Семінарське заняття № 5 Правове забезпечення приватизації житлового фонду

1. Право громадян на приватизацію державного житлового фонду

2. Механізм приватизації об’єктів державного житлового фонду

3. Правові питання приватизації громадського житлового фонду

4. Приватизація допоміжних приміщень житлового будинку

5. Реприватизація житла

Мета – вироблення у студентів комплексу знань щодо механізму приватизації державного житлового фонду. Об’єкти, що не підлягають приватизації, норма площі, що підлягає приватизації. Способи приватизації. Приватизаційні чеки. Порядок приватизації. Проблемні питання приватизації громадського житлового фонду. За нині діючим законодавством не передбачено підстав такої приватизації. Приватизація допоміжних приміщень – підвалів, горищ, каналізаційних, газових, водопровідних будов. Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків. Реприватизація житла (перехід житлових приміщень приватного житлового фонду в державний). Підстави, порядок.

Приватизація державного житлового фонду - відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державно­го житлового фонду на користь громадян України.

Приватизація, як процес передачі державного майна у власність громадян, поширюється тільки на об'єкти державного житлового фонду. До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будин­ків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суб'єктами приватизації є громадяни України, які мають право отримати безоплатно займану ними квартиру (буди­нок). Передача житла у власність здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця від дня одержання заяви.

За неповнолітніх осіб, обмежено дієздатних осіб угоди щодо приватизації укладають від їх імені батьки, опікуни, піклувальники.

До об'єктів приватизації державного житлового фонду не нале­жать: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботаніч­них садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; кварти­ри (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо гарантувати безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будин­ки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з території, забрудненої внаслідок аварії на Чорнобильсь­кій АЕС.

До об'єктів приватизації державного житлового фонду не належать також нежитлові приміщення, які містяться в житлових будинках.

За громадянами, які мають право на приватизацію займаного ними державного житлового фонду, однак не виявили бажання брати участь у процесі його приватизації, або з різних причин не скористалися цим правом, зберігається чинний порядок одержання і користування жит­лом на умовах найму в порядку, встановленому Житловим кодексом України, іншими нормативними актами.

Безоплатна приватизація державного житлового фонду є проце­сом тимчасовим і відповідно до Постанови Верховної Ради України від 21 грудня 2000 року № 2160-111 "Про продовження терміну вико­ристання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду" безоплатна приватизація державного житлового фонду з ви­користанням житлових чеків здійснюється тільки до 31 грудня 2006 року. Протягом етапу безсплатної приватизації кожний громадянин України має право привати­зувати займане ним житло один раз. Безоплатна приватизація може здійснюватися шляхом:

- безоплатної передачі житла в межах номінальної вартості житлового чека;

- продажу надлишків житлової площі, що перевищує межі санітарної норми з частковою доплатою грошима.

Безоплатна передача громадянам квартир (будинків) здійснюється з розрахунку загальної житлової площі в межах санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю та певним категоріям громадян, що кори­стуються пільгами.

Якщо загальна площа квартири менша від площі, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймачеві та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Рішення задачі № 3, 12, 17, 24, 31

Література:

Основна:

1. Житлове право України / Укл. М. К. Галянтич, П. I. Коваленко. — К.:Юрінком Інтер, 2002.

2. Мічурін Є. О., Сліпченко С. О., Соболев О. В. Житлове право України: Наук.-практ. посіб. — Харків: Еспада, 2001.

3. Галянтич М. К. Житлове право України: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2008. - 528 с.

4. Житлове право : навчальний посібник / О.С. Котуха, В.И. Кісель, С.Є. Федик. – К.: ЦУЛ, 2012. - 150 с.

5. Житловий Кодекс Української РСР від 30.06.1983 р. // Відомості Верховної Ради. – 1983. - №28.

6. Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 р. // ВВР. – 1992. - № 36.

7. Закон України "Про приватизаційні папери" від 06.03.1992 р. // ВВР. – 1992. - № 24.

8. Постанова Верховної Ради України " Про порядок введення в дію Зако­ну України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 р. // ВВР. – 1992. - №36.

9. Постанова Верховної Ради України "Про затвердження коефіцієнта конверсії приватизаційних майнових сертифікатів і житлових чеків" від 31.01.1996 р. // ВВР. – 1996. - №6.

Додаткова:

1. Постанова Кабінету Міністрів України "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 8 жовтня 1992 р. № 572.

2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок передачі у приват­ну власність громадян незавершених будівництвом будинків садибного типу" від 28 червня 1997 р. № 637.

3. Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному госпо­дарству "Про затвердження Тимчасового положення про порядок пере­ дачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов" від № 24 від 01.06.95.

4. Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному госпо­дарству, Фонду державного майна України "Про затвердження Типового статуту об'єднання (товариства) співвласників багатоквартирного будин­ку" № 28/389 від 05.04.96.

5. Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному госпо­дарству "Про затвердження Положення про порядок відшкодування вла­сникам житла витрат на технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж та обладнання житлового фонду і збирання платежів з населен­ня" № 87 від 17.10.96.

Тема Особливості правового регулювання користування житлом спеціального призначення

Тема виноситься на самостійне вивчення студентами денної форми навчання. Кількість годин – 3. Форма контролю - опитування

Мета – вироблення у студентів знань щодо понять службових житлових приміщень, гуртожитків, підстав для надання, порядку надання. Ордер на службове житлове приміщення та на жилу площу в гуртожитках. Виселення зі службових житлових приміщень та гуртожитків. Перелік осіб, які не можуть бути виселені зі службових житлових приміщень без надання іншого жилого приміщення. Підстави для припинення права користування житлом спеціального призначення.

Службове житло - це житло, що надається в користування працівникам підприємств, уста­нов та організацій, які у зв'язку з характером їх трудових відносин мають проживати за місцем роботи або поблизу нього. Правове ста­новище та призначення службового житлового приміщення встановлені у ст. 118 ЖК та постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37. Житлове приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого органу відповідної ради за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

Правове визначення поняття "гуртожиток" дається у ст. 127 ЖК та у постанові Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208. Гуртожитки - це приміщення, призначені для спільного про­живання кількох одиноких громадян, які не перебувають у сімейних стосунках, або для проживання окремих сімей. Гуртожитки признача­ються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а та­кож інших громадян у період роботи або навчання. Гуртожиток пови­нен відповідати певним вимогам, де громадянам у зв'язку з трудовими відносинами або навчанням у закладі освіти за спеціальними ставка­ми оплати згідно з ордером, виданим власником гуртожитку, нада­ються у тимчасове користування житлова площа, меблі та інші пред­мети домашнього вжитку і культурно-побутового призначення. Гуртожитки обслуговуються спеціальним персоналом.

Службові житлові приміщення можуть бути розташовані в будинках державного та суспільного житлового фонду. Житлове приміщення, незалежно від належності будинку, в якому воно знаходиться, замислюється в число службових рішенням виконкому районної, міської Ради народних депутатів. За своїми властивостями службові житлові приміщення, як правило, окремі квартири. Іноді службові житлові приміщення надаються працівнику у вигляді однієї або кількох кімнат в загальній квартирі.

Службові житлові приміщення надаються включеним до переліку працівникам, які постійно проживають у населеному пункті за місцем розташування відповідного підприємства, установи, організації.

Зазначені приміщення надаються незалежно від перебування пра­цівників на квартирному обліку, без дотримання черговості та пільг, установлених для забезпечення громадян житлом.

Надання службових житлових приміщень допускається у разі наявності у працівників житла, але із-за віддаленості – неможливості ними виконувати трудові обов’язки.

Для одержання службового житлового приміщення відповідний працівник подає заяву адміністрації підприємства, додаючи довідку з місця проживання про склад сім'ї. Члени сім'ї заявника дають письмову згоду.

Службове житлове приміщення має бути благоустроєним, відповідати встановленим сані­тарним і технічним вимогам.

Користування службовими житловими приміщеннями здійснюється за правилами договору найму житлового приміщення за деякими виключеннями.

Основні права та обов'язки користувачів службових житлових приміщень в більшості співпадають з правами та обов'язками наймачів звичайних житлових приміщеннь.

Члени родини особи, що отримала службове житлове приміщення, не набувають самостійного права користування цим приміщенням, їх права є похідними від прав особи, що отримала службове житлове приміщення у зв'язку з трудовими відносинами.

Для проживання робітників, службовців, студентів, а також інших громадян в період роботи чи навчання можуть використовуватися гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально збудовані або перебудовані з цією метою житлові будинки. Житлові будинки, що використовуються як гуртожитки, реєструютьсая як гуртожитки у виконкомі місцевої Ради народних депутатів.

Житлова площа в гуртожитках надається в порядку черговості, що визначається адміністрацією підприємства, установи, організації та профспілковим комітетом. Житлова площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 кв. м на одну особу.

Особи, які проживають у гуртожитку, зобов'язані використовувати надану житлову площу відповідно до її призначення; забезпечувати схоронність приміщень, обладнання й інвентаря; дотримуватись пра­вил співжиття, правил внутрішнього розпорядку гуртожитку; зберіга­ти чистоту й порядок у житлових приміщеннях, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування тощо.

Мешканцям житлового фонду спеціального призначення забороня­ється проводити самовільно переобладнання й перепланування примі­щень.

1. Визначення категорій „Службове житлове приміщення” та „гуртожиток”

2. Надання службових житлових приміщень та гуртожитків

3. Суб’єкти права користування житлом спеціального призначення

4. Підстави для припинення права користування житлом спеціального призначення

Рішення задач № 9, 11, 22, 35

Література:

Основна:

1. Житлове право України / Укл. М. К. Галянтич, П. I. Коваленко. — К.:Юрінком Інтер, 2002.

2. Мічурін Є. О., Сліпченко С. О., Соболев О. В. Житлове право України: Наук.-практ. посіб. — Харків: Еспада, 2001.

3. Галянтич М. К. Житлове право України: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2008. - 528 с.

4. Житлове право : навчальний посібник / О.С. Котуха, В.И. Кісель, С.Є. Федик. – К.: ЦУЛ, 2012. - 150 с.

5. Житловий Кодекс Української РСР від 30.06.1983 р. // Відомості Верховної Ради. – 1983. - №28.

6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про службові жилі приміщення" від 4 лютого 1988 р. № 37.

Додаткова:

1. Наказ Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я Укра­їни, Міністерства фінансів України "Про встановлення граничного розмі­ру плати за проживання в студентських гуртожитках" № 453/362/260 від 21.12.98.

2. Постанова Ради Міністрів Української РСР "Про затвердження примірного положення про гуртожитки" від 3 червня 1986 р. № 208.