Додаткова література

Боєчко В.Д., Ганжа О.Д., Захарчук Б.І. Кордони України: історія та проблеми формування (1917-1940 рр.) // Укр. іст. журн. – 1992. – № 1. – С. 56-77.

Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., Генеза, 1995. – С. 346-376.

Єременко Т.І. Політичні та дипломатичні відносини Радянської України з Польською Республікою (1921-1923 рр.) // Укр. іст. журн. – 1998. – № 4. – С. 56-70.

Кас’янов С.В., Даниленко В.М. Сталінізм і українська інтелігенція (20-30-ті рр.). – К., 1991.

Книш З. Становлення ОУН. – К.: Либідь, 1994.

Кульчицький С. Комуністична партія і радянське суспільство // Сучасність. – 1998. – № 4. – С. 108-113.

Мовчан О.М. Голод 1921-1923 рр. на Україні // Укр. іст. журн. – 1990. – № 10. – С. 38-46; № 12. – С. 30-46.

Нечаєва Т.А. Економічні стимули мотивації праці робітників України в 1929-1932 рр. // Укр. іст. журн. – 1998. – № 5. – С.75-86.

Олійник М.М. Політика державних та партійних органів України щодо приватних підприємств у період НЕПу // Укр. іст. журн. – 2001. – № 1. – С. 16-30.

Самига Л.П. Боротьба Х.Г. Раковського за розширення прав України під час конституційного оформлення СРСР (травень-липень 1923 р.) // Укр. іст. журн. -–1992. – № 1. – С. 115-124.

Пиріг Р.Я. Грушевський М.С.: між історією і політикою (1924-1934) // Укр. іст. журн. – 1991. – № 8. – С. 54-64.

Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934. – К., 1996.

Українська державність в ХХ столітті / Під ред. А. Дергачова. – К.: Політдумка, 1996. – С. 33-40.

Шаповал Ю.І. У ті трагічні роки: Сталінізм на Україні. – К.: Політвидав України, 1990. – 143 с.

Методичні рекомендації

При розгляді першого питання зверніть увагу на:

• формальний статус незалежності Радянської України, жорстке придушення більшовиками проявів антирадянського спротиву в Україні;

• етапи втрати формально-юридичної незалежності Радянської України на шляху до майбутньої союзної радянської держави: від воєнно-політичного союзу радянських республік (1919-1920), через договірну федерацію (1920-1922) до утворення СРСР (1922-1925) як жорстко-тоталітарної монопартійної держави, роль Х. Раковського;

• національно-державне будівництво, перенесення столиці з Києва до Харкова.

У другому питанні слід звернути особливу увагу на:

• передумови нової економічної політики, особливості й методи її втілення в Україні, співіснування жорсткого однопартійного режиму і адміністративно-ринкової системи господарювання, піднесення кооперативного руху;

• сутність «непманізації»: роздержавлення малих та середніх підприємств, трестовий госпрозрахунок, концесії; суперечливий характер НЕПу;

• проголошення курсу на індустріалізацію СРСР та визначальна роль України;

• загострення проблем фінансування гігантських економічних перетворень та їх форсаж («надіндустріалізація», «п'ятирічки індустріалізації»);

• пріоритетність тяжкої індустрії перед легкою та харчовою галузями господарства;

• ствердження адміністративно-командних методів в управлінні економікою і відчуженість робітничого класу від засобів виробництва;

• посилення експлуатації робітничого класу радянською партійно-бюрократичною машиною: держпозики, соцзмагання, трудові почини, стахановський рух;

• досягнення і втрати України в роки індустріалізації.

Висвітлюючи третє питання, покажіть:

• вирішення гострих проблем подальшої прискореної модернізації промисловості – коштів, сировини та робочої сили – за рахунок чисельного українського селянства;

• курс більшовиків на колективізацію сільського господарства у два етапи: добровільно-заохочувальний і адміністративно-примусовий та насильницький;

• перехід до виключно насильницької колективізації (розселянювання) та «ліквідації куркульства як класу» (розкуркулення) в роки «великого перелому»;

• комплекс заходів партійно-радянського та адміністративно-репресивного апаратів при проведенні хлібозаготівельних кампаній 1931-1933 рр. в українському селі;

• голодомор 1932-1933 рр. та його наслідки – геноцид проти українського народу;

• соціально-економічні та суспільно-політичні зміни в Україні в роки голодомору.

Розглядаючи четверте питання, необхідно показати:

• передумови більшовицької коренізаціі в СРСР та українізації з метою очолити і контролювати процеси національно-державних і національно-культурних відносин;

• суперечливий характер перетворень у «злетні» 1920-ті та «трагічні» 1930-ті роки;

• досягнення і проблеми розвитку української культури, формування радянської інтелігенції як соціального прошарку між робітничим класом та селянством;

• розвиток культури і мистецтва в умовах тотального одержавлення творчих спілок;

• жорсткий наступ сталінізму на українську інтелігенцію в 1930-ті роки («розстріляне відродження»);

• інтернаціональне виховання у боротьбі проти «націоналізму» та «націонал-уклонізму» («хвильовізм», «шумськізм», «скрипниківщина», «волобуєвщина»);

• утвердження комуністичної ідеології шляхом монополізму більшовицької партії на владу, її зрощення з держапаратом;

• встановлення жорсткого контролю компартії за централізованою економікою;

• НКВС, органи суду і прокуратури, ГУЛАГ як караючий меч більшовицької партії;

• пошук «ворогів народу», «шкідників» та «саботажників» («Шахтинська справа»), показові судові процеси над українською інтелігенцією (справи «СВУ», «УНЦ»);

• три хвилі системних масових сталінських репресій: 1929-1931 рр. – розкуркулення, депортації; 1932-1934 рр. – голодомор та «помста» за С. Кірова; 1936-1938 рр. – доба «Великого терору», як форма ствердження особистої влади Й. Сталіна;

• «чистки» партійно-радянських органів та силових структур, остаточне ствердження більшовицько-сталінської адміністративно-командної системи в Україні.