3.3. Заходи щодо забезпечення виробничої санітарії та гігієни праці
1. Для забезпечення необхідної освітленості, яка нормується для офісних приміщень у 200 Лк згідно ГОСТ 12.2.007.13-2000 ССБТ «Лампи електричні. Вимоги щодо безпеки», передбачено використання енергозберігаючих ламп DeLux EGU-10 2700К, 9W, GU10.
Для забезпечення оптимальної роботи зору передбачене використання природнього і штучного освітлення, норми якого зазначені у ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».
Природне освітлення приміщення комбінується разом з бічним освітленням, яке здійснюється крізь вікна у стінах. За відсутності або недостатній кількості природного світла використовують штучне освітлення, яке за конструктивним виконанням є комбінованим (до загального освітлення додається місцеве, яке підводиться безпосередньо до робочого місця робітника).
2. Для забезпечення оптимальних параметрів повітряного середовища передбачено використання устрою системи водяного опалення згідно ДСТУ 3854-99 (ГОСТ 30646-99) «Кондиціонери центральні загального призначення: Загальні технічні умови» та встановлення кондиціонерів переважно роздільного типу Midea 09. Для цього потрібно підрахувати площу, висоту приміщення та коефіцієнт теплового навантаження (сонячна сторона – 30, інша сторона – 35), а також додати теплопритоки від кількості людей, які працюють у приміщенні.
3.4. Заходи щодо забезпечення пожежної безпеки
Закон України «Про пожежну безпеку» визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.
Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів пожежі, за ГОСТ 27331-87 (СТ СЭВ 5637-86) «Пожежна техніка. Класифікація пожеж», поділяються на відповідні класи та підкласи:
клас А – горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2) тлінням;
клас В – горіння рідких речовин, що не розчиняються (підклас В2) у воді;
клас С – горіння газів;
клас Д – горіння металів легких, за винятком лужних (підклас Д1), лужних (підклас Д2), а також металовмісних сполук (підклас ДЗ);
клас Е – горіння електроустановок під напругою.
Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу, призводить до матеріальних збитків.
Пожежна безпека – стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.
Горіння – це процес окислення, який супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променевої енергії.
Тління – горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається з появою диму.
Для забезпечення пожежної безпеки в установах проводять пожежну профілактику, яка включає в себе комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожежі, обмеження її поширення, а також на створення умов для успішного гасіння пожежі.
Основними організаційними заходами є наявність інструкцій з пожежної безпеки, планів евакуації співробітників в разі пожежі. Основними технічними заходами пожежної безпеки є оснащення будівлі пожежним інвентарем (вогнегасники вуглекислотні) і підтримка його в робочому стані, а також первинними засобами пожежогасіння.
У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний: негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище; вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей; у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну).
Вогнегасні речовини:
1) Вода – основна вогнегасна речовина охолодження, найбільш доступна та універсальна. Гарна охолоджувальна властивість води обумовлена її високою теплоємністю C = 4187 Дж/кг за нормальних умов. Для підвищення адгезії застосовують водорозчинні полімерні добавки. Такі сполуки отримали назву «в'язка вода». Для підвищення вогнегасної здатності води також широко застосовують добавки неорганічних солей.
2) Піна – найефективніша вогнегасна речовина ізолюючого дії, яка широко застосовується та являє собою колоїдну систему з рідких бульбашок, наповнених газом. Плівка бульбашок містить розчин пари у воді з різними стабілізуючими добавками. Піни поділяються на повітряно-механічні та хімічні. Найпоширенішою піною в практиці пожежогасіння є повітряно-механічна.
3) Діоксид вуглецю (вуглекислий газ - СО2). Широке застосування з газоподібних розріджувачів знаходить діоксид вуглецю. Його використовують у стаціонарних установках об'ємного гасіння, в ручних (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8) і пересувних (ОУ-80) вогнегасниках. Особливістю вуглекислого газу є його здатність при дроселюванні утворювати «пластівці снігу». При поверхневому гасінні «сніжним» діоксидом вуглецю його дія доповнюється охолодженням вогнища горіння. Діоксид вуглецю не можна застосовувати для гасіння пожеж лужних і лужноземельних металів, а також тліючих матеріалів.
Автоматична установка пожежогасіння (АУПГ) – установка пожежогасіння, яка автоматично спрацьовує при перевищенні контрольованих факторів пожежі (порогових значень). Відмінною особливістю автоматичних установок є виконання ними функцій пожежогасіння і автоматичної пожежної сигналізації. При цьому, всі автоматичні установки пожежогасіння (крім спринклерних) можуть приводитися в дію ручним і автоматичним способами. Спринклерні установки пожежогасіння приводяться в дію лише автоматично.
Вогнегасники – технічні пристрої, призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення.
Вогнегасники класифікуються за видом речовини, що використовується для гасіння, об'ємом корпусу і способом подачі вогнегасячого складу.
За видом вогнегасячих речовин вогнегасники поділяються на:
пінні;
газові;
порошкові
комбіновані.
За об'ємом корпусу:
ручні малолітражні з об'ємом корпусу до 5 л;
промислові ручні з об'ємом корпусу від 5 до 10 л;
стаціонарні і пересувні з об'ємом корпусу понад 10 л.
За способом подачі вогнегасячого складу:
під тиском газів, що утворюються в результаті хімічної реакції компонентів заряду вогнегасника;
під тиском газів, що подаються із спеціального балончика, розміщеного в корпусі вогнегасника;
під тиском газів, закачаних безпосередньо у корпус вогнегасника;
під власним тиском вогнегасячого засобу.
За видом пускових пристроїв:
з вентильним затвором;
із замочно-пусковим пристроєм пістолетного типу;
з пуском від постійного джерела тиску.
Цією класифікацією не вичерпуються всі показники численної групи вогнегасників. Постійне вдосконалення конструкції, підвищення таких показників як надійність, технологічність, уніфікація тощо, веде до створення нових, досконаліших вогнегасників та їх характеристик і різновидів.
Вогнегасники маркіруються буквами, які характеризують вид вогнегасника, та цифрами, що позначають його місткість.