
- •2 Розробка проекту технології жирових сумішей для виробництва бутербродної продукції
- •2.1 Сучасні тенденції у виробництві бутербродної продукції
- •2.1.1 Загальна характеристика бутербродної продукції, класифікація, сучасні тенденції з формування асортименту
- •2.1.2 Діагностика технологічного процесу виробництва бутербродної продукції
- •2.1.3 Аналіз технологічного процесу виробництва паст та соусів, що використовуються в технології бутербродної продукції
- •2.1.4 Сучасні засоби, спрямовані на збереження якості та безпеки бутербродної продукції
- •2.2 Організація, предмети, матеріали та методи дослідження
- •2.2.1 Організація, предмети та матеріали дослідження
- •2.2.2 Методи дослідження
- •Де η − в'язкість матеріалу, Па.С;
- •2.3 Розробка проекту технології жирових сумішей
- •2.3.1 Дослідження товарознавчо-технологічних властивостей шпика та його зміни протягом зберігання
- •2.3.2 Дослідження реологічних властивостей жирових сумішей на основі шпика
- •2.3.3 Розробка рецептурного складу та технології виробництва жирових сумішей
- •2.3.4 Дослідження показників якості та безпечності жирових сумішей
- •2.3.5 Розробка рекомендацій з використання жирових сумішей в технології бутербродної продукції
2.2 Організація, предмети, матеріали та методи дослідження
2.2.1 Організація, предмети та матеріали дослідження
Об'єктами дослідження були шпик (ОСТ 4938-85) [ ], морква столова свіжа (ГОСТ 1721-85) [ ], часник (ГОСТ 7977-87) [ ], зелень петрушки або селери (РСТ УРСР 288-89) [ ], буряк столовий свіжий (ДСТУ 7033:2009), хрін столовий (ДСТУ 724:2006), сіль поварена харчова (ДСТУ 3583-97) [ ] і інші харчові компонентами, що відповідають чинній нормативно-технічної документації.
Об'єктами дослідження були також жирові суміші та кулінарні вироби, виготовлені на основі жирової сировини. Суміші отримували на лабораторному і промисловому технологічному обладнанні.
В експериментах з приготованих сумішей і напівфабрикатів відбирали проби по ГОСТ 9792-73 [ ], після чого проводили не менше ніж в 3-х кратній повторності.
В напівфабрикатах і салі визначали вміст вологи і сухих речовин, вміст куховарської солі, вітамінів, мінеральних речовин, органічних кислот і нітратів.
2.2.2 Методи дослідження
Зміст вологи визначали за ГОСТ 9793-74 [ ], кухонної солі за ГОСТ 9757-73 [ ].
Кислотне число визначали за ГОСТ 8285-74 [ ].
Зміст первинних продуктів окислення ліпідів досліджуваних зразків визначали за ГОСТ 8285-74 [ ].
Характеристику ліпідів на утримання неграничних жирних кислот визначали за йодного числа відповідно до ГОСТ 5475-69 [ ].
Зміст продуктів перекісного окиснення ліпідів досліджуємих зразків визначали спектрофотометричним методом на спектрофотометрі СФ-46 [ ].
Температуру плавлення ліпідів визначали за ГОСТ 8285-74 [ ].
Показник заломлення визначали за ГОСТ 5482-59 на рефрактометрі «РЛУ» за умови забезпечення в камері рефрактометра температури 40 °С для свинячого жиру [ ].
Структуру розміру подрібненого сала і готових виробів вивчали за допомогою інтерференційної-поляризаційного мікроскопа МГШ-5. Фарбування зразків проводили суданом-3, який добре розчиняється в ліпідах і забарвлює їх в інтенсивно помаранчевий колір. Збільшення становило 250 раз. Для реєстрації зміни структури залежно від режимів і часу подрібнення використовували фотозйомку [ ]
Розмір подрібнених часток визначали шляхом проведення па-раллельно експериментів за двома методами:
- експрес методом з використанням приладу «Клин» (гріндометром) по ГОСТ 6589-74 [ ];
- мікроскопією з використанням методу січних [ ].
Принцип методу січних полягає в тому, що на мікрофотографії проводили 6 довільних січних прямих, вважали число зерен N, що потрапили на випадкову січну загальною довжиною L.
Середні величини часток визначали за формулою:
(2.1)
де d – середня довжина відрізка, характеризуючи розмір частинок, м-5;
L – довжина січної, м-2;
N – число частинок на січній.
При роботі на еластопластометрі жирову суміш поміщали між двома пластинами, які мають ребристу поверхню з метою запобігання їх зісковзування з зразків. Зразок з пластинами поміщали в камеру приладу, де він піддавався деформації зсуву при постійному навантаженні.
Податливість (деформація, віднесена до напруги зсуву) в умовах лінійного зсуву, були константою матеріалу, від напруги не залежить. Податливість визначали за формулою:
(2.2)
де k − ціна ділення шкали мікроскопа, м;
n − число поділок шкали мікроскопа;
S – площа пластинок, м2;
δ − товщина зразків, м;
p − навантаження, кг.
Поділ загальної деформації на оборотну (високоеластичну) і необоротну проводили шляхом екстраполювання лінійного ділянки повзучості на вісь ординат. Динамічну в'язкість визначали як величину, зворотну зміни необоротної деформації в часі при постійному навантаженні але формулою:
(2.3)