Доп.лекции по ЦЗ+Список лит. / GO-book

організація робіт щодо локалізації або ліквідації НС;

визначення межі території, на якій виникла НС;

організація робіт, спрямованих на забезпечення функціонування об’єктів економіки та життєдіяльності постраждалого населення;

здійснення постійного контролю за станом довкілля, обстановкою на аварійних об’єктах;

інформування вищих органів управління щодо рівня НС та вжитих заходів,

оповіщення населення та надання йому необхідної допомоги.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій – це сукупність органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які реалізують державну політику у сфері соціального захисту.

Цивільний захист – це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-

гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,

підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації НС, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.

Основні завдання цивільного захисту:

розвиток національної економіки у напрямах, які виключають можливість виконання НС;

зберігання та аналітичне відпрацювання інформації про НС;

прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначення на основі прогнозу потреби в силах і засобах;

здійснення нагляду і контролю цивільного захисту;

розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів,

дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

розроблення планів здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного

93

захисту;

створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів,

необхідних для запобігання НС;

розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС;

організація захисту і територій, організація психологічної та медичної допомоги потерпілим від НС;

проведення невідкладних робіт для ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

забезпечення готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання НС,

реагування на них та ліквідація їх наслідків;

надання оперативної допомоги населенню з виконанням засобів Цивільного захисту;

навчання населення та організація тренувань способами захисту при виникненні НС;

міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

2.4. Цивільна оборона закордонних країн

Законом України про Цивільну оборону передбачено співробітництво з іншими державами в питаннях обміну досвідом організації ЦО, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, створення й оснащення сил ЦО, сумісних дій в разі трансграничних надзвичайних ситуацій.

Аналіз поглядів та практичної діяльності різних органів Цивільної оборони закордонних країн свідчить про перспективність висновку про подвійне призначення ЦО, тобто про захист населення в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів. Військовий аспект Цивільної оборони, тобто захист від сучасних засобів ураження навіть у період їхнього скорочення та знищення залишається важливим й сьогодні.

Повсюдно признано, що проблема захисту населення, обсяг завдань Цивільної

94

оборони в надзвичайних ситуаціях мирного часу зростають.

В Україні створена своя система Цивільної оборони, яка повинна весь час удосконалюватися й розвиватися. Проведені наукові дослідження з оцінки небезпеки для життєдіяльності населення, можливих техногенних та природних катастроф на терені України. Так, аварія на Чорнобильській АЕС стала найбільшою у світі технологічною катастрофою, дія котрої розповсюджується на всю планету.

Від техногенних аварій, катастроф та стихійних лих у світі в середньому заподіюються втрати від 2 до 4 % національного валового продукту.

Усе це обумовлює необхідність тісного міжнародного співробітництва з питань захисту населення у надзвичайних ситуаціях. Слід ураховувати позитивний досвід Цивільної оборони колишнього Радянського Союзу, а також досвід країн СНГ, в

першу чергу Росії. Функціонування Держкомітету з надзвичайних ситуацій виявило необхідність підвищення статусу цього важливого органу й дозволило сформувати Міністерство з надзвичайних ситуацій Росії. Таким же шляхом пішов уряд України.

У жовтні 1996 року Указом Президента України створено Міністерство України з надзвичайних ситуацій та по справам захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Система ЦО інших країн знаходиться в стані постійного оновлення та удосконалення.

Так, у країнах, які входять до блоку НАТО, склалася й функціонує система Цивільної оборони, яка координується Головним Комітетом НАТО з розробки надзвичайних планів у цивільній області. Цей комітет відає питаннями планування й найбільш раціонального використання людських та матеріальних ресурсів, засобів зв’язку й транспорту, а також Цивільної оборони країн блоку.

Комітет вивчає питання Цивільної оборони, які є загальними для всіх країн-

учасниць НАТО, координує діяльність органів ЦО, а також розробляє необхідні рекомендації з організації сповіщення й захисту населення.

Представники країн блоку, а також кадри, які готуються для роботи в цих органах, проходять спеціальну підготовку та залучаються до проведення різних семінарів, симпозіумів, спільних навчань.

95

Організаційна структура ЦО країн-учасниць у більшості своїй однакова.

Загальне керівництво діяльністю ЦО, як правило, здійснює Міністерство внутрішніх справ через створені при ньому управління ЦО. Виняток становлять США, де органи ЦО підлягають Президентові, Канада – центральному федеральному урядові,

Норвегія – міністерству юстиції й поліції, Ісландія – Міністерству поліції.

Організаційна система управління Цивільною обороною передбачає поділ терену країн на округи, під округи, зони та райони ЦО. У всіх них, а також в адміністративно-територіальних одиницях – штатах, провінціях, графствах, містах,

общинах тощо є штаби Цивільної оборони.

Найбільш досконалі системи Цивільної оборони створені у Фінляндії, Швеції,

Норвегії, Данії, Швейцарії, Ізраїлі. В цих країнах добре поставлено навчання персоналу ЦО, діє чітка координація Цивільної оборони й збройних сил та в інтересах ЦО виділяються великі асигнування.

У США діє федеральне управління по діям в надзвичайних ситуаціях – ГЕМА.

Його основне завдання – планування й здійснення заходів з підготовки захисту населення й матеріальних цінностей за надзвичайних ситуацій, ліквідація наслідків стихійних лих, техногенних аварій та катастроф. Завданням ГЕМА є також захист населення від дії зброї масового ураження у разі війни.

Цивільна оборона Росії.

За останній час Міністерству з надзвичайних ситуацій вдалося об’єднати сили і засоби різних міністерств, у тому числі сили і засоби пожежної служби МВС Росії,

державну систему попередження і ліквідації НС.

До складу МНС входять війська ЦО (з рятувальниками, автомобільними,

інженерними, протихімічними підрозділами), штаби цивільної оборони і ліквідації наслідків НС, пошуково-рятувальні служби.

Міністерство має в безпосередньому підпорядкуванні спеціальні військові формування: центральний аеромобільний рятувальний загін, авіаційне підприємство і національний корпус надзвичайного гуманітарного реагування.

Робота з попередження стихійних лих і техногенних катастроф будується на основі моніторингу і прогнозів, які проводяться в науково-дослідних інститутах,

96

аналітичних службах і лабораторіях, що належать різним відомствам.

При виникненні лих і катастроф МНС має можливість одержати сили і засоби інших відомств – міліцію, медичні частини, будівельні і транспортні організації.

Всебічне міжнародне співробітництво, яке зараз намітилося, проявляється в створенні ряду міжнародних органів по взаємодії систем Цивільної оборони європейських держав в разі ліквідації наслідків глобальних ситуацій.

Існує Міжнародна організація Цивільної оборони – МОЦО, яка створена у

1989 році. За останні роки проведені міжнародні конференції зі співробітництва в області ЦО й захисту від катастроф держав Центральної, Східної, Південно-східної Європи. У цих конференціях брали участь 22 країни, в тому числі й держави СНД.

Сформульовано завдання з координації професійної діяльності, направлені на підвищення рівня захисту людей за надзвичайних обставин. Ці дії провадяться під егідою Ради безпеки ООН у взаємодії з ОБСЄ, НАТО, Радою Європи. Остання конференція закріпила наміри сторін, тобто 22 держав, співробітничати як на двосторонній, так і на регіональній основі.

При вирішенні проблем захисту населення України необхідно враховувати можливість виникнення трансграничних катастроф, наслідки яких розповсюджуються на декілька країн. Трансграничні дії можуть створювати вибухонебезпечні підприємства, АЕС, хімічні та інші об’єкти, розміщені в прикордонних з Україною районах на теренах Росії, Білорусії, Молдови, Румунії,

Польщі та інших держав. У разі можливих там аварій та катастроф ймовірні ураження теренів України.

У той же час, наслідки аварій на деяких об’єктах України можуть проявлятися на теренах суміжних країн. Те ж саме стосується й надзвичайних ситуацій природного походження.

Підготовка сил і засобів для дій за надзвичайних ситуацій є необхідною умовою забезпечення безпеки населення. Такий напрямок підвищення безпеки передбачає як удосконалення вітчизняних сценаріїв ліквідації наслідків аварій, катастроф, так і використання міжнародного досвіду. Згідно з Законом про співробітництво з іншими державами в питаннях ЦО уряд України має приймати рішення про участь

97

України в міжнародній організації ЦО та в операціях європейських держав в разі необхідності надання допомоги при стихійних лихах.

Висновки

Надзвичайно складна обстановка (як екологічна, так і техногенна) на терені України потребує ефективної та надійної системи захисту населення від наслідків можливих виробничих аварій, катастроф та стихійних лих, завчасного здійснення комплексу попереджувальних заходів, високої готовності керівного складу й сил Цивільної оборони до подолання надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків їх як у мирний, так і у воєнний часи.

Для вирішення таких завдань у країні, областях, містах, районах створені комісії з надзвичайних ситуацій, визначено сили й засоби на всіх рівнях. Це передовсім військові, спеціалізовані, невоєнізовані формування, а також аварійно-

рятувальні, пожежні, медичні формування ЦО.

У країні створена служба екстреної медичної допомоги потерпілим при аваріях,

катастрофах, стихійних лихах та масових захворюваннях. В обласних містах на базі обласних лікарень і санепідемстанцій організовані центри екстреної медичної допомоги. У Києві, Харкові, Вінниці й інших містах функціонують на добровільних засадах пошуково-рятувальні служби, групи розшукування потерпілих та надання їм першої допомоги. Мобільні підрозділи постійної готовності є в частинах ЦО.

Кожному спеціалістові необхідно засвоїти завдання, організаційну структуру Цивільної оборони, навички в оцінці обстановки, заходи з підвищення стійкості роботи об’єктів господарювання, організацію й методи проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Серед завдань ЦО важливе місце займає підготовка населення до вправних дій за надзвичайних обставин. Кожен громадянин повинен вміти захистити себе та свою сім’ю, надати допомогу потерпілому. Треба досконально оволодіти практичними навичками при діях в надзвичайних ситуаціях, старанно виконувати свої обов’язки з ЦО.

Створена система ЦО України пройшла серйозне наукове опрацювання,

98

прийнято пакет законодавчих актів і документів.

У практичній роботі враховується досвід країн СНД, а також інших держав світу.

Знання та неухильне виконання своїх обов’язків керівним складом,

спеціалістами інших профілів, усім населенням за надзвичайних обставин сприятиме зміцненню Цивільної оборони, а отже й могутності суверенної незалежної держави Україна.

Контрольні запитання

1.Основні положення ―Концепції цивільної оборони України‖ і Закону

―Про Цивільну оборону України‖.

2. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

3. Структура і завдання єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру.

4.Організаційна структура і завдання цивільної оборони підприємства,

установи і організації.

5.Сили і засоби цивільної оборони на промисловому об’єкті.

99

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

3.1. Загальні положення.

Оцінка обстановки в надзвичайній ситуації є важливим елементом у комплексі захисних заходів населення та об’єктів господарювання. Вона є обов’язковим елементом роботи командно-начальницького складу формувань та штабу ЦО і проводиться з метою своєчасного прийняття необхідних заходів захисту і обґрунтованих рішень у проведенні РіНР, медичних та інших заходів по наданню допомоги ураженим і при необхідності евакуації населення та матеріальних цінностей.

Обстановка – сукупність факторів та умов, в яких здійснюється діяльність формувань ЦО, створена в результаті надзвичайної ситуації.

Залежно від дії вражаючих факторів обстановка, яка виникає при надзвичайній ситуації, може бути різною і суттєво впливати на проведення рятувальних робіт в осередку ураження. Залежно від вражаючих факторів виявляють і оцінюють: радіаційну, хімічну, інженерну, пожежну, санітарно -

епідеміологічну та інші види обстановки.

Радіаційна обстановка – це обстановка, яка створена в результаті аварії на радіаційних об’єктах, а також в результаті застосування ядерної і радіологічної зброї. Вона визначається масштабами і мірою радіоактивного забруднення місцевості, повітряного простору, води і впливає на дію формувань ЦО і життєдіяльність населення.

Хімічна обстановка – це сукупність факторів та умов, які утворені в результаті аварії на хімічнонебезпечних об’єктах економіки, що мають сильнодіючі отруйні речовини, або в результаті застосування хімічної зброї впливає на діяльність об’єктів економіки, сил ЦО і життєдіяльність населення.

Інженерна обстановка – це сукупність наслідків стихійного лиха, аварій

(катастроф), а також первинних і вторинних вражаючих факторів сучасних засобів ураження, в результаті яких руйнуються будинки, споруди, обладнання,

100

комунально-енергетичні мережі, засоби зв’язку і транспорт, мости, греблі,

аеродроми і т.д., що впливає на стійкість роботи об’єктів економіки та життєдіяльність населення.

Пожежна обстановка – це сукупність наслідків стихійних явищ, аварій

(катастроф), а також первинних і вторинних вражаючих факторів ядерної зброї та інших сучасних засобів ураження (перш за все запалювальних засобів).

Розрізняють пожежі в населених пунктах, ландшафтні пожежі (лісові,

степові), пожежі на об’єктах економіки, транспорту та інші.

У населених пунктах виділяють три зони пожежі: зона окремих пожеж,

зона суцільних пожеж, зона пожежі і тління в завалах після ядерного вибуху.

Особливою формою пожеж є вогневі шторми. Вони утворюються при застосуванні у воєнний час великої кількості запалювальних бомб. Вогневий шторм являє собою зону суцільного горіння, яка розповсюджується з великою швидкістю за рахунок повітряної течії в районі дії вогню.

Надзвичайна ситуація як обстановка на об’єкті або певній території, що склалася після катастрофи або стихійного лиха, характеризується різними наслідками несприятливої дії на людину певних вражаючих факторів, потребує проведення аналізу та оцінки на всіх етапах життєвого циклу.

Оцінка надзвичайної ситуації проводиться з метою розробки заходів,

спрямованих на зменшення небезпеки пом’якшення наслідків від можливих втрат; розроблення питань спільного реагування на надзвичайну ситуацію, що включається в оперативні плани, а також для визначення сил та засобів, які можуть бути потрібними для організації та виконання аварійно-рятувальних робіт; завчасної підготовки необхідних даних для швидкої оцінки обстановки при появі вражаючих факторів; визначення умов та вимог по організації захисту населення.

Прогнозування та оцінка можливої обстановки здійснюється в три етапи:

Перший етап – попередня завчасна оцінка можливої надзвичайної ситуації. Розрахунки проводяться з метою прогнозування можливої обстановки на

101

території, об’єкті господарської діяльності з метою проведення профілактичних і попереджувальних заходів, визначення вірогідних об’ємів РіНР.

Другий етап – це прогнозування та оцінка обстановки після отримання органами управління ЦО даних про виникнення НС, щоб далі прийняти рішення керівником відповідного органу управління щодо проведення дій для локалізації та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Третій етап – остаточна оцінка обстановки, що виникла внаслідок НС,

проводиться з урахуванням даних розвідки осередку ураження.

Оцінка обстановки включає якісний і кількісний аналіз НС.

Якісний аналіз потрібно виконувати один раз при вивченні і завчасній підготовці до можливої катастрофи і виникаючої при цьому НС.

Кількісний аналіз несе кількісну інформацію про НС і виконується на всіх етапах життєвого циклу НС.

Аналіз НС у вузькому значенні можна розглядати як оцінку обстановки при дії вражаючих факторів.

Якісний аналіз НС

Виконується для початкового розуміння сутності катастрофи та можливих її соціально-економічних негативних наслідків для суспільства, обумовлених виникненням після катастрофи НС. Якісний аналіз НС полягає у визначенні основних характеристик вражаючих факторів НС, а також найзагальніших заходів,

що можуть бути вжиті для ліквідації НС. При виконанні якісного аналізу необхідно враховувати і те, що НС можуть виявити побічні і непрямі дії приватного характеру

(наприклад, проблема переміщення людей після землетрусу або аварій на АЕС не знімається після надання першої допомоги, а також після проведення програм по відновленню і реабілітації).

Кількісний аналіз НС.

Кількісний аналіз зводиться до оцінки і прогнозування з визначенням

102