45. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати

дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ліквідатор - фізична особа, яка організовує здійснення ліквідаційної процедури та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Порядок його призначення та вимоги до кандидата ті ж самі, що передбачені щодо керуючого санацією.

Ліквідаційна комісія (її склад) призначається господарським судом за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів. Ліквідатор виконує такі повноваження;

здійснює функції органів управління (керівника) банкрута;

приймає до свого відання майно банкрута, управляє та розпоряджається ним;

здійснює інвентаризацію та оцінку манна банкрута;

вживає заходів щодо виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (включаючи дебіторську заборгованість);

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, до складу якої включаються: усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання та дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені під час ліквідаційної процедури (за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку); речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування (особливості правового режиму окремих категорій майна з огляду на формування ліквідаційної масі/ банкрута визначаються ст. 26 Закону: 1) майно банкрута, що є предметом застави включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя; 2) індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси);

звільняє працівників банкрута згідно з трудовим законодавством;

46. Стаття 31. Черговість задоволення вимог кредиторів (Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом)

1. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються

на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією

статтею:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за

три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство

чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до

порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі

невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки

працівникам, які мають діте тощо.

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що

пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі

всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із

зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за

винятком повернення внесків членів трудового колективу до

статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу

чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та

здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у

тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків

на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які

застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом

Міністрів України,

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків

і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу

виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не

забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли

із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в

процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення

внесків членів трудового колективу до статутного капіталу

підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

47. Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється

домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та

(або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів

боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню

(списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати

єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне

страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів

Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

ирова угода може бути укладена на будь-якій стадії

провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів

приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів -

членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі

кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника,

висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені

боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим

санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів

управління та керівника боржника і підписують її.

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог,

забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених

статтею 31 цього Закону.

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає

затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі

господарського суду про припинення провадження у справі про

банкрутство.

48. Стаття 41. Загальні положення

Відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо

небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших

категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим

Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Стаття 42. Особливості банкрутства містоутворюючих

підприємств

1. Для цілей цього Закону містоутворюючими підприємствами

визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з

урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності

населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій

розташована така юридична особа.

Положення цієї статті застосовуються також до підприємств,

кількість працівників яких перевищує п'ять тисяч осіб.

Стаття 43. Особливості банкрутства особливо небезпечних

підприємств

1. Для цілей цього Закону особливо небезпечними

підприємствами визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної,

хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей,

визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України,

припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів

щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян,

майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

Особливо небезпечними підприємствами визнаються також

підприємства, діяльність яких пов'язана з використанням ядерної

енергії.

Стаття 44. Особливості банкрутства сільськогосподарських

підприємств

1. Для цілей цього Закону під сільськогосподарськими

підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом

діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та

переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від

реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними

сільськогосподарської продукції складає не менше п'ятдесяти

відсотків загальної суми виручки.

2. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств,

передбачені цим Законом, застосовуються також до рибних

господарств, риболовецьких колгоспів, виручка яких від реалізації

вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої)

сільськогосподарської продукції та виловлених водних біологічних

ресурсів складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми

виручки.

Стаття 45. Особливості банкрутства страховиків

1. При розгляді справи про банкрутство страховика учасником

провадження у справі про банкрутство визнається державний орган у

справах нагляду за страховою діяльністю.

2. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може

бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим на це державним органом.

Стаття 46. Особливості банкрутства професійних учасників

ринку цінних паперів

1. При розгляді справ про банкрутство організації або

громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, що є

професійними учасниками ринку цінних паперів, учасником

провадження у справі про банкрутство визнається державний орган з

питань регулювання ринку цінних паперів.

Для цілей цієї статті під терміном клієнт розуміється

інвестор на ринку цінних паперів, що уклав відповідну угоду з

професійним учасником ринку цінних паперів, який відповідно до

цього Закону визнається боржником або банкрутом.

49. Стаття 1. Поняття та мета приватизації(про приватизацію держ.майна)

Приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об’єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Стаття 2. Пріоритети та принципи приватизації

1. Основними пріоритетами приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.

2. Приватизація здійснюється на основі таких принципів:

законності;

державного регулювання та контролю;

надання громадянам України пріоритетного права на придбання державного майна;

надання пільг для придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються;

забезпечення соціальної захищеності та рівності прав участі громадян України у процесі приватизації;

продажу об'єктів приватизації з урахуванням їх індивідуальних особливостей виключно за кошти;

пріоритетного права трудових колективів на придбання майна своїх підприємств;

створення сприятливих умов для залучення інвестицій;

додержання антимонопольного законодавства;

повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об'єкти приватизації;

врахування особливостей приватизації об'єктів агропромислового комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих державних підприємств, підприємств, заснованих на базі об’єднання майна різних форм власності та об'єктів науково-технічної сфери;

забезпечення конкурентності продажу, якщо інше не визначено цим Законом.