Доп.лекции по ЦЗ+Список лит. / GO-book

Визначення режимів радіаційного захисту за середньодобовим

коефіцієнтом радіаційної захищеності

Коефіцієнт середньодобової радіаційної захищеності показує, у скільки разів доза опромінювання, яка одержана людьми за добу при встановленому режимі поведінки, менше за дозу опромінювання, яку вони одержали б, якби знаходились

де 24 – кількість годин на добу, t – тривалість перебування на відкритій місцевості, t1, t2, ... t i – тривалість перебування в захисних спорудах, будівлях, транспортних засобах тощо, k1, k2, ... ki – коефіцієнти послаблення радіації захисними спорудами.

Приклад 3.8

Розрахувати коефіцієнт середньодобової радіаційної захищеності людей,

якщо вони впродовж доби знаходилися 4 години на відкритій місцевості,

2 години – в транспортних засобах з коефіцієнтом послаблення k = 2, 7 годин – у

виробничих приміщеннях (k = 7) та 11 годин – вдома в одноповерхових будинках з k= 10.

Розв’язання.

За формулою (3.9) розраховують значення потрібного коефіцієнта С

C = 3,4,

тобто при вибраному режимі поведінки людей вони одержать дозу в 3,4 рази меншу,

ніж за 24 години перебування на відкритій місцевості.

Визначаючи режим поведінки населення за середньодобовим коефіцієнтом радіаційної захищеності, використовують поняття коефіцієнта середньодобової безпечної радіаційної захищеності Сб, який забезпечує при витриманні вибраного режиму одержання за добу дози, яка не перевищує встановлену.

Режими за середньодобовим коефіцієнтом безпечної захищеності розраховуються штабами ЦО завчасно.

Відділом ЦО для працівників об’єкта розроблені режими, які наведено в табл. 3.10.

123

Таблиця 3.10 – Варіанти можливих режимів радіаційного захисту працюючих та виробничої діяльності об’єкта господарства залежно від значення коефіціента середньодобової радіаційної захищеності С

Приклад 3.9

Визначити режим роботи об’єкта на першу й другу добу після ядерного вибуху, якщо рівень радіації Р через годину після вибуху складає 100 Р/год.

Встановлена доза за першу добу – 30 Р, за другу – 10 Р.

Відділом ЦО для працівників об’єкта розроблені режими, які наведено в табл. 3.10.

Розв’язання.

1. Використовуючи графік, який наведено на рис.3.5, визначають значення допоміжної величини b залежно від часу, на який зареєстровано рівень радіації

(1 год) та доби, для якої визначають режими. Для приклада, що розглядається, для першої доби b = 2,4, для другої – b = 0,4.

124

2. Розраховують значення коефіцієнта Сб безпечної захищеності на кожну добу за формулою

Cб = b ∙ P/Dвст ,

де Р – рівень радіації на момент його виміру, Dвст – встановлена доза опромінювання.

На першу добу Сб = 2,4 ∙ 100 / 30 = 8, на другу добу Сб = 0,4 ∙ 100 / 10 = 4.

3.Використовуючи перший рядок табл. 3.10, знаходять коефіцієнт Сб, який

єрозрахунковим, або найближчим до цього значення, й у другому рядку

читають номер режиму. У подальших рядках таблиці знаходиться розшифровка обраного режиму. Для умов прикладу необхідно використати режим № 6 на першу добу та режим № 9 на другу добу (Сб = 3,5, яке є найближчим до розрахункового значення С = 4 та забезпечує дозу опромінювання не більшу заданої).

Рисунок 3.6 – Графік для визначення коефіцієнта безпечної захищеності С Сутність обраних режимів:

режим № 6 – припинення роботи та укриття людей у підвалах з коефіцієнтом послаблення іонізуючого випромінювання k = 40 протягом 4 годин, праця в цеху (k = 7) – 12 годин, перебування в транспортних засобах (k = 2) –

2 години, знаходження в помешканнях (k = 10) – 6 годин.

режим № 9 – праця в цеху протягом 8 годин, знаходження на відкритій місцевості – 4 години, знаходження в транспортних засобах – 2 години.

Визначення режимів захисту населення за типовими режимами цивільної оборони.

Типові режими захисту населення розроблені штабом цивільної оборони країни для типових за характером забудов населених пунктів, які мають захисні споруди з визначеним значенням коефіцієнтів послаблення іонізуючого опромінення. Так, режими 1...3 розроблено для непрацюючого населення, 4...7 –

125

для захисту робітників та службовців об’єктів господарства країни, 8 – для захисту формувань ЦО.

Типові умови для господарських об’єктів такі: тривалість роботи змін –

10 – 12 годин на добу, праця в одноповерхових промислових будівлях (k = 7),

проживання в одноповерхових кам’яних помешканнях з коефіцієнтом послаблення опромінювання k = 10, на об’єктах можуть бути захисні споруди з коефіцієнтом послаблення: k = 25 – 50, k = 50 – 100, k = 100 – 200, k = 1000 та більше.

Вихідними даними для визначення типового режиму є рівень радіації на

1 годину після ядерного вибуху, коефіцієнт ослаблення іонізуючого випромінювання захисними спорудами, які використовуються для захисту працюючих.

Скорочений варіант типових режимів захисту робітників та службовців об’єкта господарства країни наведено в таблиці 3.10.

Приклад 3.10

Визначити режим захисту робітників та службовців, якщо рівень радіації через годину після ядерного вибуху склав 240 Р/год. На об’єкті використовують сховище з k = 1000.

Розв’язання.

1.У рядку 1 таблиці 3.11 знаходять задане значення рівня радіації 240 Р/год, а

врядку 2 – умовну назву режиму, який відповідає заданому рівню радіації –

Б-4. На об’єкті використовують сховище з k = 1000 (k4), тому вибираємо режим упровадження в рядку, що відповідає заданому значенню k.

2.Режим розраховано на 6 діб (останній рядок). Він передбачає три періоди:

-припинення роботи й укриття людей у сховищах на 6 годин;

-робота в цеху й відпочинок у сховищах впродовж 18 годин;

-робота в цеху, відпочинок удома з перебуванням на відкритій місцевості впродовж 2 годин щодобово – 12 годин.

126

Висновки. Викладена методика прогнозування радіоактивного забруднення й оцінки радіаційної обстановки дозволяє командирам та штабам цивільної оборони усіх рангів у порівняно обмежені строки накреслити найбільш доцільні способи дій з тим,

щоб основний склад формувань та населення одержало б мінімально можливі дози опромінювання при діях та перебуванні на забруднених теренах. Однак для швидкої та грамотної оцінки радіаційної обстановки командно-начальницький штаб формувань та керівники підрозділів виробництва повинні твердо володіти необхідними знаннями та навичками з методики оцінки радіаційної обстановки.

Таблиця 3.11 – В и п и с к а з таблиці типових режимів виробничої діяльності в умовах радіоактивного забруднення місцевості

3.2. Оцінка інженерної обстановки

Під поняттям ―інженерна обстановка‖ розуміють сукупність наслідків від дій стихійних лих, аварій, катастроф, а також первинних та вторинних факторів ядерної зброї, інших сучасних засобів ураження, внаслідок яких спостерігаються руйнування будівель, споруд, комунально-енергетичних мереж, обладнання, засобів зв’язку, транспорту, мостів, аеродромів тощо.

Такі наслідки негативно впливають на роботу об’єктів господарювання та життєдіяльність населення.

Оцінка інженерної обстановки включає:

визначення масштабів та ступеня руйнування елементів і об’єктів у цілому

(ступеня руйнування будівель, споруд, у тому числі захисних споруд, розмірів зон завалів, обсягу і трудомісткості інженерних робіт, можливостей рятiвних та інших невідкладних робіт);

аналіз їхнього впливу на стійкість роботи окремих елементів і об’єкта дій уражаючих факторів та її підвищення, пропозиції з організації та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт з відновленням виробництва.

Оцінка інженерної обстановки проводиться на основі сумісного використання даних прогнозування та інженерної розвідки.

Вихідними даними для оцінки інженерної обстановки є дані: про найбільш вірогідні стихійні лиха, аварії (катастрофи); дані противника, його наміри та його можливості застосування ядерної та іншої зброї; характеристики первинних та вторинних уражаючих факторів, а також характеристика захисних споруд,

інженерно-технічного комплексу об’єкта та його елементів тощо.

Обсяги і терміни проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт залежить від ступенів руйнування будинків, споруд, об’єктів.

Ступені руйнування поділяються на види: повнi, сильні, середні та слабкі.

Кожному ступеню руйнування відповідає своє значення збитку, обсяг рятувальних та аварійних робіт, а також обсяги і терміни проведення відновлювальних робіт.

128

Повне руйнування – руйнування всіх елементів будинків, включаючи підвальні приміщення, ураження людей, що знаходяться в них. Збитки складають більше 70 % вартості основних виробничих фондів, подальше їх використання неможливе, відновлення можливе тільки за умови нового будівництва.

Сильне руйнування – руйнування частин стін і перекриття верхніх поверхів,

виникнення тріщин у стінах, деформація перекриття нижніх поверхів, ураження значної частини людей, що знаходились в них. Збитки складають 30 – 70 % вартості основних виробничих фондів, можливе обмежене використання потужностей, що збереглися. Відновлення можливе в порядку капітального ремонту.

Середнє руйнування – руйнування другорядних елементів будівель і споруд

(покрівлі, перегородок, віконних і дверних рам), виникнення тріщин стін.

Перекриття, як правило, не повалені, підвальні приміщення збереглися, ураження людей – здебільшого уламками конструкцій. Збитки складають 10 – 30 % вартості основних фондів. Промислове обладнання, техніка, засоби транспорту відновлюються в порядку середнього ремонту, а будинки і споруди – після капітального ремонту.

Слабке руйнування – руйнування віконних та дверних заповнень та перегородок. Можливе ураження людей уламками конструкцій. Підвали та нижні поверхи повністю збереглися і придатні до тимчасового використання після поточного ремонту будинків, споруд, обладнання і комунікацій. Збитки складають до 10 % вартості основних виробничих фондів (будинків і споруд). Відновлення можливе в порядку середнього або поточного ремонту.

При оцінці матеріальної шкоди і величини втрат населення в містах

(населених пунктах) після виникнення надзвичайних ситуацій, викликаних вибухами, і ударної повітряної хвилі, за узагальнений критерій приймається ступінь ураження міста (населеного пункту).

Ступінь ураження міста С ур визначають як відношення площі міста (яка

опинилась в зоні повних або сильних руйнувань), до всієї площі міста

129

де SПЛ ,Р − площа руйнувань, км2; SМ − загальна площа міста, км2.

Прийняті ступені ураження міст (населених пунктів) та об’єктів господарювання залежно від величини розрахункового відношення наведені в таблицях 3.12 і 3.13.

Таблиця 3.12 – Ступінь ураження міста (населеного пункту), %

Таблиця 3.13 – Ступінь руйнування об’єктів господарювання залежно від

ступені ураження міста (населеного пункту), %

Необхідність в особовому складі та в інженерній техніці для проведення рятувальних і невідкладних аварійних робіт визначається за нормами чисельності особового складу і техніки формувань в тис. чоловік з розрахунку на 100 тис.

населення від ступені ураження міста (населеного пункту); наведена в таблиці 3.14.

130

Таблиця 3.14 – Необхідність в особовому складі сил ЦО та у техніці для

проведення аварійно-рятувальних і невідкладних робіт на 100 тис. чол.

Необхідність в особовому складі формувань медичної служби для надання допомоги потерпілим визначається за нормами чисельності особового складу медичних формувань в тис. чол. з розрахунку на 100 тис. населення міста залежно від ураження міста (населеного пункту); наведена в таблиці 3.15.

Таблиця 3.15 – Необхідність в особовому складі медичних формувань для надання допомоги потерпілим на 100 тис. населення

Примітка.

Виникне необхідність в евакуації потерпілих транспортом: міста для сидіння –

30 %, для лежання – 70 %.;структура санітарних втрат: травми 50 – 60 %, опіки

25–30 %, отруєння 5–10 %.

При оцінці інженерної обстановки на об’єкті господарювання потрібно використовувати розрахункові дані і результати паспортизації будинків, споруд та інженерно-технічних систем забезпечення.

Ступінь руйнування об’єкта в процесі паспортизації може бути орієнтовно визначений ступенем руйнування основних будинків, споруд, комунікації при тисках ударної хвилі для слабких, середніх, повних та сильних руйнувань за

131

довідковими даними за аналогічних за типом конструкцій виявляються відповідно ступені руйнування при показниках тиску: 0,1; 0,2; 0,3; 0,4; 0,5 кгс/см2.

Таблиця 3.16 – Визначення втрат населення залежно від ступеню ураження міста (населеного пункту)

Для промислових точечних (підприємства компактної забудови) об’єктів слабкі, середні, сильні та повні ступені руйнування можуть бути визначені залежно від кількості вибухових речовин (тротилу) на 1 км 2 або тиску ударної хвилі від вибуху газоповітряної суміші, наведеного в таблиці 3.17.

Таблиця 3.17 – Визначення ступеня руйнування об’єктів господарювання залежно від характеру дії на нього