Доп.лекции по ЦЗ+Список лит. / GO-book

В умовах аварій на АЕС, хімічно небезпечному об’єкті, а також при застосуванні супротивником ядерної, хімічної і бактеріологічної (біологічної) зброї,

учасники ліквідації аварії і населення, техніка і матеріальні засоби, у ряді випадків вода і харчові продукти можуть бути заражені РР, ОР, СДОР і БЗ. При цьому тривалість зараження може зберігатися від десятків хвилин до багатьох годин і діб.

За таких умов виникає необхідність проведення спеціальної обробки. Вона включає санітарну обробку людей, а також дезактивацію, дегазацію і дезинфекцію одягу,

взуття, засобів захисту, медичного і санітарно-господарського майна, техніки і споруд, води і продовольства.

Санітарна обробка – захід по вилученню з людини РР, знешкоджуванню або вилученню ОР та інших отруйних речовин.

Дегазація – знезараження заражених об'єктів шляхом руйнування

(нейтралізації) або вилучення ОР.

Дезактивація – вилучення РР з заражених поверхонь до досягнення такого рівня забруднення, не викликаючого у людини променевого ураження.

Дезинфекція – знищення хвороботворних мікробів і руйнування отрути на об’єктах, що зазнали зараження.

Залежно від обстановки, наявності часу і засобів спеціальна обробка може виконуватися частково або повністю і відповідно поділяється на часткову і повну.

Часткова спеціальна обробка включає: часткову санітарну обробку людини;

часткову дезактивацію, дегазацію і дезинфекцію одягу, взуття, засобів захисту,

майна, споруд, техніки та ін.

Часткова санітарна обробка здійснюється самою людиною або в порядку взаємодопомоги і проводиться при зараженні ОР, РР, БЗ з використанням табельних або підручних засобів безпосередньо в осередку зараження негайно.

Повна спеціальна обробка включає:

повну санітарну обробку (помивку) людини;

повну дезактивацію, дегазацію і дезинфекцію одягу, взуття, засобів захисту, води і продовольства та ін.

211

Повна спеціальна обробка проводиться поза зоною зараження після виходу з

осередку в терміни не пізніше 5–8 годин з моменту зараження.

Часткова санітарна обробка при зараженні РР і порядок її проведення.

Часткова санітарна обробка проводиться по можливості протягом години після зараження безпосередньо в зоні зараження і повторюється після виходу з неї.

Вона полягає у вилученні РР з відкритих ділянок тіла, у дезактивації надітого одягу,

взуття і засобів захисту. Радіометричний контроль до і після її проведення не проводиться.

При проведенні часткової санітарної обробки в зараженому РР районі необхідно протерти або змести, не знімаючи, протигаз (респіратор) і засоби захисту шкіри; змести або стряхнути одяг і взуття, якщо не використовувались засоби захисту шкіри.

Після виходу з зони радіоактивного зараження вона проводиться у наступному порядку:

зняти, стряхнути (змести) або протерти ганчір’ям, змоченим водою,

індивідуальні засоби захисту шкіри;

не знімаючи протигаза, стряхнути (змести, протерти) одяг і взуття. Якщо вони не були заражені РР внаслідок вчасного застосування засобів захисту, обробка не проводиться;

обмити чистою водою відкриті ділянки рук і шиї, а після цього лицеву частину протигаза;

зняти протигаз і ретельно вимити чистою водою обличчя, руки, шию;

прополоскати ротову порожнину і горло.

При нестачі води обробка відкритих шкірних покровів і лицевої частини протигаза проводиться шляхом обтирання їх вологим рушником, тампонами або носовою хусточкою, при цьому протирання проводиться в одному напрямку.

Часткова санітарна обробка при зараженні краплиннорідкими ОР і їхніми аерозолями

212

При зараженні краплиннорідкими ОР і їхніми аерозолями (при несвоєчасному використанні засобів захисту) обробка проводиться негайно після зараження і полягає у знешкоджуванні ОР на відкритих ділянках шкірних покровів і прилеглих до них ділянках одягу (знешкоджуються також видимі краплі ОР на одязі і лицевій частині протигаза) з використанням індивідуального протихімічного пакету (ІПП)

або нетабельних засобів, що дегазують.

Якщо у момент зараження людина знаходилась у протигазі та засобах захисту шкіри, обробка проводиться після виходу з зараженого району (при знятті засобів захисту).

При проведенні обробки людини, зараженої водночас РР і ОР, у першу чергу знешкоджуються ОР, а після цього проводяться інші заходи, передбачені у випадках зараження РР.

Повна санітарна обробка населення

Повна санітарна обробка населення, поранених і хворих полягає в обмиванні всього тіла водою з милом з обов’язковою зміною білизни, а при необхідності і одягу.

Повна санітарна обробка проводиться в незаражених районах і на пунктах спеціальної обробки. Для цього використовуються дезинфекційно-душові установки різних типів. Поранені та хворі проходять повну санітарну обробку в лікарні.

При зараженні РР повна санітарна обробка приводиться обов’язково лише в тому випадку, якщо після часткової санітарної обробки рівень забруднення шкірних покровів складає 0,1 мР/год і вище. Вона полягає в ретельному обмиванні всього тіла теплою водою з милом і мочалкою, а також промиванні порожнини рота, носа і очей водою.

Після обмивання проводиться радіометричний контроль. Особистий склад, у

якого після помивки залишається рівень забруднення вище 0,1 мР/год, підлягає повторній обробці, якщо ж і після повторної помивки рівень забруднення не нижче

0,1 мР/год, особистий склад береться під особливе спостереження.

213

Одяг, взуття належить замінити, якщо після витряхування рівень його радіоактивного забруднення складає 0,5 мР/год і вище. При зараженні краплиннорідкими ОР і їхніми аерозолями у випадку вчасного проведення часткової санітарної обробки немає необхідності у проведенні повної санітарної обробки, але вона може проводитися з гігієнічною метою для змивання продуктів дегазації і надлишку дегазатора не пізніше 8–10 год з моменту зараження. Заражені одяг і взуття повинні бути замінені у можливо короткі терміни.

Контрольні запитання

1.Основні принципи захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

2.Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

3.Організація захисту населення в надзвичайних ситуаціях:

-укриття в захисних спорудах;

-евакуація робітників, службовців і населення;

-застосування засобів індивідуального захисту і медичних засобів

захисту;

-засоби захисту шкіри.

4.Захист населення при радіоактивному зараженні.

5.Основні норми поведінки і дії під час радіаційних аварій і радіоактивного забруднення місцевості.

6.Захист населення при хімічному зараженні та основні норми поведінки населення.

214

РОЗДІЛ 5. ПРИЛАДИ РАДІАЦІЙНОЇ, ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ,

КОНТРОЛЮ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ І ОПРОМІНЕННЯ ТА

ХІМІЧНОГО ЗАРАЖЕННЯ ПРОДУКТІВ, КОРМІВ, ВОДИ

Прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю опромінення

Основним завданням дозиметрії в цивільній обороні є виявлення і оцінка ступеня небезпечності іонізуючих випромінювань для населення і невоєнізованих формувань ЦО з метою забезпечення їх дій в умовах радіаційної обстановки.

Для цього виявляють і вимірюють потужності експозиційної дози випромінювання (рівень радіації) для забезпечення життєдіяльності населення і успішного проведення рятувальних та невідкладних робіт в осередках ураження;

активність речовин; щільність потоку іонізуючих випромінювань; поверхневу активність різних об’єктів; для визначення необхідності і повноти проведення дезактивації та санітарної обробки, а також визначення норм споживання забруднених продуктів харчування; експозиційну і поглинуту дозу опромінення з метою визначення життєдіяльності і працездатності населення; ступінь забруднення радіоактивними речовинами продуктів харчування, води і т.д.

Виявлення радіоактивних речовин та іонізуючих (радіоактивних)

випромінювань (нейтронів, гамма-променів, альфа- і бета-частинок) ґрунтується на здатності цих випромінювань іонізувати речовину середовища, в якому вони поширюються. Ця взаємодія призводить в першу чергу до іонізації та збудження атомів середовища, за якими можливо визначити характеристики іонізуючих випромінювань.

5.1. Види іонізуючих випромінювань

Іонізуюче випромінювання – це потоки частинок та електромагнітних квантів,

які виникають при ядерних перетвореннях, тобто в результаті ядерної реакції або при радіоактивному розпаді. Частіше за все зустрічаються випромінювання, які можна розділити на дві групи:

215

електромагнітне, до якого відносяться рентгенівське та γ-випромінювання;

корпускулярне випромінювання різного роду ядерних частинок.

Рентгенівське та γ-випромінювання належать до широкого спектра електромагнітного випромінювання та розміщаються в ньому поряд з радіохвилями,

видимим світлом, ультрафіолетовими променями. Всі ці види випромінювання відрізняються довжиною хвилі.

Найкоротшу довжину хвилі та найбільшу частоту електромагнітних коливань у цьому спектрі мають рентгенівське та γ-випромінювання (з довжиною хвилі

λ = 10-8-10-11 см). Чим менше довжина хвилі, тим вище енергія випромінювання і більше його проникаюча здатність. Довжина пробігу в повітрі дорівнює кільком сотням метрів. Гамма-промені здатні проходити крізь товстий шар багатьох речовин. Швидкість розповсюдження їх в порожнечі становить ≈ 300 км/с. Захищати від рентгенівського та γ-випромінювання можуть свинець, бетон чи інші матеріали з високою питомою вагою.

До іонізуючого випромінювання різного роду частинок відносяться альфа–частинки (α), бета–частинки (β) та протони високої енергії, теплові та швидкі нейтрони і т.д.

α-частинки (альфа-випромінювання) – це потік важких позитивних частинок.

Вони в 7300 разів важчі від β-частинок. За своєю фізичною природою α-частинки мають велику іонізуючу здатність, але проникають в тіло людини на дуже малу глибину.

При зовнішньому опроміненні людини α-частинки проникають лише на глибину верхнього шару шкіри, захиститися від них можливо аркушем звичайного паперу. Їх пробіг у повітрі не перевищує 11 см. Якщо джерело α-випромінювання надходить в організм людини з їжею, водою чи повітрям, воно буде надзвичайно небезпечним, випромінюючи з середини організму.

β-частинки (бета-випромінювання) – це потік електронів та позитронів. Бета-

частинки володіють елементарним негативним зарядом. Вони виникають в ядрах при радіоактивному розпаді і миттєво випромінюються звідти. Бета-частинки можуть проходити крізь шар води товщиною 1–2 см. Для захисту від

216

β-випромінювання достатньо алюмінієвого листа товщиною 3 мм. При зовнішньому опроміненні β-частинками тіла людини на відкритих поверхнях шкіри можуть з’явитися радіаційні опіки різної важкості. В разі потрапляння джерела

β-випромінювання в організм з їжею, водою й повітрям відбувається внутрішнє опромінення організму, яке може призвести до тяжкого променевого ураження.

Швидкість руху частинок досягає величини, близької до швидкості світла,

порядку 270–290 тис. км/с.

Нейтрони – нейтральні частинки, які не несуть електричного заряду. При оцінюванні радіаційної обстановки грають важливу роль. Ці частинки вилітають з ядер атомів при деяких реакціях. Нейтрони мають високу проникаючу здатність.

Середовище в полі нейтронного випромінювання іонізується зарядженими частинками, які виникають при взаємодії нейтронів з речовиною. Також нейтронне випромінювання має здатність перетворювати атоми стабільних елементів в радіоактивні ізотопи, що різко підвищує небезпеку нейтронного опромінення. Від нейтронного опромінення добре захищають матеріали, що містять водень.

Протони – елементарні частинки ядра, які мають позитивний елементарний заряд.

Види іонізуючих випромінювань показані в таблиці 5.1.

Для оцінки радіаційної небезпеки, якій піддається людина, використовуються різні фізичні величини, що характеризують іонізуюче випромінювання.

Таблиця 5.1 – Види іонізуючих випромінювань

217

Продовження таблиці 5.1

Основна фізична величина, що характеризує радіоактивне джерело, це число розпадів в одиницю часу. Така величина названа активністю. Активність тієї чи іншої речовини визначається кількістю атомів, що розпадаються в одиниці часу.

Кількість радіоактивних частинок, що випускаються, пропорційна активності речовини. Як одиницю активності в Міжнародній системі одиниць СІ обрано бекерель (Бк, Bq). Активність у 1 Бк відповідає одному розпаду в секунду. У

практичній дозиметрії і радіаційній фізиці застосовується інша одиниця – Кюрі

(Ki, Сі).

1 Кі = 3,7∙1010 Бк,

тобто відповідає 37 млрд радіоактивних розпадів у секунду. Саме така кількість розпадів відбувається в одному грамі радію 226 (88Ra226). Завдяки розпаду кількість радіоактивних атомів у первинній масі речовини зменшується з часом,

відповідно знижується й активність.

Це зменшення відповідає експонентному закону

218

момент; Т – період напіврозпаду, який дорівнює часу, впродовж якого вихідна кількість ядер даної речовини розпадається наполовину.

Для різних радіоактивних речовин період напіврозпаду міняється в широких межах: від мільйонних часток секунди до декількох мільярдів років.

Рівень радіоактивного зараження (забруднення) різних поверхонь і обсягів характеризується також поверхневою, об’ємною і питомою активністю, яка вимірюється кількістю розпадів в одиницю часу на одиниці площі, в одиниці об’єму і маси.

Одиницями виміру в системі СІ є:

для поверхневої активності As – 1 Бк/м2 = 1 розп/м2;

для об’ємної активності Av – 1 Бк/м3 = 1 розп/м3;

для масової активності Am – 1 Бк/кг = 1 розп/кг.

Використовуються також несистемні одиниці:

Кюрі на метр квадратний;

Кюрі на літр;

Кюрі на кілограм та ін.

Основною фізичною величиною, що визначає ступінь радіаційного впливу, є

поглинена доза ІВ. Це відношення середньої енергії dW, переданої ІВ речовині в елементарному об’ємі до маси dm речовини в цьому обсязі

ДdWdm .

Одиницею виміру поглиненої дози в системі СІ є Грей (Гр) 1 Гр = 1 Дж/кг.

Використовується також несистемна одиниця поглиненої дози рад (перші букви виразу ―Радіаційна адсорбційна доза‖)

1 рад = 0,01 Гр.

Одиниці рад (чи Грей) – це енергетичні одиниці, вони ніяк не враховують ті

219

біологічні ефекти, що робить проникаюча радіація при взаємодії з речовиною.

Відгук живого організму на опромінення визначається не стільки поглиненою дозою, скільки мікроскопічним розподілом енергій по чутливих структурах живих кліток.

З розуміння простоти і зручності біологічні ефекти, викликані будь-яким ІВ,

прийнято порівнювати з впливом на живий організм рентгенівського чи

γ-випромінювання. Для рентгенівського чи γ-випромінювання дози легко вимірюються за допомогою каліброваних рентгенівських джерел.

Для інших типів виміру вводиться так звана еквівалентна доза, що визначається як добуток поглиненої дози на коефіцієнт якості ІВ

Декв Д k;

для γ-випромінювання, рентгенівського випромінювання і швидких протонів k

= 1;

для теплових нейтронів k = 2;

для швидких нейтронів k = 10;

для α-часток і важких іонів k = 20.

Одиницею виміру еквівалентної дози в системі СІ є Зіверт (Зв, Sv).

Несистемна одиниця – бер (біологічний еквівалент рада); 1 Зв = 100 бер.

Іноді вживається найменування ―Рем‖ (від англійської абревіатури rem – roentgen equivalent for men, еквівалент рентгена для людини). Коефіцієнт якості встановлюється на основі радіологічних експериментів і приводиться в спеціальних таблицях.

Потенційна небезпека ІВ характеризується експозиційною дозою Декс.

У системі СІ одиницею експозиційної дози служить Кл/кг. Експозиційна доза

1 Кл/кг показує, що сумарний заряд усіх іонів одного знака, який виник під дією випромінювання в 1 рентген, при якій у 1 см3 атмосферного повітря при t = 0 ˚С і тиску 760 мм рт. стовпа виникають іони, що несуть позитивний чи негативний заряд в одну електростатичну одиницю (1CGSE),

1 Р = 2,58·10-4 Кл/кг.

220