Західноукраїнські землі в 1921 – 1939 рр.

Доля західноукраїнських земель вирішувалася на Паризькій мирній конференції (1919), де переміг французький варіант розв’язання українського питання: зміцнення Польщі за рахунок західноукраїнських земель як противаги Німеччині на Сході. У 1923 р. Рада Антанти остаточно погодилася на приєднання частини української території до Польщі, Румунії, Чехословаччини за умови дотримання національних прав українців.

Розподіл західноукраїнських земель

Учасник розподілу	Приєднані території	Чисельність українського населення
Польща	Східна Галичина, Західна Волинь, Холмщина, Полісся	6 млн. чол.
Румунія	Північна Буковина і придунайські землі. У 1918 р. незаконно окупувала Бессарабію	790 тис. чол.
Чехословаччина	Закарпаття	455 тис. чол.

Незважаючи на те, що українська меншість склала більше ніж 7 млн. чоловік, її права порушилися всупереч рішенням Паризької мирної конференції. В першу чергу це позначилося на правовому статусі західноукраїнських земель.

Національна дискримінація населення західноукраїнських земель

• заборона української мови в державних і адміністративних органах влади;

• закриття українських шкіл, звільнення вчителів-українців;

• виселення українців із західноукраїнських земель у центральні райони Польщі, Румунії, Чехословаччини. Колонізація західноукраїнських земель більш «надійним» польським, румунським, чехословацьким населенням;

• зміна українських географічних назв, імен, прізвищ.

Характерні риси економічного становища західноукраїнських земель

• економічному розвитку західноукраїнських земель приділялося мало уваги, вони були перетворені на колонії Польщі, Румунії, Чехословаччини.

• західноукраїнські землі опинилися в залежності від іноземного капіталу (французького, англійського). Іноземці в союзі з урядами Польщі, Румунії, Чехословаччини по-хижацьки грабували багатства краю, перешкоджаючи його економічному розвитку;

• промисловість залишалася напівкустарною (підприємств із кількістю понад 20 чоловік було 2% загальної їх чисельності);

• значна кількість землі продовжувала залишатися у власності поміщиків, держави, церкви; селяни страждали від малоземелля;

• більш сприятливе соціально-економічне становище українців було в Чехословаччині. близько 35 тис. селянських господарств одержали додаткові наділи землі. Однак чеських інвестицій було вельми мало, аби полегшити становище нужденних в регіоні;

• у середині 1930-х років значного удару по економіці західноукраїнських земель завдала світова економічна криза. Уряди Польщі, Румунії, Чехословаччини залишили без допомоги українські підприємства, кооперативи і населення («своїм» допомога була надана).

Політичні партії і організації Західної України

Назва	Роки	Лідери	Основні цілі
КПЗУ (Комуністична партія Західної України) (нелегальна)	1919 - 1923	В. Задонський	Об’єднання з Радянською Україною. Соціалістичні реформи. Засоби досягнення мети - революційні
УНДО (Українське національно-демократичне об’єднання) (легальне)	1925	Д. Левицький, В. Мудрий, С. Баран, М. Рудницька	Незалежність України, демократичні реформи, мирні засоби досягнення мети. Наприкінці 30-х років УНДО відмовилося від ідеї незалежності українських земель
УСРП (Українська соціал-радикальна партія) (легальна)	1926	Л. Бачинський	Поєднання принципу демократичного соціалізму з ідеєю незалежності України
ОУН (Організація українських націоналістів) /нелегальна/	1929	Є. Коновалець	Незалежна українська держава з багатоукладною економікою. Визнавалися будь-які методи досягнення мети, включаючи терор