Парафинолечение

Среди различных методов теплового воздействия на организм, особенно во внекурортных лечебных учреждениях, большой удельный вес занимает парафинолечение. Теплоудерживающая способность парафина выше, чем лечебных грязей (иловых и торфяных), и несколько ниже, чем озокерита. Парафин – продукт перегонки нефти – представляет собой смесь высокомолекулярных углеводов. Он обладает высокой теплоемкостью, очень малой теплопроводностью и лишен конвекции. Расплавленный парафин при нанесении на кожу быстро застывает, образуя на ней пленку, температура которой вскоре начинает приближаться к температуре кожи, что защищает ее от воздействия высокой температуры лежащих выше слоев парафина. При застывании парафин выделяет затраченное на его плавление тепло, а потому кожа под парафином оказывается длительное время под действием высокой температуры.

Для лечебных целей применяют очищенный белый медицинский парафин, лишенный всяких примесей, с температурой плавления 52-55ºС. Парафин должен быть полностью обезвожен. Плавят парафин на водяной бане, нагревая его до температуры 65-100ºС. Измеряют температуру парафина специальным химическим термометром с делениями до 120ºС.

Для лечения ожогов, ран и язв пользуются парафино-масляной смесью, предложенной С.С.Лепским. Смесь состоит из простерилизованного нагреванием парафина (75%) и витаминизированного рыбьего жира или хлопкового масла (25%). Нагретую до температуры 100ºС парафино-масляную смесь, распыляя пульверизатором, наносят на раневую поверхность, несколько захватывая и окружающие здоровые ткани. При распылении смесь остывает до 70-80ºС.

По окончании распыления на участок тела, подвергающийся воздействию, поверх образовавшегося тонкого слоя парафина накладывают смоченную этой смесью сложенную в несколько слоев стерильную марлевую салфетку, которую закрепляют бинтом, и оставляют на несколько дней. Процедура, оказывая тепловое действие, способствует более быстрому заживлению раны.

Парафин можно применить и повторно, но при условии предварительной его стерилизации. С этой целью парафин нагревают до 120ºС и держат его при этой температуре 10-15 мин. Для восстановления пластических свойств парафина в него необходимо каждый раз добавлять 10-15% свежего парафина.

18. Псамотерапія у циклі реабілітаційних програм.

^{Псамотерапія}

^{Лікування піском (псамотерапія) здійснюється протягом кількох тисяч років. Частіше рекомендується для використання з лікувальною метою середньозернис­тий пісок (діаметр часток 0,5-0,25мм). Порівняно з іншими теплоносіями, він має більшу теплопровідність і меншу тепловмісту здатність, тому без підігріван­ня швидко охолоджується. Його позитивні якості: добре всмоктує піт і має ад­сорбційні властивості. На практиці застосовуються загальні та місцеві піщані ван­ни сонячного нагрівання, місцеві ванни штучного нагрівання і накладання мішечків із піском.}

^{При загальних ваннах хворого повністю кладуть у нагрітий пісок при темпе­ратурі 44-48°С. Голова хворого захищена навісом або панамою від сонця. Три­валість процедури 20-30 хв.}

^{Місцеві піщані ванни сонячного нагрівання здійснюються шляхом занурення у гарячий пісок (45-50°С) кінцівок, окремих великих суглобів, крижів і таза. Тривалість процедури 25-30 хв.}

^{Місцеві піщані ванни штучного підігрівання здійснюються у дерев’яних ящи­ках з металевим дном, через яке нагрівається пісок. У ящик засипають гарячий пісок вищевказаної температури, і під час процедури здійснюється його підігрівання.}

^{Гарячий пісок (50-55°С) можна засипати у полотняний мішечок і накладати на потрібні місця (крижі, кінцівки, суглоби) на 15-20хв. Мішечок можна накри­ти чимось теплим. Курс лікування 10-15 процедур.}

^{Вказані теплоносії застосовуються головним чином при захворюваннях опор­но-рухового апарату, нервової системи, органів травлення і сечостатевої сфери.}