- •2. Відмежування господарського права від суміжних галузей.
- •4. Система господарського законодавства — це розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх зв'язків і властивостей.
- •9. Гідно зі ст. 2 гк учасниками відносин у сфері господарювання є:
- •11. Відповідно до ст..62гк:
- •22. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
- •IV. За сукупністю критеріїв (економічним змістом та юридичними ознаками) господарські договори можна поділити на такі групи;
- •IX. У разі використання при встановленні господарського зв'язку попередніх переговорів договірні відносини між їх учасниками оформляються за допомогою двох категорій договорів:
- •X. Залежно від домінування в господарському договорі майнових чи організаційних елементів розрізняють:
- •40. Участь у справі про банкрутство беруть:
- •41. Виділяють такі стадії провадження у справі про банкрутство:
- •42. Підстави порушення провадження у справі про банкрутство виділяються матеріального і процесуального характеру.
- •45. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати
9. Гідно зі ст. 2 гк учасниками відносин у сфері господарювання є:
а) суб'єкти господарювання;
б) споживачі;
в) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією;
г) громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Таким чином, усіх вищезазначених суб'єктів можна розглядати як суб'єктів господарського права.
Найбільшу і найважливішу для господарської діяльності групу суб'єктів господарського права складають суб'єкти господарювання. Тому саме їх правовому статусу приділяється головна увага у цій темі.
Частина 1 ст. 55 ГК визнає суб'єктами господарювання учасників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Наведене визначення дає підстави виділити наступні ознаки суб'єкта господарювання:
- по-перше, цей суб'єкт є учасником господарських відносин;
- по-друге, він безпосередньо здійснює господарську діяльність;
- по-третє, він наділений господарською компетенцією (сукупністю господарських прав і обов'язків), яку реалізує при здійсненні господарської діяльності, набуваючи при цьому нових прав і обов'язків. Цю ознаку суб'єкта господарського права в літературі ще називають господарською правосуб'єктністю. Суб'єкт господарського права має засновану на законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати взобов'язання, виступати у судових органах. Правосуб'єктність суб'єкта господарювання доктринально визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав і обов'язків;
- по-четверте, він має відокремлене від інших суб'єктів (у тому числі і від власника) майно;
- по-п'яте, він несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах закріпленого за ним майна.
Суб'єктами господарювання згідно з ч. 2 ст. 55 ГК є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
10. До суб’єктів господарювання ГК відносить громадян України, іноземцівта осіб без громадянства. За загальним правилом іноземці та особи без громадянства під час здійснення господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов’язки, як і громадяни України.
Відповідно до ст. 128 ГК громадянин визнається суб’єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.
Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:
1) безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;
2) із залученням або без залучення найманої праці;
3) самостійно або спільно з іншими особами.
Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Слід зазначити, що правовий статус підприємців — фізичних осіб регламентовано також гл. 5 ЦК. Відповідно до ст. 50 ЦК право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 35 ЦК повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає вести підприємницьку діяльність.
Привертає до себе увагу той факт, що в ГК фізична особа — суб’єкт господарювання визначається як «громадянин-підприємець», а в ЦК використовується інший термін — «фізична особа — підприємець».
