
- •1.Ірраціональні тенденції філософії 19-20 століття, фрейдизм, філософія життя, інтуїтивізм
- •2. Проблема механізму розвитку. Закономірності зв’язку кількісних та якісних змін.
- •3. Давньокитайська філософія. Конфуціанство. Даосизм.
- •4. Основні проблеми філософії Відродження
- •5. Теорія пізнання як філософська дисципліна
- •6. Сутність проблеми співвідношення біологічного і соціального в людині.
- •7. Людина в екзистенційному вимірі: проблема життя і смерті, сенсу життя і щастя.
- •8. Філософія про виникнення і сутність свідомості
- •9. Ситуація у світі на початку 21 ст. І її філософське осмислення.
- •10. Категорія буття, її філософський сенс.
- •11.Наука як специфічна форма людської діяльності.
- •12. Українська філософія у 20ст. Боротьба за відродження українського життя.
- •13. Відмінні риси і особливості середньовічної філсософії. Дискусії щодо універсалій.
- •14. Суспільний та індивідуально-особистий зміст свідомості. Їх взаємозв’язок
- •15. Сутність та джерела наукових революцій
- •17. Людина як особистість. Соціальна роль особистості.
- •18. Джерела, рушійні сили у філософії історії.
- •19.Філософія і політика
- •20.Пізнання як предмет філософського аналізу
- •21. Філософські погляди арістотеля
- •22. Основні ідеї просвітництва
- •23. Сутність проблеми свідомості і труднощі її вирішення
- •24.Специфіка нтр в сучасних умовах,її філософський сенс
- •25.Флософська думка в Росії в кінці хix-XX ст.:протистояння марксистсько-раціоналістичної та релігійно-ідеалістичної тенденції
- •26.Філософські ідеї Київської Русі
- •27.Суспільна та індивідуальна свідомість,їх зміст та співвідношення.
- •28.Особливості і місце в історико-філософському процесі німецької класичної філософії
- •29.Суб’єкт і об’єкт пізнання,їх діалектика та взаємозв’язок
- •30.Сучасні філософські уявлення про сутність людини
- •31.Філософія та світогляд.Їхні складові та функції.
- •Функції світогляду
- •32.Теоцентризм середньовічної філософії в уявленнях про світ і людину
- •45 Екологічні проблеми
- •46 Джерела філософії (міфологія релігія життєвий досвід)
- •47 Проблема методу пізнання в філософії Бекон і Декард
- •48 Суперечливий характер суспільства і природи в сучасних умовах
- •49 Рух, розвиток. Рух як спосіб існування матерії
- •50 Особливості античної філософії досократи софісти сократ
- •77 Поняття природа
- •33.Необхідність,закономірність і випадковість в суспільстві
- •34.Сучасна наукова картина світу та її філософське осмислення.
- •35.Вчення про ідеї Платона.Його онтологія,гносеологія,етика,політика.
- •36.Діалектика як загальна концепція розвитку та її альтернативи
- •61. Києво-Могилянська Академія – центр філософської думки в Україні у 17-18 ст.
- •62. Структура філософського знання, розділи філософії.
- •63. Суспільна психологія і ідеологія.
- •64. Філософія гегеля: система і метод
- •65. Свобода особистості і її відповідальність
- •66. Філософія у 20 ст. Головні проблеми і тенденції.
- •71.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення
- •72. Філософські концепції суспільства: пошук основоположних чинників змін і розвитку.
- •77. Природа як предмет філософського осмилення.
- •78. Прогрес і свобода в історії. Сучасна філософія історії.
- •Давньокитайська філософія. Конфуціанство. Даосизм.
- •Основні проблеми філософії Відродження.
- •Сутність проблеми співвідношення біологічного і соціального в людині.
- •Людина в екзистенціальному вимірі: проблема життя і смерті, сенсу життя, щастя.
- •Філософія про виникнення і сутність свідомості.
- •Категорія буття, її філософський сенс.
- •Наука як специфічна форма людської діяльності.
- •Суспільний та індивідуальний зміст свідомості, їх взаємозв’язок.
- •Сутність та джерела наукових революцій.
- •Людина як особистість. Соціальна роль особистості.
- •Джерела, рушійні сили і суб’єкти історичного процесу у філософії історії.
- •Прогрес і регрес в суспільстві.
- •Основніпроблемифілософії: взаємовідношеннясвіту і людини (онтологічний, гносеологічний, аксіологічнийаспекти).
- •Марксистськафілософія: основніідеї і принципи.
- •Поняття цивілізація. Цивілізація і культура.
- •Філософія, її предмет і роль в житті особи і суспільства.
- •ГуманізмфілософіїепохиВідродження (м. Кузанський, Дж. Бруно, м. Копернік, Леонардо да Вінчі).
- •Вчення в. І. Вернадськогопро біосферу, ноосферу і сучасність.
17. Людина як особистість. Соціальна роль особистості.
Родова сутність людини проявляється в кожного індивідуума завжди особливим чином. Виявлення особливостей прояви соціальної суті в кожної людини знаходить своє відображення в персоналістичному підході філософії. І це невипадково, тому що людина як представник роду або товариства, є індивід - елементарна частина, що визначається співвідношенням з цілим (природою, суспільством). А що ж він є поза цим цілого або навіть в рамках цього цілого, чи можна говорити про кожну конкретну людину самому по собі, з усіма тільки йому притаманними властивостями? Вирішення цього завдання і зумовило появу персоналізму, який прагнув розвести поняття "людина" і "особистість".Зазвичай всі філософи-персоналіст поділяють положення про те, що людина є одночасно і особистість. При цьому вони завжди підкреслюють, що людський індивідуум і особистість - це не два різних істоти людини, а як би дві різні його сили, два качествованія. У звязку з цим поняття "людина" і "особистість" розглядаються ними, як правило, у взаємозвязку загального і одиничного. Соціальна роль відображає динамічний аспект соціального статусу. Соціальна роль — це модель поведінки, яка об'єктивно задана соціальною позицією особистості в системі суспільних або міжособистісних відносин. Роль являє собою динамічний аспект статусу. Кожний індивід має своє соціальне призначення, тобто має призначений йому набір статусів. Коли він використовує права і виконує обов'язки, які складають його статус, він грає роль. Роль і статус е нероздільними. Не існує ролей без статусів, як і статусів без ролей. Кожен індивід має серію ролей, які випливають з різних структур, в яких він бере участь. Ці ролі визначають те, що він повинен робити для суспільства і що суспільство може очікувати від нього.
18. Джерела, рушійні сили у філософії історії.
Рушійними силами розвитку суспільства у соціальній філософії вважають різні суспільні явища: об’єктивні суспільні суперечності, розвиток продуктивних сил, способу виробництва та обміну, розподіл праці, дії великих мас людей, народів, соціальні революції, потреби та інтереси, ідеальні мотиви тощо. Вони, таким чином, пов’язуються з суперечностями суспільного розвитку та їх вирішенням, з соціальним детермінізмом, з об’єктивними та суб’єктивними чинниками історії, з діяльністю людей або ж є комплексом усіх цих чинників. Кожний із вказаних підходів правомірний, відображає якусь долю істини. Але рушійні сили розвитку суспільства пов’язані насамперед з діяльністю людей. Отже, соціальні рушійні сили суспільного розвитку – це діяльність людей, соціальних груп і верств, соціальних спільнот, в основі якої лежать певні інтереси і яка здійснюється через державні і недержавні органи, колективи, первинні соціальні осередки. Суб’єктом суспільного розвитку є особистість, що виступає як соціальний вияв кожної людини, виражений у конкретній індивідуальній характеристиці. Найглибші витоки ролі особистості у суспільстві закладені в її суспільній природі. А це означає, що всі проблеми суспільства, його об’єктивні потреби, можливості розвитку, його перспективи і цілі в кінцевому результаті живуть, функціонують не в якійсь своїй абстрактній самостійності, а саме як “переплавлені” в реальні індивідуально-конкретні потреби, інтереси, турботи, цілі кожної особистості, кожної індивідуальності. Тобто витоки ролі особистості в історії – в її нерозривному зв’язку з соціальними спільнотами, соціальними відносинами. Належність особистостей до різноманітних типів спільнот виступає як певний імпульс життєдіяльності кожної людини, кожної особистості. Саме в них формується її життєдіяльність, соціальна активність. Отже, від особистості, від її дій, конкретних вчинків залежить неповторний колорит суспільного життя, його унікальність. Тому історичний процес є процесом зростання ролі особистості в суспільстві.