Три реформи радянської модернізації

Цілі

Особливості

• Ліквідація техніко-економічної відсталості;

• досягнення економічної незалежності;

• підведення технічної бази під відстале сільське господарство;

• розвиток нових галузей промисловості;

• створення могутнього військово-промислового комплексу

• Головне джерело нагромадження коштів – «перекачування» коштів із села, експлуатація трудового ентузіазму людей;

• розвиток виробництва, засобів виробництва на шкоду виробництву предметів споживання;

• мілітарізація економіки;

• надвисокі темпи індустріалізації «штурмовщина»

Позитивні

Негативні

• Досягнення економічної незалежності;

• перетворення СРСР у могутню індустріально-аграрну державу;

• зміцнення обороноздатності країни, створення могутнього військово-промислового комплексу;

• створення технічної бази сільського господарства;

• розвиток нових галузей промисловості, будівництво нових фабрик і заводів

• Сформування директивно-планової економіки (без урахування законів ринку);

• зміцнення ролі партії в державі (так само партія управляла економікою);

• відставання легкої і харчової промисловості, оскільки цим галузям приділялося менше уваги, ніж важкій індустрії;

• будівництво об’єктів індустріалізації йшло нерівномірно по території України (та інших республік), що зумовлювало відставання частини регіонів в економічному розвитку;

• індустріалізація майже не поліпшила добробут народу;

• за роки індустріалізації від важких умов праці, голоду, хвороб, репресій загинули десятки тисяч людей

Завданнями колективізації було

• прискорення процесу індустріалізації за рахунок пограбування села;

• забезпечення промисловості чисельною та дешевою робочою силою;

• розв’язання гострої хлібної проблеми в країні на користь робітників;

• ліквідація заможного селянства (куркуля) – «ворога» радянської влади

Етап

Зміст етапу

1928 р.

Уряд СРСР прийняв рішення про проведення суцільної примусової колективізації в короткі терміни

1929 р.

Листопадовий пленум ЦК ВКП(б) ухвалив, що колективізацію в Україні треба завершити восени 1931 р. – навесні 1932 р.

1930 р.

(січень -березень)

Партійно-державний апарат України розпочав широко застосовувати примусово-насильницькі методи колективізації. До колгоспів було зараховано 75% селянських господарств з інвентарем, худобою, кіньми і навіть птицею

1930 р. (березень)

Прийнято постанову ЦК ВКП(б) «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації» (куркулями називали тоді заможних селян). Й. Сталін виступив в газеті «Правда» з критикою насильницьких методів колективізації (вони були названі «перегинами»), поклавши відповідальність за них на місцевих партійно-радянських керівників

1930 р.

(квітень)

Селянам повернули присадибні ділянки, корів (1 шт.) дрібну живність, інвентар. До кінця 1930 р. майже не перешкоджали виходу з колгоспів усіх бажаючих

з 1931 р.

Відновилися масові насильницькі методи колективізації. 200000 селянських господарств було знищено як куркульські, а їх майно передано до колгоспів (це називалося «розкуркулювання»)

1932 –

1933 рр.

Колективізація завершилася.

Індивідуальних селянських господарств лишилося менше ніж 1%