3.Результати дослідження

У спортивних іграх організовуються командні змагання.

Змагання будь-якого рангу і цільової спрямованості включають наступні|слідуючі| взаємопов'язані компоненти|: правила, положення|становища|, календарі, нормативно-кваліфікаційні вимоги.

Правила змагань – документ, що чітко визначає умови змагальної боротьби спортсменів під контролем спортивних суддів.

Положення|становище| про змагання – документ, що регламентує умови, порядок|лад|, терміни і місце проведення змагань, а також визначення і нагородження переможців.

Положення|становище| про змагання, як наголошувалося вище, визначає основні характеристики змагань.

У практиці спортивних ігор мають місце наступні|слідуючі| способи проведення змагань:

– круговий|коло| (всі команди, що беруть участь, грають між собою);

– з|із| вибуванням (після|потім| програшу зустрічі команда вибуває із|із| змагань);

– змішаний (перша частина|частка| змагань проводиться з|із| вибуванням, друга – за круговим способом).

Вибір якого-небудь з|із| них способу залежить від завдання|задач| змагань, кількості команд, що беруть участь, спортивної бази, рівня спортивно-технічної підготовленості учасників.

Кожен спосіб розігрування має певні різновиди складання календаря зустрічей команд, що змагаються. Перед складанням календаря ігор проводиться жеребкування серед команд, що беруть участь у змаганнях. За результатами|за наслідками| жеребкування кожна з команд отримує|одержує| певний номер. На підставі цих номерів і складається календар змагань.

Кругова система. Сутність проведення даних змагань полягає у тому, що учасники зустрічаються один з одним. Кругова система проведення змагань дозволяє не лише найточніше виявити переможця, але і визначити місця всіх інших учасників, дає точне уявлення про стан морально-вольової, психічної, фізичної, технічної і тактичної підготовки команд, що змагаються.

Головним|чільним| недоліком|нестачею| кругової системи змагань є те, що вона вимагає затрати великої кількості часу.

Для визначення кількості ігрових днів і ігор, необхідних для проведення змагань по круговій системі у одне коло|коло|, існують певні формули.

Так, визначаючи кількість ігрових днів, слід знати загальну кількість команд, що беруть участь у змаганнях. Якщо воно парне, то кількість ігрових днів буде на одиницю меншою ніж кількість граючих команд. У тому випадку, якщо|у тому випадку , якщо| воно непарне, то кількість ігрових днів дорівнюватиме кількості команд, що беруть участь в змаганнях, тобто Х = А – 1 (при парній кількості команд) і Х = А, де: Х – кількість ігрових днів змагань; А – кількість команд, що беруть участь в змаганнях.

Кількість ігор при проведенні змагань по круговій системі у одне коло|коло| визначається за наступною|слідуючій| формулою:

де Х – кількість ігор при проведенні змагань по круговій системі у одне коло|коло|;

А – загальна|спільне| кількість команд, що беруть участь в змаганнях;

(А – 1) – кількість ігор, які повинна провести кожна команда у ході змагань;

2 – показник того, що у грі одночасно беруть участь дві команди.

Система з вибуванням. Сутність проведення змагань за системою з вибуванням полягає у тому, що команда після програшу (першої, другої або третьої поразки) вибуває із змагань. В даний час найбільш поширена система проведення змагань з вибуванням після першої поразки, за якою розігруються кубки. Ця система дає можливість при наявності великої кількості команд проводити змагання у коротший термін, ніж кругова система. Основним недоліком її є те, що вона не дає повного уявлення про сили команд, не дозволяє визначити місця для всіх команд, що беруть участь у змаганнях. При проведенні змагань за даною системою можливий елемент випадковості, тобто слабка команда може стати навіть переможницею змагань.

При складанні календаря ігор за цією системою, перш за все|передусім|, складається сітка розподілу ігор на заявлену кількість команд, що беруть участь у змаганнях, а потім проводиться жеребкування.

Для визначення кількості команд, що грають у перший день, користуються формулою:

Х = (А – 2n|) ·2,

де Х – кількість команд, що беруть участь в іграх у перший день змагань;

А – загальне|спільне| число команд;

2n – число, що є степенем|ступенем| 2 із|із| загального|спільного| числа команд;

2 – показник того, що грають одночасно дві команди.

Змагання за змішаною системою. Змішана система проведення змагань є поєднанням двох способів розігрування: кругового і з вибування. При цій системі частина змагань (попередня або завершальна) проводиться за круговою системою, а інша частина – за системою з вибуванням.

Інколи|іноді| систему з|із| вибуванням застосовують у попередній частині|частці| розігрування серед команд, розбитих на підгрупи, а з|із| команд, що залишилися, складають групи найсильніших, що зустрічаються у завершальній частині|частці|, за круговою системою. Інколи|іноді| ж, залежно від кількості команд, що беруть участь у змаганнях, або від яких-небудь інших умов, змагання за змішаною системою проводять таким чином. Команди розподіляються на дві підгрупи, у кожній з яких проходять| змагання за круговою системою у одне коло|коло|. Після|потім| закінчення змагань у підгрупах і визначення місць, зайнятих|заклопотаними| командами, проводяться стикові ігри (за системою з|із| вибуванням) між командами, що зайняли|позичали| перші місця в підгрупах, у результаті|внаслідок| яких визначаються 1-і і 2-і місця серед усіх команд, що беруть участь в змаганнях. Так само|таким же чином| визначаються і всі подальші|наступні| місця.

Перевага змішаної системи полягає у тому, що вона дозволяє при великій кількості команд, що беруть участь у змаганнях, провести їх у порівняно недовгий термін і досить точно визначити співвідношення сил команд-учасниць. У даний час|нині| за даною системою проводяться найбільш крупні міжнародні змагання, наприклад, Олімпійські ігри або першості (чемпіонати) світу|миру|.

Змагання у школах проводяться в основному силами посадових осіб із|із| залученням|притягненням| активістів фізичної культури|.

Внутрішкільні змагання із спортивних ігор проводяться за діючими правилами.

Висновки

У шкільних спортивних змаганнях вирішуються|розв'язуються| ті ж завдання|задачі|, що й у фізичному вихованні в цілому|загалом|. Крім того, вони – діючий|дійова| стимул|стимул| систематичних занять спортом, що сприяє розвитку фізичної культури і спорту у школі.

Внутрішкільні спортивні змагання використовуються для підготовки учнів до подальших|наступних|, відповідальніших змагань, виявлення спортивних навичок і спортивної підготовленості школярів, перевірки якості навчально-тренувальної і виховної роботи, пропаганди ідей фізичного виховання і спорту.

У шкільних змаганнях закладені |ув'язнені| великі можливості|спроможності| для виховання у школярів цілеспрямованості, наполегливості, рішучості і сміливості. Правила змагань є прекрасним|чудовим| засобом|коштом| виховання дисциплінованості і відповідальності спортсмена.

Головне|чільне| завдання|задача| методики навчально-тренувальної роботи у педагогічному процесі – виклад правил і умов, що ґрунтуються на них для того, щоб озброїти вчителя|учителя| фізичної культури, викладача спорту і спортсмена знаннями, які необхідні для вирішення завдань|задач| що виникають на заняттях спортом.

У цій роботі я хотів поділитися своїми напрацюваннями, знахідками і прийомами з даної тематики. Вчитель|учитель| фізичної культури, як і будь-який інший педагог, що розуміє значення шкільних змагань, повинен досконало володіти методикою їх організації і проведення. Керувати змагальним процесом, вирішувати|рішати| освітні завдання|задачі| і здійснювати виховний вплив у ході організації і проведення змагань – справа|річ| не проста, така що вимагає підготовки і досвіду|досліду|.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОІ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ф.О.Александров. "Быт и культура", Москва. 1978.

2. М.В. Антропова„Школьнаягигиена", Москва, "Медицина", 1970.

3. О.П. Бамбуркін та ін. „Фізичне виховання в сільській школі", „Рідна школа", 1994, №9.

4.М.Д.Большакова, А.Я. Гольдфельд„Руководство для школьныхврачей", „Медгиз", 1985.

5. Під редакцією А.Т. Брикуна "Гімнастика", Москва, ""Фізкультура і спорт", 1971

6. В.В.Гориневский, "Физическоеобразование. Пособие для воспитателей, преподавателейучебных заведений и лиц, занимающихсяфизическимобразованием". Спб., 1913.

7. О.B.Жеребцов. "Физкультура и труд". Москва.1986.

8. В.М. Заціорський "Фізичні якості спортсмена", ФиС, 1966.

9.М.В. Зімкін " Фізіологічна характеристика сили, швидкості, витривалості", ФиС, 1956.

10."Інструктивно – методичні рекомендації щодо організації фізкультурно – оздоровчої роботи в навчально – виховних закладах України", Міністерство освіти України, 2006р

11. В.И. Козлов, Богданов Г.П. „Спортивный час Школьника", М., 1985.

12.Колесов Д.В. „Физическоевоспитание и здоровьешкольников"

Москва, 1983.

13. И.Н.Саркизов – Серазини "Путь к здоровью, силе и долгойжизни", ФиС, 1957.

14.А.Н.Крестовников, " Очерки по физиологиифизическихупражнений", ФиС, 1952

15. О.З. Леонов "Старти надій", Київ, "Молодь", 1981

16. П.Ф. Лесгафт, "Руководство к физическомуобразованиюдетейшкольноговозраста"" ч.І, Спб., 1888; ч. ІІ Спб., 1901 .