

При контузії можливі ушкодження не тільки головного мозку, але й інших внутрішніх органів.

Закриті ушкодження легень. Якщо був розрив легень, відбувається внутрішня кровотеча, і в порожнині плеври збирається кров (гемоторакс) та повітря

(пневмоторакс). При цьому у людини порушуються дихання і кровообіг. Стан її – тяжкий. Часто розвивається шок. Дихання прискорене, поверхневе та хворобливе,

обличчя бліде, пульс частий. Долає болісний кашель із кровохарканням.

300